Львівський національний медичний університет

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Ім. Данила Галицького

ФАКУЛЬТЕТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

КАФЕДРА ПЕДІАТРІЇ І НЕОНАТОЛОГІЇ

МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ

До семінарських і практичних занять для

Передатестаційного циклу зі спеціальності

«ПІДЛІТКОВА ТЕРАПІЯ»

Львів 2011

Методичні розробки складено на підставі методичних рекомендацій з організації навчального процесу та ведення документації на факультеті післядипломної освіти.

Методичні розробки складені на основі уніфікованої програми МОЗ України для післядипломного навчання лікарів у вищих медичних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації зі спеціальності «Підліткова терапія» (Київ, 2008).

 

Методичні розробки підготували: проф.Ю.С.Коржинський, доц.Л.П.Сакалош доц.О.В.Омельяненко, доц.Б.Р. Коцай, доц.Т.З.Марченко, д.мед.н. Л.Я. Дубей, ас.І.І.Яцкевич.

Відповідальний за випуск: проф.Ю.С.Коржинський

Рецензенти: проф.С. Л. Няньковський, проф.Л.В.Беш

Методичні розробки обговорені та схвалені на засіданні кафедри педіатрії і неонатології ФПДО від 04.12.2007р., протокол №10.

Методичні розробки затверджено на засіданні методичної комісії ФПДО від 29.05.2008р., протокол №2.

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Метою навчання на передатестаційному циклі зі спеціальності «Підліткова терапія» є підготовка лікаря-педіатра до атестації на певну атестаційну категорію та визначення рівня знань та умінь відповідно до вимог кваліфікаційних характеристик другої, першої та вищої категорій. Важливим завданням передатестаційних циклів є також поглиблення професійних знань, удосконалення умінь та навичок підліткових терапевтів, ознайомлення лікарів з останніми досягненнями в педіатрії, надання їм допомоги у підготовці до атестації на відповідну кваліфікаційну категорію.

На передатестаційному циклі проходять навчання лікарі-підліткові терапевти, які пройшли спеціалізацію із спеціальності «Підліткова терапія» та мають стаж роботи за фахом не менше 3 років.

Методична розробка складена на основі навчального плану та уніфікованої програми передатестаційного циклу зі спеціальності «Підліткова терапія» (Київ, 2008), розробленої за Наказом Міністерства охорони здоров'я України. Методична розробка затверджена методичною комісією факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького.

Зміст програми навчання охоплює обсяг теоретичних знань та практичних навичок, необхідних лікарю для проведення самостійної роботи.

Навчальний план передатестаційного циклу «Підліткова терапія» складається із 32 тем: лекційних – 22, семінарських – 54, практичних – 44. Після проходження курсу проводиться заключна конференція та іспит. За додатковими програмами проводяться заняття з медицини катастроф, проблем СНІДу та вірусних гепатитів у дітей підліткового віку, інфекційних хвороб. Для перевірки знань проводиться базовий та заключний комп'ютерний контроль з використанням спеціальних програм.

Лікарям-слухачам, які успішно склали іспит, видається свідоцтво встановленого зразка з рекомендацією про присвоєння відповідної кваліфікаційної категорії.

ВИТЯГ ІЗ НАКАЗУ МОЗ УКРАЇНИ № 113 від 29.03.02

Кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров'я

(Додатково див. Наказ Міністерства охорони здоров'я N 117 від 29.03.2002)

ЛІКАР-ТЕРАПЕВТ ПІДЛІТКОВИЙ

ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ'ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію терапевтичної служби.

Надає кваліфіковану терапевтичну допомогу підліткам, які проживають на території діяльності амбулаторно-поліклінічної установи, а також працюючим і учням на підприємствах, установах, організаціях, школах, професійно-технічних училищах та інших учбових закладах, які закріплені за відповідною поліклінікою. Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики і лікування. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Організовує і проводить профілактичні заходи із запобігання захворюваності підлітків; разом з лікарем кабінету інфекційних захворювань забезпечує проведення профілактичних щеплень і дегельмінтизацію. Веде диспансерний нагляд за підлітками, які мають відхилення в стані здоров'я, направляє при необхідності їх на стаціонарне лікування в лікувально-профілактичні заклади. Визначає показання і протипоказання до санаторно-курортного лікування, застосовує дієтотерапію, здійснює контроль за фізичним вихованням підлітків. Здійснює постійний медичний контроль за своєчасним проведенням лікувально-профілактичних заходів серед юнаків допризовного віку, які знаходяться під наглядом лікарів-спеціалістів. Керує роботою середнього медичного персоналу. Дотримується принципів медичної деонтології. Планує роботу і проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Бере активну участь у поширенні медичних знань серед населення, проводить консультації з питань профорієнтації підлітків. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я; організацію терапевтичної служби, швидкої і невідкладної медичної допомоги; основи права в медицині; права, обов'язки та відповідальність лікаря-терапевта підліткового; показники роботи лікувально-профілактичних закладів; основи норми і патології анатомії та фізіології органів і систем, водно-електролітного обміну, кислотно-основної рівноваги, гемостазу; гігієну підліткового віку; клініку, сучасні методи профілактики, діагностики, диференційної діагностики, лікування, реабілітації, організацію диспансеризації, експертизу непрацездатності при терапевтичних захворюваннях; клініку і діагностику інфекційних захворювань та "гострого живота"; загальні і спеціальні методи обстеження в терапії; сучасну класифікацію хвороб внутрішніх органів; основи імунології, фармакотерапії, методи фізіотерапії та лікувальної фізкультури, показання і протипоказання до санаторно-курортного лікування; основи раціонального харчування і дієтотерапії; суміжні дисципліни; правила оформлення медичної документації; передові інформаційні та Інтернет технології; сучасну наукову літературу та науково-практичну періодику за фахом, методи її аналізу та узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-терапевт підлітковий вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Проходження інтернатури за спеціальністю "Терапія" з наступною спеціалізацією з "Підліткової терапії". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли, тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-терапевт підлітковий I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Проходження інтернатури за спеціальністю "Терапія" з наступною спеціалізацією з "Підліткової терапії". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли, тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-терапевт підлітковий II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Проходження інтернатури за спеціальністю "Терапія" з наступною спеціалізацією з "Підліткової терапії". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли, тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-терапевт підлітковий: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Проходження інтернатури за спеціальністю "Терапія" з наступною спеціалізацією з "Підліткової терапії". Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

 

МЕТОЮ проведення занять на циклі ПАЦ “Підліткова терапія” є поглиблення та удосконалення знань курсантів щодо діагностики, лікування та профілактики захворювань у дітей підліткового віку.

 

НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН ПЕРЕДАТЕСТАЦІЙНОГО ЦИКЛУ

«ПІДЛІТКОВА ТЕРАПІЯ»

 

Тривалість навчання - 1 міс (156 год)

№ п/п	Назва курсу (розділу)	Кількість годин
Лекції	Практ	Семін.	Разом
1.	Організація лікувально-профілактичної допомоги дітям-підліткам. Контроль за станом їх здоров’я
2.	Харчування здорових і хворих дітей-підлітків
3.	Медична генетика і імунологія
4.	Хвороби новонароджених
5.	Хвороби органів дихання
6.	Хвороби органів кровообігу
7.	Дифузні хвороби сполучної тканини
8.	Хвороби органів кровотворення
9.	Хвороби органів травлення
10.	Захворювання сечової системи
11.	Невідкладні стани
12.	Інші питання підліткової терапії (ендокринні хвороби, туберкульоз тощо)	-
	ЕКЗАМЕН			6
	РАЗОМ
	СУМІЖНІ ДИСЦИПЛІНИ
1.	Медицина катастроф
2.	Підліткова гінекологія
3.	Дитячі інфекційні хвороби
4.	Медична інформатика
РАЗОМ
ВСЬОГО ЗА ЦИКЛ

ОБ'ЄМ ЗНАНЬ, НЕОБХІДНИЙ ДЛЯ СКЛАДАННЯ ІСПИТУ НА КАТЕГОРІЮ:

 

1. Вищу - всі навчальні елементи, викладені в уніфікованій програмі передатестаційного циклу «Підліткова терапія», відповідні практичні навички та участь в науково-дослідній роботі за спеціальністю.

2. Першу - всі навчальні елементи, викладені в уніфікованій програмі
передатестаційного циклу «Підліткова терапія» та відповідні практичні
навички.

3. Другу - навчальні елементи, викладені в програмі передатестаційного циклу «Підліткова терапія», крім навчальних елементів підвищеної складності.

 

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЛЕКЦІЙ

Нормативні документи

1. Наказ МОЗ України №471 від 08.09.2004р.

2. Наказ МОЗ України №436 від 31.08.2004р.

3. Наказ МОЗ України №18 від 13.01.2005р.

4. Наказ МОЗ України №399 від 11.08.2005 р.

5. Наказ МОЗ України № 173 від 15.04.2003р.

6. Наказ МОЗ України №580 від 12.12.2003 р.

7. Наказ МОЗ України №471 від 08.09.2004р.

8. Наказ МОЗ України №18 від 13.01.2005р.

9. Наказ МОЗ України №18 від 13.01.2005р.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН СЕМІНАРІВ

Нормативні документи

1. Наказ МОЗ України від 29.11.02 №434.

2. Наказ МОН та МОЗ від 21.04.05 №242/178

3. Наказ МОЗ України від 19.08.05 №415

4. Наказ МОЗ України від 19.08.05 №415

5. Наказ МОЗ України від 17.05.06 №280

6. Наказ МОЗ України від 23.11.07 р. №740/1030/4154/312/614а

7. Закон України від 06.04.2000 №1645-ІІІ.)

8. Наказ МОЗ України від 15.12.03 №582

9. Наказ МОЗ України від 27.12.96 №391

10. Наказ МОЗ України №436 від 31.08.2004р.

11. Наказ МОЗ України №471 від 08.09.2004р.

12. Наказ МОЗ України №471 від 08.09.2004р.

 

№	Код	Тема семінару	К-ть годин
1.	01.04	Морфофункціональні особливості підліткового періоду
2.	02.02	Профілактика вертикальної трансміссії ВІЛ-інфекції
3.	03.04.	Гіпертонії у підлітків
4.	04.03	Показники стану здоров’я підлітків Аналіз якості меддопомоги підліткам
5.	05.07	Гломерулонефрит. Гостра та хронічна ниркова недостатність
6.	06.02	Гастрити і гастродуоденіти у підлітків
7.	06.05	Функціональні захворювання травного тракту у підлітків
8.	06.09	Генетичні проблеми у підлітків
9.	07.01	Панкреатити у підлітків
10.	08.04	Раціональне харчування
11.	09.01	Артрологія, СЧВ, ЮРА
12.	09.08	Геморагічні діатези у підлітків
		Іспит
		Всього

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Нормативні документи

ХАРАКТЕРИСТИКА ЦИКЛУ

 

1. Назва циклу: «Підліткова терапія» - передатестаційний цикл для лікарів-підліткових терапевтів

2. Актуальність тематики циклу: поширеність різноманітної патології у дітей підліткового віку, сучасний рівень знань етіопатогенезу багатьох хвороб, прогрес у
сучасних лабораторних технологіях, впровадження нових методів лікування захворювань, диспансерного спостереження і їх профілактики у підлітків вимагає удосконалення знань та практичних навичок у лікаря-педіатра.

3. Мета циклу:

3.1. Навчальна - удосконалити теоретичні та практичні знання лікарів-
підліткових терапевтів із таких основних основних проблем підліткової медицини:

3.1.1. Організація лікувально-профілактичної допомоги підліткам.

3.1.2. Раціональне харчування здорових та хворих дітей підліткового віку.

3.1.3. Медичне консультування, профілактика та рання діагностика спадкових захворювань та природжених вад розвитку у підлітків

3.1.4. Патологія органів дихання у дітей підліткового віку.

3.1.5. Захворювання органів кровообігу та їх профілактика.

3.1.6. Діагностика та лікування дифузних хвороб сполучної тканини та ревматизму.

3.1.7. Гострі та хронічні захворювання травного каналу у підлітковому віці.

3.1.8. Проблеми сечової системи.

3.1.9. Захворювання органів кровотворення.

3.2. Професійно орієнтована -

3.2.1. Лікар-підлітковий терапевт повинен знати основи діагностики, клініки, лікування та профілактики таких хвороб та станів:

— патологія дихальної системи

— захворювання органів кровообігу

— захворювання органів травлення

— захворювання сечової системи

— захворювання сполучної тканини

— захворювання органів кровотворення

— геморагічні синдроми

— спадкові захворювання з маніфестацією у підлітковому віці

3.2.2. Лікар-підлітковий терапевт повинен здобути знання та вміння відповідно до кваліфікаційних вимог та підготуватися до атестації на відповідну кваліфікаційну категорію.

3.3. Виховна - сформувати почуття відповідальності за своєчасність виявлення патології у підлітків та правильність професійних дій.

4. Обладнання для проведення циклу:

4.1. Навчально-методичне - фолії, прозірки, схеми, тестові завдання базового
та заключного рівнів, типові та нетипові ситуаційні задачі, виписки з історій хвороб;

4.2. Лабораторне - обладнання для біохімічної і клінічної лабораторій, зразки бланків лабораторних обстежень;

4.3. Інструментальне – апарат УЗД, ЕКГ.

Місце проведення: лекції - лекційний зал; семінарські заняття - навчальні кімнати кафедри; практичні заняття – відділення міської комунальної дитячої клінічної лікарні, обласна дитяча спеціалізована клінічна лікарня, кабінети для амбулаторного прийому підліткового терапевта в консультативній поліклініці, кабінети УЗД і функціональної діагностики.

5. План і організаційна структура циклу:

5.1. Передатестаційний цикл «Підліткова терапія» розрахований на 22 робочих дні, з яких 4 дні займають суміжні дисципліни (базовий та заключний комп'ютерний контроль, медицина катастроф, дитячі інфекційні хвороби).

5.2. Кожен із 18 робочих днів містить в основному 1 лекцію, 1 семінарське і/або практичне заняття, їх теми входять в один тематичний розділ (див. навчальний план).

5.3. Лекція триває 2 навчальні години і містить основи знань з
фундаментальних та прикладних проблем підліткової медицини.

5.4. Семінарське заняття триває 2-4 навчальні години. З них:

- підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання) – 10% часу.

- основний етап (виклад теоретичного матеріалу, реферативні повідомлення, коментар з проблемних питань) – 60% часу.

- заключний етап (контроль і корекція знань, дискусія, проведення
підсумків заняття, розподіл тем реферативних повідомлень на
наступний семінар) - 30% часу.

5.5. Практичне заняггя триває 2-4 навчальних години, з них:

- підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання, визначення вхідного
рівня знань за результатами тестів) - 20% часу.

- основний етап (формування професійних знань, вмінь та навичок;
розв'язування типових та нетипових ситуаційних задач) – 70% часу.

- заключний етап (контроль та корекція професійних знань, вмінь та навичок,
контроль вихідного рівня знань за результатами тестів, проведення підсумків заняття, домашнє завдання) - 10% часу.

 

Гіпертонії у підлітків

Навчальна мета заняття: поглибити і поповнити знання лікарів-слухачів про гіпертонічні стани у підлітків.

Професійно-орієнтовна мета: навчити лікарів-слухачів виявляти основне захворювання, що привело до гіпертонічного стану, проводити диференціальну діагностику гіпертонічних станів.

Теми реферативних повідомлень:

1. Судинна вегетодистонія по гіпертонічному типу.

2. Гіпертонічна хвороба у підлітків.

3. Симптоматична (вторинна) гіпертонія.

Короткий зміст заняття:

Частота гіпертонічних станів у дітей препубертатного і пубертатного віку складає 10-15%. Така висока частота цих станів обумовлена, найперше, гормональною перебудовою, в якій найважливішим є переважання виділення адреналіну над норадреналіном із збільшенням систолічного викиду і відносний гіперальдостеронізм внаслідок характерного для цього віку переважання мінералокортікоїдної функції наднирників над глікокортікоїдною. Залишають своє значення і гіпертонії при ураженні нирок, ендокринній патології і т.д.

Суттєву роль в розвитку гіпертонічних реакцій відіграє спадковість. Хоча механізми такої передачі ще погано вивчені, найпереконливішою виглядає точка зору, що в основі лежить передача особливих властивостей судинної стінки, яка має високу чутливість до пресорних речовин.

Для гіпертоній ниркового генезу характерим є підвищення систолічного і діастолічного тиску.

Гіпертонія, пов’язана з коарктацією аорти, легко діагностується по низькому тиску на нижніх кінцівках, наявністю ситолічного шуму.

Для феохроногритоми характерні гіпертонічні кризи, з переважанням високих цифр систолічного тиску, важкими головними болями.

В препубертатному і пубертатному віці найчастіше гіпертонічні стани зустрічаються при вегетосудинній дистонії. Часто це підлітки з великою кількістю додаткових навантажень в школі. Як правило, в таких випадках виявляються підвищені цифри максимального при нормальних особ дещо підвищених цифрах мінімального тиску. Гіпертонія така, як правило, нестійка, тиск значно коливається на протязі доби, прослідковується зв’язок з емоційними факторами, відмічається багато скарг: погане самопочуття, болі в ділянці серця, відчуття жару і т.д.

Напрямки дискусії:

1. Сучасна класифікація гіпертонічних станів у дітей.

2. Гіпертонічні стани при патології нирок.

3. Гіпертонія при феохромоцитомі.

4. Гіпертонія при коарктації аорти.

5. Гіпертонія як випадкова знахідка при профілактичних оглядах.

6. Вегетосудинні дистонії у підлітків.

 

 

Панкреатити у підлітків

Навчальна мета заняття: сформувати у лікарів-слухачів сучасні уявлення про етіологію, патогенез, класифікацію панкреатитів у підлітків.

Професійно-орієнтована мета: навчити лікарів-слухачів на основі клінічних та лабораторних даних діагностувати панкреатит, проводити диференціальну діагностику з іншими захворюваннями, освоїти сучасні методи лікування панкреатиту.

Теми реферативних повідомлень:

1. Етілогія і патогенез панкреатиту.

2. Класифікація панкреатитів.

3. Клінічна картина гострого панкреатиту.

4. Клінічна картина хронічного панкреатиту.

5. Диференціальна діагностика панкреатиту.

6. Принципи лікування панкреатиту.

Короткий зміст заняття:

Розрізняють гострий і хронічний панкреатити.

Гострий панкреатит виникає внаслідок інфікування вірусами і бактеріями (епідкаротит, грип, гепатит та ін.), механічних травм живота, алергічних реакцій, порущень харчування, біліарного і дуоденального рефлюксів, обструкції панкретобіліарного тракту.

Хронічний панкреатит виникає як наслідок гострого або при втягуванні в запальний процес підшлункової залози при гастродуоденіті, неспецифічному виразковому коліті та ін.

Будь-які етіологічні фактори (інфекції, алергія, токсичні впливи) спричинюють руйнування ацинарних клітин, активацію в тканині залози її ферментів.

За характером морфологічних змін розрізняють інтерстиціальний, геморагічний, некротичний і гнійний панкреатити; за перебігом – гострий, підгострий і рецидивуючий; за періодом хвороби – приступний період і період репарації.

Клініка панкреатиту: сильні болі в епігастрії, або над пупком, зрідка – в лівому підребер’ї; оперізуюбчі болі; здуття живота, нудота, блювота, наліт на язику. Больові точки: Мейо-Робсона, Дежардена. В гострому періоді характерні: підвищення рівня амілази в крові і в сечі, гіперкаліємія, міпаземія, ліпазурія.

Проводиться УЗД, комп’ютерна томографія, ендоскопічна панкреатохалонгіографія.

Проводиться дифдіагностика з нефролітіазом, нирковою колікою, інвагінацією, гастроентеритом, перфорацією гастродуоденальної виразки.

Принципи лікування: ліжковий режим 5-7 днів, церукал (при сильній блювоті), голод 1-3 дні, стіл № 5, інфузії довекні, спазмолітики, інгібітори протеаз, з 7-10 дня – замісна ферментотерапія.

Напрямки дискусії:

1. Особливості клініки гострого панкреатиту.

2. Клініка хронічного панкреатиту.

3. Особливості дифдіагностики хронічного панкреатиту та хронічних захворювань травного тракту.

4. Особливості дієтотерапії при панкреатитах.

5. Диспансерне спостереження за підлітками, що хворіють панкреатитом.

Короткий зміст заняття.

У фізіологічних умовах система гемостазу забезпечує цілісність судинної стінки на рідкий стан крові в судинному руслі. Система гемостазу розглядається як трикомпонентна система:

1. Клітинні та гуморальні компоненти циркулюючої крові.

2. Компоненти судинної стінки.

3. Вазомоторика.

Ці компоненти між собою взаємозв’язані, в них чітко функціонують механізми позитивного від’ємного зворотнього зв’язку. Саме тому розрізняють судинно-тромбоцитарний та коагуляційний гемостаз. Існує ще й система фібрознолізу за допомогою якої зумовлюється розчинення згустка крові та очищення кровообігу від кінцевих продуктів згортаня. Однак, є речовини крові і тканини, які гальмують процеси зсідання крові та фібриноліз. Дія їх спрямована на збереження крові у рідкому стані, обмеження процесів тромбоутворення та надмірного фібринолізу.

Оцінка гемостазу у дітей здійснюється зп допомогою комплексу досліджень:

1. Дослідження судинно-тромбоцитарного гемлстазу.

2. Дослідження коагуляційного гемостазу.

В групу геморагічних захворювань об’єднані синдроми, основним проявом яких є підвищена кровоточивість, зумовлена розладами у системі гемостазу. Враховуючи генез кровоточивості, геморагічні захворювання діляться на три групи:

- коагулопатії (кровоточивість зумовлена розладами у системі зсідання крові або фібринолізу).

- трмобоцитопенії та тромбоцитопатії (причиною кровотеч є дефіцит або патологія тромбоцитів).

- вазопатії (геморагічні прояви, зв’язані із патологічними змінами будови і функції дрібних судин-артеріол, капілярів, венул).

Такий поділ є відносним, тому що в багатьох випадках розлади гемостазу можуть бути зумовлені комбінацією вказаних механізмів. Слід зазначити, що у кожній із троьх груп виділяють:

- геморагічні захворювання спадкові

- геморагічні захворювання набуті

Коагулопатії, тромбоцитопатії та вазопатії у дітей відрізняються клінічною картиною та перебігом процесу. Різною є також лікувальна тактика при цих захворюваннях. При первинному звернені хворої дитини важлива загальна орієнтаційна диференціальна діагностика геморагічного синдрому, суттєве значення при якій має характер геморагічних проявів.

Однак, точний діагноз геморагічного захворювання може бути встановлений тільки після проведення відповідних лабораторних досліджень.

Лабораторне обстеження хворого починається з проведення декількох простих скринінгових тестів, які можуть бути виконані в кожній лабораторії. Зокрема, кількість тромбоцитів, час кровтечі, час зсідання крові, протомбіновий час плазми, тромбіновий час, активований тромбопластиновий час, фібриноген.

Напрямки дискусії:

1. Сучасне уявлення про систему гемостазу.

2. Методи дослідження судинно-тромбоцитарного та коагуляційного гемостазу.

3. Спадкові та набуті коагулопатії у дітей.

4. Тромбофілії у дітей: спадкові та набуті.

5. Патологія мегакаріоцетарного апарату: трамбоцитопенія, тромбопатія, тромбоцитоз.

6. Спадкові вазопатії у дітей.

7. Набуті авзопатії у дітей: геморагічний васкуліт, пігментна пурпура Шамберга.

8. Імітаційні форми геморагічного діатезу у дітей.

Тема практичного заняття №1

Нормативні документи, види медичниої документації. Експертиза працездатності (трудова і військова). Функціональні обов’язки лікаря)

Нвчальна мета заняття: сформувати у лікарів-слухачів сучасні знання про нормативні директивні правові документи в системі охороні здоров’я.

Професійно-орієнтована мета: навчити лікарів-слухачів основи законодавста України про охорону здоров’я, ознайомити із основними видами медичної експертизи та обов’язками лікаря.

Навчальні питання:

1. Законодавство України про охорону здоров’я.

2. Лікувально-профілактична допомога. Лікуючий лікар.

3. Медико-санітарна експертиза втрати працездатності.

4. Військово-лікарська експертиза.

5. Посадова інструкція для лікаря.

Короткий зміст заняття:

У відповідності із Постановою Верховної Ради № 2802-ХІІ від 19.11.92 р. кожна людина має природне невід’ємне і непорушне право на охорону здоров’я. Законодавство України про охорону здоров’я базується на Конституції України і складається із Основ законодавства та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у галузі охорони здоров’я.

Кабінет Міністрів України організує розробку та здійснення комплексних і цільових законодержавних програм, створює економічні, правові та організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність у галузі охорони здоров’я, забезпечує розвиток мережі закладів охорони здоров’я, укладає міжурядові угоди і координує міжнародне співробітництво з питань охорони здоров’я, а також в межах своєї компетенції здійснює інші повноваження, покладені на органи державної виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.

Згідно із статтею 33 розділу V Основ громаданям України надається лікувально-профілактична допомога поліклініками, лікарнями, диспанмерами, клініками науково-дослідних інститутів та іншими акредетованими закладами охорони здоров’я, окремими медичними працівниками, які мають дозвіл (ліцензію).

Лікуючий лікар може обиратися безпосередньо пацієнтам або призначається керівником закладу охорони здоров’я чи його підрозділу. Пацієнт має право вимагати заміни лікаря, Лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я, за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров’ю населення. Згода інформованого відповідно достатті 39 Основ пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта, який не досягнув віку 15 років, а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників (частина перша статті 43 в редакції Закону №1489-ІІІ від 22.02.2000).

Експертиза тимчасової непрацездатності громадян здійснюється у закладах охорони здоров’я лікарем або комісією лікарів. Медико-соціальні комісії (МСЕК) встановлюють ступінь та причину інвалідності, визначають для інвалідів роботи і професії, доступні їм за станом здоров’я та сприяють відновленню працездатності. Висновки органів МСЕК про умови та характер праці інвалідів є обов’язковим для власників та адміністрації підприємств, установ, організацій (стаття 69 розділу ХІ Основ).

Військово-лікарська експертиза (ВЛК) визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов’язаних, встановлює причини захворювань, поранень та травм, пов’язаних із військовою службою і визначає необхідність й умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. ВЛК створюється при військових комісаріатах і закладах охорони здоров’я Міністерства оборони України, СБУ та інших військових формувань (стаття 70 розділу ІХ Основ). У разі незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи та в інших передбачених законодавством випадках на вимогу громадянина проводиться альтернативна медична експертиза.

На підставі нормативно-правової документації і кваліфікаційних вимог до посади лікаря розробляються посадові інструкції, які включають наступні пункти:

- основні завдання лікаря;

- кваліфікаційні вимоги до лікаря;

- порядок призначення ті звільнення з посади;

- система підпорядкування та зв’язків за посадою;

- місцезнаходження робочого місця, матеріали і устаткування;

- основні нормативні акти, якими керується лікар;

- функції лікаря, його функціональні обов’язки та права;

- відповідальність лікаря;

- критерії оцінки роботи.

Контрольні питання:

1. Основні принципи охорони здоров’я.

2. Права та обов’язки громадян у галузі охорони здоров’я.

3. Лікувально-профілактична допомога населенню.

4. Згода на медичне втручання.

5. Порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян України.

6. Положення про військово-медичну експертизу громадян України.

Тема практичного заняття №2

Тема практичного заняття №3

Короткий зміст заняття.

Клінічна фармакологія – це сукупність науково обгрунтованих принципів раціонального вибору лікуючих засобів для терапії даного захворювання чи синдрому та індивідуального підбору фармакологічних препаратів даному хворому, які доповнюють емпіризм у фармакотерапії, а також сукупність методів контролю терапевтичної ефективності та безпеки ліків.

Клінічна фармакологія розділяється на наступні розділи:

- фармакодинаміка

- фармакокінетика

- взаємодія ліків

- небажані ефекти ліків та методи їх профілактики

- методи контролю ефективності і безпеки лікарських засобів

- методи клінічних випробувань ліків

Фармакодинаміка – механізм дії (процеси взаємодії із тканинними, клітинними та субклітинними рецепторами – специфічними та неспецифічними) та фармакологічні ефекти (їх вміст та зміна залежно від віку, статі хворого, характеру та перебігу захворювання, супутньої патології).

Фармакокінетика – це сукупність процесів, в рультаті яких змінюється концентрація лікуючих засобів в різних середовищах організму хворого та здорового.

Взаємодія ліків – це є однією із найактуальніших проблем клінічної фармакології, що пов’язано із великим арсеналом лікуючих засобів з різною дією, що сприяє поліпрагмазії; існує велика кількість ліків однакової дії, що стимулює їх сумісне застосування для зниження небажаних ефектів чи підсилення дії.

Небажані ефекти – можна умовно розділити на сторонні, токсичні та алергічні. Сторонні реакції виникають як прояв основного механізму дії ліків та спостерігаються при паралельно із лікувальними ефектами препарату. Токсичні реакції описані для дитячого організму. Вони можуть бути пов’язані або із механізмом дії лікуючого засобу. який лежить в основі його терапевтичного ефекту, або із іншими механізмами.

Педіатричні аспекти клінічної фармакології включають:

- фармакогенетику

- вплив ліків на ембріон та плід

- вплив ліків на новонароджених

- виведення ліків з молоком матері

- застосування ліків у дітей дошкільного та шкільного віку

В основу клінічної фармакології покладено по синндромний принцип характеристики фармакологічних препаратів, що дало змогу оцінити особливості фармакодинаміки ліків, результати взаємодії та особливості дозування фармакологічних засобів у дітей.

Контрольні питання.

1. Лікуючі засоби, які використовуються при порушеннях функції ЦНС у підлітковому віці.

2. Лікуючі засоби, які використовуються при серцево-судинній недостатності.

3. Протизапальні засоби, яки використовуються у підлітковій практиці.

4. Протиаритмічні засоби у підлітковій практиці.

5. Протианемічні засоби.

6. Засоби, що використовуються при порушеннях згортання крові.

7. Лікуючі засоби, які використовуються при порушеннях дихання.

8. Лікуючі засоби, які використовуються при захворюваннях шлунково-кишкового тракту у дітей підліткового віку.

9. Лікуючі засоби, які використовуються для лікування інфекційних захворювань.

10. Лікуючі засоби та невідкладні заходи при гострих отруєннях підлітків.

 

Тема пра