Суть орендних відносин в умовах приватної власності. Форми організації орендних відносин.

Оренда – це майновий найм, коли одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) основні засоби на певний строк і за певну плату. Розрізняють вільну і цільову оренду.

Вільна – це оренда, за якої орендарі самі формують виробничу програму, реалізують продукцію за власним бажанням, орендодавцеві сплачують лише орендну плату, обумовлену в договорі.

Цільова – це такий вид орендних відносин, при яких орендарі виконують замовлення орендодавця по виробництву продукції і продає її орендодавцеві за наперед обумовленими цінами.

При орендних відносинах основні засоби виробництва і земля передаються їх власником в оренду підряднику, а оборотні засоби надаються за ринковим принципом купівлі-продажу. Ціни на оборотні засоби встановлюються: розрахункові (відображають витрати виробництва), договірні (з надбавками за прибутковість) або ринкові (за кон’юктурою попиту на певні види сировини і енергоресурсів).

Форми організації орендних відносин:

• між двома підприємствами;
• між підприємством і колективом;
• між колективами;
• між колективом і працівником;
• між працівниками.

 

Поняття, види виробничих бригад і принципи їх формування. Фактори, що впливають на склад і розмір трудового колективу.

Традиційною формою організації праці є бригада.

Постійна бригада – великий колектив працівників професійного складу, за яким на тривалий час закріплено землю або тварин і необхідні засоби виробництва для своєчасного виконання всіх видів робіт на основі заінтересованості в кінцевих результатах виробництва на умовах госпрозрахунку, колективного підряду чи оренди, колективної чи приватної власності.

Принципи організації бригад:

• постійний склад працівників;
• закріпленість за колективом засобів виробництва і землі;
• матеріальна зацікавленість і матеріальна відповідальність за кінцеві результати роботи на умовах госпрозрахунку, колективного підряду чи оренди, колективної чи приватної власності.

Класифікація бригад.

За складом галузей –комплексні, галузеві, спеціалізовані.

Комплексні бригади виконують роботи по виробництву продукції декількох галузей сільськогосподарського виробництва.

Галузеві бригади обслуговують, як правило, одну галузь (бригади по кормо виробництву, овочівницькі і ін.)

Спеціалізовані бригади виконують роботи по виробництву одного виду продукції (рисівнича, виноградарська та ін.)

За рівнем механізації – комплексні, механізовані, ручної праці.

Формою внутрішньо бригадної організації є ланка. Ланки створюють на рік, сезон або невеликий проміжок часу для виконання певної роботи. Залежно від способу виконання виробничих процесів розрізняють ланки ручної праці, механізовані та комплексної механізації. Ланкову систему широко застосовують при вирощуванні всіх культур, особливо технічних і просапних.

Фактори, які впливають на склад і розмір колективу:

• виробничий напрямок господарства чи галузі;
• наявність відділків і виробничих підрозділів;
• трудомісткість вирощування культур
• закріплена земельна площа

 

Умови праці: психолого-фізіологічні, санітарно-гігієнічні, естетичні. Способи поліпшення умов праці.

Умови праці – це сукупність факторів виробничого середовища, які в процесі праці впливають на працездатність і здоров’я людини.

Умови праці класифікуються на три групи: санітарно-гігієнічні, психофізіологічні, естетичні.

Санітарно-гігієнічні – температура, запиленість різноманітними домішками і бактеріями та загазованість повітря, освітленість робочих місць, рівень виробничого шуму і вібрації.

Психофізіологічні умови праці повинні підтримувати відповідність між фізичним і психічним станом працівника і сприяти підвищенню продуктивності його праці.

Естетичні умови відіграють важливу роль як фактор оздоровлення людини та зростання продуктивності праці.

Виробнича естетика – це створення комфорту на кожному робочому місці, раціональне розміщення засобів і предметів праці з метою зручності їх застосування, дотримання чистоти і порядку на робочому місці, вибір приємного пофарбування приміщення, озеленення і впорядкування території тощо.

На умови праці впливає раціональний режим праці і відпочинку.

Режим праці і відпочинку це раціональне співвідношення затрат на працю і відпочинок.

Розрізняють внутрішньо змінний, добовий, тижневий, місячний і річний режим праці.

Відпочинок буває планова відпустка, вихідні і святкові, після змінний відпочинок, відпочинок протягом зміни.

Способи поліпшення умов праці:

• відповідність норм фізичного навантаження та дотримання режиму праці;
• дотримання правил техніки безпеки та санітарно-гігієнічних умов;
• раціональний режим робочого дня в цілому і дотримання мікро пауз в процесі роботи;
• впровадження нової техніки і передових технологій вирощування с.-г. культур;
• сприятливі відносини у колективі.

 

Поняття про робоче місце, класифікація робочих місць. Особливості організації робочих місць в сільському господарстві.

Робоче місце – це зона дії працівника, розміщення засобів виробництва, необхідних для виконання певної роботи.

Робоча зона – певна ділянка, на якій переміщуються засоби виробництва, тобто можуть існувати кілька робочих місць.

Класифікація робочих місць:

• за часом їх існування – постійні, тимчасові;
• за рівнем механізації праці – автоматизовані, механізовані, ручної праці;
• за кількістю працівників – індивідуальні, колективні.

Вимоги до організації робочого місця:

• раціональне оснащення основним і допоміжним обладнанням;
• послідовність переміщення засобів і предметів праці;
• чітке пересування виконавців та обслуговання робочих процесів;
• створення необхідних санітарно-гігієнічних та комфортних умов роботи.

Важливе значення для досягнення високих результатів праці має порядок обслуговування робочих місць, тобто послідовність переміщення засобів і предметів праці, чітке в часі пересування виконавців та обслуговування робочих місць і зон, доцільне їх оснащення дають змогу значно економити робочий час і за рахунок цього підвищувати продуктивність праці.

Особливості організації робочих місць в с.-г.

• залежність від природно - кліматичних умов;
• велика розкиданість по території призводить до великих затрат пального;
• сумісництво виконуваних робіт потребує відповідних умінь і навичок.

 

Поняття про трудовий процес і поділ його на окремі операції, прийоми, дії, рухи. Принципи організації трудових процесів.

 

Процес виробництва продукції сільського господарства - це велика з балансова робота, яка включає ряд елементів без яких неможливий сам процес виробництва продукції.

Трудовий процес – це велика закінчена робота, яка включає ряд окремих операцій, прийомів, дії, рухів (наприклад, виробництво зернової продукції).

Трудова операція – це частина трудового процесу, яка має закінчений результат (оранка, сівба, культивація, збирання тощо).

Трудовий прийом – це частина трудової операції, яка багаторазово і послідовно повторюється (рух сівалки при посіві, рух комбайну при збирання).

Трудова дія – це частина трудового прийому в якій приймають участь виконавці (завантаження сівалки).

Трудовий рух – це зміна положень частин тіла виконавців.

Основні принципи організації виробничих процесів в господарстві – пропорційність, збалансованість, ритмічність і неприривність.

• пропорційність означає використання не тільки тракторних посівних агрегатів (наприклад на посіві), а і пропорційне число транспортних засобів для підвезення насіння, добрив тощо.
• узгодженість потребує виконання кожної робочої операції в той час, який визначений технологією і організацією виробництва.
• ритмічність означає, що операція одного або декількох взаємопов'язаних робочих процесів здійснюються в єдиному ритмі.
• неприривність - це безперервність здійснення трудового процесу.

Їх порушення різко знижує продуктивність праці, збільшує затрати на виробництво продукції і її собівартість.