Функціональні захворювання травного тракту у підлітків

Навчальна мета заняття: поглибити і поповнити знання лікарів – слухачів про захворювання шлунково – кишкового тракту функціонального походження.

Професійно-орієнтована мета: навчити лікарів – слухачів запідозрити та діагностувати симптомокомплекс функціональних розладів, інструментальні та морфологічні дані обстеження. Проводити диференціальну діагностику станів, які призводять до розвитку функціональних розладів травного тракту у підлітків.

Теми реферативних повідомлень:

1. Етіологічні фактори розвитку функціональних розладів шлунково – кишкового трвкту.

2. Основні патогенитичні ланки розвитку функціональних розладів травного тракту у підлітків.

3. Клінічні форми функціональних розладів травного тракту.

4. Диференціальна діагностика функціональних захворювань травного тракту у підлітків.

5. Принципи терапії функціональних розладів травного тракту у підлітків.

Короткий зміст заняття:

Функціональні розлади травного тракту є найбільш поширеними серед всіх захворювань органів травлення у дітей. Порушення інерваційних механізмів м”язів травного тракту, розлади діяльності сфінктерного апарату на різних рівнях, а також дезорганізація багаточисельних рефлекторних зв”язків з іншими органами сприяють розвитку комплексу функціональних розладів шлунково - кишкового тракту. В розвинених країнах, серед дорослої популяції функціональні розлади травного тракту розвиваються з частотою від 14 до 48 %. Жінки страждають в два рази частіше, ніж чоловіки. Вважається, що функціональні розлади травного тракту серед дітей зустрічаються у 30 – 33 % випадків.

Виділяють три варіанти функціональних розладів шлунково - кишкового тракту: переважно із діареєю, переважно із закрепами, переважно із болями в животі та метеоризмом.

Принципи діагностики функціональних захворювань шлунково – кишкового тракту заключаються в виключенні інших захворювань шлунково – кишкового тракту з використанням:

- функціональних методів дослідження;

- інструментальних методів дослідження;

- морфологічних методів дослідження.

Диференціальну діагностику проводять з:

- ендокринними захворюваннями (при закрепах);

- гастриномою (при проносах);

- синдромом мальабсорбції;

- гастроінтестинальною алергією;

- гострими та хронічними закрепами та ін.

Напрямки дискусії:

1. Основні принципи лікування функціональних розладів травного тракту;

2. Диференціальна діагностика функціональних розладів травного тракту у підлітків;

3. Сучасні лабораторні та інструментальні методи обстеження при функціональних розладах травного тракту;

4. Роль нервово – психічних факторів в розвитку функціональних розладів травного тракту у підлітків.

 

Тема семінарського заняття №8

Генетичні проблеми у підлітків

Навчальна мета заняття: сформувати у лікарів-слухачів сучасні знання про генетичні захворювання у дітей підліткового віку.

Професійно-орієнтована мета: навчити лікарів – слухачів правильно визначати клінічний прогноз, прогноз життя, а також прогноз відносно професійної придатності хворого-підлітка з генетичним захворюванням.

Навчальні питання:

- медико-генетичне консультування як один із видів спеціалізованої допомоги

- основні задачі медико-генетичного ризику

- принципи розрахунку генетичного ризику

- групи спадкових хвороб.

Короткий зміст заняття:

Всі форми генетичної патології з позиції співвдношення спадкового фактору та середовища розділяються на чотири групи:

перша група – спадкові хвороби, які виникають внаслідок наявності патологічного гену. Середовище в даному випадку тільки модифікує захворювання. До такої групи належать моногенообумовлені хвороби (наприклад, фенілкетонурія, гемофілія, мукополісахаризоди) та хромосомні хвороби (наприклад, синдром Шершевського-Тернера, трисомія, синдром Клайнфельтера та інші);

друга група – спадкові хвороби, що обумовлені патологічною мутацією, однак, для того, щоб вони клінічно проявилися необхіднний специфічний вплив середовища. Крім того, в деяких випадках спостерігається чітка залежність: із зменшенням впливу факторів середовища клінічні прояви захворювання стають менш вираженими. Прикладом такої групи захворювань можна віднести дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;

третя група – складають більшість розповсюджених хронічних захворювань; в їхній реалізації основним етіологічним фактором є несприятливий вплив середовища, однак, реалізація діїфактора залежить від індивідуальної генетично детермінованої схильності організму, у зв’язку з чим ці хвороби називаються мультифакторіальними (наприклад, вегето-судинна дистонія по гіпертонічному типу, яка трансформується у гіпертонічну хворобу);

четверта група – порівняно незначна кількість патології, у виникненні якої виключну роль відіграють фактори середовища. Зазвичай це є екстремальний фактор середовища відносно до дії якого організм немає засобів захисту (опіки, травми, особливо небезпечні інфекції). Генетичні фактори у такому випадку впливають на перебіг захворювання та його результат.

Слід зазначити, що генетичні хвороби розглядаються по їхньому типі успадкування:

- аутосомно – домінантному

- аутосомно – рецесивному

- зчепленим зі статтю

Хромосомні хвороби, як правило, представляють спорадичні випадки у сім”ї, які виникають внаслідок спонтанних мутацій у статевих клітинах в одного із батьків. Тільки 3 – 5% форм хромосомних хвороб, які передаються із покоління в покоління. Хромосомний дисбаланс порушує нормальний фізичний та психічний розвитком організму. Ступінь аномалії розвитку корелює із ступенем хромосомних порушень. Нестача генетичного матеріалу переноситься важче ніж його надлишок.

В структурі спеціалізованої допомоги дітям, а також сім”ям із спадковою патологією медико – генетична служба займає провідне місце.

Основна мета генетичного консультування – попередження народження хворої дитини.

Саме тому, розрізняють чотири рівні профілактики вроджених та спадкових хвороб:

- прегаметний рівень – заходи спрямовані на охорону навколишнього середовища та здоров”я населення, в тому числі репродуктивного віку;

- презиготний рівень – медико – генетичне консультування, методи допоміжної репродукції;

- пренатальний рівень – всі види пренатальної діагностики;

- постнатальний – профілактика вторинних ускладнень.

Медико – генетичне консультування складається із наступних етапів:

1. перший етап – уточнення діагнозу (клініка);

2. другий етап – визначення ризику народження хворої дитини (родослівня);

3. третій етап – заключення про ризик виникнення хвороби у дитини батьків, якв консультуються і надання їм відповідних рекомендацій;

4. четвертий етап – порада лікаря – генетика (заключення щодо генетичного ризику з урахуванням важкості перебігу захворювання, тривалості життя, спроможності лікування та внутрішньоутробної діагностики).

Напрямки дискусії:

1. Поширеність спадкових хвороб у популяції людини.

2. Основні клінічні синдроми хромосомних хвороб.

3. Класифікація генетичних хвороб.

4. Генетичний прогноз: - проспективне та ретроспективне консультування.

5. Принципи оцінки генетичого ризику.

6. Методи масоврї діагностики спадкових захворювань.

7. Генна терапія та медицина ХХІ століття.

 

Тема семінарського заняття №9

Панкреатити у підлітків

Навчальна мета заняття: сформувати у лікарів-слухачів сучасні уявлення про етіологію, патогенез, класифікацію панкреатитів у підлітків.

Професійно-орієнтована мета: навчити лікарів-слухачів на основі клінічних та лабораторних даних діагностувати панкреатит, проводити диференціальну діагностику з іншими захворюваннями, освоїти сучасні методи лікування панкреатиту.

Теми реферативних повідомлень:

1. Етілогія і патогенез панкреатиту.

2. Класифікація панкреатитів.

3. Клінічна картина гострого панкреатиту.

4. Клінічна картина хронічного панкреатиту.

5. Диференціальна діагностика панкреатиту.

6. Принципи лікування панкреатиту.

Короткий зміст заняття:

Розрізняють гострий і хронічний панкреатити.

Гострий панкреатит виникає внаслідок інфікування вірусами і бактеріями (епідкаротит, грип, гепатит та ін.), механічних травм живота, алергічних реакцій, порущень харчування, біліарного і дуоденального рефлюксів, обструкції панкретобіліарного тракту.

Хронічний панкреатит виникає як наслідок гострого або при втягуванні в запальний процес підшлункової залози при гастродуоденіті, неспецифічному виразковому коліті та ін.

Будь-які етіологічні фактори (інфекції, алергія, токсичні впливи) спричинюють руйнування ацинарних клітин, активацію в тканині залози її ферментів.

За характером морфологічних змін розрізняють інтерстиціальний, геморагічний, некротичний і гнійний панкреатити; за перебігом – гострий, підгострий і рецидивуючий; за періодом хвороби – приступний період і період репарації.

Клініка панкреатиту: сильні болі в епігастрії, або над пупком, зрідка – в лівому підребер’ї; оперізуюбчі болі; здуття живота, нудота, блювота, наліт на язику. Больові точки: Мейо-Робсона, Дежардена. В гострому періоді характерні: підвищення рівня амілази в крові і в сечі, гіперкаліємія, міпаземія, ліпазурія.

Проводиться УЗД, комп’ютерна томографія, ендоскопічна панкреатохалонгіографія.

Проводиться дифдіагностика з нефролітіазом, нирковою колікою, інвагінацією, гастроентеритом, перфорацією гастродуоденальної виразки.

Принципи лікування: ліжковий режим 5-7 днів, церукал (при сильній блювоті), голод 1-3 дні, стіл № 5, інфузії довекні, спазмолітики, інгібітори протеаз, з 7-10 дня – замісна ферментотерапія.

Напрямки дискусії:

1. Особливості клініки гострого панкреатиту.

2. Клініка хронічного панкреатиту.

3. Особливості дифдіагностики хронічного панкреатиту та хронічних захворювань травного тракту.

4. Особливості дієтотерапії при панкреатитах.

5. Диспансерне спостереження за підлітками, що хворіють панкреатитом.