Означення та залежні компоненти семантично неподільних словосполучень

Поєднання «означуване слово + означення-іменник у родовому відмінку» потрібно розмежовувати від членів речення аналітичної будови, що становлять семантично неподільні словосполучення, побудовані за схемою «іменник у будь-якій відмінковій формі + іменник у формі родового відмінка». Порівняй:

Речення зі сполученням «означуване слово + іменник-означення»	Речення з семантично неподільним словосполученням
Подяку ми складаємо землі своїх батьків (Р. Лубківський).	Метелиця змахнув рукавом з лося краплю поту (В. Малик).

Для того щоб не помилятись у визначенні синтаксичної функції форм родового відмінка іменників, потрібно з’ясувати особливості семантики іменників, що виступають опорними компонентами біля них.

Опорні іменники, з якими пов’язані неузгоджені означення, інформаційно завершені, реалізують своє лексичне значення і виступають самостійними членами речення. Див. у наведеному реченні:

.

У семантично нерозкладних словосполученнях головний компонент постає як інформаційно незавершений, такий, що потребує біля себе залежного слова для компенсації своєї змістової неповноцінності. Порівняй:

(чого саме? — води, поту, крові чи ін.).

У результаті залежний іменник перебирає на себе роль семантичного центра. Порівняй:

=

Роль опорного, граматично вершинного компонента зводиться до доповнення основного змісту словосполучення тими чи іншими відтінками. Так, у словосполученні крапля поту компонент крапля конкретизує кількісний вияв рідини.

З огляду на семантичну неповноцінність граматично вершинного іменника подібні поєднання «іменник у будь-якій відмінковій формі + іменник у формі родового відмінка» розглядаються як один член речення (головний або другорядний). Наприклад: В сотах мозку золотом прозорим Мед думок розтоплених лежить... (О. Теліга); ...Ліжко — човен мрій, трагедій, сподівання (Б.-І. Антонич); Ніч підкови зір в долонях казки губить (Б.-І. Антонич).

Для правильного визначення в тексті семантично неподільних словосполучень та відокремлення їх від подібних за будовою сполучень «пояснюваний член речення + неузгоджене означення» необхідно з’ясувати типи інформаційно незавершених іменників, що утворюють члени речення аналітичної будови. Такими виступають:

1. Іменники зі значенням кількості: десяток, сотня, четвірка, половина, більшість тощо, напр.: Перед нами на десятки кілометрів простягалися порослі квітами знамениті плавні (О. Копиленко).

2. Іменники зі значенням величин та їх еквівалентів: кілограм, пляшка, склянка, мішок, клунок, торба тощо, напр.: Розведений кілограм меду варили у відрі води, аж поки патока не гусла (З журналу).

3. Іменники зі значенням групи, сукупності: табун, отара, група, колона, загін, зграя тощо, напр.: Ще в Бахчисараї він разом зі своїми мурзами… обмірковували, як знищити кубло глурських розбійників (В. Малик).

4. Іменники з фазовим значенням: початок, середина, кінець, напр.: Початок параду гримить (М. Бажан).

5. Іменники зі значенням частини, межі: край, кусок, скибка, решта, залишок тощо, напр .: Ледь бовваніють край степу обриси випростаних тополь (О. Гончар).

6. Іменники з класифікаційним значенням: вид, ряд, розряд тощо, напр.: Ряд дерев не можуть прижитися в цій зоні (М. Чабанівський).

7. Іменники з метафоричними значеннями: Полин снігів повзе до видноколу (В. Симоненко).

Завдання

1. Спишіть речення. Знайдіть у наведених конструкціях семантично неподільні словосполучення. З’ясуйте, якими членами речення вони виступають. Визначте їх загальне значення: а) кількість; б) міра, об’єм речовини; в) сукупність; г) частина, межа; ґ) метафоричність.

1. Петро Цюпка крутнув головою: у нього родилась думка, родився шматочок власного життя (Г. Косинка). 2. У сусідньому дворі розгулювала пара звичайних домашніх гусей (В. Земляк). 3. Дістала флакончик парфумів, умочила пальця і провела за вухом, між грудьми (В. Яворівський). 4. Може, Петлюра прийде й ще раз продасть за миску сочевиці. 5. Решту грошей уже по Різдві віддасть (З тв. У. Самчука). 6. Цимбали тато завжди тримав у млині, і добре було осінніми вечорами чи в заметіль прислухатись до м’якого срібла музики (М. Стельмах). 7. З-за обрію тихо виткнувся ріжечок ледве помітної синьої хмари, що незабаром уже закрив собою величезний сектор неба. 8. …У великій лабораторії неба відбувався розкішний процес наростання грози. 9. Захвилювалися, забурунили зелені вали лісосмуг, заметушились птахи у повітрі (З тв. О. Гончара). 10. Коли в автобусі я бачу сідоглавого предка мого з в’язанкою бубликів, я чомусь думаю: зараз прийде в хату, добуде свій нехитрий гостинець і скаже своєму Іванкові: — А глянь, що я приніс від зайця (В. Симоненко). 11. Майнули в повітрі десятки крил — і голубина зграя знялася в блакить (О. Донченко). 12. Отари овець сунуться по степу, неначе білі та чорні хмари… Ген-ген далеко в степу сунеться довга валка чумаків (О. Гончар). 13. Киплять сади під снігом квіття. Коса дороги в куряві розплетена лежить. І ніч підкови зір в долонях казки губить (Б.‑І. Антонич).

2. Спишіть речення. З’ясуйте, у яких випадках форми родового відмінка біля виділених іменників виступають неузгодженими означеннями, а в яких входять до складу семантично неподільного словосполучення.

1. Ліс осені перебирає струни над берегами вічної ріки (Л. Костенко). 2. Дрібні дощі осені зовсім не схожі на літні грози, вони йдуть безперестанку (М. Стельмах). 3. За сараями спалахнув ожеред соломи. 4. Червоні фігури метнулися, забігали, як тіні химерні, в тривожнім сяйві пожежі… (З тв. А. Головка). 5. Попід східною стіною церкви ряд могил з чавунними або кам’яними хрестами. 6. Тут також завжди кущі вільхи чи верболозу ростуть, а в кущах трапляються ожини (З тв. У. Самчука). 7. В первонароджену хвилину чистоти З тобою обмінялись ми серцями (М. Вінграновський). 8. Незабаром після цього вдалині мигнув вогник ліхтаря (М. Трублаїні). 9. Польова повитиця полізла догори по стеблині жита і розтулила свої білі делікатні квіточки. 10. Врешті стаю. Мене спиняє біла піна гречок, запашна, легка, наче збита крилами бджіл. 11. Він дивиться на стовп сонячного проміння, що, продершись крізь вікно, ліг на стіни чотирма золотими плямами. 12. Не встиг я ще й озирнутися назад, як по моїх натруджених нервах ударила хвиля рідних, близьких мені звуків. Я виразно почув журливо-поважний голос української пісні (З тв. М. Коцюбинського). 13. На вузьких смужках землі пасуться коні, росте якийсь хліб… (І. Нечуй-Левицький). 14. Раз у раз набігає дощ, іноді просто злива бурхає навстріч, затуманює скло машини, потім враз ніби розвидниться, навіть проблисне блакитний клаптик неба (О. Гончар). 15. Усілякі запроданці й лакузи розтерзували творчу спадщину Михайла Грушевського плугами наклепів і злоби (С. Білокінь).

Означення та обставини

Неузгоджені означення, виражені формами непрямих відмінків іменників зі значенням місця та прислівниками, у практиці синтаксичного аналізу часто сплутуються з обставинами. Це стосується, наприклад, виділених у наведених реченнях форм слів: Ось він устав, підійшов до краю берега і вдивляється чогось до води в річці, що тече повільно та ліниво (У. Самчук); Як же вірять в весну ці обмерзлі гілки на деревах (В. Сосюра); Коли Степан засиджувався, то його погляд любив зупинятися на вікні навпроти, в якому теж довго горіло світло (В. Підмогильний); Дорога ліворуч була небезпечною (О. Гончар).

Підстави для визначення подібних форм непрямих відмінків іменників і прислівників як означень такі:

1. Зв’язок з іменниками із загальним значенням предметності.

Див. у наведених реченнях: до води в річці; гілки на деревах; на вікні навпроти; дорога ліворуч. Відповідно до закономірностей синтаксичної сполучуваності слово з предметним значенням вимагає поширення означенням.

2. Здатність перетворюватись у синонімічні синтаксичні одиниці з атрибутивним значенням, як-от:

а) непоширене узгоджене означення:

вода в річці річкова вода;

б) поширене узгоджене означення, виражене дієприкметниковим зворотом:

вікно навпроти вікно, розташоване навпроти;

дорога ліворуч дорога, прокладена ліворуч;

в) підрядна означальна частина:

вода в річці вода, що тече в річці;

гілки на деревах гілки, що видніються на деревах;

вікно навпроти вікно, яке світиться навпроти;

дорога ліворуч дорога, яка стелиться ліворуч.

Аналіз синонімічних конструкцій дозволяє розглядати поєднання «іменник + іменник» та «іменник + прислівник» як компресовані, зредуковані структури, в яких опущена певна ланка змісту. Порівняй:

вода в річці = вода, [ що тече ] в річці.

З іншого боку, форми іменників та прислівники функціонують у синонімічних конструкціях як обставини, пов’язані з тими членами речення, що підлягають редукції, опусканню. Наприклад: вода, [ щотече ] в річці; дорога, [ якастелиться ] ліворуч. Саме цим пояснюється накладання обставинного змісту на означальну семантику поєднань «іменник + іменник» та «іменник + прислівник».

Таким чином, форми непрямих відмінків іменників або прислівники, пояснюючи іменникові члени речення, виконують роль означень. Водночас допускається їх тлумачення як синкретичних членів речення, що поєднують у собі риси означень та обставин.

Завдання

Знайдіть у наведених реченнях неузгоджені означення. Укажіть способи їх морфологічного вираження. Замініть неузгоджені означення узгодженими або підрядними означальними частинами.

1. Я й зараз із заплющеними очима бачу, як прошмигують через дорогу підняті світлом од фар перелякані зайці (Гр. Тютюнник). 2. Оглянувши міст через ріку, Богдан повертає не на свою, а на Яринину вулицю (М. Стельмах). 3. Після довгої втечі, висвисту вітру під шоломом, реву мотоцикла, гавкотняви покалічених собак — первісна тиша (В. Яворівський). 4. Вже міст через Дінець давно прогуркотів (В. Сосюра). 5. Вологі міхурі у вікнах княжого терему не просвітлялися ще сонцем (В. Малик). 6. Четверо спутаних колгоспних конячок стоять у лузі за каналом, байдуже дивлячись на людський тлум біля станції (А. Головко). 7. Тихо. На ставку стрекотять жаби, в просі хавкає перепілка, і хтось чорний з золотими зірками на киреї вкриває голову рукавом старого кожуха (Г. Косинка). 8. Хотілося особливого, гарного зворушення, хоч я знав: те гарне — біль у душі (В. Шевчук). 9. Удар в лице звалив тебе на долівку (А. Головко). 10. Дорогою до села Василі втішали мене, що, мовляв, на той рік приймуть і тебе, що їхня форма до того року вже приноситься, а в мене буде нова (Гр. Тютюнник). 11. Біля колодязя на вулиці Яшко перейшов на другий бік і в ворота зайшов (А. Головко). 12. Після робіт у полі всі парубки й дівчата збиралися біля річки (М. Старицький). 13. Рука його починає труситися від болю в хребті (Ю. Яновський). 14. Вони пішли під кручею шукати стежки вгору (В. Шевчук). 15. Минаємо соснові бори…, проскакуємо бетонову гать через Дніпро, і ось уже перед нами ця гора, ця свята гора (О. Гончар). 16. Жах в очах розтає, породжуючи непорозуміння (В. Винниченко). 17. Стоять верби, опушені зеленим листям, і, здається, чують сплини журавлиних сурем у піднебессі… (Є. Гуцало). 18. Чулося гупання з насосної станції (М. Трублаїні). 19. Під ногами задзвеніла льодяна кірка, що взялася на калюжі серед степу (Є. Гуцало). 20. Ще один перехід в’юнкою сошею через ліс — і вже Почаїв (У. Самчук). 21. Ось ранок, ясний та погожий ранок після короткої ночі (П. Мирний). 22. Писання пером було для Арсена дуже важливим заняттям (В. Малик). 23. Стрільба лежачи нам здавалась нелегкою (О. Гончар). 24. Зграя бездомних собак із покаліченими ногами, щелепами, витеклими очима бабралась на смітнику, а зачувши тріскотняву мотоцикла, одбігла до лісу й зупинилася (В. Яворівський).