Опишіть процеси розробки нормативів гдв, тпв для стаціонарних джерел забруднення.

Тимчасово погоджений викид (ТПВ) - гранична кількість за­бруднюючих речовин г/сек. (оціночна - т/рік) щодо кожного стаціонарного джерела і кожної забруднюючої речовини за умо­ви повного навантаження технологічного і газопилоочисного обладнання, встановлена для підприємства на відповідний тер­мін (узгоджений з місцевою держадміністрацією) до досягнення величин ГДВ з урахуванням упровадження повітроочисних за­ходів і на рівні викидів передових підприємств, аналогічних за потужністю і технологічними процесами.

Гранично допустимий викид (ГДВ) - науково-технічний нор­матив, встановлений за умови, що вміст забруднюючих речовин в приземному шарі атмосфери від джерела або їх сукупності, з урахуванням перспективи розвитку підприємств, установ, орга­нізацій, не перевищував би нормативів екологічної безпеки ат­мосферного повітря

Переробка і знешкодження твердих побутових відходів, у тому числі утилізація осадів, скопів, шламів, очисних споруд - одне із найскладніших і важко вирі­шуваних завдань. Більшість мало- і великотоннажних відходів поки що не знаходять застосування і тому підприємства виму­шені позбуватися від них тим чи іншим шляхом. Крім того, су­часний рівень техніки поки що не дозволяє повністю утилізува­ти всі відходи промислових підприємств, які утворюються, ба­гато з них винятково токсичні. Тому навіть захоронення їх являє собою серйозну проблему, суть якої полягає в повному виклю­ченні можливості проникнення токсичних газів у атмосферне повітря, а фільтратів - у природні води.

Сьогодні найбільшого поширення набули такі технології знешкодження та переробки твердих промислових і побутових відходів: складування на полігонах, спалювання, піроліз, компо­стування.

Утилізація окремих складових відходів проводиться або шляхом окремого збирання їх утильних компонентів, або меха­нізованими методами видалення з загальної маси.

Найпростіша та найпоширеніша в Україні та в багатьох інших країнах споруда для зберігання твердих побутових відходів (ТПВ) - полігони. Складування твердих побутових і промислових відходів на полігонах - це вимушена міра, оскільки наносить шкоди навколишньому природному середовищу і потребує від­чуження великих територій. Відходи складуються в Грунті зі збе­реженням умов, які забезпечують захист від забруднень ґрунту, поверхневих і ґрунтових вод і перешкоджають поширенню хво­роботворних організмів.

ГДВ - це кііькість шкідливих речовин, що не повинна пере­вищуватися пі; час викиду в повітря за одиницю часу, мг/с. Встановлюють ГДВ на основі розрахунку розсіювання в атмос­фері. ЗначенняГДВ і ТПВ не повинні перевищувати будь-який двадцятихвилиший інтервал, прийнятий при встановленні мак­симальних разових значень граничнодопустимих концентрацій. Кожне підприємство, установа, організація має право викидати в атмосферу тільки ті речовини, у тих кількостях і в такому режи­мі часу, які вкаані у письмовому погодженні на викиди.

ГДВ, ТПВ встановлюють для кожного джерела забруднення атмосфери. Внаслідок сумування значень ГДВ і ТПВ окремих джерел забруднення атмосфери встановлюють їх загальну вели­чину дляпідприємства в цілому. Значення ГДВ (ТПВ), як пра­вило, переглядають не рідше одного разу на п'ять років.

Після затвердження норм ГДВ (ТПВ) складають том "Охорона атмосфери та граничнодопустимі викиди (ГДВ)", у якому вмі­щують опис моцивостей досягнення ГДВ на підприємстві, а та­кож значення ЦВ, приземної концентрації шкідливих речовин, зону впливу підриємства, та віддаль на якій досягається макси­мальна приземна концентрація шкідливої речовини. ГДВ розра­ховується залежно від геометричної форми джерела викиду.

Величини ГДВ (ТПВ) встановлюються для всіх підприємств, установ та організацій, які мають стаціонарні джерела забруд­нення атмосферного повітря, на основі затверджених проектів ГДВ згідно з пунктом 8.13 Закону України "Про охорону атмос­ферного повітря" на підставі затверджених проектів ГДВ орга­нами Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства еко-безпеки України і погоджених в органах місцевої адміністрації в частині термінів досягнення величин ГДВ.

ГДВ шкідливих речовин у атмосферу встановлюється для кожного підприємства за умови, що викиди шкідливих речовин від даного джерела у сукупності з іншими джерелами з визна­ченням перспективи розвитку не створять приземну концентра­цію шкідливих речовин, яка б перевищувала ГДК_{м р}

129. Для утворення горючої суміші необхідно компонентів:

Процес горіння потребує поєднання трьох компонентів:

- речовини, що здатна горіти;

- джерела запалювання, з відповідним запасом енергії;

- окислювача – найбільш бурхливе горіння відбувається у чистому кисні.

Горючі речовини можуть перебувати у трьох агрегатних станах:

- рідкому;

- твердому;

- газоподібному.

Якщо речовина утворила з повітрям горючу суміш, вона стає готовою до горіння і становить велику небезпеку, бо не потребує потужного й тривалого джерела вогню, а запалюється від малопотужної іскри.

Важливою характеристикою горючої суміші є процентне співвідношення горючої речовини й кисню у повітрі.

Горючі суміші залежно від співвідношення пального та окислювача поділяються на такі види:

- бідні – мають надлишок окислювача і недостатню кількість горючої речовини;

- багаті – мають надлишок горючої речовини.

133. До санітарно-гігієнічних факторів, що визначають умови праці, належить:

Умови праці — це сукупність взаємозв'язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров'я і працездатність людини.

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на чотири класи:

§ 1 клас — оптимальні умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.

§ 2 клас — допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періоді.

§ 3 клас — шкідливі умови праці - характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство.

§ 1-й ступінь — умови праці, що характеризуються такими відхиленнями від гігієнічних нормативів, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань та найчастіше сприяють зростанню захворюваності з тимчасовою втратою працездатності;

§ 2-й ступінь — умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, підвищення частоти загальної захворюваності, появи окремих ознак професійної патології;

§ 3-й ступінь — умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до підвищення рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та розвитку, як правило, початкових стадій професійних захворювань;

§ 4 клас — небезпечні (екстремальні) - умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.