Тема: Теорія і практика конкретних соціологічних досліджень

 

1.Поняття та види соціологічного дослідження.

2.Етапи проведення соціологічних досліджень.

3.Форми й засоби збору соціологічної інформації

4.Обробка й узагальнення соціологічної інформації.

Рекомендована література

1. Дворецька Г. В. Соціологія: Навч. посібник. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2002. – С. 249-315

2. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціологія. Базовий курс: Підручник. – К.: Каравела, 2005. – С. 65-89

3. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціологія. Загальний курс: Підручник. – К.: Каравела, 2004. – С. 410-452

4. Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України. –К., Каравела, 2000 – С. 187-225

5. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.Г. Городяненка – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – С.141-156

6. Черниш Н.Й. Соціологія: Підручник за рейтингово-модульною системою навчання. – К.: Знання, 2009– С.464-543

 

Конкретне соціологічне (емпіричне) дослідження - це наукове дослідження, що складається з системи послідовних методологічних, методичних, організаційно-технічних процедур, пов'язаних між собою в одне ціле з метою отримання достовірного знання на основі фактичних даних.

Предметом аналізу конкретних соціологічних досліджень можуть бути:

- реальна поведінка індивідів, соціальних спільностей і груп;

- вербальні дії індивідів: їхні судження, думки, погляди;

- результати людської діяльності.

Важливою специфічною рисою конкретних соціологічних досліджень є комплексність і багатофакторність у вивченні суспільства при його діагностиці. Зазвичай, вивчаючи якусь проблему, соціологи тісно співпрацюють із фаховими експертами — юристами, економістами, психологами, що забезпечує здобуття цілісного системного знання про певний предмет.

Специфічність конкретних соціологічних досліджень полягає також у тому, що їхні результати широко використовуються у практиці соціального управління, прогнозування соціальних процесів, при розробці соціальних, зокрема й політичних, технологій, при виробленні практичних рекомендацій щодо вдосконалення соціального життя.

Конкретно-соціологічні дослідження мають суто емпіричну спрямованість і слугують підґрунтям теорій середнього рівня, а також загальної соціологічної теорії загалом.

Типологія емпіричних досліджень є досить розгалуженою. Передовсім, слід відрізняти просте опитування громадської думки від власне конкретного соціологічного дослідження.

Опитування громадської думки - це збір інформації про сукупну думку певної групи людей з певної проблематики. Уперше такі опитування започаткувала німецька дослідниця Е. Ноель, яка створила один із перших у світі центрів вивчення суспільної думки. Для опитування громадської думки не обов'язкова програма дослідження, не є необхідною також і вибірка. Важливою вимогою простого опитування громадської думки є повне формулювання запитання так, як воно звучало в анкеті для респондентів. У разі вибіркового дослідження необхідним є визначення генеральної сукупності й обсягу вибіркової сукупності, а також дати проведення опитування та назви організації, що його проводила.

Різновиди конкретних соціологічних досліджень.

Польове дослідження - це соціологічне дослідження, що має на меті вивчити соціальні об'єкти методом безпосереднього спостереження за ними в реальних природних умовах. Термін "польове дослідження" уперше ввели в науковий обіг антропологи й етнографи Чиказької школи, він є антонімом терміну "лабораторне дослідження". Вдаючись до таких досліджень, соціолог безпосередньо перебуває в центрі подій і має змогу вивчати об'єкт у реальних життєвих умовах, отримуючи достовірну інформацію.

Пілотажне (зондувальне, розвідувальне) - пробне соціологічне дослідження, що має на меті перевірити характеристики обраного інструментарію ("обкатка інструментарію"). На невеликому масиві (20-100 чоловік) апробуються всі елементи дослідження. Після аналізу результатів доопрацьовується анкета, питання в ній, уточнюються гіпотези, при потребі формулюються нові. Пілотажне дослідження застосовується також у випадках, коли відсутні знання про певний предмет або проблема недостатньо вивчена.

Описове дослідження - це дослідження, що має на меті отримати цілісне, якомога повніше уявлення про соціальне явище, що вивчається.

Аналітичне дослідження - це дослідження, що має на меті не лише описати предмет вивчення, але й виявити причиново-наслідкові зв'язки між окремими його елементами.

Дослідження можуть бути разовими та повторюваними. У соціології широко застосовуються повторювані дослідження, коли об'єкт вивчається в динаміці. Це дослідження вивчає один і той же об'єкт або різні контингенти та проводиться декілька разів через певні проміжки часу з наступним порівнянням отриманих результатів.

У свою чергу, повторювальні дослідження мають декілька підвидів.

Трендові дослідження, мета яких - вивчити певні вікові групи. Когортні тренди - різновид повторювального дослідження, предметом якого є певна вікова група, постійна в часі.

Історичні тренди - різновид повторюваного дослідження, предметом якого є одна і та ж група через певні проміжки часу. Наприклад, досліджується вікова група 20-річних, потім ця ж група - через 10 років, згодом - ще через 10 років.

Панельне дослідження (від англ. panel - список) - вид повторюваного соціологічного дослідження, коли вивчається один соціальний об'єкт за тією ж методикою з певним часовим інтервалом (перепис населення -типовий приклад такого дослідження). Таке дослідження має на меті відстежити динаміку процесів.

Лонгітюдне дослідження (від англ. long - тривалість) — вид повторювального дослідження, коли відбувається тривале спостереження за об'єктом.

Соціальний моніторинг - це комплексне, інтегральне дослідження, що становить цілісну систему, яка дає можливість фіксувати, зберігати та здійснювати первинний аналіз даних за динамікою соціальних процесів у районі, регіоні, країні. За допомогою таких досліджень можна вивчити об'єкт у русі, аналізувати зміни, їхню динаміку.

Маркетингові дослідження - це наукові дослідження, спрямовані на збір, оцінку й аналіз інформації про потреби, пріоритети, мотивації, реальну поведінку учасників на ринку товарів і послуг з метою просування останніх та прийняття управлінських рішень.

Соціологічне дослідження має свою структуру, що передбачає послідовність дій соціолога, які дають змогу вирішити поставлену проблему. Цю послідовність дій можна визначити як етапи соціологічного дослідження. Загалом їх чотири:

1) розробка програми;

2) збір емпіричних даних (польовий етап);

3) обробка інформації;

4) аналіз та узагальнення отриманої інформації.

У програмі соціологічного дослідження формулюється проблема дослідження, визначається об'єкт і предмет, здійснюються розробка й інтерпретація основних понять, формується модель реального об'єкта, що дає можливість виявити нові риси та відносини предмета дослідження, формулюються робочі гіпотези. Від того, наскільки якісно проведено попередні процедури, залежить успіх подальшого дослідження.

Гіпотеза - це наукове припущення, що висувається для пояснення явищ, фактів, процесів, які необхідно підтвердити чи спростувати.

Важливою складовою програми соціологічного дослідження є визначення вибіркової сукупності.

Роблячи висновки щодо якихось явищ, соціолог має бути впевнений у тому, що його висновки характеризують усю сукупність. Ця сукупність називається генеральною сукупністю. Обстежити всі одиниці цієї сукупності досить важко й не потрібно. Для цього в соціології існує така процедура, як вибірка.

Вибірка — це статистична процедура. Сукупність відібраних об'єктів, на підставі яких соціолог робить висновок про генеральну сукупність, називається вибірковою сукупністю. Вибіркова сукупність має бути репрезентативною.

Репрезентативність означає, що за визначеними параметрами склад обстежуваних повинен наближатися до відпо­відних пропорцій у генеральній сукупності.

Польовий етап означає, що дослідник переходить до збирання фактичних даних з обраної проблематики в реальних умовах. Фактичні дані можна отримати через застосування відповідних методів:

• спостереження;
• аналізу документів;
• опитування;
• соціального експерименту.

Процес обробки даних соціологічного дослідження охоплює такі етапи:

а) кодування отриманої інформації;

б) уведення інформації в комп'ютер;

в) перевірка введених даних;

г) обчислення й аналіз результатів.

Аналіз даних передбачає побудову таблиць, обчислення статистичних показників, перевірку гіпотез, побудову нових ознак тощо. Первинні дані впорядковуються різними статистичними методами, наприклад:

- групуванням;

- обчисленням узагальнених параметрів і коефіцієнтів;

- кореляційним.

Отримані при соціологічному дослідженні дані потребують інтерпретації - перетворення соціологічної інформації з числових показників у логічну форму, тобто в конкретні характеристики об'єкта дослідження. На цьому ж етапі здійснюється формулювання практичних рекомендацій, що визначаються темою та цілями дослідження

Завершенням соціологічного дослідження є складання звіту.

Опитування - це найбільш поширений і незамінний спосіб отримання інформації про життєвий світ людини, її наміри, мотиви, думки, події, результати людської діяльності тощо. Цей метод є широковживаним не тільки серед соціологів, а й серед журналістів, юристів, лікарів, педагогів, тобто тих, хто працює з людьми. Специфіка соціологічного опитування полягає в тому, що, опитавши певну кількість індивідів і зібравши їхні суб'єктивні думки, дослідник за допомогою спеціальної дослідницької техніки та процедур отримує інформацію про соціально типову думку, виводить осереднену картину дійсності. Застосовуючи метод опитування, соціолог здобуває достовірне, об'єктивне й унікальне знання про певні суспільні процеси.

Існує два основних типи опитувальних методів: анкетне опитування (анкетування) та інтерв'ю.

Анкетне опитування – метод здобуття соціологічної інформації, за яким спілкування між дослідником і респондентом здійснюється за допомогою анкети.

Анкета - основний документ у анкетному опитуванні - це впорядкований певним чином перелік питань, за допомогою яких збирається первинна інформація.

Побудова анкети вимагає особливого мистецтва від соціологів. Логіка поставлених у ній запитань має відповідати основним цілям дослідження та слугувати зібранню тієї інформації, що перевіряє гіпотези, висунуті програмою дослідження.

Виділяють такі різновиди анкетного опитування:

• анкетування індивідуальне - вид анкетування, що не передбачає спільності місця та часу при заповненні анкети для всієї сукупності респондентів;

• анкетування групове — вид анкетування, котрий передбачає одночасне заповнення анкети групою людей, зібраною в одному приміщенні;

• поштове анкетування — вид анкетування, який передбачає розповсюдження анкети поштою та очікування її повернення після заповнення респондентом;

• пресове анкетування (в ЗМІ) - вид анкетування, що адресується специфічному контингенту: читачам газети, слухачам радіо, телеглядачам;

• експертне анкетування - вид анкетування спеціалістів-фахівців з проблеми, що є предметом вивчення.

Процесу складання анкети має передувати етап ґрунтовного вивчення наукової літератури з досліджуваної проблеми. Існують також окремі правила, методичні вимоги щодо послідовності питань в анкеті, а також організаційно-технічні процедури проведення анкетування.

Основні етапи анкетного опитування:

а) підготовчий етап — пов'язаний з розробкою програми опитування, складанням анкети, її тиражуванням, виробленням інструкцій для анкетерів і респондентів тощо;

б) оперативний етап - пов'язаний із безпосереднім анкетуванням респондентів;

в) підсумковий етап - пов'язаний з обробкою та аналізом анкетування.

Іншим типом опитування є інтерв'ю. Інтерв'ю - це метод здобуття соціологічної інформації, що полягає в безпосередньому спілкуванні дослідника та респондента.

Виділяють такі різновиди інтерв'ю:

• фіксоване (стандартизоване) - різновид інтерв'ю, що суворо регламентований питальником;

• фокусоване - різновид інтерв'ю, при якому респондента заздалегідь знайомлять із проблематикою бесіди;

• вільне (нестандартизоване, неформалізоване) - різновид інтерв'ю, у якому тему визначено заздалегідь, а інтерв'юер має певну свободу при веденні бесіди.

• квазіінтерв'ю у фокус-групах - ретельно спланована дискусія, націлена на збір думок респондентів за неформальних обставин.

Поряд із двома основними типами опитування - анкетуванням та інтерв'ю - існує й такий специфічний його різновид, як соціометричне опитування.

Соціометрія - це різновид опитування, спрямований на вимір соціальних дистанцій між членами певної групи. Уперше в соціології описав цей метод і використав його практично Я. Морено - американський психіатр та соціальний психолог, представник Колумбійської школи в соціології. Здійснюючи кількісний і якісний аналіз емоційних взаємин у колективі, він сформулював тенденції групової міжособистісної взаємодії. Основним документом у соціометрії є соціометричний тест, мета якого - виміряти ступінь згуртованості-роз'єднаності групи, виміряти соціальні відстані між людьми в колективі, що зумовлені відносинами симпатії-антипатії, притягання-відштовхування тощо.. Ця методика дає можливість дослідити стан соціально-психологічного клімату в колективі й виробити практичні рекомендації щодо його поліпшення, її широко застосовують у соціальній психології при вивченні міжособистісних стосунків у групах, при виявленні особливих підсистем - групових утворень всередині більш широ­ких груп, при дослідженні неформального лідерства.

Ще одним із методів, яким користуються соціологи для отримання інформації, є спостереження.

Спостереження - це метод, за допомогою якого відбувається пряма реєстрація подій свідками. Знання, отримане через спостереження, має такі особливості:

• пов'язаність із дослідницькою метою та визначеними завданнями;

• передбачуваність чіткого планування;

• фіксування отриманої інформації в щоденниках або протоколах;

• необхідність контролю за обґрунтованістю та сталістю отриманих даних.

Найбільш поширеною є класифікація спостережень залежно від становища спостерігача, згідно з якою спостереження поділяють на включені та прості. Включене спостереження передбачає входження в соціальне середовище, адаптацію до нього дослідника. Просте спостереження передбачає реєстрацію позицій дослідником.

Для підвищення надійності даних спостережень необхідно виконувати деякі правила:

• детально класифікувати елементи подій;

• прагнути, щоб усі, хто здійснює спостереження, порівнювали свої враження, визначалися з оцінками й інтерпретацією подій, використовуючи однакову методику;

• спостерігати об'єкт у різних ситуаціях і з різних сторін;

• не змішувати опис подій з їхньою інтерпретацією.

Спостереження особливо корисні при дослідженні системи організації, діяльності підприємств і установ, тобто порівняно автономних соціальних одиниць. У прикладних дослідженнях –- це метод роботи соціолога-консультанта, що завжди комбінує спостереження, інтерв'ю та вивчення документів організації.

Аналіз документів - один із найпоширеніших методів збору соціологічної інформації, що за популярністю поступається лише опитуванню. Особливо часто цей метод використовується разом з іншими: опитуванням, спостереженням, експериментом.

У деяких галузях соціології, наприклад промисловій, демографічній соціології, соціології масової комунікації, соціології праці, соціології міжнародних відносин та інших використання цього методу для здобуття емпіричних знань є визначальним.

Метод аналізу документів - це сукупність методико-технічних процедур і прийомів для отримання емпіричної інформації, вилученої з документальних джерел.

Під документом у соціології розуміють спеціально створений людиною предмет для зберігання та передання інформації. Інформація може бути зафіксована за допомогою букв, цифр, стенографічних знаків, малюнків, фотографій, звукозапису тощо.

За способом технічних засобів фіксування розрізняють документи: письмові (рукописи й усі види друкованої продукції), іконографічні (відео-кіно-фотодокументи, картини, гравюри), фонетичні (розраховані на слухове сприйняття), електронні (пов'язані з використанням Інтернету).

Залежно від статусу документа виокремлюють:

• офіційні документи - створені юридичними чи посадовими особами: урядові постанови, заяви, ділова кореспонденція, протоколи судових органів, фінансова звітність, плани, звіти тощо;

• документи особистого походження - матеріали, які містять біографічні відомості, офіційні матеріали, що засвідчують особу їх власника, його права, обов'язки тощо.

Залежно від авторства документа вирізняють:

• особистісні документи (листи, характеристики, мемуарні матеріали, щоденники, автобіографії);

• безособистісні документи (архівні матеріали, дані преси, протоколи зборів).

Залежно від мотивації створення документів розрізняють:

• спровоковані документи (відгуки на книгу; відгуки на конкурс, оголошений в газеті або в електронних ЗМІ; шкільний твір);

• неспровоковані (особисті документи, створені за ініціативою самих авторів: листування, щоденники, звертання до органів управління).

Методи аналізу документів поділяються на неформалі-зовані (традиційні) та формалізовані (контент-аналіз).

Неформалізовані (традиційні) методи аналізу містять звичайне (через розуміння) сприйняття тексту та засновані на загальних логічних операціях: аналізі, синтезі, порівнянні, визначенні, оцінюванні, осмисленні. Недоліки цього методу: можливість суб'єктивізму, залежність від суб'єктивного світосприйняття дослідника, інтуїтивність отримання інформації, зміщення інформації внаслідок особливостей уваги, пам'яті тощо.

Формалізований (контент-аналіз) - це переведення в кількісні показники масової текстової інформації з наступним її статистичним опрацюванням. Він застосовується в тих випадках, коли виникає потреба в опрацюванні великих масивів документальних джерел, недосяжних для інтуїтивного аналізу. Суть методу полягає в переведенні в кількісні показники текстової інформації через пошук у текстах певних ознак, рис, властивостей.

Експеримент - це загальнонауковий метод отримання нових знань у керованих і контрольованих умовах. Він має широке застосування в соціології та називається соціальний експеримент. Знання, отримані в результаті експерименту, мають причиново-наслідковий характер. Соціальний експеримент виконує дві функції:

- досягнення результату у практичній діяльності;

- перевірка наукової гіпотези.

Соціальний експеримент - це спосіб отримання інформації про кількісні та якісні зміни показників діяльності й поведінки соціального об'єкта під впливом на нього керованих і контрольованих факторів.

Експеримент може бути натуральний і розумовий.

Натуральний експеримент передбачає цілеспрямоване втручання дослідника у природний хід подій.

Розумовий експеримент - це маніпулювання не з реальними об'єктами, а з інформацією про них без втручання в хід подій.

Натуральний експеримент може бути:

- контрольований;

- неконтрольований.

Контрольований експеримент - це спроба отримати порівняно чистий ефект упливу експериментальних факторів. Для цього ретельно вивчають і вирівнюють інші умови, що можуть виникнути та викривити вплив експериментального фактора. Вирівнювання відбувається по всіх об'єктах, які беруть участь в експерименті. Для цього виділяють фактори, які можуть впливати на очікувані наслідки, що передбачає ретельний попередній аналіз проблеми при розробці програми дослідження.

Спочатку вирівнюють основні параметри загальної ситуації, приміром, такі як сфера виробництва, тип поселення, етнічне й культурне середовище, освіта, час та ін.

Соціальний експеримент залежно від сфери суспільного життя може бути економічним, маркетинговим, психологічним, соціологічним, педагогічним тощо.

Питання до заліку

1.Соціологія як наука, її предмет і методи

2.Система соціологічних знань та її елементи.

3.Основні функції соціології як науки.

4.Місце соціології в системі суспільствознавства, її зв'язок з іншими науками.

5.Поняття суспільства, його головні ознаки та структурні елементи.

6.Поняття соціальної структури суспільства.

7.Теорія соціальної стратифікації.

8.Поняття соціальної мобільності.

9.Поняття соціальної групи та її види.

10.Соціальні інститути як регулятори суспільних відносин.

11.Поняття особистості у соціології.

12.Соціальний статус та соціальні ролі особистості.

13.Соціалізація індивідів та її основні етапи.

14.Предмет та об’єкт соціології культури.

15.Специфіка соціокультурної ситуації в Україні.

16.Предмет і галузь досліджень соціології політики.

17.Об’єкт і завдання, система категорій та методів економічної соціології.

18.Соціологія праці та управління.

19.Трудовий колектив як соціальна спільнота. Соціальні функції трудового колективу.

20.Предмет і об'єкт соціології релігії.

21.Релігія як соціальний інститут.

22.Конфлікт як соціальне явище.

23.Шляхи і способи попередження та подолання конфліктів.

24.Основні теорії соціальних конфліктів.

25.Основні поняття і категорії соціології молоді.

26.Стан дослідження молодіжних проблем і необхідність розвитку соціології молоді в Україні.

27.Сім'я як мала соціальна група і соціальний інститут.

28.Соціальні функції сім'ї.

29.Історичні типи і форми сімейно-шлюбних відносин.

30.Студентська сім'я, її суттєві особливості.

31.Поняття соціологічного дослідження.

32.Види досліджень: розвідувальне, описове, аналітичне.

33.Етапи проведення соціологічних досліджень.

34.Форми й засоби збору соціологічної інформації