Міжнародний комерційний арбітраж

- третейський суд, заснований на арбітраж, угоді сторін контракту, що розглядає цив.-правові спори з іноз. елементом. Є осн. механізмом вирішення спорів, які виникають при здійсненні зовнішньоторг. та ін. видів міжнар. екон. зв'язків, тобто комерц. спорів. Поняття і назва «третейський суд» використовуються не тільки стосовно М. к. а. Є третейські суди, що вирішують спори між д-вами як суб'єктами міжнар. публіч. права. Вони можуть утворюватися для вирішення спорів вітчизняними фіз. та юрид. особами. Осн. джерелом правового регулювання М. к. а. в Україні є Закон «Про міжнародний комерційний арбітраж» (1994). Він грунтується на Типовому законі про міжнародний торговельний арбітраж, прийнятому 1985 Комісією ООН з права міжнар. торгівлі (ЮНСІТРАЛ) і схваленому ГА ООН для можливого використання д-вами у своєму зак-ві. Укр. закон застосовується до М. к. а., якщо місце арбітражу знаходиться на тер. України, а в окр. випадках — якщо арбітраж знаходиться за кордоном (ст. 1). Він регламентує порядок укладення арбітраж, угоди, склад третейського суду та його компетенцію, правила арбітраж, провадження, винесення арбітраж, рішення і припинення розгляду, а також визнання і виконання в Україні іноз. арбітраж, рішень. Норми укр. закону поєднуються з положеннями міжнар. договорів стосовно комерц. арбітражу, учасницею яких є Україна. Це, зокрема, Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 (Україна ратиф. 18.Ш 1963) і Нью-Йоркська конвенція про визнання і виконання іноз. арбітраж, рішень 1958 (Україна ратиф. 22.УІІІ 1960), норми якої практично повністю відтворені у розд. VIII Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж». М. к. а. може бути утворений спеціально для розгляду окр. справи (аd hос; його прийнято називати ізольованим), або як постійно діюча арбітраж, установа (інституційний арбітраж). Постійно діючі арбітражі утворюються при торг., торг.-пром. палатах, біржах, банківських асоціаціях тощо. Серед них розрізняють заг. арбітражі, що існують при торг, палатах відповідних країн, і спеціалізовані, які розглядають певні спірні справи з урахуванням виду товару чи напряму діяльності, напр. Арбітраж Лондонської асоціації з торгівлі зерном; Міжнародний арбітраж з морського і внутрішнього судноплавства у м. Гдині (Польща) та ін. Існує понад 100 постійно діючих арбітражів. Широко відомі і користуються високим авторитетом такі установи, як Міжнародний арбітражний суд Міжнародної торгової палати у м. Парижі (Франція), Лондонський міжнародний третейський суд, Арбітражний інститут Торгової палати м. Стокгольма (Швеція), Американська арбітражна асоціація. В Україні органами М. к. а. є Міжнародний комерційний арбітражний суд і Морська арбітражна комісія (обидва — при Торгово-промисловій палаті України). Це самостійні постійно діючі арбітраж, установи — третейські суди, що здійснюють свою діяльність згідно з Законом «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Найважливішою (через відмінності у правовому становищі) є класифікація міжнародних комерційних арбітражів за терміном їх дії. Виділяють постійно діючі (інституційні) арбітражі та арбітражі "ad hoc" ("ізольовані") - на окремий випадок. Можна виділити декілька ознак, за якими проводиться класифікація цих двох видів арбітражу. По-перше, для інституційного арбітражу характерна наявність недержавної організації, яка створила і опікає інституційний арбітраж. Арбітраж ad hoc організується сторонами і не пов'язаний з будь-якою установою. По-друге, на відміну від арбітражу ad hoc інституційний арбітраж діє на підставі правил розгляду спорів, які зібрані в регламенті інституційного арбітражу.

Загальна характеристика Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

 

Арбітраж – будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема, Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України;

Третейський суд – одноособовий арбітр або колегія арбітрів;

Суд – відповідний орган судової системи держави;

Термін "комерційний” тлумачиться широко й охоплює питання, що випливають з усіх відносин торгового характеру (як договірних, так і не договірних).

До міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися:

· спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї зі сторін знаходиться за кордоном;

· спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їхніми учасниками, а так само їх спори з іншими суб’єктами права України.

Арбітражна угода за законодавством

Стаття 7: " Арбітражна угода – це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв’язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Склад арбітражного суду. Призначення суддів

Стаття 10: "Сторони можуть за власним розсудом визначати кількість арбітрів. Якщо сторони не визначать цієї кількості, то призначаються три арбітри”.

Стаття 11: "Жодна особа не може бути позбавлена права виступати арбітром через її громадянство, якщо сторони не домовились про інше. Сторони можуть за власним розсудом узгодити процедуру призначення арбітра чи арбітрів.

В разі відсутності такої угоди:

· при арбітражі з трьома арбітрами кожна сторона призначає одного арбітра, і двоє призначених таким чином арбітрів призначають третього арбітра;

· якщо сторона не призначить арбітра протягом 30 днів після отримання прохання про це від другої сторони або якщо двоє арбітрів протягом 30 днів із моменту їхнього призначення не домовляться про призначення третього арбітра, на прохання будь-якої сторони арбітр призначається президентом Торгово-промислової палати України;

· при арбітражі з одноособовим арбітром, якщо сторони не домовляться про вибір арбітра, на прохання будь-якої сторони арбітр призначається президентом Торгово-промислової палати України.

Якщо під час процедури призначення, узгодженої сторонами:

· одна зі сторін не дотримується такої процедури; або

· сторони або два арбітри не можуть досягти згоди згідно з такою процедурою; або

· третя особа, включаючи установу, не виконує яку-небудь функцію, покладену на неї згідно з такою процедурою, - будь-яка сторона може просити президента Торгово-промислової палати України, вжити необхідних заходів, якщо тільки угода про процедуру призначення не передбачає інших способів забезпечення призначення.

Рішення з будь-якого питання, що приймається президентом Торгово-промислової палати України не підлягає оскарженню. При призначенні арбітра президентом Торгово-промислової палати України зважає на будь-які вимоги, що ставляться до кваліфікації арбітра угодою сторін, і такі міркування, які можуть забезпечити призначення незалежного й неупередженого арбітра, а в разі призначення одноособового або третього арбітра бере також до уваги бажаність призначення арбітром особи іншого громадянства, ніж громадянство, до якого належать сторони”.

Стаття 12 (відвід арбітрів): "У разі звернення до будь-якої особи у зв’язку з її можливим призначенням як арбітра ця особа повинна повідомити про будь-які обставини, які можуть викликати обґрунтовані сумніви щодо її неупередженості або незалежності. Арбітр із моменту його призначення і протягом усього арбітражного розгляду повинен без зволікання повідомити сторони про такі обставини, якщо він не повідомив їх про ці обставини раніше.

Арбітражне провадження

Стаття 18: "До сторін повинно бути рівне ставлення, і кожній стороні повинні бути надані всі можливості для викладу своєї позиції”.

За умови цього сторони можуть на свій розсуд домовитись про процедуру розгляду справи третейським судом. В разі відсутності такої угоди третейський суд може з дотриманням положень цього Закону вести арбітражний розгляд таким чином, який він вважає належним.

Повноваження, надані третейському судові, включають повноваження на визначення:

· допустимості;

· належності;

· істотності;

· значущості будь-якого доказу.

Сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце арбітражу. В разі відсутності такої домовленості місце арбітражу визначається третейським судом з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зручності для сторін.

Третейський суд може, якщо сторони не домовились про інше, зібратись в будь-якому місці, яке він вважає належним для проведення консультацій між його членами, заслуховування свідків, експертів чи сторін або для огляду товарів, іншого майна чи документів.

Якщо сторони не домовились про інше, арбітражний розгляд щодо конкретного спору починається у день, коли прохання про передачу цього спору до арбітражу одержано відповідачем

Сторони можуть на свій розсуд домовитись про мову чи мови, які використовуватимуться в арбітражному розгляді. В разі відсутності такої домовленості третейський суд визначає мову або мови, які повинні використовуватися під час розгляду.

Третейський суд може дати розпорядження про те, щоб будь-які заяви і документальні докази супроводжувалися перекладом на мову або мови, про які домовились сторони або які визначені третейським судом.

За умови дотримання будь-якої іншої угоди сторін третейський суд приймає рішення про те, чи проводити усне слухання справи для представлення доказів або усних дебатів, чи здійснювати розгляд тільки на підставі документів та інших матеріалів. Проте, крім того, випадку, коли сторони домовились не проводити усного слухання, третейський суд повинен провести таке слухання на відповідній стадії розгляду, якщо про це просить будь-яка зі сторін.

Якщо сторони не домовились про інше, в тих випадках, коли без зазначення поважної причини:

· позивач не подає свою позовну Заяву, а відповідач заперечує, – третейський суд припиняє розгляд;

· відповідач не подає своїх заперечень щодо позову згідно з вимогами пункту 1 статті 23, – третейський суд продовжує розгляд, не розцінюючи таке неподання само по собі як визнання тверджень позивача;

· будь-яка сторона не з’являється на слухання або не подає документальні докази, – третейський суд може продовжити розгляд та прийняти рішення на підставі доказів, які є у справі.

Якщо сторони не домовились про інше, третейський суд може:

a) призначити одного або кількох експертів для подання йому доповіді з конкретних питань, які визначаються третейським судом;

b) зажадати від сторони надання експертові будь-якої інформації, що стосується справи, чи пред’явлення для огляду або надання можливості огляду будь-яких документів, товарів чи іншого майна, що мають відношення до справи.

В разі відсутності домовленості сторін про інше експерт, якщо сторона просить або якщо третейський суд вважає це за необхідне, повинен після подання свого письмового або усного висновку взяти участь у слуханні, на якому сторонам надається можливість ставити йому запитання та представляти свідків-експертів для одержання свідчень із спірних питань