ТОП 10:

Опишіть процеси розробки нормативів ГДВ, ТПВ для стаціонарних джерел забруднення.



Тимчасово погоджений викид (ТПВ) - гранична кількість за­бруднюючих речовин г/сек. (оціночна - т/рік) щодо кожного стаціонарного джерела і кожної забруднюючої речовини за умо­ви повного навантаження технологічного і газопилоочисного обладнання, встановлена для підприємства на відповідний тер­мін (узгоджений з місцевою держадміністрацією) до досягнення величин ГДВ з урахуванням упровадження повітроочисних за­ходів і на рівні викидів передових підприємств, аналогічних за потужністю і технологічними процесами.

Гранично допустимий викид (ГДВ) - науково-технічний нор­матив, встановлений за умови, що вміст забруднюючих речовин в приземному шарі атмосфери від джерела або їх сукупності, з урахуванням перспективи розвитку підприємств, установ, орга­нізацій, не перевищував би нормативів екологічної безпеки ат­мосферного повітря

Переробка і знешкодження твердих побутових відходів, у тому числі утилізація осадів, скопів, шламів, очисних споруд - одне із найскладніших і важко вирі­шуваних завдань. Більшість мало- і великотоннажних відходів поки що не знаходять застосування і тому підприємства виму­шені позбуватися від них тим чи іншим шляхом. Крім того, су­часний рівень техніки поки що не дозволяє повністю утилізува­ти всі відходи промислових підприємств, які утворюються, ба­гато з них винятково токсичні. Тому навіть захоронення їх являє собою серйозну проблему, суть якої полягає в повному виклю­ченні можливості проникнення токсичних газів у атмосферне повітря, а фільтратів - у природні води.

Сьогодні найбільшого поширення набули такі технології знешкодження та переробки твердих промислових і побутових відходів: складування на полігонах, спалювання, піроліз, компо­стування.

Утилізація окремих складових відходів проводиться або шляхом окремого збирання їх утильних компонентів, або меха­нізованими методами видалення з загальної маси.

Найпростіша та найпоширеніша в Україні та в багатьох інших країнах споруда для зберігання твердих побутових відходів (ТПВ) - полігони. Складування твердих побутових і промислових відходів на полігонах - це вимушена міра, оскільки наносить шкоди навколишньому природному середовищу і потребує від­чуження великих територій. Відходи складуються в Грунті зі збе­реженням умов, які забезпечують захист від забруднень ґрунту, поверхневих і ґрунтових вод і перешкоджають поширенню хво­роботворних організмів.

ГДВ - це кііькість шкідливих речовин, що не повинна пере­вищуватися пі; час викиду в повітря за одиницю часу, мг/с. Встановлюють ГДВ на основі розрахунку розсіювання в атмос­фері. ЗначенняГДВ і ТПВ не повинні перевищувати будь-який двадцятихвилиший інтервал, прийнятий при встановленні мак­симальних разових значень граничнодопустимих концентрацій. Кожне підприємство, установа, організація має право викидати в атмосферу тільки ті речовини, у тих кількостях і в такому режи­мі часу, які вкаані у письмовому погодженні на викиди.

ГДВ, ТПВ встановлюють для кожного джерела забруднення атмосфери. Внаслідок сумування значень ГДВ і ТПВ окремих джерел забруднення атмосфери встановлюють їх загальну вели­чину дляпідприємства в цілому. Значення ГДВ (ТПВ), як пра­вило, переглядають не рідше одного разу на п'ять років.

Після затвердження норм ГДВ (ТПВ) складають том "Охорона атмосфери та граничнодопустимі викиди (ГДВ)", у якому вмі­щують опис моцивостей досягнення ГДВ на підприємстві, а та­кож значення ЦВ, приземної концентрації шкідливих речовин, зону впливу підриємства, та віддаль на якій досягається макси­мальна приземна концентрація шкідливої речовини. ГДВ розра­ховується залежно від геометричної форми джерела викиду.

Величини ГДВ (ТПВ) встановлюються для всіх підприємств, установ та організацій, які мають стаціонарні джерела забруд­нення атмосферного повітря, на основі затверджених проектів ГДВ згідно з пунктом 8.13 Закону України "Про охорону атмос­ферного повітря" на підставі затверджених проектів ГДВ орга­нами Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства еко-безпеки України і погоджених в органах місцевої адміністрації в частині термінів досягнення величин ГДВ.

ГДВ шкідливих речовин у атмосферу встановлюється для кожного підприємства за умови, що викиди шкідливих речовин від даного джерела у сукупності з іншими джерелами з визна­ченням перспективи розвитку не створять приземну концентра­цію шкідливих речовин, яка б перевищувала ГДКм р

129. Для утворення горючої суміші необхідно компонентів:

Процес горіння потребує поєднання трьох компонентів:

- речовини, що здатна горіти;

- джерела запалювання, з відповідним запасом енергії;

- окислювача – найбільш бурхливе горіння відбувається у чистому кисні.

Горючі речовини можуть перебувати у трьох агрегатних станах:

- рідкому;

- твердому;

- газоподібному.

Якщо речовина утворила з повітрям горючу суміш, вона стає готовою до горіння і становить велику небезпеку, бо не потребує потужного й тривалого джерела вогню, а запалюється від малопотужної іскри.

Важливою характеристикою горючої суміші є процентне співвідношення горючої речовини й кисню у повітрі.

Горючі суміші залежно від співвідношення пального та окислювача поділяються на такі види:

- бідні – мають надлишок окислювача і недостатню кількість горючої речовини;

- багаті – мають надлишок горючої речовини.

133. До санітарно-гігієнічних факторів, що визначають умови праці, належить:

Умови праці — це сукупність взаємозв'язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров'я і працездатність людини.

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на чотири класи:

§ 1 клас — оптимальні умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.

§ 2 клас — допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періоді.

§ 3 клас — шкідливі умови праці - характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство.

§ 1-й ступінь — умови праці, що характеризуються такими відхиленнями від гігієнічних нормативів, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань та найчастіше сприяють зростанню захворюваності з тимчасовою втратою працездатності;

§ 2-й ступінь — умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, підвищення частоти загальної захворюваності, появи окремих ознак професійної патології;

§ 3-й ступінь — умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до підвищення рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та розвитку, як правило, початкових стадій професійних захворювань;

§ 4 клас — небезпечні (екстремальні) - умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.229.118.253 (0.004 с.)