Склад і порядок формування конституційного суду україни(ксу). Структура і організація діяльності ксу.

КСУ складається з вісімнадцяти суддів КСУ. Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів КСУ. Верховна Рада України призначає суддів Конституційного Суду України таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду України вносить Голова Верховної Ради України, а також може вносити не менш як 1/4 народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України; при цьому депутат має право поставити підпис під пропозицією про висунення лише однієї кандидатури і ці підписи депутатів не відкликаються. Відповідний Комітет Верховної Ради України подає Верховній Раді свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду судді Конституційного Суду України, внесеної у встановленому порядку. Призначеними на посади суддів Конституційного Суду України
вважаються кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів депутатів, але більше половини голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради України. Якщо кілька кандидатів набрали однакову кількість голосів і після їх призначення було б перевищено необхідне для призначення число суддів, щодо цих кандидатів проводиться повторне голосування. У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду України, який призначався Верховною Радою України, Верховна Рада України призначає іншу особу на цю посаду.За результатами голосування Головою Верховної Ради України підписуються постанови Верховної Ради України про призначення суддів Конституційного Суду України. З'їзд суддів України за пропозицією делегатів з'їзду відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з'їзду визначає кандидатури на посади суддів Конституційного Суду України для включення в бюлетені для таємного голосування. Призначеним на посаду судді Конституційного Суду України вважається кандидат, який у результаті таємного голосування одержав більшість голосів від числа обраних делегатів з'їзду суддів України. Якщо голосування проводиться щодо кандидатур, число яких перевищує квоту для призначення на посади суддів Конституційного Суду України, призначеними вважаються кандидати, які набрали більше голосів, ніж інші кандидати на ці посади. У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду
України, який призначався з'їздом суддів України, з'їзд суддів України у тримісячний строк призначає іншу особу на цю посаду. За результатами голосування головуючим і секретарем з'їзду підписуються рішення з'їзду суддів України про призначення суддів Конституційного Суду України.. До його складу належать організаційно-правові форми діяльності Суду, а також судова адміністрація(Голова КСУ, його заступники та апарат суду). Відповідно до ЗУ «Про КСУ» у складі КСУ створюються колегії суддів з розгляду питань про відкриття провадження у справах про уявлення та колегії суддів з розгляду питань про відкриття провадження у справах про конституційні звернення. Завдаггя колегії КСУ лише визначення можливості розгляду подань і звернень, що надійшли до КСУ.Відповідно, колегії КСУ ухвалюють процесуальні рішення про відкриття повадження у справі в КСУ. У КСУ створюються три колегії – перша, друга і третє колегії суддів. Організаційно-правовими формами діяльності КСУ є засідання та пленарні засідання. Конституційний Суд України на своєму засіданні утворює з числа суддів Конституційного Суду України постійні комісії Конституційного Суду України, що є його допоміжними робочими органами з питань організації його внутрішньої діяльності.
Положення про постійні комісії Конституційного Суду України затверджується Конституційним Судом України на пленарному засіданні. Конституційний Суд України може утворювати на своїх пленарних засіданнях тимчасові комісії для додаткового дослідження питань, пов'язаних з конституційним провадженням у справі, за участю фахівців у відповідних галузях права. КСУ має свій архів і бібліотеку, свій друкований орган «Вісник КСУ», прес-службу, приймальню громадян, господарське управління та ін. 122. Статус судді КСУ. Статус судді Конституційного Суду України визначається Конституцією України,ЗУ «Про КСУ» та законами України про статус суддів. Повноваження судді Конституційного Суду України та його конституційні права і свободи не можуть бути обмежені при введенні воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях. Суддя Конституційного Суду України здійснює попередню підготовку питань для їх розгляду Колегією суддів Конституційного Суду України, Конституційним Судом України, бере участь у розгляді справ. Суддя Конституційного Суду України має право витребувати від Верховної Ради України, Президента України, Прем'єр-міністра України, Генерального прокурора України, суддів, органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об'єднань громадян, окремих громадян необхідні документи, матеріали та іншу інформацію з питань, що готуються до розгляду Колегією суддів Конституційного Суду України, Конституційним Судом України. Ухилення від дачі пояснень або відмова від надання документів, матеріалів, інформації судді Конституційного Суду України тягне за собою відповідальність винних осіб згідно з законом. Суддя Конституційного Суду України має право публічно висловлювати свою думку з питань, що стосуються провадження у Конституційному Суді України лише щодо тих справ, у яких Конституційним Судом України прийнято рішення чи дано висновок. Судді Конституційного Суду України при здійсненні своїх повноважень є незалежними і підкоряються лише Конституції України та керуються цим Законом, іншими законами України, крім тих законів або їх окремих положень, що є предметом розгляду Конституційного Суду України. Особа судді Конституційного Суду України є недоторканною.Суддя Конституційного Суду України не може бути затриманий чи заарештований без згоди Верховної Ради України до винесення обвинувального вироку судом. Судді Конституційного Суду України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Конституційному Суді України та в його колегіях, за винятком відповідальності за образу чи наклеп при розгляді справ, прийнятті рішень та дачі висновків Конституційним Судом України. Суддя КСУ не може займатися іншою діяльністю, крім викладацької чи наукової. 123. Принципи конституційного судочинства. Діяльність Конституційного Суду України грунтується принципах: - верховенства права реалізується через визнання юридичної сили Конситуції України та забезпечення верховенства права.Це принцип конституційного провадження пріоритету права.Діючи на основі даного принципу, КСУ реалізує вимогу ЗУ «Про КСУ», завданням якого є гарантуванням верховенства права КУяк Основного Закону на всій території України, - незалежності. Вона похідна від принципу поділу влади і самостійності органів, зокрема судових, які реалізують судову владу. Незалежність націлена на забезпечення справедливого конституційного правосуддя, вільного від будь-якого втручання, тиску і шантажу, - колегіальності, означає, що всі питання, які належать до компетенції КСУ,він вирішує колегіально,
- рівноправності суддів полягає в тому, що під час на засіданні колегій суддів, на засіданнях та пленарних КСУ всі судді КСУ мають рівні права, а при голосуванні один голос, - гласності. Реалізується в різних формах. Перша – відкриті засідання. Всі охочі, але з урахуванням вільних місць і правил відвідування, мають право бути присутніми на засіданні Суду із розгляду конкретної справи, фіксувати його хід, а з дозволу Суду – вести фотозйомку, відеозапис, пряму радіо- і телетрансляцію. Розгляд справ на пленарному засіданні КСУ, незалежно від форми слухання, проводяться відкрито.,- повного і всебічного розгляду справ і обгрунтованості прийнятих ним рішень означають, що, під час розгляду справи КСУ зобов»заний всебічно досліджувати наявні в справі матеріали і докази, врахувати всі обставини справи і з урахуванням цього ухвалити об»активне, мотивоване і обґрунтоване рішення. 124. Суб»єкти і форми звернення в КСУ. Формами звернення до Конституційного Суду України є конституційне подання та конституційне звернення. Конституційне подання - це письмове клопотання до Конституційного Суду України про визнання правового акта (його окремих положень) неконституційним, про визначення відповідності проекту закону про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України, конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України. Конституційним поданням є також звернення Верховної Ради України про дачу висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту, порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України. Конституційне подання, документи та інші матеріали до нього подаються у трьох примірниках. Суб'єктами права на конституційне подання з питань прийняття рішень Конституційним Судом України є Президент України, не менш як сорок п'ять народних депутатів України (підпис депутата не відкликається), Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Суб'єктами права на конституційне подання з питань дачі висновків Конституційним Судом України є: - Президент Українивідповідності Конституції України чинних міжнародних
договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість; порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України) - Верховна Рада України (додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 Конституції України; відповідності проекту закону про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України; порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України); - Кабінет Міністрів України (відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість);- Президент України, не менш як сорок п'ять народних депутатів України (підпис депутата не відкликається), Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховний Суд України, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування(офіційного тлумачення Конституції та законів України). Конституційне звернення - це письмове клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи. Конституційне звернення, документи та інші матеріали до нього подаються у трьох примірниках.
Суб'єктами права на конституційне звернення з питань дачі висновків Конституційним Судом України є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи. Конституційне подання або конституційне звернення може бути відкликане за письмовою заявою суб'єкта, який його направив до Конституційного Суду України, в будь-який час до дня розгляду на
пленарному засіданні Конституційного Суду України. Процесуальна ухвала про припинення провадження у справі за конституційним поданням, конституційним зверненням, що відкликається, приймається на засіданні Конституційного Суду України. Провадження у справі не може бути припинено внаслідок скасування акта, що є предметом розгляду, органом, що його видав, у разі якщо на розгляді зазначеної справи наполягає один із суб'єктів права на конституційне подання.У справах за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України актів Кабінету Міністрів України відкликання конституційного подання не допускається. Підставами для відмови у відкритті провадження у справі в Конституційному Суді України є: 1) відсутність встановленого Конституцією України, цим Законом права на конституційне подання, конституційне звернення; 2) невідповідність конституційного подання, конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України, цим Законом; 3) наявність рішення Конституційного Суду України щодо конституційності аналогічного за змістом та юридичною силою акта, ухвали про відмову у відкритті провадження або ухвали про припинення провадження щодо такого акта; 4) непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні, конституційному зверненні. Конституційний Суд України приймає рішення про відмову у відкритті провадження за конституційним поданням Президента України у справі щодо відповідності Конституції України акта Кабінету Міністрів України у разі, якщо питання щодо відповідності Конституції України, такого акта Кабінету Міністрів України було предметом розгляду Конституційного Суду України, за наслідками якого Конституційний Суд України прийняв ухвали про відмову у відкритті провадження, про припинення конституційного провадження або про визнання акта Кабінету Міністрів України таким, що відповідає Конституції України.У разі якщо на день звернення з конституційним поданням Президента України щодо конституційності акта Кабінету Міністрів України на розгляді Конституційного Суду України знаходиться справа щодо відповідності такого акта Кабінету Міністрів України Конституції України, Конституційний Суд України об'єднує провадження у справах за відповідними конституційними поданнями. 125. Поняття і правова природа актів КСУ. Правові позиції КСУ: поняття і значення. КСУ передбачає 2 види актів КСУ:-Рішення, що їх ухвалюють відповідно до ч. 2 ст. 150 Конституції України з питань про перевірку конституційності законів та ін. правових актів ВРУ, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради АРК, про тлумачення Конституції України та законів України. Дані рішення є обо»язковими на всій території України, остаточні і оскарженню не підлягають. Відповідно до офіційного тлумачення КСУ закони та ін. правові акти або їх окремі положення, визнані цими рішеннями, не підлягають застосуванню як ті, що втратили чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність.;-Висновки, що їх дає КСУ з питань про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що їх вносять до ВРУ для надання згоди на їх обов»язковість, а також про дотримання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України в порядку імпічменту.Також до актів, що їх приймає КСУ під час розгляду справ на пленарному засіданні належать рішення і висновки, процесуальні ухвали та протокольні ухвали. Рішення і висновки виносять іменем України. Колегії суддів КСУ мають право виносити процесуальні ухвали під час відкриття або закриття провадження у справі, або у разі відмови у порушенні провадження у справі. Акти КСУ мають пряму дію і не потребують підтвердження або дублювання ін. органами державної влади. Правові позиції КСУ містяться у рішеннях, висновках і ухвалах КСУ та являють собою ставлення Суду до значних конституційно-правових явищ. Правові позиції містять правові аргументи т висновки, якими керується КСУ під час розгляду відповідних справ. У рішеннях і висновках переважають позиції матеріально-правового характеру, а ухвали виносять переважно з процесуальних питань. Рішення КСУ можуть містити одну або декілька правових позицій. Вони надають правовим позиціям правову форму й офіційність. Правові позиції формулюють у рішеннях, висновках і ухвалах КСУ, а формулюють під час розгляду думок судового розгляду правові позиції містять в собі думки сторін, експертів, фахівців, суддів. Рішення, висновки, ухвали КСУ у кінцевому рахунку ведуть до вироблення правових позицій, які виражають стійке ставлення Суду до конституційно-правових проблем – прав і свобод людини і громадянина, організації державної влади та ін. Формується правова позиція на стадії попереднього розгляду звернення та підготовки справи до судового розгляду. Потім її конкретизують на стадії збору та дослідження матеріалів справи. Остаточну редакцію правової позиції формулюють в підсумковому рішенні і висновку. Зміст правових позицій залежить від різноманітних чинників (слід враховувати, що КСУ є суспільно-політичним інститутом, і його позиції розвиваються з урахуванням соціально-політичних та правових умов). Вони відображають конституційно-правову дійсність, сформульовану в судових рішеннях. Вони впливають на формування конституційної правосвідомості в суспільстві, сприяють встановленню єдиного правового простору в державі. В основі правової позиції КСУ лежать конституційні принципи, наукові знання, різні правові доктрини і правосвідомість, наукова і практична діяльність суддів КСУ. Природа правових позицій КСУ випливає з характеристики єдиного органу конституційної юрисдикції в України, який покликаний гарантувати верховенство Конституції і законів України. Вони мають особливу правову природу, носять прецедентний характер і разом з актами КСУ, в яких вони сформульовані, їх мають розглядати як джерело права. 126. Сучасний етап розвитку конституційної юрисдикції в Україні: проблеми та тенденції.

Сьогодні без здійснення комплексної демократичної конституційної реформи подальший розвиток держави Україна практично неможливий. На жаль, на можливість проведення конституційної реформи сучасна українська політична еліта дивиться виключно під кутом зору власної політичної вигоди та доцільності політичного моменту. Події 2004 року стали негативним досвідом прийняття конституційних змін в українському парламенті.

Проблемою прийнятих змін стало те, що вони приймалися поспіхом, вносили в Конституцію розбалансованість у відносинах між гілками влади. Основне завдання політичної реформи її ініціатори бачили у збільшенні повноважень парламенту та уряду за рахунок обмеження повноважень президента(парламентсько-президентська республіка).

Однак, Президент залишився досить сильною політичною фігурою: він і далі обирається всенародно і має достатні повноваження як щодо уряду, так і щодо ВРУ.Та "модель" влади, яку ми отримали з прийняттям реформи, наразі не є схожою на більшість європейських аналогів. Український варіант більше має спільного з "напівпрезидентською" моделлю, яка є досить специфічною.Події літа 2009 року, коли Партія Регіонів та БЮТ продемонстрували готовність до зміни Конституції у своїх власних інтересах, брутально ігноруючи волю народу та демократичні цінності, стали яскравим прикладом ставлення політиків до Конституції та їх бачення конституційної реформи.За допомогою зміни Конституції, політичні гравці намагаються переформовувати політичне поле собі на користь. Відповідно, будь-який варіант конституційних змін у виконанні чинних політиків буде віддзеркаленням не стратегічно доцільної конституційної моделі.Та й такий консенсус є практично недосяжним - з семи законопроектів різного змісту, що були внесені до Верховної Ради VI скликання, шість були відхиленні переважно з мотивів політичної доцільності, а не значення цих законопроектів для держави і суспільства.

На розгляді залишився тільки законопроект № 3251, яким пропонується обмежити недоторканність народних депутатів та президента. Але є сумніви щодо щирості народних обранців відносно цього законопроекту, тому що цілком ймовірним є негативне рішення щодо нього з боку Конституційного Суду в зв'язку з різною правової природою недоторканності цих посадових осіб.Можливі два шляхи проведення конституційної реформи в Україні.Кожен із кандидатів в президенти наголошує про необхідність прийняття або нової Конституції, або її нової редакції. Тому перший шлях - це прийняття змін до існуючої Конституції ВР. Але рівень недовіри в суспільстві до парламенту є надвисоким. Прийняття змін до Конституції або прийняття нової Конституції під тиском президентських погроз та залякувань існуючою ВР буде сприйматися більшістю громадян як ще одна політична технологія направлена на досягнення переваги однією політичною групою над іншою.Перший шлях, в силу вище описаних причин, не призведе до прийняття дійсно збалансованої демократичної конституції, яка б сприймалась як "своя власна" більшістю громадян України.Другий - прийняття нової Конституції українським народом. Цей шлях складний, але цілком ймовірний. Сьогодні в політичних та експертних колах все більш активно обговорюється ідея реалізації громадянами механізму установчої влади в Україні.Чинна Конституція прямо вказує на наявність такого механізму, що передбачено статтею 5 Конституції. Ідея свого часу була розвинена та підкріплена Конституційним Судом, який в своєму рішенні від 11 липня 1997 дійшов висновку, що прийняття Конституції України Верховною Радою було безпосереднім актом реалізації суверенітету народу, який тільки одноразово уповноважив ВР на її прийняття.Це підтверджується пунктом 1 частини першої статті 85 Конституції, яка не передбачає права Верховної Ради на прийняття Конституції, а також статтею 156, згідно з якою законопроект про внесення змін до розділів, які встановлюють засади конституційного ладу в Україні, після його прийняття у Верховній Раді має затверджуватись всеукраїнським референдумом.Право народу на прийняття Конституції КСУ підтвердив і у рішенні від 16 квітня 2008 року, встановивши: "що народ як носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні може реалізовувати на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою своє виключне право визначати та змінювати конституційний лад в Україні, шляхом прийняття Конституції у порядку який має бути визначений Конституцією і законами України".У Верховній Раді з травня 2008 року знаходиться законопроект № 2245 "Про процедуру підготовки нової редакції Конституції України". Завданням цього проекту і є забезпечення реалізації установчої влади, зокрема права народу визначати і змінювати конституційний лад в Україні, відповідно до Конституції та рішень Конституційного Суду; ввести в правове поле діяльність спеціально уповноваженого органу установчої влади - Конституційної Асамблеї, зокрема визначити організацію, порядок формування та діяльності Конституційної Асамблеї.22 жовтня 2009 року відбулося засідання комітету ВР з питань правової політики, на якому розглядався цей проект закону.Комітет не спромігся дійти рішення взагалі. Половина його складу підтримала законопроект і пропонувала винести його на перше читання, інша - зняти його з розгляду без винесення до сесійної зали, що суперечить парламентський процедурі. 30 вересня 2010р. – повернення до КУ в редакції від 28 червня 1996 відповідно до рішень КСУ від 30. 09.2010 р. у справі про додержання процедури внесення змін до КУ. 01 лютого 2011 р. ВРУ внесла зміни до КУ щодо проведення чергових виборів народних депутатів, Президента України, депутатів ВР АРК, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, які вступили в силу 4 лютого 2011р.

 

127. Поняття і принципи місцевого самоуправління в Україні. Відповідно до ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: Народовладдя(визнання народу єдиним джерелом влади в Україні. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування); - законності(органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України); - гласності (відкритий (публічний) характер діяльності органів місцевого самоврядування і систематичну інформацію населення про цю діяльність для залучення широких народних мас до активної діяльності територіальних сільських, селищних, міських громад та їх виконавчих органів); - колегіальності (означає таку організацію і діяльність відповідного колективного органу, коли до його складу входить відповідне число осіб, вибраних персонально у встановленому законом порядку, а питання, що належить до компетенції колегіального органу, вирішують більшістю голосів на засадах колективного, вільного та ділового обговорення); - поєднання місцевих і державних інтересів (означає, що в Україні збігаються державні і місцеві інтереси. Тільки в поєднанні місцевих і державних інтересів, у мобілізації зусиль центральних і регіональних органів державного управління та місцевого самоврядування можемо побудувати громадянське суспільство, в якому кожен громадянин буде усвідомлювати відповідальність за свої обов'язки перед ним, і правову державу, в якій найвищою цінністю буде людина, закон і справедливість); - виборності (означає, що органи місцевого самоврядування формуються шляхом виборів); - правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб (означає, що органи та посадові особи місцевого самоврядування є підзвітними, підконтрольними і відповідальними перед територіальними громадами);державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; - судового захисту прав місцевого самоврядування. 128. Система місцевого самоуправління в Україні.

На основі ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні » система місцевого самоврядування включає:

територіальну громаду - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр;

сільську, селищну, міську раду- органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, законами; сільського, селищного, міського голову – головна посадова особа територіальної громади відповідного села; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами;

районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

органи самоорганізації населення – представницькі органи, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, місті або їх частин, для вирішення завдань.

129. Способи формування органів місцевого самоврядування в Україні. Конституірування органів місцевого самоврядування їх кадрового складу. 1. Сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.Порядок організації і проведення виборів депутатів визначається законом. Загальний склад ради визначається радою відповідно до закону про вибори. Рада вважається повноважною за умови обрання не менш як двох третин депутатів від загального складу ради. У разі якщо до ради обрано менше двох третин її складу, до обрання необхідної кількості депутатів продовжує здійснювати повноваження рада попереднього скликання. У разі дострокового припинення повноважень деяких депутатів, внаслідок чого до складу ради входить менш як дві третини депутатів, до обрання необхідної кількості депутатів така рада вважається повноважною за наявності більше половини депутатів від загального складу ради. Строк повноважень місцевої ради, обраної на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією. Повноваження місцевої ради, обраної на позачергових, повторних або перших виборах, закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної ради, обраної на наступних (чергових або позачергових) виборах.Чергові вибори сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, сільських, селищних, міських голів відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень відповідної ради чи відповідного голови, обраних на чергових виборах. Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права обирають шляхом таємного голосування відповідно сільського, селищного, міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових виборах, становить п'ять років.Конституірування- робляться державним органом або органом місцевої самоврядності кроки по внутрішній самоорганізації. Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях. Сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток. На сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом. Постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету(обираються радою на строк її повноважень у складі голови і членів комісії. Всі інші питання структури комісії вирішуються відповідною комісією). Тимчасові контрольні комісії ради є органами ради, які обираються з числа її депутатів для здійснення контролю з конкретно визначених радою питань, що належать до повноважень місцевого самоврядування. Контрольні комісії подають звіти і пропозиції на розгляд ради.. Повноваження депутата ради починаються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів та визнання повноважень депутатів і закінчуються в день першої сесії ради нового скликання. Повноваження депутата можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених законом. Секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови. Пропозиція щодо кандидатури секретаря ради може вноситися на розгляд ради не менш як половиною депутатів від загального складу відповідної ради у разі, якщо: 1) на день проведення першої сесії сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових виборах, не завершені вибори відповідно сільського, селищного, міського голови; 2) рада не підтримала кандидатуру на посаду секретаря ради, запропоновану відповідним сільським, селищним, міським головою; 3) протягом тридцяти днів з дня відкриття першої сесії сільської, селищної, міської ради відповідний сільський, селищний, міський голова не вніс кандидатуру на посаду секретаря ради; 4) на наступній черговій сесії після виникнення вакансії секретаря ради у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень відповідний сільський, селищний, міський голова не вніс на розгляд ради кандидатуру на посаду секретаря ради; 5) посада секретаря ради стає вакантною під час вакантності посади відповідного сільського, селищного, міського голови у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень. У разі якщо рада не підтримала кандидатуру, внесену на її розгляд не менш як половиною депутатів від загального складу відповідної ради згідно з пунктом 2 цієї частини, наступну пропозицію щодо кандидатури секретаря ради вносить відповідний сільський, селищний, міський голова.