ТОП 10:

Наведіть класифікацію мікроорганізмів за зовнішніми морфологічними та внутрішніми фізіолого-біохімічними ознаками бактеріальних клітин.



1)прокаріоти – безядерні (бактерії, ціанобактерії), найбільш просто організовані, сама багаточисельна група

2) еукаріоти - мають ядро (актиноміцети, плісняві гриби, до яких відносять і дріжджі, мікроскопічні водорості),

3) ультрамікроби – внутриклитинні паразити - не маютьвласної клітинної структури (віруси, фагі, пріони), мають спеціфічну будову

Для класифікації у мікробіології використовують наступні ознаки:

- морфологічні (форма, розміри, рух, спороутворення, забарвлення по способу Грамма);

- фізіологічні (відношення до вуглеводів, кисню, типу живлення);

- культуральні (характер росту на різних поживних середовищах, наявність плівки, муті, осадку на індивідуальному середовищі, тип колонії та особливості росту на твердих середовищах);

- біохімічні (особливості будови ДНК).

За штучною класифікацією: бактерії віднесені до царства прокаріотів, яке поділяється на два розділи: у перший розділ входять ціанобактерії (синьо-зелені водорості), у другий – бактерії.

1) Ціанобактерії (синьо-зелені водорості) – 1600 видів, здатні до фотосинтезу, типові прокаріоти, за фізіологичними та синтетичними властивостями, але мають фотоактивний пігмент.

2) Бактерії (за способом забарвлення по Грамму):

- грацилікути – тонка клітинна стінка (спірохети, палочковидні, рикетсії, хламідії);

- фірмікути – товста клітинна стінка, Грамм(+), (сфероподібні, палочковидні, актіноміцети, коренебактерії – булавоподібні, міксобактерії);

- тенерікути – маленькі, ніжні клітинні стінки (не постійні); мікоплазми;

- мендозікути – архібактерії, із дефектною клітинною стінкою.

Класифікацію, яка об'єднує родинні форми, пов'язані загальним походженням організмів із врахуванням історії розвитку, називають природною.

За природної класифікаціей всі бактерії розподілені на чотири класси: Eubacteriae, Actinomycetes, Myxobacteriae, Spirochaetae.

За зовнішнім виглядом бактерії поділяються на такі основні групи: кулеподібні, паличкоподібні, звивисті, нитчасті, гіллясті, стеблеві та ті бактерії, що брунькуються.

Результат забарвленя клітин бактерій по Граму – 2 кольори: фіолетовий колір – грам-позитивні Г(+), червоний –грам- негативні Г(-).

За положенням джгутиків на тілі бактерій класифікують:

- монотріх – один джгутик на полюсі клітини;

- амфітріх – по одному джгутику з обох боків тіла;

- лофотріх – пучок джгутиків на одному полюсі або з обох

боків;

- перітріх – джгутики розташовані по всій поверхні тіла

З яких причин стається найбільша кількість нещасних випадків на виробництві?

Причини виникнення нещасних випадків:

- Організаційна: відсутність або неякісне навчання охорони праці, відсутність інструкцій з охорони праці, незадовільний утримання робочих місць і т.д.

- Технічні: невідповідність нормам безпеки конструкції інструменту; неправильний вибір режиму обробки, транспортування; недотримання термінів планово-попереджувальних ремонтів.

- Санітарно-гігієнічні: аномальні метеоумови, загазованість, запиленість, погане освітлення, випромінювання і т.д.

- Психофізіологічні: висока тяжкість і напруженість праці, підвищена стомлюваність, зниження уважності.

Найчастіше причиною нещасних випадків є людський фактор,тобто неправильні дії людей (мимовільні або навмисні). Томувивчають психологічні особливості небезпечного і безпечної поведінки людейпід час трудового процесу, а також особливості виникнення неправильнихдій людей, зумовленими їх психофізіології.

Неправильні дії можуть бути мимовільними і навмисними.

Поясніть поняття пристосувальної мінливості людських популяцій до клімато-географічних умов.

Модифікаційна мінливість (пристосувальна мінливість)— зміни у фенотипі організму, що у більшості випадків носять пристосувальний характер та утворюються внаслідок взаємодії генотипу із навколишнім середовищем. Зміни в організмі, або модифікації, не успадковуються. У цілому поняття «модифікаційна мінливість» відповідає поняттю «визначена мінливість», яке ввів Чарльз Роберт Дарвін.

Представники виду сучасної людини заселили майже всі частини нашої планети: Арктику, тропіки, пустелі, високогір'я. Ці зони відрізняються по клімату, ландшафту, геохімічним особливостям. Групи людей, що населяють різні кліматично регіони, які характеризуються не тільки специфічними зовнішніми ознаками, а й цілим рядом особливостей обміну речовин та інших фізіологічних і біохімічних показників. . Антропологів цікавить питання про причини спостережуваного різноманіття в межах єдиного виду Homo sapiens. Основні причини - відбулося широке розселення людства по земній кулі і високий розвиток матеріальної культури. Людина освоює різні географічні зони, створюючи культурно-господарські комплекси, що гармоніюють з вимогами навколишнього середовища. З іншого боку, культурно-господарська діяльність людини не забезпечує повної ізоляції його від впливів середовища проживання.

Антропологи сьогодні досліджують роль кліматичних факторів у формуванні пристосувальних особливостей у групах, що населяють певні природні зони, з яскраво вираженою специфікою, кліматично факторів, мінералогічних та інших, особливо областей з екстремальними умовами існування (аридні зони). Аналіз морфологічних і фізіологічних ознак корінного населення аридних зон дозволив істотну територіальну мінливість особливостей будови тіла і показників обміну речовин. Показано, наприклад, що в тропічній зоні знижується вміст холестерину в крові і підвищується рівень гамма-глобулінової фракції плазми крові білків, володіє імунними властивостями. Зниження рівня жирового обміну пов'язане зі зниженням основного обміну і теплопродукції в умовах тропіків, а зазначені зміни в імунній системі обумовлені широким розповсюдженням інфекційних хвороб. Виявлена ​​закономірна мінливість мінерального обміну, тісно пов'язана з вмістом мінеральних речовин у навколишньому природному середовищі: грунті, воді і рослинах. Будова скелета людини дуже чутливо до нестачі кісткових мінеральних речовин. Наприклад, населення областей з недоліком кальцію і фосфору, що становлять основний мінеральний компонент кістки, відрізняється меншим зростанням, широкої і круглою головою, більш широким обличчям. У зонах з оптимальним вмістом цих елементів, навпаки: зріст людини вище, голова більш подовжена, особа більш вузьке.

Констатовано чітка географічна мінливість морфофункціональних ознак. У напрямку екватора вага тіла закономірно знижується: на півночі зосереджені більш масивні й коротконогі варіанти, на півдні - більш легкі й довгоногі.

113.Комісія з охорони праці підприємства створюється рішенням:

- Трудового колективу.

-Склад комісії:

- Представники роботодавця;

- Представники професійної спілки;

- Уповноважена найманими працівниками особа;

Спеціалісти з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства

Охарактеризуйте мінливість як основу еволюційних змін. Поняття генетичної та негенетичної мінливості.

Мінли́вість — здатність живих організмів набувати нових ознак, відмінних від предків і їхніх станів у процесі індивідуального розвитку. Розрізняють декілька типів мінливості:

  • Спадкову і неспадкову (модифікаційну або фенотипну).
  • Індивідуальну (відмінність між окремими особинами) і групову (між групами особин, наприклад, різними популяціями даного виду). Групова мінливість є похідною від індивідуальної.
  • Якісну і кількісну
  • Спрямовану і неспрямовану.

Мінливість є протилежним процесом спадковості. Вона забезпечує появу нових ознак та їхніх станів, завдяки чому утворюються нові види і відбувається історичний розвиток біосфери в цілому.

Спадкова мінливість - мінливість, яка характеризується зміною генотипу внаслідок мутацій або перекомбінації генів під час злиття гамет, при заплідненні тощо. Зміни, викликані спадковою мінливістю, успадковуються. Спадкова мінливість приймається синтетичною теорією еволюції як основа природного добору. Спадкова мінливість буває комбінативною та мутаційною.

Комбінативна мінливість - поява нових поєднань ознак внаслідок рекомбінації генів. Причини комбінативної мінливості:

· Незалежне розходження хромосом під час мейозу;

· Випадкове сполучення хромосом під час запліднення;

· Кросинговер.

Мутаційна мінливість зумовлює зміну структури спадкових одиниць (генів, хромосом) та успадкування цих змін.

  • Геномні (зміна кількості хромосом)
    • Поліплоїдія (3n, 4n тощо)
    • Гетероплоїдія (n+1, 2n+2 тощо)
  • Хромосомні
    • делеція - випадання ділянки хромосоми (втрачання певних спадкових властивостей);
    • дуплікація - подвоєння ділянки хромосоми;
    • інверсія - поворот ділянки хромосоми на 180°;
    • транслокація - перенесення ділянки хромосоми на іншу хромосому;
  • генні (зачіпання структури гена - мутону - ділянки, що складається з двох нуклеотидів).

Прикладом мутації є деамінування цитозину в молекулах ДНК та утворення пари У-Г замість канонічної пари Ц-Г. Це зумовлюється деамінуванням цитозину внаслідок спонтанних хімічних реакцій. Загалом, мутації виявляються у фенотипі, тільки якщо вони є домінантними. Домінантні мутації пригнічують рецесивні мутації того ж роду. Проте, при чинниках навколишнього середовища, які не відповідають домінантним мутаціям, відбувається вивільнення рецесивних мутацій та успадкування цих змін - такий загальний механізм стабілізувального природного добору.

Мутаційна мінливість приймається синтетичною теорією еволюції як субстрат природного добору. Згідно з цією теорією, етапи природного добору поділяються на такі стадії:

1) Спочатку з’являється особина з новими властивостями (мутаціями);

2) Потім вона виявляється здатною або нездатною залишити нащадків;

3) Якщо особина залишає нащадків, то зміни у її генотипі закріплюються.

Неспадкова або Модифікаційна мінливість - мінливість, що характеризується зміною фенотипу під дією умов навколишнього середовища. Зміни у більшості випадків носять адаптивний характер. Модифікаційна мінливість зумовлена реакцією генотипу на навколишнє середовище - нормою реакції. Внаслідок цього відбувається зміна інтенсивності ферментативних реакцій (посилюється біосинтез певних білків), що зумовлює формування певних адаптацій до навколишнього середовища (приклад: засмага). Норма реакції генетично детермінована, а отже, якщо під дією навколишнього середовища вона розширюється, зміни у межах норми реакції успадковуються. Самі зміни у фенотипі не успадковуються. Норма реакції визначається неповним домінуванням алелів у онтогенезі та можливим спектром експресії цих алелей у залежності від умов навколишнього середовища. Кожен вид має межі норми реакції - наприклад, особину певного виду не можна вигодувати до маси, в багато разів перевершуючу середньостатичну масу для цього виду.

Модифікаційна мінливість приймається епігенетичною теорією еволюції як основа природного добору.

Існує епігенетична теорія еволюції, згідно з якою природний добір є наслідком морфозів, тобто, модифікаційна мінливість - субстрат до природного добору. При цьому, при порушенні цілісності онтогенезу внаслідок морфозу виникає його дестабілізація. Це обумовлює певну поведінкову або морфологічну адаптацію до морфозу. Формується креод (епігенетична система), пристосований до морфозу. Виникає найбільш доцільний фенотип. Іноді внаслідок цього відбувається генокопіювання модифікацій - епігенетичне ремоделювання ділянок хроматину, що призводить до успадковування змін у фенотипі. Якщо утворена мутація є доцільною відносно умов навколишнього середовища, то особина залишає потомство, і таким чином всереднині утворюються угруповання з певнии адаптаціями.







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.94.202.172 (0.027 с.)