Регуляція діяльності ендокринних залоз

Діяльність залоз внутрішньої секреції регулюється нервовою системою. У центральній нервовій системі є центри, які регулюють роботу ендокринних залоз. Велика роль у регуляції діяльності ендокринних залоз належить корі великих півкуль головного мозку. Значна частина розладів у діяльності ендокринних залоз і зв’язаних з ними захворювань є результатом певних порушень у центральній нервовій системі.

Регулюючи діяльність ендокринних залоз, нервова система об’єднує їх у єдину систему через безпосередній вплив на їх секрецію, а також шляхом посилення діяльності тієї чи іншої залози, гормони якої впливають на діяльність інших залоз. Гормони, виділені ендокринними залозами, у свою чергу впливають на діяльність кори півкуль головного мозку. Отже, гормони залоз внутрішньої секреції впливають на нервову систему, а остання регулює діяльність цих залоз.

Механізм зворотного зв’язку, який охоплює гіпоталамус, гіпофіз і залози — мішені, контролює продукцію всіх гормонів. Система зворотного зв’язку може сприяти вивільненню гормону (позитивний зворотний зв’язок), або, навпаки, гальмувати його (негативний зворотний зв’язок). Цей механізм допомагає підтримувати гомеостаз організму.

Відповідно до рівня гормону щитоподібної залози гіпоталамус продукує тиротропні гормони (ТРГ). Це стимулює передню частку гіпофіза до виділення тиростимулюючого гормону (ТСГ). Тоді щитоподібна залоза починає продукцію своїх гормонів. Якщо рівень гормону щитоподібної залози високий, негативний зворотний зв’язок подає сигнал у гіпоталамус, і виділяється менше ТРГ. Як наслідок, знижується рівень ТСГ. Щитоподібна залоза виділяє менше гормону.

Якщо рівень гормону щитоподібної залози занизький, зворотний зв’язок послаблюється. Гіпоталамус виробляє більше ТРГ, зростає вміст ТСГ, а отже і рівень гормону щитоподібної залози.

Нервова система впливає на стан залоз внутрішньої секреції, вироблення ними гормонів. Багато ендокринних захворювань розвивається внаслідок ураження нервової системи (цукровий діабет, базедова хвороба, розладнання функцій статевих залоз). Вплив нервової системи здійснюється через секреторні нерви. Крім того, нерви підходять до кровоносних судин ендокринних залоз. Змінюючи просвіт судин, вони впливають на діяльність цих залоз. І, нарешті, в ендокринних залозах містяться чутливі (рецепторні) закінчення доцентрових нервів, які сигналізують у центральну нервову систему про стан ендокринної залози.

Внутрішня секреція настільки тісно зв‘язана з нервовою системою, що в цілому організмі функції обох систем можна вважати невіддільними. У зв‘язку з цим виникло вчення про нейрогуморальну регуляцію, яка характеризує їх зв‘язок при провідній ролі кори півкуль головного мозку.

 

Питання для самоперевірки

1. Назвіть залози внутрішньої секреції, залози зовнішньої і змішаної секреції. Визначте їх біологічне значення.

2. Порівняйте залози внутрішньої секреції із залозами зовнішньої і змішаної секреції.

3. Що таке гормони? Визначте функції гормонів залоз внутрішньої секреції.

4. Охарактеризуйте регуляцію діяльності ендокринних залоз.

5. Доведіть взаємодію залоз внутрішньої секреції.

 

З історії науки

· Гіппократ (V ст. до н.е.) надавав залозам їх справжнього значення як носіям важливих функцій в організмі.

· У 1902 р. англійські фізіологи В. Бейліс (1860-1924) і Е. Стерлінг (1866-1927) відкрили у слизовій оболонці дванадцятипалої кишки секретин, що стимулює виділення жовчі і панкреатичного соку. Е. Стерлінг у 1905 році ввів у науку термін – гормон.

· У 1914 р. Е. Кендаль виділив тироксин – гормон щитоподібної залози.

· 1921 р. канадським ученим Ф.Бантінгом (11891-1941) відкритий гормон підшлункової залози – інсулін, який широко застосовується при лікуванні діабету, шизофренії.

 

Важливо знати, що...

· Підвищена спрага, часте сечовипускання, гнояки на тілі можуть бути ознаками цукрового діабету.

· Якщо збільшилася щитоподібна залоза, з‘явилося тремтіння рук - негайно треба звернутися до лікаря.

 

Цікаво знати, що:

 

· Завдяки успіхам науки ендокринології мікседему тепер успішно виліковують препаратами щитоподібної залози, які виготовляються в спеціальних лабораторіях.

· Захворювання на кретинізм, пов‘язані з порушенням діяльності щитоподібної залози, зустрічаються переважно в гірських районах. Це пояснюється нестачею йоду в ґрунті, воді, а отже, і в продуктах харчування.

· В організм людини йод, необхідний для утворення гормонів щитоподібної залози, надходить з питною водою, продуктами харчування (морські продукти, м‘ясо, молоко, овочі).

Література

1. Бугаев К.Е., Маркусенко Н.Н. та ін. Возрастная физиология. - Ростов-на-Дону: "Ворошиловградская правда", 1975. - С.98-106.

2. Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология: Учеб. пособ. для студ. пед. вузов. - М.: Высш.шк., 1985. - С. 246-261.

3. Кисельов Ф.С. Анатомія і фізіологія дитини з основами шкільної гігієни. - К.: Радянська школа, 1967. - С.235-246.

4. Старушенко Л.І. Клінічна анатомія і фізіологія людини: Навч. посібник. - К.: УСМП, 2001. - С. 181-192.

5. Хрипкова А.Г. Возрастная физиология. – М.: Просвещение, 1978. - С.171-189.

Тема 8. Анатомія, фізіологія і гігієна нервової системи

Лекція 18

БІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ЗАГАЛЬНИЙ ПЛАН БУДОВИ

І ВЛАСТИВОСТІ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

 

План

1. Біологічне значення нервової системи.

2. Загальний план будови нервової системи.

3. Властивості нервової системи.

4. Поняття про рефлекс. Рефлекторна дуга.

5. Основні етапи розвитку нервової системи.

 

Основні поняття: нервова система, центральна нервова система, сіра речовина, біла речовина, нервова тканина, нейрон, аксон, дендрит, нейроглія, збудливість, провідність, гальмування, рефлекс, рефлекторна дуга.