Способи організації учнів на уроці

Фронтальний –це спосіб, при якому вправу одночасно виконують усі учні. Застосовується при проведенні загально-розвиваючих вправ, вивченні нескладних акробатичних, танцювальних і вільних вправ.

Груповий– клас ділиться на групи, відділення. Кожна група виконує вправи одночасно на різних приладах.

Змінно-груповий– різновид групового способу, коли кожна група виконує по черзі одну вправу на одному приладі. В цьому випадку групи називають змінами.

Потоковий– полягає в тому, що учні після виконання вправи на першому приладі по одному або по два переходять до другого прилада, потім до третього і т.д. Цей спосіб можна використовувати і на одному приладі, виконуючи по черзі різні вправи.

 

Гімнастична термінологія.

Термін – це слово або словосполучення, яке означає спеціалізоване поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя та ін.

Гімнастична термінологія уявляє собою складну систему термінів та правил їх використання при поясненні та запису вправ. ЇЇ специфіка полягає в тому, що фізичні вправи, які використовуються в гімнастиці дуже різноманітні, вони можуть виконуватись в різних умовах і на різних приладах. Більшість вправ мають абстрактний штучний характер, вони рідко зустрічаються в житті, що ускладнює їх пояснення. Якщо при описі вправ користуватись звичайною мовою, то знадобиться багато зайвих слів, на пояснення сутності вправи буде витрачено багато часу, але й при цьому вправа не завжди буде зрозумілою повністю. В зв’язку з цим використання умовних назв – термінів дозволяє стисло пояснити положення гімнаста, його рухи, а іноді і цілу вправу.

Гімнастична термінологія полегшує спілкування між фахівцями, а також між викладачем та учнями. Вона дає можливість чітко уявити вправу, а це є головною передумовою її якісного виконання. Дослідженнями встановлено, що термінологія покращує запам’ятовування вправ. Використання умовних позначень різних положень, рухів дозволяє анотувати вправи в конспектах, планах занять і тим самим упорядковує процес підготовки фахівців до проведення занять.

Враховуючи, що розвиток гімнастичної термінології відбувається паралельно розвитку гімнастики, багато терміні запозичені з мов тих країн, де гімнастика здобула в різні періоди часу бурхливого розвитку. Великий вплив на становлення термінології здійснила Сокольська гімнастика родом з Чехії. Ще сьогодні дехто користується такими термінами, як “перешмиг” – оборот, “склепка” – підйом розгином. Українська гімнастична термінологія базується на словниковому фонді української мови, але правила утворення і використання термінів запозичені з російськомовної термінології, яка була прийнята ще за часів Радянського Союзу на Всесоюзній гімнастичній конференції в 1967р. і на сьогодні є найбільш змістовною і зрозумілою для фахівців з гімнастики в усіх країнах СНД.

Основні вимоги до гімнастичної термінології

Доступність. Терміни повинні ґрунтуватись на лексиці тієї мови, на якій ведеться заняття по фізичному вихованню, а також на інтернаціональних словах-термінах, які відповідають правилам словоскладання. Це обумовлює розуміння термінів учнями, краще їх запам’ятовування і усвідомлення.

Точність. Термін повинен створювати чітку уяву про вправу, її технічні характеристики, форму і зміст. Точність передбачає недопустимість різного тлумачення гімнастичних термінів.

Стислість. Терміни повинні бути стислими – одне слово повинно вміщати максимум змісту. Це в багато разів скорочує опис вправ, економить час, дає можливість зосередити увагу на головних аспектах виконання вправи. Для забезпечення стислості термінології існують спеціальні правила використання та скорочення термінів.

 

Правила гімнастичної термінології

Правила гімнастичної термінології можна розділити на декілька категорій:

· правила скорочення опису вправ;

· правила, які уточнюють запис і назву вправ;

· правила запису і називання вправ.

Правила скорочення. В зв’язку з тим, що гімнастичні вправи виконуються згідно правил гімнастичного стилю (так званої “гімнастичної школи рухів”) для більш стислого опису рухів можна не вимовляти і не записувати деякі слова, які часто зустрічаються. Наприклад, якщо передбачається звичайне виконання вправи і немає ніяких вказівок відносно зміни її форми, не пишуться слова “з прямими руками”, “з прямими ногами”, “ноги разом”, “з витягнутими носками” і т.д.

Не пишуться слова:

“ноги разом” – при описуванні вихідних положень;

“долонями донизу” – в положенні руки в сторони, або “долонями в середину” – в положеннях рук вниз, перед, вверх;

“тулуб” – під час виконанні нахилів, але при описуванні поворотів слово тулуб повинно бути і в запису і в назві. Наприклад правильним буде записати: “нахил вправо”, але “поворот тулуба направо”;

“нога” при виконанні кроків, махів вперед, в сторону, назад, а також при стрибках;

“поздовжньо” та “поперек”, якщо для прилада є характерним те чи інше положення. Наприклад виключаються слова “на перекладині, поздовжньо”, “на колоді, поперек”;

Виключаються слова, які визначають кінцеві положення гімнаста, якщо без їх вказування, воно буде зрозумілим. Якщо можливий інакший варіант закінчення вправи, то слід визначити який саме варіант слід виконувати. Наприклад з вису зігнувшись на брусах підйом розгином можна виконувати в упор на руках а бо в упор. В першому випадку слід казати “підйом розгином в упор на руках”, в другому – “підйом розгином”.

Не називають слів, які позначають напрямки руху, якщо можливий лише один напрямок.

 

Правила уточнення запису вправ.

Усі рухи окремими частинами тіла називають від їх положення відносно тулуба, а не горизонтальної площини. Наприклад, з положення лежачи на спині можна підняти руки вверх відносно горизонтальної площини, проте відносно тулуба, згідно термінології, це положення слід називати “руки вперед” і т.д.

Напрямок руху кінцівок визначають за початком руху.

Якщо рух здійснюється одночасно декількома частинами тіла, то прийнято записувати їх в такій послідовності: рухи ногами, тулуба, рук, голови. Наприклад, “напівприсід з нахилом вправо, руки за спину, нахил голови вправо”.

Повороти на 45, 90, 180° градусами не позначається, а записується словами “півповороту направо” (наліво), “направо” (наліво), “кругом”. В інших випадках говорять “поворот направо (наліво) на 135, 360, 540 і т.д. градусів”.

 

Правила запису і називання вправ

Записуючи і називаючи вправу, слід створити про неї повну і точну уяву.. Гімнаст повинен знати з якого вихідного положення він повинен робити вправу, спосіб і напрямок руху, чітко уявляти, якою частиною тіла виконується рух і на якій частині прилада, а також в якому положенні вправа закінчується.

Існують різні форми запису гімнастичних вправ. В залежності від завдань використовують ту чи іншу з них.

Узагальнений запис – використовується для складання програм, посібників, конспектів уроків, коли немає необхідності конкретизувати матеріал. Наприклад: “вправи для розвитку м’язів ніг – присідання, випади, стрибки та ін.” Опис усіх варіантів вправ зробить навчальні програми громіздкими і незручними у використанні.

Конкретний запис – використовується в навчальних програмах, класифікаційних вимогах при описуванні залікових комбінацій, там, де повинні бути єдині вимоги і різні тлумачення вправи не допускаються.

Скорочений запис – використовується при складанні навчальної документації, коли окремі терміни, словосполучення записуються загальноприйнятими скороченими абревіатурами: в.п. – вихідне положення; о.с. – основна стійка, в/ж – верхня жердина і т.д.

Графічний запис – передбачає використання схеми-малюнка, який в окремих випадках може мати самостійне значення, в інших – бути ілюстрацією до тексту. Наочність графічного запису дозволяє використовувати його при складанні комплексів вправ для широкого кола людей, які не завжди добре володіють термінологією.

 

Основні терміни

Вісь – лінія довжини, яка проходить через робочу частину приладу (на брусах – в довжину жердини, на коні – в довжину його тіла; на кільцях – уявна лінія через точки хвату і т.д.)

Назви окремих гімнастичних приладів визначають в залежності від положень гімнаста в процесі виконання вправи (права, ліва жердина, ближня дальні частина коня і т.д.).

Хват – спосіб, за допомогою якого гімнаст тримається за гімнастичний прилад, утримує предмети або партнера під час виконання РВ або акробатичних елементів.

Хват зверху – при якому великі пальці обернені всередину (один до одного).

Хват знизу – при якому великі пальці обернені назовні.

Зворотній хват – хват, при якому руки повернуто всередину, а великі пальці обернені назовні.

Різний хват – одна рука хватом зверху, друга – знизу.

Схресний хват – хват, при якому права (ліва) рука буде в хваті з лівого (правого) боку над лівою (правою) рукою або під нею.

Вузький хват – хват, при якому руки розміщені вужче плечей.

Широкий хват – при якому руки розміщені ширше плечей.

Глибокий хват – хват, при якому кисті рук зігнуті і лежать на приладі зверху.

Положення гімнаста відносно прилада і підлоги. Назву положення гімнаста визначає його розміщення відносно прилада і підлоги спереду, ззаду, боком, поздовжньо або поперек.

Спереду – гімнаст обернутий обличчям до прилада або підлоги.

Ззаду – гімнаст обернутий спиною до прилада або підлоги.

Боком – гімнаст обернутий правим або лівим боком до прилада.

Поздовжньо – плечова вісь гімнаста розташована паралельно до вісі прилада.

Поперек – плечова вісь гімнаста розташована перпендикулярно до вісі прилада.

Рухи, які виконуються кінцівками, по відношенню одна до одної, бувають: одночасні, почергові, послідовні, однойменні і різнойменні, хвилеподібні.

Однойменні – рухи, що співпадають за напрямком зі стороною кінцівки (руки, ноги).

Різнойменні – протилежні за напрямком зі стороною руки чи ноги.

Одночасні – рухи які виконуються кінцівками в один і той же час.

Послідовні – виконуються спочатку однією кінцівкою, потім другою.

Послідовні – рухи кінцівками виконуються один за одним, з відставанням однієї кінцівки від другої на половину амплітуди.

Хвилеподібні – поєднання одночасних і послідовних рухів в деяких суглобах, згинання і розгинання в суглобах ніг, тулуба, рук, яке виконується послідовно від одного суглоба до другого.

Усі рухи тулуба, кінцівок, голови можуть виконуватись в трьох основних площинах і двох проміжних:

в лицьовій (основна), яка проходить по передній (або задній) стороні тіла;

в боковій (основна), яка проходить в передньо-задньому напрямку по відношенню до тіла того, хто займається;

в горизонтальній (основна) – яка проходить по горизонталі відносно тіла того, хто займається.

в похилих (проміжна) – які розташовані під кутом 45° до основних;

в косих (проміжна) – розташованих під кутом 45° до похилих.

 

Назви основних положень і рухів:

Вихідне положення (в.п.) – положення гімнаста, з якого починається виконання вправи.

Кінцеве положення – положення, яким закінчується виконання вправи. Іноді кінцеве положення попереднього елементу є вихідним для наступного.

Вис – положення гімнаста на приладі, в якому його плечі розташовані нижче вісі приладу.

Змішаний вис – різновид вису, в якому гімнаст має додаткову опору якою-небудь частиною тіла.

Упор – таке положення гімнаста на приладі, при якому його плечі розташовані вище за вісь приладу.

Змішаний упор – різновид упору, в якому гімнаст має додаткову опору на прилад або підлогу якою-небудь частиною тіла, частіше ногами.

Сід – таке положення гімнаста, коли опори руками на підлогу немає. При виконанні гімнастом сіду на приладах, гімнаст може триматись рукою за прилад.

Підйом – перехід з вису або з більш низької опори в упор.

Спад – перехід з упору в вис або в більш низький упор.

Мах – коливальний рух окремих частин тіла відносно інших або усього тіла відносно прилада в одному напрямку.

Розмахування – коливальні рухи окремих частин тіла або усього тіла відносно прилада.

Розкачування – коливальні рухи тіла разом з приладом.

Перемах – переміщення однієї або обох ніг через прилад.

Схрещування – два перемаха, які виконуються на зустріч один одному.

Коло – рух за замкнутою кривою.

Поворот – обертовий рух тіла відносно вертикальної осі, незалежно від від положення гімнаста.

Оборот – обертовий рух гімнаста навколо осі прилада.

Викрут – перехід з вису ззаду у вис і навпаки, в наслідок обертових рухів у плечових суглобах.

Стрибок – політ після поштовху ногами або руками від опори.

Зіскок – стрибок з приладу.

Перекат – рух вперед або назад з послідовним торканням частинами тіла опори без перевертання через голову.

Перекид – обертовий рух тіла з послідовним торканням частинами тіла опори з перевертанням через голову.

Переворот – коловий рух через голову з проміжною опорою.

Стійка – вертикальне положення тіла.