Проектування ґрунтозахисних, спеціальних, кормових та польових сівозмін.

Література: під ред. В.Д. Кирюхина Землеустроител. проектиров.-М.:Колос,1976, с.211...274, П. Г. Казьмір, Л. П. Казьмір Землевпорядне проектування:Організація угідь та сівозмін та впорядкування території сівозмін.- Львів:ЛДАУ, 2007,-97 с.

1. Одним із основних питань використання землі в сільськогосподарському підприємстві є організація угідь і сівозмін, яка полягає в вирішенні наступних питань:

1. встановлення складу і площ окремих видів угідь, типів, видів і кількості сівозмін;

2. визначення об’єму і строків трансформації і поліпшення угідь;

3. доцільність розміщення угідь і сівозмін.

    Організація угідь – це встановлення складу і співвідношення угідь і доцільного розміщення їх на території.

    Фактичний склад угідь, що знаходиться на території сільськогосподарського підприємства є важливим фактором, який впливає на спеціалізацію сільськогосподарського підприємства. Спеціалізація і співвідношення угідь повинні встановлюватись з розрахунком використання всіх земель.

    Спеціалізація, що планується на перспективу майже завжди вимагає відповідної зміни у складі і співвідношенні угідь, у їх розміщенні.

2. Вся територія сільськогосподарського підприємства поділяється на земельні угіддя. Угіддя – це ділянки, які відрізняються між собою за своїм функціональним призначенням.

Отже, угіддя – це земельні ділянки, які систематично використовуються або можуть бути використані для тих чи інших господарських цілей і відрізняються між собою за своїм історико-природним призначенням.

Існують сільськогосподарські та несільськогосподарські угіддя.

Сільськогосподарські угіддя – це ділянки землі, які систематично використовуються для одержання сільськогосподарської продукції.

До них відносяться: рілля, багаторічні насадження, пасовища, сіножаті, перелоги.

Рілля — це ділянки землі, які регулярно розорюються з метою створення агротехнічних умов для вирощування на них сільсько­господарських культур. Рілля використовується в системі сівозмін. Вона поділяється на підвиди: зрошену та осушену; перезволожену; ерозійнонебезпечну та ін.

Багаторічні насадження - сільськогосподарські угіддя, на яких вирощуються плодові насадження деревного або кущового типу, що плодоносять протягом тривалого періоду (сади, виноградники, хмільники тощо).

Сіножаті - сільськогосподарські угіддя, на яких вирощується трав'яниста рослинність, що використовується для відгодівлі худоби. Вони поділяються на заливні й лиманні, суходольні та заболочені.

Пасовища - сільськогосподарські угіддя, на яких вирощується трав'яниста рослинність з метою випасання худоби.

Сіножаті та пасовища поділяються на чисті, покриті чагарниками та мілколіссям, купинні, поліпшені, культурні, сезонні.

До чистих відносяться кормові угіддя, на яких немає чагарників, мілколісся або купин, або вони рівномірно покривають не більше 10% плоші ділянки. Ділянки, що мають від 10% до 70% площі рівномірно покритої чагарниками і мілколіссям, вважаються зарослими.

Поліпшені - угіддя, на яких проведені культуртехнічні роботи та систематично проводяться інші роботи з підвищення врожайності й поліпшення якості травостою.

До культурних відносять високопродуктивні пасовища із спеціально створених травостоєм шляхом поверхневого або корінного поліпшення, на яких здійснюється загонний випас в межах, пасовищезміни.

Перелоги — сільськогосподарські угіддя, як правило, рілля, які тимчасово виведені з активного сільськогосподарського обробітку (розорювання) з метою природного відновлення родючості ґрунтів.

До земель сільськогосподарського призначення належать також землі, які використовуються не як основний засіб сільськогосподарського виробництва, а як просторовий базис для розміщення об'єктів, технологічно тісно пов'язаних з веденням сільськогоспо­дарського виробництва (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами), а також деградовані землі, які тимчасово виведені з активного сільськогосподарського обробітку з метою виконання комплексу заходів щодо штучного відновлення родючості грунтів. Такі землі є несільськогосподарськими угіддями.

    Угіддя не представляють собою щось постійне і незмінне. З розвитком науки і техніки, із зміною умов виробництва змінюється і характер використання угідь. Одне угіддя переходить в інше (трансформація).

3. Перехід від фактичної структури угідь до проектної проходить шляхом їх часткової трансформації (переведення одного виду угідь в інший).

Розрізняють два види трансформації:

· пряма;

· зворотна.

Пряма – це переведення відповідних угідь в ріллю.

Зворотна – це виділення з ріллі ділянок під інші угіддя (будівництво, споруд, ставків, доріг та ін.).

Трансформація проходить в таких напрямках:

1. максимальне збільшення площ сільськогосподарських угідь, резервом служать зарослі площі, заболочені, чагарники;

2. зменшення ріллі в зв’язку з виділенням ділянок під високопродуктивні сади, забудову;

3. зв’язаний з покращенням конфігурації земельних ділянок, угідь; ліквідацією дрібної контурності, вкраплених контурів;

4. виділення ділянок під будівництво протиерозійних заходів, гідротехнічних споруд та ін.

Переведення одних угідь в інші можливе тільки завдяки культуртехнічним та меліоративним заходам.

Крім цього організація угідь передбачає заходи по покращенню існуючих угідь, для підвищення їх продуктивності.

     4. Складанню проекту організації угідь і сівозмін передує детальне вивчення території, з використанням даних якісної оцінки землі, матеріалів геоботанічного, ґрунтового, меліоративного та іншого обстежень. В результаті вивчення цих матеріалів виділяють земельні ділянки, які придатні для освоєння, заходи по підвищенню продуктивності угідь, покращенню, залуженню і залісненню сильно еродованих ділянок.

     Потім виділяють земельні ділянки, які по якості і місцезнаходженню можна використовувати під сади, виноградники, окремі сівозміни.

Одночасно вирішується питання усунення недоліків. Складається план трансформації земель і проектна експлікація. Схематично намічаються шляхи використання сільськогосподарських угідь. Площа під багаторічні насадження встановлюється перспективним планом. Площу під господарські двори, дороги, прогони встановлюють орієнтовно по укрупнених нормативах з пізнішим уточненням.

     Найбільш складним є встановлення правильного співвідношення ріллі, сінокосів і пасовищ. Необхідна площа пасовищ і сіяних культур встановлюється шляхом складання зеленого конвеєра. Площа сінокосів встановлюється виходячи з придатних для сінокосіння земель. Площа ріллі не розраховується.       

    5. На ріллі вирощують різні сільськогосподарські культури, які відрізняються між собою по відношенню до ґрунтів, рельєфу, технології вирощування, водного режиму та ін. Неоднорідні і орні масиви по природних властивостях, компактності і віддаленості. Все це зумовлює необхідність введення сівозмін з різним складом і чергуванням культур.

     Сівозміна – це науково обґрунтована система використання ріллі під посів сільськогосподарських культур в просторі і в часі.

Сівозміни поділяють на такі типи:

· польові (більше половини площі, яких займають зернові, технічні і інші продовольчі культури);

· кормові (культури на корм займають більше половини площі сівозміни);

· спеціальні (до складу, яких входять культури, що вимагають підвищених вимог до родючості, вологи, рельєфу).

     В залежності від складу культур типи сівозмін поділяються на види. Наприклад, польові сівозміни поділяються на зерново-просапні, просапні, трав`яно-просапні, зерново-трав`яні, зерново-трав`яно просапні.

     Кормові сівозміни за місцем знаходження і складом культур поділяються на два види.: прифермські – з наявністю просапних (коренеплоди, кукурудза на силос) і притабірні – з перевагою трав і розміщені при літніх таборах.

     Спеціальні сівозміни поділяються на: ґрунтозахисні, овочеві, конопляні, тютюнові, льонарські.

     Поєднання різних типів і видів сівозмін прийнято називати системою сівозмін.

     Запроектовані сівозміни повинні відповідати структурі посівних площ, сприяти підвищенню родючості ґрунтів, отриманню високих врожаїв.

     6. Прийняті сівозміни по площі і протяжності повинні створювати оптимальні умови для роботи сільськогосподарської техніки. Від величини і кількості сівозмін залежать об’єм затрат на холості переїзди.

     Польові сівозміни займають основну площу. Місце знаходження інших сівозмін визначають за територіальними умовами. Тому проектування сівозмін доцільно починати з спеціальних та кормових.

     Площі і місце знаходження грунто-захисних сівозмін залежать від площі ділянок, що потребують захисту від ерозії. До складу таких сівозмін входять культури, які засіваються суцільним покровом (зернові, зерновотравяні).

     Під овочеві сівозміни відводять ділянки на багатих пойменних землях, в долинах річок або на осушених торф’яниках, поблизу водного джерела, недалеко від населеного пункту, на південних та південно-західних експозиціях схилів, захищених від холодних вітрів. Тому що овочеві культури відзначаються високою вимогливістю до ґрунтів, рельєфу, водного режиму, є трудомісткими і грузоємкими.

     Площу овочевої сівозміни визначають за такою формулою:

 

                    Р_{ов. с.}= Р_ов × К_с / К_ов

 Р_{ов. с} – площа овочевої сівозміни;

Р_ов – площа зайнята овочами в сівозміні;

К_с – кількість полів;  

К_ов – кількість полів під овочами;

              

 

 

Приклад чергування культур в овочевій сівозміні:

1. багаторічні трави;

2. овочі;

3. овочі;

4. овочі;

5. ярі + багаторічні трави.

          Кормові прифермські сівозміни розміщують поблизу ферм на ґрунтах, що придатні для вирощування цих культур і на масивах, що мають зручний зв’язок з фермою.

          Притабірні сівозміни розміщують поблизу літніх таборів. Для цього використовують невеликі ділянки ріллі, яка вкраплена в пасовище, або ріллю, яка прилягає до пасовищ.

          Сівозміни сінокосо-пасовищного виду можна вводити на сильно еродованих землях.

          Площа кормової сівозміни визначається по провідній культурі.

          На проектування польових сівозмін найбільший вплив мають ґрунтові умови, розміри масивів ріллі, розселення, набір культур.

          Для одного населеного пункту є ідеальною одна польова сівозміна.

          По ґрунтових умовах і рельєфу сівозмінні масиви повинні бути однорідними, тому в господарствах вводять декілька польових сівозмін, в яких є наявні великі орні масиви, які розташовані на ґрунтах обмеженого використання.

          Якщо населені пункти розташовані на краю землекористування (далекоземелля), то вводиться ярусна система сівозмін. На віддалених масивах розміщують культури зерново-травяні, а ближче до населеного пункту - культури трудомісткі, грузоємкі.

          Коли на території господарства є декілька населених пунктів і великі масиви орних земель,то вводять паралельні сівозміни – це сівозміни з однаковим набором культур.

          В умовах складного рельєфу виникає необхідність в запровадженні двох самостійних сівозмін:

1. з більш цінними і вимогливими культурами;

2. на силових землях з суцільно покривними культурами.

 

Контрольні питання

1. Земельні угіддя та їх класифікація.

2. Вимоги до складу і співвідношення угідь.

3. Назвати завдання та принципи організації угідь.

4. Суть трансформації угідь.

5. Проектування системи сівозмін.