Системний підхід до проблеми управління якістю продукції.

 

Впровадження систем управління якістю в Україні поступово переходить в розряд необхідних і звичайних процедур, оскільки це підвищує конкурентоспроможность, знижує витрати виробництва, збільшує ефективність і прибуток підприємства. 

Основне завдання системи управління якістю полягає не тільки в контролі якості продукції, скільки в запобіганні появи неякісної продукції. 

В області, наприклад, управління документацією система управління якістю повинна відповісти на питання:

- які види документів є на підприємстві;

- яка форма документів;

- де і як довго вони повинні зберігається; 

- хто відповідає за оновленням документів; 

- хто відповідає за те, щоб ніхто на підприємстві не користувався давно застарілої документацією; 

- хто на підприємстві відповідає за те, щоб в руки працівників потрапляли тільки потрібні їм документи. 

Тому розробкою системи управління якістю повинні займатися не сторонні організації, а самі працівники підприємства. Для розробки системи управління якістю на підприємстві створюється робоча група, до складу якої входять провідні фахівці в усіх напрямках виробничої діяльності. 

Головною умовою успіху у впровадженні системи управління якістю є постійна підтримка і регулярний контроль з боку керівництва підприємства. Починаючи з моменту прийняття рішення про впровадження системи управління якістю, найвище керівництво повинне бути готовим брати безпосередню участь у забезпеченні її розробки і подальшого розвитку. 

Діючі системи управління якістю, які побудовані згідно зі стандартам ISO 9000 або відповідно до філософії TQM, або за критеріями премії з якості - це насамперед системи, які створені на основі найбільш прогресивних форм і методів управління якістю. Для успішної роботи на сучасному ринку наявність у підприємства системи управління якістю і сертифіката на неї є необхідною умовою, гарантом високої якості продукції.

        Фахівцями виділяються два підходи до визначення категорії «якість»: технократичний та інноваційний.

       За технократичного підходу якість розглядають з філософського, соціального, технічного, правового і економічного аспектів її сприйняття. А в разі інноваційного підходу якість трактується з позицій концепції загального управління якістю (TQM).

       Системний підхід до управління якістю почав формуватися з другої половини минулого століття. Було розроблено кілька моделей систем управління якістю продукції. Найбільше зацікавлення викликали моделі американців А. Фейгенбаума і Дж. Джурана та європейців Дж. Еттінгєра і Дж. Сіттіга.

        Основу концепції моделі А. Фейгенбаума складають два положення: споживач повинен отримувати тільки якісну продукцію; основні зусилля слід спрямовувати на контроль якості. Він запропонував модель «Загального контролю якості» (TQC – Total Qualiti Control) і ввів поняття вартості якості.

        Практичну реалізацію в повному обсязі ця система отримала в Японії.

       Модель Еттінгера-Сіттіга, яка розроблена спеціалістами Європейської організації з контролю якості, враховує вплив попиту на якість продукції, передбачає вивчення ринків збуту.

      Модель Дж. Джурана – позачасова просторова модель (спіраль якості), яка визначає основні стадії безперервного розгортання робіт з управління якістю, є прообразом багатьох моделей якості, розроблених пізніше. Модель передбачає постійне дослідження попиту та експлуатаційних показників якості, що обумовлює орієнтацію виробництва на вимоги споживачів і ринок збуту.

        Наведені моделі стали основою для розробки системи управління якістю продукції в провідних країнах світу. Слід зазначити, що системне, комплексне управління якістю було запроваджено в колишньому Радянському Союзі.

        Головним недоліком вітчизняних систем якості було те, що весь механізм управління якістю в їхніх рамках не був орієнтований на споживача і на виготовлення конкурентоспроможної продукції, якої вимагає ринок.

         Можна виділити такі рівні систем управління якістю:

           - системи, які відповідають вимогам стандартів ISO 9000;

           - загальне управління якістю (TQM);

           - системи, які відповідають критеріям національних премій з якості;

           - інтегровані системи управління якістю.

       Головна цільова установка систем якості, побудованих на основі стандартів ISO 9000 - забезпечення якості продукції відповідно до вимог замовника. Механізм системи якості, методи і засоби орієнтовані на цю мету. У більшості випадків створення системи управління якістю та її сертифікація має добровільний характер.      

        Реалізація сучасних ідей у сфері якості та побудова процесів підприємства у відповідності з вимогами споживача досягається, в першу чергу, із побудови системи управління якістю (СУЯ) та її впровадження на підприємствах.

        Система управління якістю – це організаційна основа управління підприємством, яка в широкому розумінні може розглядатися як система менеджменту організації стосовно якості.

         Під створенням систем управління якістю розуміється її розроблення та впровадження у діяльність підприємства. Як правило, рішення про створення системи якості приймає керівництво підприємства під впливом вимог конкретних замовників або ситуації на ринках збуту.

        Створення СУЯ на підприємстві – це не можливість виготовляти найкращу та найбільш конкурентоспроможну продукцію (найчастіше можна зустріти саме таке помилкове розуміння необхідності впровадження системи), а можливість дати гарантію, що якість виготовленої продукції є стабільною та зорієнтованою на конкретного споживача. Отже, під час її створення необхідно дати відповідь на три ключові питання: ХТО наш споживач? ЯКІ його вимоги? ЯКИХ зусиль треба докласти, щоб його задовольнити?

        Відповідь на них визначає специфіку системи якості, що буде створюватися для кожного окремо взятого підприємства.