Розділ ІІІ. Другорядні члени речення

Другорядні члени речення визначаються як такі компоненти синтаксичної конструкції, що служать для пояснення головних членів речення або інших другорядних членів.

Традиційна синтаксична наука виділяє три типи другорядних членів речення: означення, додаток, обставина.

Означення — другорядний член речення, що відноситься до слова з предметним значенням та характеризує його з боку якісної ознаки чи властивості. Наприклад: Криваві жоржини проростають над шляхом у вічність … (Л. Костенко); Для мене радість інших як своя (В. Сосюра).

Додаток — другорядний член речення, що позначає об’єкт, на який прямо чи опосередковано спрямована дія, або суб’єкт цієї дії. Наприклад: Мене любов ненависті навчила (Л. Українка); В заволоженому хмарами небі не вгледіти жодної зірки (Н. Рибак).

Обставина — другорядний член речення, що характеризує дію, стан, процес, ознаку або вказує на умови, за яких відбувається подія чи явище. Наприклад: Я твою шинелю цілував до болю … (В. Сосюра); Твої коси від смутку, від суму вкрила позолоть… (П. Тичина).

Критерії визначення другорядних членів речення

Для визначення окреслених типів другорядних членів речення використовуються такі критерії:

1. Морфологічна природа другорядного члена речення.

2. Морфологічна характеристика пояснюваного члена речення.

3. Характер синтаксичного зв’язку між ними:

а) узгодження — вид підрядного зв’язку, при якому залежне слово уподібнюється до опорного у спільних для них граматичних категоріях роду, числа, відмінка, напр.: зелена лампа; мій чоловік; п’ятий будинок; п’яти підручників; скошена трава;

б) керування — вид підрядного зв’язку, за якого категоріальними властивостями головного слова передбачається наявність залежного слова у формі непрямого відмінка, напр.: чекати друга; писати ручкою; бувати у школі; викликати для розмови; три сестри; десяток птахів; книжка сина; пиріг з маком; міст через Десну; полиця для книг; боляче до неможливості;

в) прилягання — вид підрядного зв’язку, за якого залежне слово не знаходить вираження у формах словозміни, а поєднується з головним лише за змістом, напр.: йти швидко; дуже голосно; прохання приїхати; робота вручну.

4. Змістові відношення між другорядним членом і членом речення, від якого він залежить:

а) атрибутивні (означальні) — змістові відношення, при яких залежний компонент називає ознаку пояснюваного головного слова з предметним значенням, напр.: гарна дівчина; моя книга; шостий будинок; пожовкле листя; лист з Києва; будинок батька; борщ по-українськи; бажання відпочити;

б) об’єктні — змістові відношення між дією, процесом та об’єктом, на який спрямовані дія, процес, напр.: купити книгу; писати олівцем; наказати розійтись; будівництво школи; подібний до батька;

в) суб’єктні — змістові відношення між дією, процесом, станом та їх суб’єктом (виконавцем, носієм), напр.: посаджений батьком; приїзд брата; спів сестри; мені холодно;

г) адвербіальні (обставинні) — змістові відношення між дією, станом, процесом та обставинами, за яких вони відбуваються, способом їх виконання чи інтенсивністю протікання, напр.: йти лісом; втомлений від подорожі; приїхати відпочити; надзвичайно щасливий; говорити швидко; йти співаючи.

Відповідно до названих критеріїв дається характеристика кожного другорядного члена речення.

Означення

1. Морфологічне вираження:

— прикметники: Тихе озеро незриме віє духом трав’яним (М. Рильський);

— дієприкметники: Омиті росами квітки розтулюють повіки (В. Сосюра);

— порядкові числівники: На моїх очах перші сніги зійшли, сповнили мутні води ручаї (Л. Українка);

— займенники прикметникової форми: Наше життя — бурхливий океан (П. Тичина); Декотрі охочі парубки пристали до дівчат (І. Нечуй-Левицький);

— присвійні займенники на зразок його, її, їх: … Щось нове бриніло в його співі… (С. Васильченко); Сміх Надійчин був йому нестерпучий, її веселість ображала його (В. Підмогильний);

— кількісні числівники в непрямих відмінках: Василині здалось, що на двох скрипках разом порвались струни (І. Нечуй-Левицький);

— іменники в непрямих відмінках: Ганна часто згадувала день приїзду синів у село (Гр. Тютюнник); Вода при березі починала каламутитись (М. Коцюбинський);

— прислівники: Коли Степан засиджувався, то його погляд любив зупинятися на вікні навпроти, в якому теж горіло світло (В. Підмогильний);

— інфінітив: Спочатку в мене була думка одмовитись і вмерти (О. Довженко).

2. Пояснюване слово — іменник.

Див. пояснювані слова біля означень у наведених раніше реченнях (п. 1):

тихе озеро незриме; духом трав’яним; омиті квітки; перші сніги; наше життя; декотрі парубки; в його співі; її веселість; на двох скрипках; день приїзду синів; вода при березі; на вікні навпроти; думка одмовитись і вмерти.

3. Синтаксичний зв’язок із пояснюваним словом:

— узгодження: тихе озеро; озеро незриме; духом трав’яним; омиті квіти; перші сніги; наше життя; декотрі парубки; (на) двох скрипках;

— керування: день приїзду; приїзду синів; вода при березі; (в) його очах; її веселість;

— прилягання: (на) вікні навпроти; думка одмовитись; думка вмерти.

4. Змістові відношення з пояснюваним словом:

— атрибутивні: тихе озеро; перші сніги; день приїзду; вода при березі; (на) вікні навпроти; думка одмовитись; її веселість тощо;

— суб’єктні з накладанням атрибутивних: приїзд синів (порівняй: сини приїхали, де сини — суб’єкт дії, позначеної лексемою приїхали чи приїзд; див. також синівський приїзд, де лексема синівський виражає ознаку за відношенням до виконавця дії).

Види означень:

1. Узгоджені означення — означення, виражені словами, що узгоджуються з пояснюваним членом речення в усіх граматичних категоріях.

Див. у наведених реченнях: тихе озеро незриме; духом трав’яним; омиті квітки; перші сніги; наше життя; декотрі парубки; на двох скрипках.

2. Неузгоджені означення — означення, що поєднуються з пояснюваним іменником за допомогою керування та прилягання.

Див. у наведених реченнях: день приїзду синів; вода при березі; в його очах; її веселість; на вікні навпроти; думка одмовитись і вмерти.

3. Прикладка — означення, виражене узгодженим іменником, що характеризує означуваний іменник і водночас дає йому іншу, паралельну, назву. Наприклад: Поставлю хату і кімнату, Садок- райочок насаджу (Т. Шев­ченко); Я хочу на озеро Світязь, в туман таємничих лісів (Л. Костенко).

Додаток

1. Морфологічне вираження:

— іменники у формі непрямих відмінків: Де творчості немає, там і життя нема (В. Сосюра); Пахло розтопленим салом (М. Хвильовий); Рівний, залитий сонцем степ одразу принишк (О. Гончар); Будівництво читальні усе більше непокоїло Володька (У. Самчук); Про скіфів добре згадував Есхіл (Л. Костенко);

— займенники у формі непрямих відмінків: Йому стало страшно (М. Коцюбинський); На мене люди стали злі (Д. Павличко); Жінки богів придумують для себе (Г. Чубач);

— субстантивовані частини мови у формі непрямих відмінків: На віки вічні старий [рік] зникне, занесе з собою і добре, й лихе (П. Мирний); Нам дано відрізнити зле й добре, мале і велике (О. Ольжич);

— сполучення кількісних числівників з іменниками: Три тополі в орнім полі посадили школярі (А. Малишко); Повіз старий Запорожець п’ять синів на війну (О. Довженко);

— інфінітив: Гамза наказав зупинитися, щоб подивитися на зелену горку (П. Мирний); Нам дано відрізнити злейдобре, мале і велике (О. Ольжич).

2. Пояснювані слова:

— дієслова: пахло салом; непокоїло Володька; згадував про скіфів; придумують для себе; занесе і добре, й лихе; посадили три тополі; повіз п’ять синів; наказав зупинитися;

— дієслівні форми на -но, -то: дано відрізнити;

— віддієслівні іменники: будівництво читальні;

— предикативні прислівники: йому страшно;

— прикметники: злі на мене;

— дієприкметники: залитий сонцем.

3. Синтаксичний зв’язок із пояснюваним членом речення:

— керування: пахло салом; залитий сонцем; будівництво читальні; непокоїло Володька; згадував про скіфів; страшно йому; злі на мене тощо;

— прилягання: наказав зупинитися; дано відрізнити.

4. Змістові відношення з пояснюваним словом:

— об’єктні: будівництво читальні; непокоїло Володька; придумують для себе; злі на мене; занесе і добре, й лихе; посадили три тополі; повіз п’ять синів; наказав зупинитися; дано відрізнити;

— суб’єктні: пахло салом; залитий сонцем; йому страшно.

Види додатків:

1. Прямий додаток — додаток, що залежить від перехідних дієслів та означає предмет, на який безпосередньо спрямована дія.

Засоби вираження прямого додатка:

— іменники, займенники, субстантивовані частини мови у формі знахідного відмінка без прийменника, а також сполучення кількісного числівника у знахідному відмінку з іменником у родовому або знахідному відмінку, див. в аналізованих реченнях: непокоїло Володька; придумують богів; занесе і добре, й лихе; відрізнити зле й добре, мале і велике; посадили три тополі; повіз п’ять синів;

— іменники, займенники, субстантивовані частини мови у формі родового відмінка без прийменника, якщо при перехідному дієслові є частка не або коли дія переходить лише на частину об’єкта: А морем в бурю їхать слизько, човнів ніхто не підкує (І. Котляревський); Свойого неба не замінить жодне (Л. Костенко); Мелашка побігла до сусідів позичати хліба на обід (І. Нечуй-Левицький).

2. Непрямий додаток — додаток, що виражається формами усіх непрямих відмінків, окрім знахідного, а також інфінітивом.

Див. у наведених раніше реченнях: пахло салом; залитий сонцем; будівництво читальні; йому страшно; злі на мене; придумують для себе; наказав зупинитися; дано відрізнити.

Обставина

1. Морфологічне вираження:

— прислівники: Весно, весно, яка ти нещадно прекрасна у ці важкі дні війни (О. Гончар); Десь угорі кричали гуси… (М. Хвильовий); Ніколи ще не прагнув він так пристрасно врятувати людське життя, як зараз (О. Довженко); Рідний край щиріш любити научає нас розлука (Л. Українка);

— дієприслівники: Життєву путь свою нерівно і хитаючись верстав я (М. Рильський); Остап стояв вагаючись (М. Коцюбинський);

— іменники у формі непрямих відмінків: Бурлаки завернули в яр на відпочинок (І. Нечуй-Левицький); На подвір’ї було чогось безлюдно й тихо (В. Винниченко);

— інфінітив: Павло постояв посеред двору, прислухаючись до німотної тиші в селі, і пішов до машини знімати акумулятор (Г. Тютюнник); Місяць пливе оглядати і небо, і зорі, і землю, і море (Т. Шевченко).

2. Пояснювані слова:

— дієслова: кричали угорі; прагнув пристрасно; любити щиріш; верстав хитаючись; стояв вагаючись; завернули в яр; завернули на відпочинок; пішов знімати; пливе оглянути;

— прикметники: нещадно прекрасна;

— прислівники: так пристрасно;

— предикативні прислівники: на подвір’ї безлюдно й тихо.

3. Синтаксичний зв’язок із пояснюваним членом речення:

— прилягання: нещадно прекрасна; кричали угорі; так пристрасно; любити щиріш; верстав хитаючись; стояв вагаючись; пішов знімати; пливе оглядати;

— керування: завернули в яр; завернули на відпочинок; на подвір’ї безлюдно.

4. Адвербіальні змістові відношення з пояснюваним словом.

Залежно від характеру змістових відношень, від тих чи інших відтінків адвербіальної семантики, виділяються семантичні різновиди обставин.

Види обставин:

1. Обставини способу дії: Ніколи ще не прагнув він так пристрасно врятувати людське життя, як зараз (О. Довженко); Все робилось похапцем, нашвидкуруч (М. Стельмах); Життєву путь свою нерівно і хитаючись верстав я (М. Рильський); Остап стояв вагаючись (М. Коцю­бинсь­кий); Вечір дихає весною, Та й насправді вже весна (А. М’ястківський).

2. Обставини міри і ступеня: Ніколи ще не прагнув він так пристрасно врятувати людське життя, як зараз (О. Довженко); Весно, весно, яка ти нещадно прекрасна у ці важкі дні війни (О. Гончар); Ніколи я не знав, що так люблю,— До болю, до смертельного жалю (М. Рильський); Рідний край щиріш любити научає нас розлука (Л. Українка).

3. Обставини місця: Десь угорі кричали гуси… (М. Хвильовий); Бурлаки завернули в яр навідпочинок (І. Нечуй-Левицький); На подвір’ї було чогось безлюдно й тихо (В. Винниченко); Павло постояв посеред двору … і пішов до машини … (Г. Тютюнник); Вулицею парубки йшли — пісні співали (А. Головко).

4. Обставини часу: Ніколи ще не прагнув він так пристрасно врятувати людське життя, як зараз (О. Довженко); Весно, весно, яка ти нещадно прекрасна у ці важкі дні війни (О. Гончар); Через три дні Костю Григоровичу занесли на роботу листа від Лялі (О. Гончар).

5. Обставини причини: По рівному, спокійному обличчі Наталі від щастя текли сльози (О. Кобилянська); Вмирав нарцис з журби, з кохання (О. Олесь).

6. Обставини мети: Бурлаки завернули в яр на відпочинок (І. Нечуй-Левицький); Павло… пішов до машини знімати акумулятор (Г. Тютюнник); Місяць пливе оглядати і небо, і зорі, і землю, і море (Т. Шевченко); Для дійової очистки доводилось то накачувати повітря в трубопроводі, то тим же трубопроводом відкачувати його назад (М. Трублаїні).

7. Обставини умови: Та при такій погоді треба ще подумати про купівлю (М. Стельмах); Лиш у труді живе людина, а без труда її нема (В. Сосюра).

8. Обставини з допустовим значенням: А дуб стоїть незламно всім напастям наперекір (І. Цюпа); Я мушу виконувати обов’язок гостинного господаря незалежно від цього листа (Ю. Смолич).

9. Обставини наслідку: Взяв я цей шмат землі на біду (Г. Косинка).