Інфінітивні речення та безособові конструкції з інфінітивом у структурі головного члена

Інфінітивні речення постають як односкладні конструкції, головний член яких виражений незалежним інфінітивом. Наприклад: Вийти на шлях і не озирнутися (М. Коцюбинський); Шляхів моїх не пройти, думок моїх не злічити (С. Яковенко); Серце не навчити (Ю. Федькович).

Інфінітив повнозначного дієслова може замінюватись дієсловом-зв’язкою у формі інфінітива, що поєднується із призв’язковим компонентом. Наприклад: Не бути мені малярем, не бути мені поетом (Б. Лепкий); Не вік мені бути сиротою (І. Багряний).

Інфінітивні речення виражають певні відтінки модального значення, як-от:

— неминучість дії, стану, процесу, напр.: Журитись тепер йому (М. Коцюбинський); Розцвітати яблуням в українських садках (О. Вишня);

— необхідність, повинність дії, стану, процесу, напр.: Шукати якоїсь допомоги у когось (А. Тесленко); Писати тільки правду (О. Довженко);

— неможливість, недоречність дії, стану, процесу, напр.: Не бути мені вже з вами (І. Нечуй-Левицький); Душу не очернити (Б. Лепкий);

— бажаність дії, стану, процесу, напр .: Мандрувати б отак степами, гей! (Є. Гуцало); Покласти б голову в коліна. Відчути б руку на чолі... (В. Еллан-Блакитний);

— спонукання до дії, напр.: Всім розійтись! Гасити зараз свічі! (І. Кочерга); Дожидати знаку! — приказував Кенігзен (Б. Лепкий);

— сумнів, вагання щодо доцільності виконання дії, напр.: Чи бити, чи пити, чи танцювати (Т. Шевченко); «Дожидати — не дожидати», — подумала Маруся (М. Вовчок).

У процесі аналізу інфінітивних речень виникають певні труднощі щодо розмежування інфінітивних та безособових конструкцій. Зокрема, сплутуються:

1. Інфінітивні речення та безособові конструкції, де головний член виражений модальним словом і залежним від нього інфінітивом. Порівняй:

Інфінітивні речення	Безособові речення
Пройти уранці вулицями тиші. Знайти готелик. Скинути пальто (Л. Костенко).	І хочеться часом в двадцятому віці забитись в печеру і няньчить вогонь (Л. Костенко).
Ніколи не любити по дві одразу, [бо це не принесе щастя] (О. Кобилянська).	І наперед Æне треба ворожити (Л. Костенко).

2. Питальні інфінітивні речення та питальні риторично-модальні безособові конструкції, головний член який виражений стверджувальним займенником з модальним значенням, пов’язаним з дієсловом-зв’язкою та інфінітивом. Порівняй:

Інфінітивні речення	Безособові речення
Де сховатися од вітру? (П. Тичина).	[Я не заздрю уже нікому] — Æде ще мудрих таких знайти? (В. Симоненко).
На прощання, милий брате, Що сказать тобі? (П. Грабовський).	Æ Що тут чинити? (М. Коцюбинський).

3. Інфінітивні речення із заперечними займенниками та займенниковими прислівниками у ролі другорядних членів і безособові конструкції з модальними заперечними займенниковими компонентами в позиції головного члена. Порівняй:

Інфінітивні речення	Безособові речення
Нікому не зламать крицеві наші крила (В. Сосюра).	Æ Нікому хустя випрати, головоньку змити (М. Коцюбинський).

4. Інфінітивні речення та безособові конструкції, головний член яких містить предикативне слово чути. Порівняй:

Інфінітивні речення	Безособові речення
Бачити — не бачить. Чути — не чує. Мовчки говорить, Дуже мудрує (Л. Глібов).	Тепер уже й Æ не чути за такі книжки, [попереводили...] (А. Свидницький).

Для розмежування інфінітивних речень та безособових конструкцій, головний член яких виражений модальним словом і залежним від нього інфінітивом, необхідно звернути увагу на такі їх особливості:

1) склад предикативної основи;

2) спосіб вираження модального значення.

Склад предикативної основи

В інфінітивних реченнях інфінітив не залежить від жодного члена речення. Навпаки, всі інші компоненти йому підпорядковуються. Наприклад:

(Л. Костенко).

(О. Кобилянська).

У безособових реченнях інфінітив залежний: він прилягає до модального дієслова або предикативного прислівника з модальним значенням, компенсуючи їх інформаційну недостатність. Наприклад:

І хочеться часом у двадцятому віці забитись в печеру і няньчить вогонь (Л. Костенко).

Безособова форма модального дієслова хочеться постає граматично вершинним компонентом головного члена, оскільки саме вона, будучи відмінюваною формою, виражає предикативне значення речення. Як інформаційно недостатня лексема, модальне дієслово поєднується з інфінітивними формами повнозначних дієслів забитись і няньчить, що постають як граматично залежні компоненти безособового речення.

І наперед Æ не треба ворожити (Л. Костенко).

Інфінітив ворожити прилягає до модального предикативного прислівника не треба, наповнюючи його конкретним змістом. Граматично вершинним, незалежним компонентом речення виступає нульова безособова форма дієслова-зв’язки бути, біля якої предикативний прислівник не треба виконує роль іменного компонента.

Спосіб вираження модального значення

В інфінітивних реченнях ті чи інші відтінки модального значення визначаються складом конструкції — самою формою інфінітива, інтонацією, підсилювальними частками. Так наприклад, інфінітивні речення Пройти уранці вулицями тиші. Знайти готелик. Скинути пальто (Л. Костенко) виражають модальне значення бажаності дії. Інфінітивна конструкція Ніколи не любити по дві одразу... (О. Кобилянська) виражає модальне значення недоречності процесу.

У безособових реченнях відтінки модального значення виражаються лексично — модальними дієсловами та модальними предикативними прислівниками тої чи іншої семантики, біля яких інфінітив виконує роль залежного компонента. Наприклад:

І хочеться часом в двадцятому віці забитись в печеру і няньчить вогонь (Л. Костенко).

Модальне значення бажаності дії виражається модальним дієсловом хочеться. Порівняй аналогічне модальне значення в інфінітивній конструкції Пройти уранці вулицями тиші.

І наперед не треба ворожити (Л. Костенко).

Модальне значення недоречності дії виражається модальним предикативним прислівником не треба. Порівняй аналогічне модальне значення в інфінітивній конструкції Ніколи не любити по дві одразу... (О. Кобилянська).

Для узагальнення порівняй способи вираження модального значення в таких конструкціях:

Інфінітивні речення	Безособові речення
Пройти уранці вулицями тиші.	Хочеться пройти уранці вулицями тиші.
Ніколи не любити по дві одразу.	Ніколи Æне треба любити по дві одразу.
Забитись би в двадцятому віці в печеру і няньчити б вогонь.	І хочеться часом в двадцятому віці забитись в печеру і няньчить вогонь.
Не ворожити наперед.	І наперед Æне треба ворожити.

Для розмежування питальних інфінітивних речень та питальних риторично-модальних безособових речень варто звернути увагу на наявність / відсутність у них заперечної модальної семантики.

Будь-які конструкції з модальною семантикою можна перетворити у речення з модальним дієсловом чи модальним предикативним прислівником, які спеціалізуються на вираженні тих чи інших відтінків модального значення.

Питальні інфінітивні речення не виражають заперечного модального значення. Тим самим їх не можна перетворити у конструкції, де той чи інший відтінок модального значення виражає модальний компонент. Питальна займенникова лексема в інфінітивних реченнях виконує роль другорядного члена речення. Наприклад:

Де сховатися од вітру? (П. Тичина).

Речення інфінітивне. Його не можна перетворити у заперечну безособову конструкцію з модальним значенням. Так, можлива заперечна конструкція Де не можна заховатися од вітру? не еквівалентна з реченням Де сховатися од вітру? Безособове ж речення Де можна сховатися од вітру? не виражає заперечення. Таким чином, головний член речення виражений інфінітивом сховатися, а займенниковий прислівник де виконує роль обставини місця. Водночас його функція анафорична, заміщувальна. Порівняй: У кімнаті сховатися од вітру?

На прощання, милий брате, Що сказать тобі? (П. Грабовський).

Речення інфінітивне; не виражає модального заперечного значення. Відповідно його не можна перетворити в заперечну безособову конструкцію з модальним значенням. Так, речення На прощання, милий брате, Що не можна сказать тобі? не відповідає аналізованій конструкції за значенням. Таким чином, головний член речення виражений інфінітивом сказать; питальний займенник що виконує роль додатка з анафоричною функцією. Порівняй: На прощання, милий брате, які слова сказать тобі?

Питальні риторично-модальні безособові речення виявляють ті чи інші відтінки заперечного модального значення. Вони виражаються займенниковим компонентом, до якого прилягає інфінітив. Відповідно питальні риторично-модальні безособові речення можна перетворити на синонімічні розповідні заперечні безособові конструкції, де інфінітив прилягає до модального займенникового компонента, модального предикативного прислівника чи модального дієслова. Наприклад:

[Я не заздрю нікому] — Æ де ще мудрих таких знайти (В. Симоненко).

Речення безособове, з модальним значенням неможливості дії. Модальне значення виражається у структурі головного члена займенниковим прислівником де, що пов’язаний з нульовою безособовою формою дієслова-зв’язки бути та залежним інфінітивом знайти. З огляду на модальне значення неможливості аналізоване речення можна перетворити на такі синонімічні розповідні заперечні конструкції: Æ Нíде мудрих таких знайти(модальне значення неможливості виражається займенниковим прислівником ніде); Таких мудрих Æ не можна знайти ніде (модальне значення неможливості виражається предикативним прислівником не можна).

Æ Що тут чинити? (М. Коцюбинський).

Питальне безособове речення з модальним значенням неможливості. Модальне значення виражається у структурі головного члена займенником що, пов’язаним з нульовою безособовою формою дієслова-зв’язки бути та інфінітивом чинити. Аналогічне модальне значення виражають такі розповідні заперечні безособові конструкції: ÆНíчого тут чинити (модальне значення неможливості виражається займенником нічого); Тут нічого Æ не можна вчинити (модальне значення неможливості виражається предикативним прислівником не можна).

Для розмежування інфінітивних речень із заперечними займенниками та займенниковими прислівниками у ролі другорядних членів і безособових конструкцій з модальними заперечними займенниковими компонентами в структурі головного члена пропонується звернути увагу на такі їх особливості:

1) наголос займенникового компонента;

2) уживання частки не біля інфінітива;

3) семантика займенникового компонента;

Наголос займенникового компонента

В інфінітивних реченнях наголос займенникового компонента знаходиться на корені. Наприклад: нікóму, нічóго, нікóли, нідé, ні­к тощо. Див. у реченні: Нікóму не зламать крицеві наші крила (В. Сосюра).

У безособових реченнях займенниковий модальний компонент вирізняється наголосом на першому складі, що відповідає префіксу ні -. Наприклад: нíкому, нíчого, нíколи, нíде, нíяк. Див. у реченні: Æ Нíкому хустя випрати, головоньку змити(М. Коцюбинський).

Уживання частки не біля інфінітива

В інфінітивних реченнях інфінітив заперечується часткою не.

У безособових реченнях заперечний займенник пов’язаний з інфінітивом без частки не.

Порівняй головні члени наведених раніше речень:

не зламать — головний член інфінітивного речення;

нікому випрати, змити — головний член безособового речення.

Семантика займенникового компонента

В інфінітивних реченнях займенниковий компонент виконує роль другорядного члена і не виражає модального значення. При перетворенні інфінітивних речень у синонімічні безособові з аналогічним модальним значенням займенники та займенникові прислівники не змінюються.

Наприклад: Нікому не зламать крицеві наші крила (В. Сосюра).

Інфінітивне речення виражає значення неможливості. Займенник нікому виконує роль додатка при головному члені не зламать. Аналогічне модальне значення неможливості виражає синонімічна безособова конструкція Нікому Æне можна зламать крицеві наші крила. У ній на модальне значення вказує предикативний прислівник не можна. Що стосується займенника нікому, то, як і в інфінітивній конструкції, в синонімічному безособовому реченні він виконує роль додатка.

У безособових реченнях займенниковий компонент входить у структуру головного члена і виражає відтінок модального значення. Відповідно у синонімічних безособових конструкціях займенниковому компоненту відповідає модальний предикативний прислівник. Наприклад:

Æ Нікому хустя випрати... (М. Коцюбинський).

Займенник нікому виражає модальне значення неможливості і входить у структуру головного члена безособового речення. Аналізоване речення можна перетворити у синонімічну безособову конструкцію Æ Не можна хустя випрати. При цьому модальний займенник перетворюється у предикативний прислівник не можна, що входить у структуру головного члена і виражає аналогічне модальне значення неможливості дії.

Для розмежування інфінітивних та безособових конструкцій зі словом чути потрібно зважати на морфологічний статус цієї лексеми.

Вінфінітивних реченнях вживається повнозначне дієслово чути зі значенням «мати слух», «cприймати за допомогою органів слуху які-небудь звуки». У цьому значенні чути можна замінити лексемою слухати. Порівняй:

Бачить — не бачить. Бачить – не бачить.

Чути — не чує... (Л. Глібов). Слухати — не слухає.

У безособових реченнях лексема чути вживається як предикативний прислівник — синонім слова чутно. Порівняй:

Тепер уже й не чути за ті книжки... (А. Свидницький).

Тепер уже й не чутно за ті книжки...

 

Підстави для визначення подібних конструкцій як безособових такі:

1. Безособові речення зі словом чути в позиції головного члена синонімічні з тими безособовими структурами, головний член яких виражений предикативним прислівником чутно, пов’язаний з дієсловом-зв’язкою. Порівняй:

Однак пострілу не чути (О. Довженко).	Однак пострілу Æ не чутно.
ÆЧути, [як пронизливо порипує сніг під ногами Вакули] (А. Мацевич).	Æ Чутно, [як пронизливо порипує сніг під ногами Вакули].

2. Лексема чути, як і предикативний прислівник чутно, може вживатись з дієсловом-зв’язкою у безособовій формі. Наприклад: Крізь зачинені двері чути було, [як гетьман ходив кругом стола; ходив, ходив, ходив] (Б. Лепкий); Чути було, [як хрумтіли коні...] (А. Мацевич).

Функціонування подібних речень дозволяє стверджувати наявність у конструкціях на зразок Однак пострілу не чути (О. Довженко) нульової безособової форми дієслова-зв’язки (3-я особа однини теперішнього часу). Лексема чути пов’язується з дієсловом-зв’язкою як іменний компонент. Тим самим формується модель головного члена безособового речення.

Завдання

1. Розгляньте наведені інфінітивні речення. Виділіть у них головні члени. З’ясуйте, які відтінки модального значення виражають ці конструкції: а) бажаність/небажаність; б) можливість / неможливість; в) необхідність; г) недоцільність; ґ) неминучість тощо.

1. Неспокій серця не вкласти в простеньку арію (А. Таран). 2. Тільки не лякатись, тільки не стратити надії. 3. Чужих не пускати! Розігнати! (З тв. М. Коцюбинського). 4. Вам тільки і скрекотати (Ю. Збанацький). 5. Проти рожна перти, проти хвиль плисти, сміло аж до смерті хрест важкий нести (І. Франко). 6. Якби з ким сісти, хліба з’їсти (Т. Шевченко). 7. Шукати якоїсь запомоги у когось (А. Тесленко). 8. Щоб висушити болото, [його перекопують рівчаками] (І. Сенченко). 9. Роботящим умам, роботящим рукам перелоги орать... (Т. Шевченко). 10. Ні твоїх снів, ні твоїх дум нам не забути, рідний краю (Б. Лепкий). 11. Говорити переконано, барвисто і когось переконати (В. Чумак). 12. Молитися тобі, цвісти, кохати...(Б. Кравців).

2. Випишіть із поданих односкладних конструкцій інфінітивні речення. З’ясуйте, які відтінки модального значення вони виражають. Доберіть до виписаних речень синонімічні безособові. Що виступає засобом вираження модального значення в інфінітивних та безособових конструкціях?

1. Минуле не вернуть, не виправить минуле (В. Симоненко). 2. Але ж не можна людність дратувати. 3. Чи ж неповторне можна повторити? (З тв. Л. Костенко). 4. Мені до роботи не звикати (М. Вовчок). 5. Йти. Мовчати. Нащо слова? (В. Чумак). 6. Не можна затуляти сучасним життям життя тисячоліть (М. Семенко). 7. Але ні! Їх другим треба взяти. І синіє невблаганно сніг (В. Сосюра). 8. Ах, як мені хочеться повними пригорщами черпати ту золоту рідину (М. Коцюбинський). 9. Так брести і брести б у диму, як дітям. 10. Я про все забуваю тому, щоб пізніше спокійним буть (З тв. К. Герасименка). 11. Піти, піти без цілі і мети... Вбирати в себе вітер і простори (Ю. Клен). 12. Нелегко відняти духовні скарби. Для цього треба відібрати мову, кращі традиції... Необхідно ще й убити плекану віками любов до рідних нив, до прозорих рік... (І. Пільгук).

3. Спишіть речення. Підкресліть головні члени. З’ясуйте, до якого різновиду односкладних речень вони належать.

1. Що тут на світочку робити? (І. Франко). 2. [— Гебе, порадь,] що робити [, коли нема що віддавати] (Р. Іваничук). 3. [Думка про волів, про своє добро, ба й про життя власне блискавкою мигнула в голові кожного.] Що робити? Що чинити? [Де отаман?] (М. Коцюбинський). 4. Що діяти з обдуреним Адамом? Устань, мудрець, віщуй, не проклени... (А. Малишко). 5. Ба, що робить? Скінчився вік лицарства...(Л. Українка). 6. Чого вам було пертися сюди? 7. І нащо вам було так спалахувати в Антона Антоновича? (З тв. М. Стельмаха). 8. А куди ж би то податися за таким свідоцтвом? (І. Франко). 9. Куди ти підеш, Україно? Кого питати? Ясно й так! (О. Влизько). 10. — Куди йому йти та й в чому його йти по такому лютому холоду? — подумала Катря? (П. Мирний). 11. Як научить байдужих почувати? (Л. Українка). 12. Як же жити їй тепер? А жити треба було... (О. Іваненко). 13. Нехай слова ці скучні і бездарні, Та як мені не написати їх? (В. Симоненко). 14. Як не любити любов’ю наснажених, мудрістю сповнених книг! (М. Рильський). 15. Що ж робити людям у такому клопоті? (С. Воробкевич).

4. Спишіть речення. Визначте, до якого різновиду односкладних конструкцій вони належать. З’ясуйте функції виділених займенникових компонентів у їх структурі.

1. [А довкола темрява, безпросвіття,] нíкому передати (Р. Іваничук). 2. [Уже наставив долоні], так нíкому ж злити... (І. Драч). 3. Так, нас нікóму не спинить, ніякій силі в цілім світі (В. Сосюра). 4. І нікóму вже і нічóму не зупинити їх (О. Довженко). 5. [Дві невигойні рідні муки.] Нічšм їх уже не зцілити (В. Гончаренко). 6. Мені коло неї нíчого робити (В. Підмогильний). 7. [Хоч в око стрель —] Нічóго не побачити (М. Рильський). 8. [Він збагнув, що] нідé вже йому від Греції не дітися (Р. Іваничук). 9. Тут, надійсь, запомочі нíде шукати [, — тополькою затремтіла дівчина] (М. Стельмах). 10. [Червоний і круглий, уступився в душу крізь шибку, і] нікýди в світі від нього [місяця] не сховатися (В. Кордун). 11. [Залізні кроки гудуть по сходах, землю потрясають, і] вам од них нікýди не сховатись (М. Рильський). 12. — Нам, старче, нíколи точити ляси, — розшнуровує варги Стьопочка (М. Стельмах). 13. Та мені нікóли не забути під вікном чужих дитячих сліз (В. Сосюра). 14. А грек пливе. Вже нíяк і вернутися... (Л. Костенко). 15. [Ти дивишся на мене так сумна і так тривожна, що] того погляду ні­к позбутися не можна (Б. Лепкий).