Основні елементи стратегії ТQМ.

           У період формування інноваційної економіки перед підприємствами постає проблема вдосконалювання механізмів упровадження інноваційних технологій у сфері управління якістю, серед яких основне місце займає загальне управління якістю (Total Qualiti Management).

         Загальне управління якістю (TQM) – це концепція, яка передбачає цілеспрямоване та добре скоординоване застосування систем і методів управління якістю в усіх сферах діяльності – від досліджень і розробок до післяпродажного обслуговування за участю співробітників усіх рівнів за умови раціонального використання технічних можливостей.

 Концепція TQM охоплює всі структури підприємства, усі види виробничої діяльності і спрямована на використання матеріальних (технічних) і людських ресурсів для найбільш ефективного задоволення потреб користувачів, суспільства і співробітників підприємства.

        TQM орієнтована на постійне поліпшення якості, мінімізацію виробничих витрат і поставку продукції точно в строк. Вона характеризується тим, що поряд з якістю продукції, переслідує також інші кінцеві результати, такі як довгостроковий комерційний успіх, вигоду для суспільства і задоволеність споживачів.

        Основним механізмом реалізації TQM є міжнародні стандарти ISO серії 9000, які містять вимоги до системи управління якістю.

Концепція TQMможе бути використана в організації будь-якого профілю діяльності і, як свідчить міжнародний досвід, сприяє підвищенню якості результатів трудової діяльності і поліпшенню фінансових показників. На підставі концепції TQM може бути побудована система якості.

        Мета TQM: досягнення довгострокового успіху шляхом максимального задоволення запитів споживачів, співробітників і суспільства.

       Завдання TQM: постійне поліпшення якості шляхом регулярного аналізу результатів і коригування діяльності, повна відсутність дефектів і невиробничих витрат, виконання точно в обумовлений термін.

       Тактика TQM: попередження причин дефектів; залучення всіх співробітників до діяльності щодо поліпшення якості; активне стратегічне управління; безперервне удосконалювання якості продукції і процесів; використання наукових підходів у розв»язанні задач; регулярна самооцінка.

       Методичні засоби TQM: засоби для збору даних; засоби подання даних; методи статистичного оброблення даних; теорія загального менеджменту; теорія мотивацій і психологія міжособистісних відносин; економічні розрахунки.

       В основі системи TQM лежать чотири стратегії:

- провідна роль вищого керівника в управлінні якістю;

- навчання якості, залучення до управління, мотивація і вивчення

інтересів співробітників;

- орієнтація на інтереси покупців і підвищення продуктивності праці;

- розробка програм з метою постійного поліпшення якості й оцінка

результатів.

Розглянемо кожну з цих стратегій.

Стратегія 1. Провідна роль вищого керівника в управлінні якістю.

Стратегія полягає в проведенні курсу на регулярне поліпшення якості вищим керівником компанії і, перш за все, її першим керівником. Робота у сфері якості ініціюється і знаходиться під контролем вищого керівника. Реалізація стратегії складається з наступних напрямків діяльності керівника.

- Розробка політики у сфері якості на основі загальної комерційної політики фірми, доведення її до відома кожного співробітника. Політика у сфері якості має охоплювати всю діяльність компанії і стати особистою програмою діяльності кожного співробітника.

- Визначення кількісно виражених цілей у сфері якості з кожного напрямку і для всіх підрозділів. У системі регулярного поліпшення якості кожна поставлена мета повинна супроводжуватися розробкою, документацією і реалізацією планів ее досягнення.

- Призначення керівних і відповідальних осіб на кожній ділянці роботи, що впливає на якість. Це є один з напрямків організаційного розвитку компанії.

- Підтримка умов роботи всього персоналу на рівні, що забезпечує співробітникам потенційну можливість для досягнення поставлених цілей у сфері якості.

Стратегія 2. Навчання якості, залучення до управління, мотивація і вивчення інтересів співробітників.

Стратегія полягає у формуванні світогляду всього колективу в питаннях якості. Одержання кожним співробітником нових знань і умінь з багатьох напрямків, стосовно якості, є першорядним завданням. Навчання якості охоплює всі напрямки і підрозділи. Навчання якості розпочинається із семінарів для вищого керівника, потім семінари провадяться для керівників середнього рівня. У такий спосіб рівень за рівнем до процесу навчання якості втягується весь колектив.

Загальне навчання якості передбачає:

- проведення семінарів для вищого керівника компанії. Метою таких семінарів є демонстрація можливості збільшення прибутку й ефективності підприємства шляхом поліпшення якості, а також обґрунтування особливої важливості позиції і діяльності керівника в питаннях регулярного поліпшення якості;

- проведення робочих конференцій для менеджерів і керівних співробітників середньої ланки. Такі конференції необхідні для формування знань методів управління якістю з метою досягнення найбільших спільних результатів;

- підвищення кваліфікації фахівців усіх напрямків для освоєння ними сучасних технологічних процесів і обладнання, вивчення вимог і нормативів;

- навчання елементам управління якістю всіх співробітників з метою формування чіткого уявлення про роль і відповідальність кожного в загальному процесі поліпшення якості.

Керівник відповідає за оцінку планів морального і матеріального стимулювання. Методи матеріального стимулювання співробітників (система надбавок, преміювання, бонуси й ін.) повинні піддаватися щорічному аналізу після проведення анкетування.

При анкетуванні здійснюється опитування думки керівника і рядових співробітників фірми до ефективності механізму морального і матеріального стимулювання. Опитування є однією з форм установлення взаєморозуміння між рядовими співробітниками і керівником. Опитування служить також засобом виявлення керівником виникаючих проблем для вживання своєчасних заходів до запобіганню їхньому розвитку.

Опитування повинне охоплювати 11 аспектів:

1. Задоволеність фірмою в цілому.

2. Загальна задоволеність роботою.

3. Задоволеність заробітною платнею.

4. Можливості просування по службі.

5. Ефективність системи управління.

6. Можливості участі в управлінні.

7. Можливості професійного розвитку.

8. Рівень ефективності і якості виробництва.

9. Умови праці.

10. Турбота про людину.

11. Пропозиції до удосконалення роботи підприємства.

Для здобуття об’єктивних результатів опитування необхідно забезпечити його конфіденційний і анонімний характер. Передбачається зворотний зв’язок із дрібними підрозділами.

Стратегія 3. Орієнтація на інтереси покупців і підвищення продуктивності праці.

Стратегія полягає у відстеженні ринкових тенденцій, аналізі і наступній координації бізнесу. Ринкова орієнтація припускає:

- регулярне вивчення потреб користувачів з метою найбільш правильного планування бізнесу;

- регулярне спостереження за конкурентами;

- відстежування ринкових тенденцій;

- аналіз отриманої інформації і подальша координація бізнесу;

- планування і контроль всіх аспектів якості в процесах від формування ідей до постачання продукції користувачу;

- використання методів розгортання параметрів якості.

Стратегія 4. Розробка програм з метою постійного поліпшення якості й оцінка результатів.

Стратегія полягає в постійному проведенні регулярного аналізу результатів діяльності і координації напрямків удосконалювання.

Розробка програми з поліпшення якості грунтується на таких положеннях.

1) Рада якості — вищий орган управління з питань установлення пріоритетів і координації діяльності з поліпшення якості. Головою ради якості є керівник підприємства.

2) Розробка і реалізація коригувальних дій, що спрямовані в першу чергу на рішення проблем хронічного характеру. Зазначені проблеми приводять до набагато більш важких наслідків, ніж проблеми, що виникають випадково. Повинні бути розроблені спеціальні програми з виявлення й усунення проблем хронічного характеру.

3) Обов’язковим напрямком діяльності підприємства є проведення загальних навчальних програм і дискусій з питань удосконалювання якості.

4) Регулярно визначаються суми втрат від низької якості й аналізується явно і неявно виражена вартість низької якості. Неявно виражена вартість низької якості має тенденцію до постійного збільшення.

5) Регулярно проводиться огляд і оцінюється якість всіх аспектів комерційної діяльності.

         Система TQМ є комплексною системою, орієнтованою на постійне поліпшення якості, мінімізацію виробничих витрат і поставки точно в строк. Основна ідеологія TQM базується на принципі – поліпшенню немає межі.

         Стосовно якості діє цільова установка – прагнення до нуля дефектів, до нуля непродуктивних витрат, до постачань точно в термін. При цьому усвідомлюється, що досягти меж неможливо, але до цього треба постійно прагнути, не зупиняючись на досягнутих результатах. Ця ідеологія має спеціальний термін «постійне поліпшення якості» (quality improvement).