Принцип республіканської форми правління в Україні. Проблема парламентсько - президентської і президентсько-парламентськой республіки .

Форма державного правління — це спосіб організації державної влади,зумовлений принципами взаємовідносин вищих органів держави.Респу́бліка (від лат. res publica — громадська справа) — форма державного правління, за якої верховні органи державної влади обираються на певний строк, з окресленими законом повноваженнями, існує поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову.Відомі два види республіки — президентська, парламентська, змішана (президентсько-парламентська, парламентсько-президентська) Перша характерна тим, що поєднує в одних руках повно­важення глави держави і глави уряду, обираючи президента шляхом прямих або непрямих виборів і формуючи уряд по­запарламентським способом. У другої в основу системи вищих органів державної вла­ди покладено принцип верховенства парламенту, який утво­рює уряд і контролює його діяльність. Існують і змішані форми правління: парламентсько-президентські і президентсько-парламентські. До числа останніх належить і Україна. Специфіка напівпрезидентської республіки в Україні по­лягає у тому, що Конституція передбачає міцну президент­ську владу у поєднанні з окремими рисами парламентської республіки, зокрема надання згоди парламентом на призна­чення Президентом Прем'єр-міністра України, здійснення контролю за діяльністю уряду (пункти 12 і 13 ст. 85 Консти­туції), можливість розпуску Верховної Ради Президентом України (ч. 2. ст. 90 Конституції). Сполучення двох форм правління спостерігається також у порядку обрання Президента: він обирається загальним го­лосуванням, що характерно для президентської форми, на відміну від парламентської, за якої Президент обирається парламентом. По-друге, Президента Конституцією України наділено повноваженнями, які дозволяють йому діяти незалежно від будь-якої влади. По-третє, поряд з Президентом діє Уряд України, який лише певною мірою відповідальний перед парламентом (у цьому відмінність напівпрезидентської форми правління від президентської).

68.Конституційна організація державної влади і місцевого самоврядування в Україні. МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межа х Конституції і законів України.Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.
Стаття 141. До складу сільської, селищної, міської ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування обирають строком на чотири роки відповідно сільського, селищного та міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях.Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом. Голова районної та голова обласної ради обираються відповідною радою і очолюють виконавчий апарат ради.Конституційно-правові засади розглядаються як основні принципи, під якими розуміються вихідні ідеї та провідні напрями, котрі становлять фундамент системи ідей, положень про органи місцевого самоврядування, мають найбільш загальний характер, визначають весь комплекс суспільних відносин, що виникають у процесі організації і діяльності всієї системи місцевого самоврядування.Основний Закон нашої держави (ст. 7) твердить: «В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування». Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 2), відповідно до Конституції, визначає поняття місцевого самоврядування, як гарантоване державою право та реальну здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.Ст. З Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» гарантує громадянам України право на участь у місцевому самоврядуванні. Будь-які обмеження цього права забороняються законом (рис. 1.3 Додатку).Ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплює основні принципи місцевого самоврядування: народовладдя; законність; гласність; колегіальність; поєднання місцевих та державних інтересів; виборність; правова, організаційна та матеріально-фінансова самостійність у межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітність та відповідальність перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державна підтримки та гарантія місцевого самоврядування; судовий захист прав місцевого самоврядування.

69.Конституційна система функцій Української держави. За новою Конституцією, Україна здійснює цілісну, повноцінну систему об'єктних (внутрішніх і зовнішніх) функцій. Це такі функції, як політична, економічна, соціальна, культурна, екологічна і т. п. Найбільш рельєфно в Конституції закріплюється політична функція (ст. ст. 1, 5, 6, 15, 36, 39, 85, 102, 106, 116 тощо). Зокрема, держава в особі відповідних органів державної влади визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики (ст. 85), здійснює внутрішню та зовнішню політику (ст. 116) тощо. Досить повно закріплена в Конституції також еконочічна функція держави (ст. ст. 13, 14, 41, 42, 85, 106, 116 тощо). Так, держава в особі відповідних органів державної влади здійснює від імені Українського народу права власника на природні ресурси, забезпечує захист прав усіх суб'єктаів права власності і господарювання (ст. 13), охороняє основне національне багатство — землю (ст. 14), забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності (ст. 42), розробляє, затверджує і здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку України (ст. 85, 116), встановлює порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального (ст. 92), тощо.Найдетальніше Конституцією визначена соціальна функція (ст 1, 3, 13, 24, 43, 46, 47, 49, 85, 92, 116). Насам перед наша держава проголошується в Конституції соціальною державою (ст. 1). Вона визнає людину, її життя іі здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю. Визначальними щодо змісту і спрямованості діяльності держави є права і свободи людини та їх гарантії (ст. 3). Держава забезпечує соціальну спрямованість економіки (ст. 13), належні умови для повного здійснення громадянами права на працю (ст. 43), на достатній життєвий рівень (ст. 48), гарантує право на соціальний захист (ст. 46), створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування (ст. 50), розробляє, затверджує і здійснює загальнодержавні програми соціального розвитку України (ст. 85, 116), тощо.Всебічно закріплена й культурна (духовна) функцій держави (ст. 10, 11, 12, 53, 54, 85, 116 тощо). Основні внутрішні функції української держави
1. Політична - держава регулює сферу політичних відносин, визначає "правила гри" суб'єктів політичної системи суспільства, контролює їхнє дотримання; забезпечує народовладдя, наприклад, через проведення референдумів, діяльність представницьких органів держави (Верховна Рада України), органів місцевого самоврядування. 2. Економічна - держава регулює сферу економічних відносин, але втручання держави в ринкову економіку, що розвивається на основі саморегулювання, обмежено, воно, зокрема, проявляється у створенні казенних підприємств (не підлягаючої приватизації) і регулюванні їхньої діяльності;у демонополізації економіки;у захисті прав виробника (наприклад, від несумлінної конкуренції);у ліцензуванні тих видів підприємницької діяльності, які безпосередньо впливають на здоров'я людини, навколишнє середовище, безпеку держави;у захисті прав споживачів.
3. Соціальна - держава забезпечує соціальну захищеність особистості, його діяльність спрямована на зняття й зм'якшення соціальних протиріч шляхом фінансової, матеріальної, програмної й іншої підтримки нужденних у соціальному захисті: інвалідів, безробітних, біженців, багатодітних родин і т.д. 4. Культурно-виховна - держава займається організацією утворення, виховання, підтримкою й розвитком науки, культури. 5. Екологічна -і держава забезпечує екологічну безпеку особистості, видає й проводить у життя відповідні природоохоронні закони6. Охорони правопорядку - держава забезпечує охорону й відновлення порушеного правопорядку як результату державно-правового регулювання суспільних відносин (діяльність органів внутрішніх справ, прокуратури, правосуддя й ін.)
7. Фінансового контролю - держава контролює легальність доходів фізичних і юридичних осіб, частина яких у вигляді податків підлягає вилученню й напрямку в бюджет (місцевий, загальнодержавний) для задоволення загальсоціальних інтересів, утримування державного апарата; витрата податків також є об'єктом контролю відповідних державних органів. Основні зовнішні функції української держави1. Економічного співробітництва - держава, з огляду на світовий поділ праці, економічну взаємозалежність країн, сприяє інтегруванню національної економіки у світову на основі висновку відповідних взаємовигідних міждержавних договорів, міжурядових угод 2. Співробітництва по забезпеченню світового порядку -держава бере участь у діяльності, спрямованої на збереження миру, роззброювання, ліквідацію ядерної зброї, бере участь у боротьбі з контрабандою, наркобізнесом, тероризмом, будучи членом Інтерполу. 3. Співробітництва в рішенні глобальних проблем сучасності - тільки спільні зусилля держав можуть привести до рухів у рішенні проблем, що коштують перед світовим співтовариством: екологічної, сировинний, енергетичної, демографічної й ін. 4. Оборони - випливає із призначення Збройних Сил України винятково для захисту незалежності, територіальної цілісності держави й виконання міжнародних зобов'язань

70.Поняття,система і функції державних символів України. Державні символи - це умовні знаки державності та суверенітету, частина більш широкого поняття - "атрибути державності". В поняття "атрибути державності" крім таких атрибутів як герб, гімн, прапор, столиця, включають також конституцію, парламент, уряд, законодавство, святкові церемонії та інше.В ст. 20 Конституції України передбачено, що державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Під державними символами України слід розуміти закріплені в законодавстві офіційні графічні чи звукові зображення, в яких втілюються національні ідеї, що символізують державність України. Державні символи затверджуються Верховною Радою України. Характерними ознаками їх є те, що вони: 1) виражають національний менталітет, національні ідеї політичного чи історичного змісту; 2)мають загальнообов'язковий характер. Основою державних символів є державний суверенітет. Державні символи є складовою частиною більш широкого поняття «державні атрибути», до числа яких входять також столиця держави,офіційна назва держави, державна мова, державна печатка, національні пісні,почесні значки, державні стандарти. Стаття 20. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих гори­зонтальних смуг синього і жовтого кольорів.Великий Державний Герб України встановлюється з урахуван­ням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізь­кого законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб Ук­раїни).Державний Гімн України — національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома тре­тинами від конституційного складу Верховної Ради України. Столицею України є місто Київ. З часу проголошення незалежності нашої держави, Державні символи України є важливим атрибутом державності України. Вони є справжніми символами нашої держави, нації і народу. Державні символи України широко використовуються для представництва нашої держави у внутрішніх і зовнішніх відносинах, вони встановлені в приміщенях органів державної влади і місцевого самоврядування, офіційних представництвах України за кордоном; елементи державної символіки широко застосовуються у Збройних Силах України, органах внутрішніх справ, інших компетентних державних органах, вшануванням Державних символів розпочинаються і закінчуються офіційні державні церемонії та різноманітні публічні заходи, тощо. Одна з найважливіших функцій Державних символів України полягає у вихованні високого патріотизму, національної гідності і самосвідомості громадян України. Державні символи України об’єднують, згуртовують український народ і надихають на розбудову незалежної, демократичної, сильної і заможної України!