Необхідність і важливість економічних, комерційних і технологічних знань для спеціалістів сільського господарства.

Необхідність і важливість економічних, комерційних і технологічних знань для спеціалістів сільського господарства.

Процес розбудови в Україні відкритої аграрної економіки ринкового типу набув незворотного характеру, що дозволяє наблизити с.-г. виробництво до рівня економічно розвинутих країн. Реформування аграрного сектору, стимулювання державою підприємницької діяльності, прийняття нового Земельного кодексу – все це вимагає значного підвищення рівня підготовки економічних кадрів. Адже нинішній аграрій повинен володіти не тільки досконало знаннями технологічних процесів вирощування с.-г. культур, а й добре розумітися на питаннях економічного і комерційного характеру.

При вивченні курсу "Організації с.-г. виробництва" студенти можуть отримати необхідні знання з організації і планування виробництва, зберігання і переробки с.-г. продукції, проявити діловитість та підприємливість у практичній роботі.

Сучасний стан аграрного сектору України та об’єктивні причини його реформування.

На даний час с.-г переживає велику економічну кризу про що свідчать ряд факторів:

- зменшилася частка сільського господарства у валовому доході країни (у 1990р. вона становила 25% у 2000 році - 12%);

- скорочення посівних площ с.-г. культур, майже на третину;

- недостатній рівень матеріально-технічного забезпечення, високі ціни на енергоносії;

- різке скорочення внесення добрив, мінеральних у 7-8 разів, органічних – у 5-6 разів;

- інновація техніки становить близько 1 відсотка;

- неконтрольовані ціни на промислову продукцію і с.-г. сировину;

- високі банківські відсотки за кредити;

- відсутність ринків збуту на сільськогосподарську продукцію.

Всі ці фактори спонукали до рішучих дій, необхідно було прийняти термінові зміни, провести в аграрному секторі реструктуризацію, спрямовану на реконструкцію й оновлення виробництва, стабілізацію фінансово-економічного стану з метою досягнення ефективного функціонування с.-г. підприємств, та його конкурентоспроможності на ринку. Тому було прийняте рішення про реформування аграрного сектору.

 

 

Організаційно-правові форми сільськогосподарських підприємств на сучасному етапі, завдання їх становлення і умови правильного поєднання.

Формування аграрного ринку передбачає функціонування різних організаційних форм сільськогосподарських підприємств.

Акціонерним товариством є підприємство створене на засадах угоди юридичними особами або громадянами шляхом об’єднання їх майна та ведення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості.

Акціонерне товариство може бути двох видів:

- відкрите, акції якого розповсюджуються без обмежень для придбання;

- закрите, акції якого розповсюджуються тільки між засновниками.

Товариство з обмеженою відповідальністю – це підприємство створене на засадах угоди юридичними особами або громадянами шляхом об’єднання їх майна та ведення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, яке має статутний фонд, поділений на частки в розмірах, визначених установчими документами. Товариство з обмеженою відповідальністю доцільно створювати за наявності відносно мало чисельної групи власників (близько 10-20 осіб) і йому характерна триступенева структура управління (загальні збори – голова товариства – виконавча дирекція, голосування відповідно до розмірів частки учасника в статутному фонді).

Товариство з додатковою відповідальністю - підприємство створене на засадах угоди юридичними особами або громадянами шляхом об’єднання їх майна та ведення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, яке має статутний фонд, поділений на частки у визначених установчими документами розмірах. Характеристикою даного товариства є додаткова відповідальність його учасників, тобто останні відповідають за зобов’язаннями товариства своїми внесками до статутного фонду, а при їх нестачі – додатково власним майном в однаковому розмірі для всіх учасників.

Командитне товариство - підприємство створене на засадах угоди юридичними особами або громадянами шляхом об’єднання їх майна та ведення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, яке включає одного або більше учасників з повною відповідальністю та одного або більше учасників з обмеженою відповідальністю (вкладників).

Повним товариством є підприємство створене на засадах угоди юридичними особами або громадянами шляхом об’єднання їх майна та ведення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.

Сільськогосподарський виробничий кооператив (СВК) – це юридична особа, утворена об’єднанням фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов’язкової участі в процесі виробництва.

Членом кооперативу може бути фізична чи юридична особа, яка зробила вступний внесок у передбачених статутом розмірах.

Майно сільськогосподарського виробничого кооперативу відповідно до його статуту поділяється на неподільний і пайовий фонди.

Неподільний фонд утворюються за рахунок вступних внесків членів кооперативу. Пайовий фонд кооперативу формується з пайових майнових внесків членів кооперативу та його асоційованих членів.

Приватне підприємство – це самостійний господарюючий статутний суб’єкт, що є юридичною особою, має самостійний баланс, власні основні й оборотні кошти, розрахунковий та інші рахунки в банках, укладає угоди бути засновником або членом асоціацій, інших об’єктів.

До земель приватного підприємства належать землі, придбані ним у приватну власність, одержані в постійне користування, а також взяті в оренду в колишніх членів КСП, інших юридичних та фізичних осіб.

Для здіснення всіх видів діяльності приватне підприємство може створювати статутний і резервний фонди, фонд соціального розвитку і фонд матеріального стимулювання працівників підприємства за кінцевими результати діяльності.

 

Зміст, складання і затвердження статуту підприємства. Загальні його положення.

Статут підприємства – це зареєстрований і затверджений згідно чинного законодавства документ, в якому міститься комплекс положень та правил діяльності юридичної особи, що визначають організаційно-правову форму підприємства, види його діяльності, права та зобов'язання, а також взаємовідносини з іншими особами і державними органами.

Статут підприємства має такі розділи:

- загальні положення;

- мета та завдання;

- правовий статус;

- організація господарської діяльності;

- організація управління;

- права членів підприємства;

- обов'язки членів підприємства;

- збори засновників;

- правовий статус ради;

- повноваження керівника підприємства;

- статутний фонд;

- майно;

- ліквідація та механізм припинення діяльності пі ті підприємства;

- заключні положення.

Статут набуває чинності з моменту державної його реєстрації, діє протягом всієї діяльності підприємства. Один його примірник зберігається в реєстраційних органах.

Система матеріально-технічного постачання і виробничого обслуговування сільськогосподарських підприємств.

Система матеріально-технічного забезпечення сільського господарства в умовах ринкових перетворень повинна бути гнучкою і максимально зорієнтована безпосередньо на споживача.

Нормативи потреби в с.-г. техніці

Види та марки машин Кількість на 1000 га Трактори:   В еталонному вимірі 11,73 У фізичному вимірі 13,6 Плуги 6,7 Сівалки зернові і комбіновані 8,7 Картоплесаджалки 43,5 Культиватори для міжрядного обробітку 11,2 Зернозбиральні комбайни 8,3

Власні

· грошові засоби отримані від випуску та реалізації акцій та облігацій;

· резервний капітал, який утворюється внаслідок відрахувань від прибутку та їх інвестування у виробництво;

· пайові внески членів трудового колективу;

· частина статутного капіталу, який складається із внесків засновників в оборотні фонди;

· відрахування від чистого доходу.

Залучені

· капітал, який утворюється за рахунок банківського довготермінового кредиту;

· кошти отримані від випуску облігацій;

· орендовані підприємством засоби виробництва.

ЗМІСТ БІЗНЕС-ПЛАНУ

Складові	Зміст
1. Титульний лист	А. Повна назва та адреса фірми Б. Імена та адреса засновників
2. Зміст бізнес-плану	А. Перелік основних розділів Б. Перелік таблиць, рисунків
3. Резюме	2-3 стор. Тексту, де узагальнено ключові положення бізнес-плану
4. Галузь, підприємство та його продукція	А. Поточна ситуація і тенденції розвитку галузі Б. Підприємство і концепція його поведінки в галузі В. Опис продукції (послуг) Г. Стратегія зростання підприємства
5. Дослідження ринку та маркетинг-план	А. Покупці, місткість і динаміка росту Б. Конкуренція. Оцінка обсягу продажу В. Маркетингова стратегія Г. Політика ціноутворення і торгова політика, реклама
6. План виробництва	А. Виробничий процес Б. Приміщення, обладнання В. Постачальники сировини і матеріалів
7. Організаційний план	А. Форми організації бізнесу (організаційно-правова форма бізнесу) Б. Власники фірми і керівники В. Організаційна схема і розподіл обов’язків Г. Планування чисельності персоналу
8. Оцінка ризику і програма управління ним	А. Перелік можливих ризиків і проблем Б. Шляхи мінімізації ризиків
9. Фінансовий план	А. План доходів і витрат Б. Розрахунок беззбитковості В. Рух грошової готівки Г. Баланс підприємства
10. Інвестиційний план	А. Потреба у фінансуванні Б. Використання фондів В. Повернення коштів інвесторам
11. Додатки	А. Технічні дані про продукцію Б. Схеми виробничих потоків В. Організаційна схема

Бізнес-план дає можливість:

• економічно обґрунтувати напрями розвитку фірми;
• обчислити очікувані фінансові результати діяльності, насамперед обсяги продажу і прибутку;
• визначити джерела фінансування;
• визначити ресурси, щоб реалізувати цей проект;
• визначити ризики та шляхи запобігання їм.

Кожне завдання плану може бути реалізованим тільки у взаємозв’язку з іншими. Матеріал у бізнес-плані викладається чітко й зрозуміло, він має бути доступним навіть для тих, хто має обмежені знання в цій галузі.

Необхідність і важливість економічних, комерційних і технологічних знань для спеціалістів сільського господарства.

Процес розбудови в Україні відкритої аграрної економіки ринкового типу набув незворотного характеру, що дозволяє наблизити с.-г. виробництво до рівня економічно розвинутих країн. Реформування аграрного сектору, стимулювання державою підприємницької діяльності, прийняття нового Земельного кодексу – все це вимагає значного підвищення рівня підготовки економічних кадрів. Адже нинішній аграрій повинен володіти не тільки досконало знаннями технологічних процесів вирощування с.-г. культур, а й добре розумітися на питаннях економічного і комерційного характеру.

При вивченні курсу "Організації с.-г. виробництва" студенти можуть отримати необхідні знання з організації і планування виробництва, зберігання і переробки с.-г. продукції, проявити діловитість та підприємливість у практичній роботі.