Предметна сфера застосування біографічного методу в соціологічному дослідженні.

Біографічний метод -один зі специфічних методів аналізу особистих документів, при якому для рішення проблеми збирають і узагальнюють матеріали, що відображають участь людини в тих або інших соціальних подіях і його відношення до них. На основі цих документів досягається також опис різноманітних соціальних груп, виробляються деякі гіпотези про те або інше соціальне явище, осмислюються деякісоціально-психологічні процеси, що відбуваються в групі.

Найчастіше джерелом біографічних даних стають особисті документи (мемуари, записки, щоденники і т. п.) або матеріали інтерв'ю і бесід. Лише в дуже рідкісних випадках дослідник має справу з життєписом, що включає в себе всі події «від першого крику до останнього подиху». Зазвичай основна увага приділяється конкретним аспектам чи стадіям життя - кар'єрі, міжособистісним відносинам і т. п.

У соціології «біографічний метод» найчастіше використовувалися для вивчення соціальних меншин - тих груп, які досить важко піддаються просторової і тимчасової локалізації (менш доступні для масштабних вибіркових обстежень).

Застосування біографічного методу зв'язане зі специфічним розумінням предмета соціологічного дослідження, яке не може відволіктися від аналізу установок, мотивів особистості, від ролі суб'єктивних елементів у соціальних процесах. Із цим зв'язані як достоїнства, так і недоліки біографічного методу: відсутність репрезентативності; суб'єктивна скрашеність спогадів, незнання соціального явища в цілому.

Для соціолога аналіз біографії - це один зі способів дослідження життєвого шляху представника певної соціальної верстви в конкретну історичну епоху. Біографічний метод у соціології дозволяє виявити закономірності прояву суспільних процесів в індивідуальному житті, а також механізм перетворення подій одиничного життя в тенденції суспільного розвитку.

При обробці біографічного матеріалу окремі біографії як би накладаються

одна на одну, у результаті чого загальні для всіх їх моменти виступають особливо яскраво, а все нетипове, сугубо індивідуальне відкидається.

Для цілей соціологічного дослідження використаються також біограми, які

визначає як розповідь про власне життя, написану людиною, що представляє певну соціальну групу й складену відповідно до певної схеми, заданої соціологом. При цьому одна біографія

- це ще не біограма, вона стає такий лише серед біографій інших членів тієї ж соціальної спільності.

Соціологічний аналіз життєвого шляху на сучасному, так і на історичному матеріалі зустрічається вкрай рідко. У цьому зв'язку можна згадати лише спробу побудови біограм

відомих польських ученихФ. Знанецкого і У. Томаса.Дана робота із суті представляє особливий рідбіографічного довідника, витриманого в єдиній строгій схемі й утримуючого майже винятково фактографічний матеріал без його інтерпретації.

Отже, сутність біографічного методу у першому його значенні полягає в тому, щоб відповістити на запитання, з яких подій життя й за допомогою яких механізмів народжується конкретна особистість і як надалі вона самабудує свою частку.

 

 

73.Документи як джерело соціологічної інформації.

 

Документи віддзеркалюють процеси та явища, що відбуваються як у суспільстві загалом, так і в окремих його прошарках, характеризують діяльність окремих індивідів і великих спільнот. Саме вивчення та аналіз документів є поширеним методом у практиці проведення конкретних соціологічних досліджень. Документ – це засіб закріплення встановленим способом за допомогою спеціального носія інформації, фактів, явищ, процесів об’єктивної реальності та розумової діяльності людини.Інформацію фіксують за допомогою літер, цифр, стенографічних та інших знаків, малюнків, фотографій, звукозаписів тощо.

Цінність документальних джерел для соціологічного дослідження і необхідність їх використання зумовлюються передусім тим, що потоки документальної інформації пронизують усі сфери життєдіяльності сучасного суспільства, характеризують соціальні процеси на різних рівнях дослідження (суспільному, інституційному, груповому, особистому), їх динаміку, свідомість людей, види, зміст і результати їхньої діяльності. Соціологічна інформація, яку містять документи, іноді дублює дані, одержані іншими методами (опитування, спостереження). Тоді вона стає засобом для перевірки і контролю їхньої надійності.

Документи одночасно містять в собі два роди інформації:

1. інформацію про факти, події, результати діяльності;

2. авторську позицію, оцінку цих фактів, яка представлена ​​у змісті документа, а також в його структурі, стилі, засобах вираження.

Основне призначення методу - витягти є у документі інформацію про досліджуваному об'єкті, зафіксувати її у вигляді ознак (категорій аналізу), визначити її надійність, достовірність, значущість для цілей дослідження, виробити з її допомогою об'єктивні і суб'єктивно-оцінні характеристики і показники досліджуваного процесу. Ці завдання, які вирішуються в процесі аналізу документів, одночасно дають уявлення про етапи його застосування.

Документи містять інформацію, яка характеризує соціальні процеси на різних рівнях дослідження: соцієтальному, інституціональному, груповому, особистісному, індивідуальному. При використанні документальних джерел слід враховувати досвід і традиції у цій галузі суміжних гуманітарних наук. При використанні документів слід дотримуватися критичного підходу, що допоможе правильно оцінити їх об'єктивність.

 

 

Поняття документа в соціології.

Документи в соціології — це друковані, рукописні та інші матеріали, створені для зберігання і передавання інформації, яка накопичується в результаті життєдіяльності окремих людей, груп чи спільнот. Це — державні та урядові акти, промови політичних діячів, статистичні збірники і матеріали перепису, наукові публікації, періодична преса, листи представників усіх верств населення, художні твори, протоколи зборів і засідань, звіти адміністрацій та громадських організацій, матеріали соціологічних досліджень тощо. Вони несуть інформацію про соціальні факти, явища, процеси, що відбуваються в суспільстві, соціальних організаціях, групах.

Існують певні правила роботи з документами, які повинен знати соціолог:

1. слід відокремити факти від оцінок у документі;

2. необхідно перевірити достовірність джерела та інформації з нього;

3. слід перевіряти висновки, отримані з інформації, зібраної методом аналізу документів за допомогою використання декількох джерел документальної інформації, або застосовуючи інші методи збору соціологічних даних.

 

Класифікація документів.

Документ у соціології – це спеціально створений людиною п р е д м е т, який призначений для передавання чи зберігання інформації.

Документи класифікуються за низкою підстав.

1. Залежно від способу фіксації інформації.

1.1. Письмові документи (рукописні, друковані), в яких інформація викладена у формі буквеного тексту.

Джерелами цього типу документів для дослідника є нормативний матеріал, державні архіви, архіви підприємств й організацій, преса, наукові публікації, особисті документи, посередня документація (довідники, навчально-педагогічна та художня література).

1.2. Іконографічні документи (картини, кіно-, відео-, фотодокументи, малюнки та ін.).

Фотографії є своєрідними документами про стан різних класів і верств.

Фотографії, малюнки, картини тощо мають особливу цінність у плані вивчення минулого, тому що є реальним свідоцтвом повсякденного життя людей.

1.3. Статистичні документи.

Статистичні документи містять дані та судження в кількісній формі, систематизовані та зведені до таблиць, графіків, схем.Статистичні спостереження проводяться постійно і детально фіксують суспільне життя з багатьох сторін протягом тривалого часу.

1.4. Фонетичні документи (магнітофонні записи, грамзаписи).

2.За статусом.

2.1. Офіційні документи, які переважно відбивають суспільні зв’язки і передають колективну точку зору. Офіційними документами називаються всі документи, що носять “службовий” характер, тобто в тій чи іншій формі складені, затребувані та затверджені державними або громадськими органами.

2.2. Неофіційні документи. До них належать ділові записи, пропозиції та проекти рішень, листи, автобіографії, заяви, виступи, особисті нотатки тощо.

3. Залежно від джерела інформації.

3.1. Первинні-опис конкретних ситуацій, про висвітлення діяльності окремих осіб, органів.

3.2. Вторинні – інформація має більш узагальнений, аналітичний характер, у ній, як правило, відображені більш глибокі соціальні зв’язки.

4. За своїми функціональними особливостями.

4.1. Інформаційні.

4.2. Регулятивні.

4.3. Комунікативні.

4.4. Культурно-виховні.

5. За цільовим призначенням.

5.1. Документи, які створені незалежно від дослідника.

5.2. Документи “цільові”, які підготовлені згідно з програмою, завданнями соціологічного дослідження, може бути автобіографія.

76.Способи аналізу документів: традиційний та формалізований.

 

Т р а д и ц і й н и й метод аналізу – це сукупність операцій, які дозволяють інтерпретувати текст залежно від поставлених дослідником цілей. В традиційному аналізі розрізнюють зовнішній і внутрішній.

Зовнішній аналіз – аналіз контексту документа у власному розумінні цього слова і всіх обставин, які супроводжували появу документа. Мета цього аналізу – встановити вид документа, форму, місце та час його появи, автора, ініціатора, мету його створення, його надійність та достовірність, який його контекст.

У соціологічних дослідженнях права зовнішній аналіз документів не відіграє помітної ролі, тому що для значної кількості документів (нормативні акти, судові справи, статистичні звіти) їх істинність не викликає сумніву.

Внутрішній аналіз – це дослідження змісту документа. При цьому перш за все визначається повнота інформації, а також її вірогідність.

Вивчення документа – це аналіз його змісту в контексті теоретичних завдань дослідження. Тому необхідно підготувати схему аналізу та визначити текстові індикатори ключових понять концепції дослідження.

Прагнення позбавитися можливої суб’єктивності традиційного аналізу, а також потреба у вимірюванні соціальних ознак викликали інший тип аналізу – формалізованого (кількісного).

Суть цих методів зводиться до того, щоб знайти такі легко підраховувані, ознаки, риси, властивості документа (наприклад, частота вживання певних термінів), які з необхідністю відображали б певні суттєві сторони змісту. Індикаторами одиниць можуть бути окремі поняття, теми, події, імена людей. Кількісна оцінка здійснюється за допомогою одиниць обчислювання, які використовують частоту з’явлення ознак у тексті, обсяг тексту, який містить одиницю.

Одне з необхідних умов реалізації даного методу-повнота охоплення матеріалу і систематичне його накопичення.

Важливо визначати не тільки ті смислові вузли і ключові поняття, які відповідають гіпотезі дослідника. У виділенні цих понять та їх класифікації слід йти від самого матеріалу.

Даний спосіб ґрунтується на одноманітних стандартизованих правилах пошуку, обліку, обробки та обчислення кількісних показників, характерних для досліджуваного тексту. Його використання передбачає розгляд змісту тексту як сукупності повідомлень, подій, оцінок, міжособистісних стосунків, соціальних проблем, об'єднаних за допомогою єдиної концепції у певну цілісність.