Методи дослідження травної системи

Навчальна мета заняття: сформувати у лікарів-слухачів сучасні знання про методи дослідження травної системи

Професійно орієнтована мета: навчити лікарів-слухачів призначати відповідні дослідження для діагностики захворювань травного тракту, правильно ітерпретувати результати цих досліджень.

Навчальні питання:

1. Беззондові методи дослідження шлункової секреції інтрагастроальна рН -метрія.

2. Рентгенологічне дослідження травного каналу, гепатобіліарної системи. Покази для проведення, інформативність результатів.

3. Езофагогастродуоденофіброскопія і біопсія шлунку і 12-палої кишки.

4. УЗД печінки, жовчних шляхів, підшлункової залози.

5. Лабораторна діагностика панкреатичної недостатності.

6. Біохімічні тести на виявлення порушень функції печінки.

7. Роль біопсії печінки в діагностиці хронічних гепатитів.

8. Лабораторна діагностика дисбактеріозу кишок.

Короткий зміст заняття:

Для визначення кислотоутворюючої функції шлунку застосовується рН -метричний метод, тобто визначення концентрації Н -іонів в шлунковому соці методом інтрагастральної рН -метрії.

Суть методу полягає у вимірюванні електрорушійної сили, яка виникає на введених в шлунок електродах в результаті їхнього контакту з соляною кислотою. Коливання електрорушійної сили реєструються самописцем, а потім перераховуються у виличини рН. Нормальна кислотність відповідає показникам 1,7-1,3; підвищена – 1,3-1,0; знижена – 2,5-1,7.

До беззондових методів візначення кислотності шлукнкового соку застосовується методика з введенням в шлунок іонообмінних смол. Принцип дослідження полягає в тому, що катіон водню шлункового соку витісняє катіон барвника іонообмінної смоли, змінюючи її забарвлення. Відповідно змінюється колір сечі, яку збирають 2-4 години після введення смоли і порівнюють зі стандартизованою кольоровою шкалою. Однак ці проби дозволяють лише визначити вільну HCl в шлунковому соці, не даючи інформації про кислотність шлункового соку.

Ендоскопічне дослідження дозволяє не лише візуально оцінити стан слизової оболонки стравоходу, шлунку і duodenum, але й отримати кольорові фото, робити біопсію, відсмоктування секрету зі шлунку, нагнітання повітря в шлунок, отримувати матеріал для цитологічного обстеження. Ендоскопічно діагностуються гастрити (атрофічні, гіпертрофічні, ерозивні), виразкові хвороби шлунку і 12-палої кишки в різних стадіях розвитку, дуодентіи, різні види доброякісних і злоякісних пухлин шлунку і duodrnum, пілороспазм, пілоростеноз.

Рентгенологічне дослідження дозволяє виявити пілороспазм, пілоростеноз, виразки шлунку і duodenum (симптом ніші), деформації при пухлинах шлунку і кишечника, хворобу Крона, порушення моторики шлунку і кишечника, різні види кишкової непрохідності.

Для діагностики захворювань підшлункової залози застосовується визначення рівня амілази в крові і сечі (в гострий період панкреатиту збільшуються в 5-10 разів). Одночасно збільшується активність ліпази в сиворотці, пептидази в сечі. Про ферментативну функцію пакреаз свідчасть активність амілази, ліпази, трипсину, бікарбонатної лужності, об’єм панкреатичної секреції, що визначаються натще і після стимуляції в дуоденальному вмісті.

Для виявлення порушень функції печінки широко використовуються такі показники як рівень білірубінових фракцій в сиворотці, наявність стеркобіліну в калі, уробіліну в сечі, рівні загального білку та його фракцій в сиворотці, проби Вельтмана, Сулемова, Тімолова, визначенна трансаміназ АлАл і АсАТ, лужної активності фофатази, рівня холестерину.

Контрольні питання:

1. Переваги та недоліки зондових і беззондових методів дослідження шлунку.

2. Визначення ферментоутворюючої функції шлунку.

3. Рефлюкси кишково-шлункові, шлунково-езофагальні.

4. Диференціальна діагностика жовтяниць на основі лабораторно-інструментальних досліджень.

5. Рентгенологічне дослідження товстої кишки (покази, методи, інформативність).

6. Визначення травної функції тонкої кишки.

7. Копрологічне дослідження (покази, інформативність).

8. Мікробіологічне дослідження калу.

Тема практичного заняття № 8

Холепатії у дітей

Навчальна мета заняття: сформувати у лікарів-слухачів сучасне уявлення про холепатії у дітей, навчити їх виявляти основний симптомокомплекс холепатій.

Професійно орієнтована мета: навчити лікарів-слухачів діагностувати холепатії, проводити їх диференціальну діагностику. Ознайомити лікарів із сучасною лікувальною тактикою та принципами диспансерного спостереження за дітьми з холепатіями.

Навчальні питання:

1. Етіологія та патоморфологія холепатій у дітей.

2. Класифікація, клінічні форми холепатій у дітей.

3. Діагностика холепатій у дітей.

4. Лікування і профілактика холепатій у дітей.

Короткий зміст заняття:

Однією з найпоширеніших холепатій є дискінезія жовчовивідних шляхів, тобто – порушення моторики м’язової стінки жовчного міхура і протоків, що проявляється порушенням виведення жовчі в дванадцятипалу кишку і супроводжується болями в правому підребер’ї. Розрізняють два види цієї патології: гіпертонічну (гіпертонічно-гіперкінетичну), при якій тонус жовчного міхура і сфінктерів жовчних протоків підвищений, і гіпотонічну (гіпотонічно-гіпокінетичну) при якій тонус і рухова активність жовчних шляхів знижені.

Етіологічно первинні дискінезії викликані порушеннями дієти (надлишок жирів в їжі, нерегулярне харчування), малорухомий спосіб життя, психічні навантаження, травми сонячного сплетіння. Важливе значення має ваготропна або симпатикотропна конституційна схильність. Вторинні дискінезії зустрічаються значно частіше ніж первинні і є проявом інших захворювань.

Жовчнокам’яна хвороба (холелітіаз) захворювання в дитячому віці рідкісне (0,1% від всіх дітей з патологією шлунково-кишкового тракту). Етіологічними факторами, що сприяють дисхолії (порушення складу жовчі) є порушення харчування (надлишок калорій, жирів, дефіцит вітамінів, особливо вітаміну А), обмінні та ендокринні захворювання, інфекції, застій жовчі, запалення та вади розвитку жовчних шляхів, конституційна схильність. Широко розповсюджена думка французьких терапевтів: жовчнокам’яна хвороба – хвороба без симптомів, що має лише ускладнення.

Що стосується аномалій жовчовивідних шляхів, то однією з них є атрезія жовчовивідних шляхів (патологія, що характеризується механічною жовтяницею з перших днів життя, або протягом 2-3 тижнів життя, до якої в 1-2 місяці життя приєднується вітамін к -дефіцитний геморагічний синдром, а до 5-6 місяців життя (без хірургічної допомоги) біліарний цироз печінки, периферична нейропатія.

До інших аномалій жовчовивідних шляхів відносяться: додатковий жовчний міхур, дивертикул жовчного міхура, рухомий жовчний міхур, відсутність жовчного міхура або його незвичайне положення, перегородки і стриктури жовчного міхура, стенози, кисти, дивертикули жовчних шляхів.

Дефіцит α-1-антипериксину – спадкова патологія, що характеризується різким зниженням α-1-глобулінів сиворотки крові, прогресуючою емфіземою легень, збільшенням рівня прямого білірубіна в сиворотці і його наявністю в сечі. Частіше проявляється у підлітків і дорослих.

До інших захворювань, що пов’язані з жовчновидільною системою відносяться спадкові хвороби (галактоземія, непереносимість фруктози, тирозикоз, хвороба Німанна-Піка, хвороба Вільсона-Коновалова, муковісцидоз, порфирія) і хвороби накопичення (синдром Рейє, гліконегоз, мукополісахаридоз, хвороба Гоше, гангліозидоз, хвороба накопичення холестерину).

Для діагностики та диференціальної діагностики при холепатіях дуже інформативними є дуоденальне зондування, холецистографія, гепатобілісцинтиграфія, ультразвукова діагностика, біохімічні аналізи крові (рівні білірубіна та його фракцій, рівні глобулінів, траксалійназ, лужної фосфатази).

Контрольні питання:

1. Клінічні прояви дискінезії жовчновидільних шляхів.

2. Диференціальна діагностика холециститу та інших захворювань гепатобіліарної системи.

3. Відмінності при лікуванні різних форма дискінезії жовчних шляхів.

4. Роль лямблій при холецистопатіях.

5. Особливості диспансерного спостереження за дітьми із захворюваннями жовчновидільних шляхів в умовах поліклініки.

6. Дисбактеріоз – причинно-наслідкові зв’язки із розвитком захворювань гепатобіліарної системи.

Тема практичного заняття №9