Асоціація демократичного розвитку і місцевого самоврядування.

Діяльність цих асоціацій і, в першу чергу, Асоціації міст України, яка має найбільш розгалужену організаційну структуру, спрямовується на реалізацію основних завдань, визначених статутом відповідного об’єднання, і зосереджується на таких основних напрямах:

• формування правової бази місцевого самоврядування, представництво і захист інтересів членів Асоціації у Верховній Раді, Кабінеті Міністрів, інших органах державної влади;

• організаційна розбудова Асоціації, створення регіональних відділень, утворення галузевих секцій Асоціації;

• інформаційне забезпечення діяльності Асоціації, створення корпоративної мережі «АМУ - Діалог»;

• робота з містами, надання їм консультативно-методичної допомоги, організація навчання працівників органів місцевого самоврядування, ведення муніципального регістру основних соціально-економічних показників міст та видання відповідних збірників;

• підтримка муніципальних програм та програм розвитку підприємництва;

• міжнародна співпраця та налагодження двосторонніх зв’язків з асоціаціями місцевих влад зарубіжних держав, сприяння членам Асоціації у встановленні побратимських стосунків з містами інших країни.

У своїй діяльності Асоціація міст України виходить з того, що незважаючи на певні позитивні зрушення в розвитку місцевого самоврядування після його закріплення в Конституції України як засади конституційного ладу, прийняття базового закону «Про місцеве самоврядування» та ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування, в Україні все ще існує значний рівень централізації системи влади, реформування державного управління не перейшло з площини красивих декларацій до площини реального життя. Пошук моделі місцевого самоврядування триває і йде непросто. Каменем спотикання перш за все є неприйняття значної кількості законів, які мають регулювати питання діяльності органів місцевого самоврядування, по-друге, не зроблено чіткого поділу предметів відання та повноважень між державними органами влади та органами місцевого самоврядування, і по-третє, що є найважливішим, не створено матеріально-фінансової бази для здійснення місцевого самоврядування. Урядовці не тільки не мають спільної думки щодо реформування місцевої влади, а й практично спустили її на гальма.

Слід констатувати, що у чинному законодавстві України порядок створення асоціацій, інших об'єднань органів місцевого самоврядування не деталізується, не визначено їх місця в системі місцевого самоврядування, їх повноважень, статусу, правових засад взаємовідносин з органами державної влади. На практиці це призводить до їх ототожнення з громадськими організаціями, хоча останні мають принципово іншу природу - їх членами є фізичні особи, а не органи публічної влади. Виправити ці прогалини покликаний законопроект "Про асоціації, інші добровільні об'єднання органів місцевого самоврядування" (зареєстрований у ВРУ 14.03.2006 за № 8626/П), до предмету правого регулювання якого автори (Ю. Ключковський) пропонують включити наступні питання:

-принципи організації та діяльності асоціацій, інших добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування;

-порядок легалізації асоціацій, інших добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування, їх статус та види;

-засади взаємовідносин асоціацій, інших добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування з органами державної влади, територіальними громадами та органами місцевого самоврядування;

-порядок створення асоціацій, інших добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування, їх права та обов'язки;

-делегування асоціаціям, іншим добровільним об'єднанням органів місцевого самоврядування окремих повноважень органів місцевого самоврядування невладного характеру;

-підприємницька діяльність асоціацій, інших добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування;

-правовий режим майна асоціацій, інших добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування;

-контроль за діяльністю асоціацій, інших добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування;

-гарантії діяльності асоціацій, інших добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування тощо.

 

[1] Муніципальне право України: Підручник /За ред. В. Ф. Погорілка, О. Ф. Фрицького.- К., 2001.- С. 5

[2] Кутафин О. Е., Фадеев В. И. Муниципальное право Российской Федерации: Учебник. – М., 2002. – С. 16, 17.

 

[3] Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник – К., 1997- С. 12.

[4] Шугрина Е. С. Муниципальное право. Учебник.- М., 1999.- С.29.

 

[5] Тополевський Р. Правове регулювання свободи зібрань в системі джерел права України: колізії, непорозуміння чи злий жарт. - http://www.lawyer.org.ua/?w=r&i=5&d=237.

 

[6] У деяких країнах під муніципалітетами розуміють лише міське самоврядування.

[7] Институты самоуправления: историко-правовое исследование / В. Г. Графский, Н. Н. Ефремова, В. И. Карпец и др.- М.: Наука, 1995.- С.70.

[8] Там само - С.78-79

[9] Див.: Анимица Е. Г., Тертышный А. Т. Основы местного самоуправления- М.: ИНФРА-М, 2000- С. 6.

[10] Панейко Юрій. Теоретичні основи самоврядування.- Львів: Літопис, 2002 - С. 12.

[11] У сучасній літературі також є спроби розмежувати поняття «самоврядування» та «муніципалітет»: у першому випадку мова йде про самодіяльність населення, в другому - про особливу форму публічної влади територіальної громади (Див.: Культура городского самоуправления. Учебное пособие /Под ред. С. Вобленко.- Николаев: ТЕТРА, 1997.-С. 16.

[12] Панейко Юрій. Теоретичні основи самоврядування.-Львів: Літопис, 2002. - С. 18

[13] Там само - С. 18

[14] Цит. за: Панейко Юрій. Теоретичні основи самоврядування. - Львів: Літопис, 2002. - С. 14.

[15] Панейко Юрій. Теоретичні основи самоврядування.- Львів: Літопис, 2002. - С. 30

[16] цей принцип має винятково важливе значення для розуміння концепції вільної громади - компетенцію місцевого самоврядування згідно з цією теорією мають становити як самоврядні (fоnсtiоns рropres), так і делеговані (fоnctions deleguees) справи (повноваження). Зокрема, Закон від 14 грудня 1789 року (ст. 50) до самоврядних відносин:

управління громадським майном і доходами;

встановлення та стягнення місцевих податків;

керівництво та виконання публічних (громадських) робіт, що належать до обов’язків громади;

керівництво громадськими установами;

утримання місцевої поліції.

Згідно зі ст. 51 Закону до делегованих справ були віднесені:

розподіл загальнодержавних податків серед громадян та їх стягнення;

виплата загальнодержавних податків до окружних та департаментських кас;

безпосереднє керівництво публічними роботами громади, що мали загальнодержавне значення;

безпосереднє управління громадськими будівлями, що мають загальне значення;

нагляд за збереженням публічного майна;

нагляд за ремонтом церков та інших культових споруд.

Водночас розподіл повноважень місцевого самоврядування на «самоврядні» та «делеговані» є досить умовним, оскільки всі вони мають публічний характер і їх віднесення до першої чи другої групи значною мірою має політичний характер і свідчить про намагання центральної влади здійснювати вплив на місцеву владу шляхом здійснення контролю за виконанням делегованих повноважень.

 

[17] Див. Ковешников Е. М. Государство и местное самоуправление в России: теоретико-правовые основы взаи­модействия. — М.: Издательство НОРМА, 2002. — С. 27

[18] Тhe Рresents and Futher Role of Local Gavernment in Вritain and Germany.-L., 1985-Р. 71.

[19] Граверт Р. Финансовая автономия органов местного самоуправления в ФРГ // Государство и право.- 1992. - № 10 - С. 107.

[20] Мопtiп S. Swedish Lосаl Gavernment in Transition: А Маtter оf Rationality and Legitimacy. Кumlа, 1993.-Р. 31.

[21] Див., наприклад: Чиркин В. Е. Основы сравнительного государствоведения.-М., 1997-С. 332.

[22] Див., наприклад: Черкасов А. И. Сравнительное местное управление: теория и практика.-М., 1998.-С. 16-18.

[23] Див., наприклад: Васильев В. И. Местное самоуправление. Учебное и научно-практическое пособие. - М., 1999.-С. 13.

 

[24] Див.: Чиркин В. Е. Конституционное право: Россия и зарубежный опыт.-М., 1998.-С. 421.

[25] Див.: П. Ф. Мартиненко. Децентралізація у здійсненні державної влади як конституційний принцип в Україні //Українсько-європейський журнал міжнародного та порівняльного права. Спеціальний випуск.- Том 1.- Вип. 2.- 2001.- С. 29.

[26] Шумянкова Н. В. Муниципальное управление: Учеб. пособие.- М., 2002- С. 34-35.

[27] Григор’єв В.А. Становлення публічної самоврядної (муніципальної) влади в Україні: Автореф. дис...канд. юрид. наук: 12.00.13. – Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2002. – С.8.

[28] Бублик Г.В. Делегування повноважень місцевими органами влади: організаційно-правовий аспект: Автореф. дис...канд. юрид. наук: 12.00.13. – Київський національний економічний університет. – К, 2005. – С.10.

[29] Проект, прийнятий Конгресом місцевих і регіональних влад Європи на четвертій сесії 5 червня 1997 р.

 

[30] Див., наприклад: Н. Л. Пешин. Муниципальное право: Схемы и комментарии: Учебное пособие.- М.: «Статут», 2001.- С.51

 

[31] Врядування у Сполучених Штатах.- Відень: Інформаційне Агентство Сполучених Штатів, 1989.- С. 112-113.

[32] Див.: Структура и функционирование системы демократии на местном и региональном уровне. Германия. Русская версия.-Страсбург, 1993.

[33] Див.: С. Хэггурт, К. Крунваль, К. Рибердаль, К. Рюдебек. Местное самоуправление в Швеции. Традиции и реформы- Стокгольм: «Песекс Саппорт», 2000.

[34] Див.: Принципи Європейської хартії місцевого самоврядування. Навч. посібник / За ред. В. В. Кравченка- К., 2000.- С. 31.

[35] Див., наприклад: Словник іншомовних слів- К.: УРЕ, 1974.-С.547.

[36] Закон України “Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування” від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР

[37] Згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону. Тим самим Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надається статус органічного закону.

 

[38] Під актами місцевого самоврядування слід розуміти владний припис уповноваженого суб’єкта місцевого самоврядування, який відповідно до закону регулює відносини у сфері місцевого самоврядування шляхом встановлення, зміни чи відміни правових норм.

 

[39] Див.: Муниципальное право: Учебник для юридических вузов / Отв. ред. проф. А. И. Коваленко. - М.: Новый Юрист, 1997.-С.136.

[40] Статут приймається на добровільній основі: в містах, які мають статути («чартерні міста»), система органів міського самоврядування будується відповідно до обраної моделі місцевого самоврядування; в містах, які не мають статутів («статутарні міста»), управління організоване відповідно до законів штату.

 

[41] Див.: Моdel сharter.- Denver, 1996.- Р. XIV.

 

[42] Див.: Основи муніципального права України. - К.: «Знання», 2000 - С. 33.

 

[43] Цитата за: Гураль П. Поняття і сутність територіальної громади в Україні //Вісник Львів. Ун-ту. Серія юридична. - 2000. - Вип. 35. - С.200

[44] Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т. - К.: Наук. думка, 1991.- С.352

[45] Там само – С.360

[46] Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права. - К., 1907.-C.73

[47] Юшков С. В. Русская Правда: происхождение, источники, ее значение. - М., 1950.- С.73-74

[48] Франко І. Що таке громада і чим вона повинна бути? //Зібр.творів: У 50 т. - К.,1985. - Т.44.- Кн.1.- С.175

[49] Наприклад, у ФРН територіальні громади мають статус юридичних осіб публічного права (Див.: Коmmunale Selbstverwaltung. Местное саммоуправление. Сборник международных терминов из области права й управлення. Серия Р - том 2. -Мюнхен: Баварская школа управлення, 1995.- С. 25.); в Швеції комуни мають статус громадської юридичної особи (legal реrson) (Див.: Swedish Local Government: Traditions and Reforms. – Stockholm, 1993-С. 34).

 

 

[50] Муніципальне право України: Підручник / В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицький, М.О. Баймуратов та ін.; За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. – К., 2001. – С. 123.

[51] Кутафин О. Е., Шеремет К. Ф. Компетенция местных Советов: Учеб. пособие.-М.: Юридическая литература, 1986-С. 31.

[52] Кравченко В. В. Деятельность районного Совета народных депутатов в области обеспечения охраны государственного и общественного порядка.- К., 1985- С. 9.

[53] Энциклопедический юридический словарь.- С. 137.

[54] Конституция Российской Федерации: Энциклопедический словарь-М.: Юристь, 1997-С. 114.

[55] Див., наприклад: Конституционное (государственное) право зарубежных стран.- М., 1999. -С. 235.

[56] Див., наприклад: Муніципальне право України. Підручник /За ред. докторів юридичних наук, професорів В. Ф. Погорілка, О. Ф.Фрицького. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - С.154, 223

[57] Кравченко В. В., Пітцик М. В. Муніципальне право України: Навчальний посібник- К., 2003.- С.192

[58] Див.Любченко П. М.Компетенція місцевого самоврядування: організаційно - правові питання реалізації: Автореф. дис...канд. юрид. наук: 12.00.02. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого –Х., 1998. – С. 10.

[59] Задорожня Г.В. Постійні комісії представницьких органів місцевого самоврядування: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01. – конституційне право. - Інститут законодавства Верховної Ради України, Київ, 2006 – С. 12.

[60] Юридична енциклопедія. – К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. – Т.1. – С. 475-476; 664-665.

[61] Проценко Т. Деякі організаційно-правові аспекти діяльності органів самоорганізації населення // http://www.lawyer.org.ua

[62] Див.: Кравченко В. В., Пітцик М. В. Муніципальне право України: Навчальний посібник- К., 2003.- С.248

[63] Див., наприклад: Муниципальное право Российской Федерации: Учебник / Под ред. Ю. А. Дмитриева. - М., 1999. – С. 319.