Особливості статусу депутата місцевої ради

З огляду на концепцію національного (народного) представництва носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ (ст. 5 Конституції України), проте, народ делегує владні повноваження щодо реалізації влади своїм представникам. З моменту обрання депутат місцевої ради отримує мандат, тобто право і водночас обов’язок на представництво інтересів територіальної громади та на вирішення питань місцевого значення від імені і в інтересах територіальної громади, а також право та обов’язок щодо участі в діяльності представницького органу місцевого самоврядування, – місцевої ради та її органів. Саме таким чином територіальна громада уповноважує своїх представників на здійснення місцевої влади

О.В. Чернецька, досліджуючи конституційно-правовий статус депутата місцевої ради, робить висновок, що депутат місцевої ради – це громадський діяч, який є повноважним виборним представником територіальної громади і рівноправним суб’єктом представницького органу місцевого самоврядування, який вирішує питання місцевого значення відповідно до Конституції, законів України та актів органів місцевого самоврядування.

Юридичний статус обраних представників - депутатів місцевих рад - визначається Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про статус депутатів місцевих рад» від 11 липня 2002 року, Законом України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 року, іншими законами України, в яких закріплюються принципи мандату депутата місцевої ради, його права та обов’язки, гарантії депутатської діяльності тощо.

Згідно із Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» (ст. 2) депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років.

Як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу депутат місцевої ради зобов’язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

Статус депутата місцевої ради характеризується такими принциповими моментами:

1. Депутат є виборною особою. Вибори депутатів сільських, селищних рад проводяться за мажоритарною системою відносної більшості, а вибори депутатів районних у містах рад, міських рад, районних, обласних, міських міст Києва та Севастополя рад проводяться за пропорційною системою.

2. Депутат виступає представником населення відповідного виборчого округу в місцевій раді. При цьому його слід розглядати не лише як представника своїх виборців (тих виборців, що голосували за нього на виборах), а як представника всього населення округу - він представляє та захищає інтереси як виборців, так і тих людей, які ще не досягли вісімнадцятирічного віку чи не перебувають у громадянстві України. Складніше визначити статус депутата, обраного за пропорційною системою, адже в даному випадку він фактично представляє інтереси певної політичної сили, а не інтереси територіальної громади. Отже, із запровадженням на місцевих виборах частково пропорційної виборчої системи, очевидною стає потреба у створенні відповідних механізмів, які б дозволили територіальній громаді здійснювати контроль за діяльністю депутатів.

3. Депутат здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю.

Це правило не поширюється на депутата місцевої ради, обраного секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, чи який працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.

Крім того, Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» (ст. 7) передбачає несумісність статусу депутата місцевої ради, який перебуває на посаді керівника місцевого органу виконавчої влади чи на іншій посаді, на яку поширюються вимоги Конституції та законів України щодо обмеження сумісництва, з деякими посадами та видами діяльності - він не може поєднувати свою службову діяльність на цій посаді з посадою сільського, селищного, міського голови, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови та заступника голови районної у місті, районної, обласної ради, а також з іншою роботою на постійній основі в радах, їх виконавчих органах та апараті.

Депутат місцевої ради не може використовувати свій депутатський мандат в цілях, не пов’язаних з депутатською діяльністю і не може мати іншого представницького мандата.

4. Депутат є повноважним і рівноправним членом відповідної ради - представницького органу місцевого самоврядування. Він наділяється всією повнотою прав, необхідних для забезпечення його реальної участі у діяльності ради та її органів.

5. Статус депутата місцевої ради визначено відповідно до принципу імперативного депутатського мандата. Згідно з теорією представництва розрізняють вільний та імперативний мандат. За вільним мандатом депутат є представником всього суспільно-політичного суб’єкта, якому належить влада (народ, нація, громада тощо) і саме тому він не залежить від волі виборців свого виборчого округу. У своїй діяльності він керується лише законодавством та власним сумлінням. Депутатові за вільним мандатом виборці не можуть давати обов’язкових для виконання наказів і не можуть його достроково відкликати. За вільним мандатом визнається презумпція відповідності волі депутата волі народу в цілому. Вільний мандат дає можливість здійснювати координацію різноманітних інтересів, знаходити компромісні рішення, маючи на меті досягнення суспільної злагоди і прогресу.

Імперативний мандат наближається до цивільно-правового договору доручення. Він ґрунтується на прямій юридичній залежності депутата від виборців: депутат вважається представником не всього суспільно-політичного суб’єкта, якому належить влада, а лише виборців того округу, де він балотувався і був обраний. У цьому випадку депутат є юридично відповідальним перед тими, хто його обрав. Передумовою такої відповідальності є наказ виборців. Депутат зобов’язаний звітувати перед своїми виборцями і може бути достроково відкликаний (позбавлений мандата) у разі невиконання або неналежного виконання наказу[60].

Конституція України та Закон України "Про статус народного депутата України" до прийняття конституційної реформи закріплювали вільний мандат народного депутата України. У результаті внесення змін до Конституції з 1 січня 2006 був введений новий для країни інститут імперативного характеру мандату члена парламенту. У свою чергу мандат депутата місцевої ради так і не позбавився властивій радянській практиці імперативного характеру. Так, відповідно до пункту 2 статті 49 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" депутат представляє інтереси всієї територіальної громади. З іншого боку, відповідно до цієї ж статті, а також статті 2 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутат місцевої ради є представником інтересів не лише територіальної громади, а й виборців свого виборчого округу. Зміни, внесені 12 січня 2007 року, Верховною Радою України до Закону України „Про статус депутатів місцевих рад” були направлені на ще більше законодавче закріплення імперативного мандату депутатів місцевих рад.

На користь приведених висновків свідчать наступні положення Закону України „Про статус депутатів місцевих рад”:

а) депутат підтримує зв’язки з виборцями, колективами і об’єднаннями громадян, які висунули його кандидатом у депутати, а також колективами інших підприємств, установ, організацій, державними органами, органами самоврядування та органами об’єднань громадян, розташованими на території його виборчого округу. Він зобов’язаний періодично, але не рідше одного разу на рік, звітувати про свою роботу перед виборцями відповідного виборчого округу, об’єднаннями громадян.

б) виборці можуть давати своїм депутатам доручення, що випливають з потреб відповідного виборчого округу чи територіальної громади в цілому;

в) депутат може бути в будь-який час відкликаний виборцями у встановленому Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» порядку. При цьому, підставами для відкликання можуть бути:

§ порушення депутатом місцевої ради положень Конституції і законів України;

§ пропуск депутатом місцевої ради протягом року більше половини пленарних засідань ради або засідань постійної комісії, невиконання ним без поважних причин рішень і доручень ради та її органів;

§ невідповідність практичної діяльності депутата місцевої ради основним принципам і положенням його передвиборної програми, а також програми політичної партії (виборчого блоку політичних партій), за виборчим списком якої він був обраний депутатом місцевої ради.

 

6. Депутат, здійснюючи свої повноваження, повинен дотримуватися правил депутатської етики, зокрема:

1) керуватися загальнодержавними інтересами та інтересами територіальної громади чи виборців свого виборчого округу, від яких його обрано;

2) не використовувати депутатський мандат в особистих інтересах чи в корисливих цілях;

3) керуватися у своїй діяльності та поведінці загальновизнаними принципами порядності, честі і гідності;

4) не розголошувати відомостей, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, інших відомостей з питань, що розглядалися на закритих засіданнях ради чи її органів і не підлягають, за їх рішенням розголошенню, та відомостей, які стосуються таємниці особистого життя депутата місцевої ради або виборця, що охороняється законом, чи стали йому відомі у зв’язку з його участю в депутатських перевірках;

5) не допускати образливих висловлювань, не використовувати у публічних виступах недостовірні або неперевірені відомості стосовно органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ і організацій, їх керівників та інших посадових чи службових осіб, депутатських груп, фракцій, окремих депутатів місцевих рад;

6) не приймати будь-яких гонорарів, подарунків, не отримувати винагород безпосередньо чи опосередковано за дії, пов’язані зі здійсненням ним депутатських повноважень.