Гімнастика, як засіб фізичного виховання

Зміст

Зміст.. 1

Гімнастика, як засіб фізичного виховання.. 2

Методичні особливості гімнастики. 3

Урок – основна форма занять гімнастикою.. 5

Гімнастична термінологія. 8

Методика викладання вправ основної гімнастики.. 18

Стройові вправи. 18

Розвиваючі вправи. 23

Методика навчаня гімнастичним елементам.. 30

Акробатичні елементи. 34

Вправи на приладах для чоловіків. 38

Вправи на приладах для жінок. 42

Опорні стрибки. 45

Прикладні вправи. 47

Танцювальні вправи. 49

Контрольні питання.. 50

Рекомендована література.. 51

Додатки (комплекси РВ) 52

 

Гімнастика, як засіб фізичного виховання

Історичні аспекти розвитку гімнастики та її задачі

 

Історія гімнастики починається з часів рабовласницького суспільства. Найбільшого розквіту вона досягла в стародавній Греції, де фізичні вправи використовували як засіб для зміцнення здоров’я підростаючого покоління. Саме там зародився термін гімнасія – місце (школа) де юнаки могли займатися фізичними вправами, які пізніше склали самостійну галузь фізичного виховання – гімнастику.

В часи феодалізму розвиток гімнастики, як і інших галузей культури уповільнився в зв’язку з тим, що церква рахувала гріхом любі прояви турботи про власне тіло. Новий поштовх у розвитку гімнастики відбувався в епоху Відродження. В працях відомих гуманістів, класиків педагогіки нового часу Яна-Амоса Каменського, Жан-Жака Руссо, Йогана Генріха Песталоцци вагоме місце відводиться методиці викладання гімнастики, яку вони рахували найкращим засобом фізичного виховання дітей – “корисних членів суспільства”. Відомі гімнастичні системи більш пізнього періоду, такі як німецька гімнастика Фрідріха Людвіга Яна, шведська П’єра Генріка Лінга, французька Яна Амороса, сокольська Мирослава Тирша (чеська) носили більш військовий характер, були спрямовані на підготовку юнаків до військової служби в армії і як правило, не включали в себе спеціальних засобів, необхідних для розвитку дітей шкільного віку. Лише в XIX столітті увагу почали звертати на створення методичних принципів використання гімнастики для фізичного виховання школярів. Вагомий внесок в розвиток шкільної гімнастики внесли А. Шпісс, П.Ф Лесгафт, Ж.Демені, К.Гаульгофер, звернувши увагу на її освітню і педагогічну спрямованість.

Сьогодні гімнастика уявляє собою певну, обумовлену історичним розвитком сукупність специфічних засобів та методів фізичного виховання, які спрямовані на виконання наступних завдань:

1. Оздоровчі: зміцнення здоров’я, розвиток опроно-рухового апарату, усунення і попередження функціональних порушень органів і систем організму; формування правильної постави, ходи, загальний розвиток і зміцнення органів дихання, серцево-судинної системи, покращення фізичного стану і працездатності організму.

2. Освітні: сприяння всебічному гармонійному розвитку, вихованню сили, гнучкості, витривалості, швидкості, спритності, координації рухів, формування знань, вмінь і навичок, які мають прикладне значення у побуті та трудовій діяльності.

3. Виховні: формування морально-вольових якостей (цілеспрямованості, працелюбності, дисциплінованості, наполегливості), етичних (відчуття колективізму, товаришування та ін.) та естетичних норм (вміння бачити і цінити прекрасне, формування культури рухів, творчих навичок).

Методичні особливості гімнастики

 

Можливість гімнастики вирішувати такий широкий спектр завдань забезпечується методичними особливостями гімнастики:

1. Використання великої кількості різних рухів. Виконання рухів різними частинами тіла, з різною амплітудою, інтенсивністю, в повільному і швидкому темпі сприяє розвитку усіх без виключення фізичних якостей, координації рухів, залучає до роботи різні системи і завдяки цьому, дозволяє здійснювати різнобічній і гармонійний вплив на організм тих, хто займається.

2. Можливість відносно локально впливати на різні ланки опорно-рухового апарату і систем організму. За допомогою спеціально підібраних гімнастичних вправ можна здійснювати вибірковий вплив на окремі частини тіла людини, розвивати функціональні системи організму. Ця особливість гімнастики широко використовується в лікувальній фізичній культурі для реабілітації хворих (для відновлення функцій окремих систем, або вироблення пристосувальних механізмів в замін втрачених функцій певних органів). Також гімнастичними вправами користуються коли мова йде про корекцію тілобудови (атлетична гімнастика), для того щоб змінити пропорції окремих груп м’язів.

3. Можливість чіткої регуляції навантажень і регламентації навчального процесу. На відміну від багатьох засобів інших видів фізичного виховання (наприклад рухливі і спортивні ігри, боротьба, бокс та ін.) гімнастичні вправи легко дозуються. Використовуючи різні методичні прийоми – зміна вихідного положення, амплітуди, швидкості, темпу виконання, використання обтяження, зміна кількості повторень, послідовності виконання вправи дозволяє варіювати навантаження в широкому діапазоні – від мінімального до максимального. Можливість чітко регулювати навантаження дозволяє індивідуалізувати заняття. В той же час заняттям з гімнастики властивий певний порядок і організація навчального процесу, що створює сприятливі умови для планування і систематизації навчального процесу, а завдяки цьому дозволяє передбачувати результат тренувань.

4. Можливість застосування одних і тих же гімнастичних вправ для вирішення різних завдань. Різне методичне оформлення вправ дозволяє використовувати їх з різною метою. Так, наприклад махи ногами можуть використовуватись для розвитку гнучкості в кульшових суглобах, підвищення сили і витривалості м’язів стегна, розвитку координації, рівноваги. Лазіння по канату може сприяти розвитку сили, швидкості, координації рухів, сміливості, формувати прикладні навички і т.д.

5. Можливість ефективно впливати на естетичне виховання тих, хто займається. Для гімнастичних вправ притаманний так званий “гімнастичний стиль” виконання, який передбачає не тільки досконало володіти формою рухів, але й виразне, граціозне їх виконанняо, з “натягнутими” ногами і руками, узгоджуючи дії з музикою. Все це сприяє розвитку в учнів естетичного смаку, розуміння прекрасного, прагнення до самовдосконалення.

Основна гімнастика як вид гімнастики

 

Враховуючи, що гімнастика виконує в суспільстві велике розмаїття завдань, в залежності від її спрямованості вона поділяється на види, які утворюють три основні групи (таб.1).

Основна гімнастика входить до групи загально-розвиваючих видів гімнастики. Вона використовується на заняттях з дітьми та дорослими і складає основу навчальних програм по фізичному вихованню дитячих садків, загальноосвітніх шкіл, середніх і вищих навчальних закладів, фізкультурно-оздоровчих закладів для дорослого населення.

 

 

Таблиця 1

Види гімнастики

 

Освітньо-розвиваючі види гімнастики	Основна гімнастика
Жіноча гімнастика
Атлетична гімнастика
Професійно-прикладна гімнастика
Оздоровчі види гімнастики	Ранкова гігієнічно гімнастика
Виробнича гімнастика
Лікувальна гімнастика
Ритмічна гімнастика
Східні гімнастичні системи: у-шу, йога.
Спортивні види гімнастики	Спортивна гімнастика
Художня гімнастика
Спортивна акробатика

 

 

Засоби основної гімнастики

Засоби основної гімнастики є дуже різноманітними. Вони включають:

Стройові вправи – поодинокі, або групові дії в строю.

Розвиваючі вправи – вправи, спрямовані на розвиток загальної фізичної підготовленості, покращення функціональних можливостей організму тих, хто займається, підвищення фізичної працездатності, формування правильної постави.

Вправи на гімнастичних приладах – вправи на перекладині, брусах, кільцях, коні з ручками (для чоловіків) і на різновисоких брусах і колоді (для жінок). Основна гімнастика передбачає вивчення простих вправ на цих приладах, а також поєднання їх у комбінації, що сприяє розвитку загальної і спеціальної фізичної підготовки. Оволодіння більш складними елементами передбачено змістом спортивної гімнастики, заняття якою організуються по типу спортивної секції.

Акробатичні вправи – об’єднують акробатичні стрибки, перевороти, статичні вправи у балансуванні.

Вільні вправи – комбінують вільні рухи, акробатичні вправи та елементи хореографії. Можуть включати вправи художньої гімнастики з використанням предметів.

Стрибки – опорні і без опорні. Сприяють розвитку спритності, координації рухів, витривалості, сміливості.

Прикладні вправи – вправи які об’єднують природні життєво-необхідні види рухів – ходьбу, біг, метання, лазіння, перелазання, подолання перешкод, вправи в рівновазі. Великий обсяг цих вправ застосовується на заняттях прикладною гімнастикою. На заняттях основною гімнастикою вони застосовуються з метою розширення обсягу рухових вмінь і навичок учня, покращення фізичного розвитку.

Вправи художньої гімнастики – застосовуються на заняттях з дівчатами, жінками, включають дії з різними предметами – м’ячем, булавами, стрічкою, обручем, скакалкою.

Танцювальні і хореографічні вправи – містять елементи класичних і народних танців. Виховують пластику, граціозність, відчуття ритму, виразність рухів.

Завдяки розмаїттю вправ, які використовуються на заняттях основною гімнастикою вона дає можливість покращити фізичний розвиток учнів, розвинути силу, гнучкість, витривалість, швидкісні здібності, координацію. Велика увага приділяється оволодінню умінь і навичок виконання гімнастичних елементів, що збільшує руховий потенціал учнів, робить їх більш спритними і фізично підготовленими.

Рухові завдання, які виконують учні на заняттях, часто вимагають сміливості, рішучості. Взаємодопомога, яку учні здійснюють при страхуванні елементів виховує почуття товаришування, відповідальності. Вивчення багатьох гімнастичних елементів вимагає певних знань, що стимулює розумову активність учнів. Характер вправ гімнастики виховує в учнів сумлінність, дотримання певних правил поведінки, завдяки чому забезпечується безпека занять і успішне засвоєння навчального матеріалу. Таким чином на заняттях основною гімнастикою успішно реалізовуються оздоровчі, освітні і виховні завдання.

Гімнастична термінологія.

Термін – це слово або словосполучення, яке означає спеціалізоване поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя та ін.

Гімнастична термінологія уявляє собою складну систему термінів та правил їх використання при поясненні та запису вправ. ЇЇ специфіка полягає в тому, що фізичні вправи, які використовуються в гімнастиці дуже різноманітні, вони можуть виконуватись в різних умовах і на різних приладах. Більшість вправ мають абстрактний штучний характер, вони рідко зустрічаються в житті, що ускладнює їх пояснення. Якщо при описі вправ користуватись звичайною мовою, то знадобиться багато зайвих слів, на пояснення сутності вправи буде витрачено багато часу, але й при цьому вправа не завжди буде зрозумілою повністю. В зв’язку з цим використання умовних назв – термінів дозволяє стисло пояснити положення гімнаста, його рухи, а іноді і цілу вправу.

Гімнастична термінологія полегшує спілкування між фахівцями, а також між викладачем та учнями. Вона дає можливість чітко уявити вправу, а це є головною передумовою її якісного виконання. Дослідженнями встановлено, що термінологія покращує запам’ятовування вправ. Використання умовних позначень різних положень, рухів дозволяє анотувати вправи в конспектах, планах занять і тим самим упорядковує процес підготовки фахівців до проведення занять.

Враховуючи, що розвиток гімнастичної термінології відбувається паралельно розвитку гімнастики, багато терміні запозичені з мов тих країн, де гімнастика здобула в різні періоди часу бурхливого розвитку. Великий вплив на становлення термінології здійснила Сокольська гімнастика родом з Чехії. Ще сьогодні дехто користується такими термінами, як “перешмиг” – оборот, “склепка” – підйом розгином. Українська гімнастична термінологія базується на словниковому фонді української мови, але правила утворення і використання термінів запозичені з російськомовної термінології, яка була прийнята ще за часів Радянського Союзу на Всесоюзній гімнастичній конференції в 1967р. і на сьогодні є найбільш змістовною і зрозумілою для фахівців з гімнастики в усіх країнах СНД.

Основні терміни

Вісь – лінія довжини, яка проходить через робочу частину приладу (на брусах – в довжину жердини, на коні – в довжину його тіла; на кільцях – уявна лінія через точки хвату і т.д.)

Назви окремих гімнастичних приладів визначають в залежності від положень гімнаста в процесі виконання вправи (права, ліва жердина, ближня дальні частина коня і т.д.).

Хват – спосіб, за допомогою якого гімнаст тримається за гімнастичний прилад, утримує предмети або партнера під час виконання РВ або акробатичних елементів.

Хват зверху – при якому великі пальці обернені всередину (один до одного).

Хват знизу – при якому великі пальці обернені назовні.

Зворотній хват – хват, при якому руки повернуто всередину, а великі пальці обернені назовні.

Різний хват – одна рука хватом зверху, друга – знизу.

Схресний хват – хват, при якому права (ліва) рука буде в хваті з лівого (правого) боку над лівою (правою) рукою або під нею.

Вузький хват – хват, при якому руки розміщені вужче плечей.

Широкий хват – при якому руки розміщені ширше плечей.

Глибокий хват – хват, при якому кисті рук зігнуті і лежать на приладі зверху.

Положення гімнаста відносно прилада і підлоги. Назву положення гімнаста визначає його розміщення відносно прилада і підлоги спереду, ззаду, боком, поздовжньо або поперек.

Спереду – гімнаст обернутий обличчям до прилада або підлоги.

Ззаду – гімнаст обернутий спиною до прилада або підлоги.

Боком – гімнаст обернутий правим або лівим боком до прилада.

Поздовжньо – плечова вісь гімнаста розташована паралельно до вісі прилада.

Поперек – плечова вісь гімнаста розташована перпендикулярно до вісі прилада.

Рухи, які виконуються кінцівками, по відношенню одна до одної, бувають: одночасні, почергові, послідовні, однойменні і різнойменні, хвилеподібні.

Однойменні – рухи, що співпадають за напрямком зі стороною кінцівки (руки, ноги).

Різнойменні – протилежні за напрямком зі стороною руки чи ноги.

Одночасні – рухи які виконуються кінцівками в один і той же час.

Послідовні – виконуються спочатку однією кінцівкою, потім другою.

Послідовні – рухи кінцівками виконуються один за одним, з відставанням однієї кінцівки від другої на половину амплітуди.

Хвилеподібні – поєднання одночасних і послідовних рухів в деяких суглобах, згинання і розгинання в суглобах ніг, тулуба, рук, яке виконується послідовно від одного суглоба до другого.

Усі рухи тулуба, кінцівок, голови можуть виконуватись в трьох основних площинах і двох проміжних:

в лицьовій (основна), яка проходить по передній (або задній) стороні тіла;

в боковій (основна), яка проходить в передньо-задньому напрямку по відношенню до тіла того, хто займається;

в горизонтальній (основна) – яка проходить по горизонталі відносно тіла того, хто займається.

в похилих (проміжна) – які розташовані під кутом 45° до основних;

в косих (проміжна) – розташованих під кутом 45° до похилих.

 

Назви основних положень і рухів:

Вихідне положення (в.п.) – положення гімнаста, з якого починається виконання вправи.

Кінцеве положення – положення, яким закінчується виконання вправи. Іноді кінцеве положення попереднього елементу є вихідним для наступного.

Вис – положення гімнаста на приладі, в якому його плечі розташовані нижче вісі приладу.

Змішаний вис – різновид вису, в якому гімнаст має додаткову опору якою-небудь частиною тіла.

Упор – таке положення гімнаста на приладі, при якому його плечі розташовані вище за вісь приладу.

Змішаний упор – різновид упору, в якому гімнаст має додаткову опору на прилад або підлогу якою-небудь частиною тіла, частіше ногами.

Сід – таке положення гімнаста, коли опори руками на підлогу немає. При виконанні гімнастом сіду на приладах, гімнаст може триматись рукою за прилад.

Підйом – перехід з вису або з більш низької опори в упор.

Спад – перехід з упору в вис або в більш низький упор.

Мах – коливальний рух окремих частин тіла відносно інших або усього тіла відносно прилада в одному напрямку.

Розмахування – коливальні рухи окремих частин тіла або усього тіла відносно прилада.

Розкачування – коливальні рухи тіла разом з приладом.

Перемах – переміщення однієї або обох ніг через прилад.

Схрещування – два перемаха, які виконуються на зустріч один одному.

Коло – рух за замкнутою кривою.

Поворот – обертовий рух тіла відносно вертикальної осі, незалежно від від положення гімнаста.

Оборот – обертовий рух гімнаста навколо осі прилада.

Викрут – перехід з вису ззаду у вис і навпаки, в наслідок обертових рухів у плечових суглобах.

Стрибок – політ після поштовху ногами або руками від опори.

Зіскок – стрибок з приладу.

Перекат – рух вперед або назад з послідовним торканням частинами тіла опори без перевертання через голову.

Перекид – обертовий рух тіла з послідовним торканням частинами тіла опори з перевертанням через голову.

Переворот – коловий рух через голову з проміжною опорою.

Стійка – вертикальне положення тіла.

Стройові вправи

 

До стройових вправ відносять групові та поодинокі дії в строю, які виконуються на місці, в русі у відповідності зі Стройовим Статутом військових сил України. Крім цього на заняттях гімнастикою використовують суто гімнастичні шикування, перешикування, розмикання, фігурне марширування.

Стройові вправи – необхідний елемент любого заняття з фізичного виховання. Їх можна включати в любу частину уроку. Вони є засобом організації учнів, дозволяють доцільно розміщати учнів для виконання певних вправ, раціонально використовувати час на занятті. Крім цього вони сприяють розвитку правильної постави, відчуття ритму і темпу, формують навички колективних дій, підвищують емоційний стан на занятті.

Стройові поняття

 

Стрій – установлене розміщення учнів для спільних дій. Він може бути зімкнутий і розімкнутий.

Зімкнутий стрій – стрій в якому учні розміщенні в шеренгах з інтервалом, який дорівнює ширині долоні (між ліктями) один від одного, або в колонах з дистанцією на підняту вперед руку.

Розімкнутий стрій – стрій в якому учні розташовані в шерензі з інтервалом або дистанцією, що дорівнює один крок, або відповідає вказівці викладача.

Шеренга – стрій, в якому учні розташовані на одній лінії один поруч з іншим. Найчастіше використовується стрій в одну шеренгу, рідше в дві, три і т.д. Бокова частина строю називається флангом (з правого боку – правий фланг, з лівого – лівий). При повороті строю назви флангів не змінюються.

Сторона строю, до якої учні повернуті обличчям називається фронтом. Сторона протилежна фронту – тилом. Відстань між учнями в шерензі називається інтервалом.

Колона – стрій, в якому учні розташовуються один за одним по одному, по два, по три і т.д. Відповідно розрізняють колону по одному, по два, по три і т.д. Відстань між учнями в колоні називається – дистанцією. Учень який стоїть у колоні першим – направляючий, останнім – замикаючий.

 

Малюнок 1

Шикування і перешикування

Шикування в одну шеренгу відбувається за командою “В одну шеренгу – Ставай!” – після чого вчитель приймає стройову стійку обличчям до фронту, а учні вишиковуються зліва від нього один біля одного за зростом.

Шикування в колону по одному – відбувається за командою “В колону по одному ставай!”. Вчитель приймає стройову стійку обличчям до фронту, учні вишиковуються з ним по одному з вказаною дистанцією.

Перешикування з однієї шеренги в дві. Попередньо проводиться розрахунок учнів на перший-другий. Після чого подається команда “В дві шеренги –шикуйсь!” – перші номери з цією командою стоять на місці, другі – на рахунок “раз!” роблять крок лівою назад, на “два!” – крок правою в сторону, стаючи за першими номерами, на “три!” – приставляють ліву. Для повернення в одно шеренговий стрій подається команда “В одну шеренгу – шикуйсь!” і виконуються дії в зворотному напрямі. При повороті кругом напрям перешикування не змінюється – тобто другі номери стають попереду перших.

Перешикування з однієї шеренги в три. Попередньо проводиться розрахунок учнів по три. Потім подається команда “В три шеренги –шикуйсь!”. Другі номери стоять на місці. Перші номери на “раз” виконують крок правою назад, на “два” – крок лівою вліво, стаючи за другими номерами, на “три” – приставляють праву. Треті номери – на “раз” виконують крок лівою вперед, на “два” – крок правою вправо, стаючи попереду других, на “три” – приставляють ліву. Зворотне перешикування виконується за командою “В одну шеренгу – шикуйсь!”.

Перешикування з колони по одному в колону по два може виконуватись на місці, а також в русі. Попередньо учні розраховуються на перший, другий.

Для перешикування на місці подається команда “В колону по двоє – шикуйсь!” – перші номера залишаються на місці, другі номера – на “раз” роблять крок вправо, на “два” – крок лівою вперед, стаючи поряд з першими номерами, на “три” – приставляють праву. Зворотне перешикування відбувається за командою “В колону по одному шикуйсь”.

Для перешикування під час руху під ліву ногу подається команда “В колону по два – руш!”. На “раз” перші номери йдуть в півкроку, а другі виходять вправо, і на “два” роблять крок лівою, займаючи місце поряд з першими номерами. Для зворотного перешикування подається команда “В колону по одному – руш!” – перші номери йдуть повним кроком, а другі у півкроку, і по мірі звільнення місця стають поза першими.

Перешикування поворотом наліво (направо) під час руху з колони по одному в колону по два (три, чотири і т.д.). Це перешикування виконується під час руху по периметру майданчика. На одній з меж залу, під однойменну ногу подається команда “Наліво (направо) в колону по два (три, чотири і т.д.) – руш!”. Після чого, перша пара (трійка, четвірка і т.д.) робить один крок і рухом протилежної ноги виконує поворот на 90°, продовжуючи рухатись в новому напрямі. Аналогічні дії почергово виконують наступні пари (трійки, четвірки), вийшовши на позицію попередніх учнів – на місце, де була подана виконавча команда. Якщо необхідно набрати певні інтервал і дистанцію подається розпорядження про це “Дистанція та інтервал два (або інші) кроки!” Для зупинки групи у цьому строю слід подати команду “направляючі на місці”, а потім, коли учні наберуть необхідні інтервал і дистанцію одати команду “Стій!”.

Для зворотного перешикування стрій необхідно повернути “Напра-во! (“налі-во!”, якщо направляючий на лівому фланзі) і подати команду “В колону по одному, в обхід наліво (направо) кроком – Руш!”. За цією командою увесь стрій рухається до межі залу і почергово перешиковується в колону по одному, рухаючись у вказаному напрямі.

 

Перешикування з шеренги виступом. Для виконання цього перешикування групу треба розрахувати “на дев’ять, шість, три на місці”, або “на шість, чотири, два, на місці” – (в залежності від кількості шеренг, які треба утворити, і відстані, яка має бути між ними, але кількість кроків між ними має бути однаковою). Потім подається команда “За розрахунком кроком – Руш!”. Учні рухаються з лівої ноги вперед, роблячи відповідну розрахунку кількість кроків і зупиняються. Підрахунок ведеться до числа максимальної кількості кроків + 1 рахунок для того, щоб приставити ногу.

Зворотне перешикування відбувається після команди “На свої місці кроком – Руш!”. Учні, які виходили зі строю вперед повертаються кругом і починають рухатись на місця, які вони займали в шерензі, після чого знов повертаються обличчям до фронту. Для зворотного ведеться підрахунок “раз-два, раз-два, і т.д.”, поки усі учні не займуть свої місця.

 

Пересування в строю

Пересування кроком і бігом

Пересування можуть виконуватись кроком або бігом. Для їх виконання відповідно подаються команди – “Кроком руш!” або “Бігом руш!”.

Крокувати можна на місці за командою “На місці кроком – Руш!”. Для переходу з кроку на місці на ходьбу з пересуванням прямо під ліву ногу подається команда “Прямо!”, після чого виконується ще один крок правою ногою на місці, а з лівої ноги починається рух вперед.

Стройовий крок. Виконується за командою “Стройовим кроком – руш!”. Під час ходьби стройовим кроком нога піднімається на 15-20 см від підлоги, й ставиться на всю ступню. Виносячи руку вперед кисть піднімається дещо вище поясу, при русі назад, вона повинна залишатись прямою і підніматись до відказу.

Пересування по периметру майданчику виконується за командою “В обхід наліво (направо) кроком Руш!” якщо рух починається з місця, або з іншого виду пересувань, або “В обхід наліво (направо) Руш!” з руху кроком. Після чого направляючий, а за ним і вся група рухається вздовж границь залу, майданчика.

Пересування протиходом – уявляє собою рух з зміною напрямку на протилежний після команди “Проти ходом наліво (направо) руш!”. Направляючий рухається в протилежному напрямі з інтервалом від основної колони в 1 крок. Виконавча команда подається під однойменну ногу.

Пересування змійкою. Змійка – це декілька проти ходів правим лівим плечем, виконаних підряд. Для такого пересування подається команда “Протиходом наліво (направо) руш!”, а потім “Змійкою Руш!”. В залежності від місця, де подана команда розрізняють змійки: довгу – на всю довжину межі, середню – на ½ довжини межі, коротку – 1/3 довжини межі. В залежності від напрямку виконання змійки вона може бути поздовжня, поперечна та діагональна. Для проведення останньої необхідно перед рухом проти ходом подати команду для руху по діагоналі.

Пересування по діагоналі. Команда подається в одному з кутів майданчика: “По діагоналі руш!”. Направляючий рухається в напрямку протилежного кута.

Пересування по колу. Для здійснення руху по колу команду слід подавати на одній з середин залу, майданчика. Після команди “По колу руш!” направляючий зрізаючи кут іде по дузі до наступної середини поки не утворить коло. Для змикання кола необхідно подати розпорядження (Направляючий ширше крок, замикаючий коротше крок!”. Також необхідно вказати дистанцію. Для виходу з кола необхідно подати команду “в обхід на ліво (направо) руш!”, коли направляючий буде знаходитись на одній з середин майданчика, або команду для руху в любому іншому напрямку.

Повороти в русі. Для виконання поворотів в русі направо і наліво команди використовуються такі самі як і на місці, але подаються вони під однойменну ногу. Після чого виконується ще один крок другою ногою з одночасним поворотом на 90°.

Для поворота кругом подається команда під праву ногу “Кругом – руш!”, після чого виконується крок лівою, пів кроку правою ногою, і переносячи на неї вагу одночасний поворот через ліве плече на 180°. Потім з лівої продовжується пересування у змінному напрямку.

Варіанти припинення руху. Існує три команди для припинення руху учнів у строю. Необхідний варіант обирається в залежності від мети, яку переслідує викладач.

Команда “Група (клас) –стій!” подається під ліву ногу, після її оголошення виконується ще один крок правою на місці і приставляючи ліву учень повинен припинити рух.

Команда “Група (клас) на місці!” передбачає припинення пересування групи вперед і її перехід на ходьбу на місці.

Команда “Направляючий на місці!” подається в тому випадку, коли необхідно набрати необхідну дистанцію або зімкнути групу. Після цього подається команда “Група (клас) стій!”.

 

Розмикання і змикання

При проведені розмикань команди слід подавати у такій послідовності:

1) назвати напрям розмикання; 2) вказати розмір інтервалу або дистанції; 3) вказати спосіб виконання; 4) подати виконавчу команду.

Розмикання приставними кроками. Виконується за командою “Вправо (вліво, від середини) на інтервал руки в сторони (1,2, 3.і т.д. кроки) приставними кроками – Розімкнись!”. Розмикання починають флангові учні, а за ними вступають наступні. При цьому, для чіткості виконання команди, ведеться підрахунок “раз-два, раз-два і т.д.” доки усі учні не наберуть необхідного інтервалу. Для змикання подається команда “Вправо (вліво, до середини) приставними кроками зімкнись!”.

Розмикання з поворотами. Виконується за командою “Направо (наліво, направо і наліво від середини) на інтервал руки в сторони (1,2,3 і т.д. кроки) розімкнись!”. Учні повертаються у вказаному напрямі (крім тих, що стоять на протилежному фланзі), роблять відповідну кількість кроків, і приставляючи ногу і повертаються до основного напрямку. Для розмикання від середини викладач повинен визначити середнього або середину. Для змикання подається команда “Наліво (направо, до середини” зімкнись!”. Підрахунок ведеться “раз-два” доки усі учні не повернуться обличчям до фронту.

 

Розвиваючі вправи

РВ в зімкнутому строю

Проведення загально-розвиваючих вправ в зімкнутому строю є найбільш доступним способом їх урізноманітнення, тому що не потребує ніяких матеріальних затрат, є доступним для учнів любого рівня підготовленості як фізичної так і технічної, а також чудово підвищує емоційний стан учнів на занятті.

Особливістю такого способу проведення РВ є те, що учні, які стоять в зімкнутому строю, обмежені в рухах за певним напрямом. Знаходячись в зімкнутій шерензі – вони не можуть рухатись в сторони, в колоні – виконувати рухи вперед і назад. В той же час з’являється можливість взаємодіяти учням один з одним, і таким чином створювати додаткове обтяження а також стимулювати один одного до кращого виконання вправ (наприклад –нахилятись нижче, тому що учні, які стоять поруч нахиляються низько і т.д.). Таким чином ці вправи сприяють розвитку сили і гнучкості.

Необхідність рухатись з усіма учнями одночасно, в узгодженні з підрахунком і музичним супроводом сприяє розвитку відчуття ритму і координації.

Слід зауважити, що РВ в зімкнутому строю при великій кількості учнів і чіткому їх виконанні уявляють естетичне видовище, і тому їх часто використовують при проведенні масових гімнастичних показових виступів. РВ в зімкнутому строю можна також виконувати з різними предметами, часто їх виконують з обручами.

Подібні особливості мають РВ в парах. Враховуючи меншу обмеженість учнів в рухах вони дають можливість виконувати рухи в різних напрямках, а вихідні положення, які передбачають взаємодію між учням створюють додаткові умови для фізичного розвитку учнів. При проведені вправ в парах для пояснення вправ можна використовувати зовнішні орієнтири а не назви сторін. Наприклад, пояснюючи вправу, яка передбачає нахили в сторони, можна сказати: “нахил до вікна, нахил до дверей”. Пояснення типу – “нахил вправо, нахил вліво” в даному випадку буде недоречним, тому що відносно учнів які стоять обличчям один до одного назви сторін будуть різними.

Проводячи вправи в зімкнутому строю і в парах, для більш зручного їх виконання, бажано шикувати учнів за ростом. Вправи можуть виконуватись з різних вихідних положень – стоячи, сидячи, лежачи. Дуже емоційний підйом як правило викликають стрибкові вправи.

Комплекс РВ в зімкнутому строю подано в додатку 5.

Принципи навчання.

Принцип свідомості і активності – вимагає наявності в учня свідомого бажання вивчати той чи інший елемент, розуміння техніки його виконання, аналізування власний дій і їх само оцінювання.

Принцип наочності – передбачає показ вправ, демонстрацію навчальних посібників, пояснення. Його дотримання підвищує інтерес до навчання, покращує процес сприйняття вправи, яка вивчається.

Принцип доступності і індивідуалізації – вимагає, щоб учням висувались такі завдання, які б відповідали їх можливостям.

Принцип систематичності – передбачає певну послідовність вивчення елементів – від самих легких до складних, а також чітку регламентацію занять. Тільки оптимальні інтервали між заняттями, їх систематичність будуть сприяти розвитку динамічного стереотипу виконання вправи і завдяки цьому утворенню рухової навички.

Методи навчання.

Навчаючи гімнастичним елементам застосовують як загально-педагогічні методи навчанні – метод розповіді і показу, так і специфічні методи фізичного виховання.

Метод цілісного розучування передбачає розучування вправи вцілому, без розподілу її на частини. Метод використовується, коли вивчається відносно нескладна вправа і її не доцільно розділяти на частини, або коли вправа, яка навчається не підлягає розподілу, чи її розподіл призводить до грубого порушення основ техніки виконання. Застосовуючи метод цілісного розучування слід перше спростити структуру елементу, який вивчається за рахунок опущення другорядних деталей техніки, спрощення окремих фаз, полегшення умов виконання.

Метод розучування вправи по частинах передбачає тимчасове подрібнення рухової дії на складові частини для почергового їх засвоєння, з наступним поєднанням їх в цілісну вправу. Він застосовується при розучуванні складних рухових дій, які складаються з декількох окремих фаз. Застосовуючи його слід правильно поділити вправу. Бажано, щоб кожна окрема частина утворювала самостійну вправу. Тоді в подальшому їх легше буде поєднувати в єдиний елемент.

В процесі навчання, як правило, застосовують обидва методи, часто комбінуючи один з одним. Найбільш ефективним є методичний прийом, коли при навчанні гімнастичним елементам застосовуються підвідні вправи.

Підвідні вправи застосовують для створення або уточнення уяви про рух, який вивчається. Вони дають учням можливість отримати м’язові відчуття виконання певних фаз елементу у відносно полегшених умовах. При цьому до підвідних вправ висуваються наступні вимоги. Вони повинні:

– за своєю технічною структурою бути подібними до вправи, яка вивчається;

– мати вигляд самостійних, закінчених рухових завдань;

– виключати велику кількість лишніх рухів;

– оптимально узгоджуватись з рухом, який вивчається.

– повторюватись оптимальну кількість разів, яка залежить від її складності а також від ступеня подібності до структури основної вправи.

В процесі навчання, особливо на заключній стадії широко застосовуються ігровий і змагальний методи. Вони створюють різноманітні умови виконання елементу в яких відбувається удосконалення рухової навички, крім того створюють додатковий психологічний фактор, який дозволяє перевірити її стабільність і варіативність.

 

Акробатичні елементи

 

Акробатичні елементи разом з танцювальними