Культурно-просвітницька робота

Згідно з «Положенням про бібліотеку загальноосвітнього навчаль­ного закладу», однією з основних функцій шкільної бібліотеки є по­пуляризація літератури за допомогою культурно-просвітницьких за­ходів.

Культурно-просвітницькі заходи спрямовані на задоволення інфор­маційних та культурних потреб як окремих груп користувачів (поєдна­них за інтересами), так і широкого загалу користувачів бібліотеки.

Під час проведення культурно-просвітницьких заходів бібліоте­кою використовуються наочні (книжкові виставки, плакати, альбоми тощо) та рекомендаційні (огляди, обговорення, конференції, дискусії, усні журнали) форми роботи. Вони базуються на широкій демонстра­ції новим надходжень та тематичному показі літератури за актуальни­ми для школи темами.

Найбільш дієвою формою наочної роботи є книжкова виставка. Вона орієнтована на інформування читачів щодо змісту бібліотечного фонду, рекламу окремих видань і розкриття їхнього змісту.

Книжкова виставка — це комплекс спеціально відібраних та сис­тематизованих документів розставлених таким чином, щоб привер­нути увагу користувача, зацікавити його та задовольнити існуючий інтерес або його Інформаційні потреби. Виставка повинна мати висо­кий рівень інформативності, новизни, демонструвати художній смак її організаторів. Виникненню інтересу до виставки сприяє її місцезна­ходження, художнє оформлення, технічне оснащення. Увагу привер­тають, зокрема, виразні заголовки, яскраві Ілюстрації, символи, емб­леми, включення до експозиції художніх виробів, макетів тощо.

Готуючи виставку, слід враховувати вікові та соціально-психологіч­ні особливості конкретних груп користувачів (див. табл. на с. ЗО).

Книжкові виставки за видами поділяються на:

• виставки нових надходжень;

• тематичні виставки.

Залежно від завдань виставки бувають: універсальні, видань різ­них років, «забутих» книжок, а також постійні, тимчасові, внутрішньобібліотечні та позабібліотечні.

Таблиця

Вік учнів	Вимоги до книжкових виставок
6—9 років	Яскравість, невеликий обсяг, використання в оформленні малюнків, ляльок, іграшок; за можливістю, текстові звернення тощо
10—11 років	Попит на тематичні виставки: визначення нового аспекту років в знайомій читачам темі; розшифровка теми в цитаті, у підзаголовках розділів; назви книжок, що експонуються, розширюють кругозір читачів, поглиблюють розуміння ними теми; велику роль відіграє незвичайність книжки
12—14 років	Заголовки виставок повинні викликати бажання років розмірковувати, сперечатись; доцільно організовувати виставки, що складаються з журнально-газетних статей; виставки слід розраховувати на невеликі групи читачів, наприклад для тих, хто займається в студіях, кружках, факультативах, на спецкурсах тощо

 

Виставки нових надходжень бувають універсального характеру, за типами і видами видань, за галузями знань. Видання, представлені на них, об'єднані за формальними ознаками: час виходу у світ, надхо­дження до бібліотеки, а також за галузями знань.

Для вчителів корисно організовувати експрес-виставки новинок ме­тодичної книги та публіцистичних статей. Доцільно готувати виставки та огляди методичної літератури до серпневих зустрічей учителів, педрад у навчальному закладі, засідань предметних методичних об'єднань.

Основним і найбільш поширеним видом книжкових виставок є тематична виставка.

Тематичні виставки призначені для рекомендації літератури з актуальних питань. їхня мета — допомогти читачеві в отриманні чи поглибленні знань з окремого питання шляхом популяризації спе­ціально підібраної літератури. Структура виставки, назва її розділів, цитати, характер систематизації документів допомагають користува­чам у вивченні теми.

Тематичні виставки організовують з актуальних питань, з проблем суспільного життя, науки, культури, мистецтва, з тем, орієнтованих на певну групу користувачів, до річниць знаменитих дат, та про ді­яльність видатних людей, на допомогу навчальному процесу, з метою популяризації окремих видань.

Організація тематичної виставки складається з таких етапів:

1. Вибір теми, визначення читацького призначення.

2. Визначення мети, складання плану.

3. Виявлення видань, відбір їх з фонду, систематизація.

4. Підбір текстів, художнє оформлення, розміщення матеріалу.

5. Реклама виставки (оголошення).

6. Експонування виставки.

7. Аналіз ефективності.

Бібліотекар може запропонувати учням спільно визначити тему книжкової виставки, її побудову, характер оформлення тощо.

Книжкова виставка обов'язково повинна супроводжуватись огля­дом представлених на ній видань.

Огляд — це розповідь про видання, що представлені на виставці. Огляд проводять з метою розширення читацького попиту. Централь­ною частиною огляду має бути розкриття змісту теми. Основними ви­могами до огляду є: цінність відібраних матеріалів, цікавість і доступ­ність викладення матеріалу, прагнення активізувати читачів.

До традиційних наочних форм популяризації видань відносять та­кож і бібліотечні плакати (привертають увагу до діяльності бібліо­теки, рекомендують й розкривають зміст книги, сповіщають про нові видання тощо), альбоми (зібрання матеріалів за темами з короткими пояснювальними текстами), ілюстрована картотека (тематична до­бірка матеріалів, головним чином із періодичних видань, яка поєдна­на з невеликими ілюстрованими вставками, що вказують на тему).

Велику увагу приділяють у бібліотеках рекомендаційним формам роботи. Вони допомагають учням набувати різнобічних знань, сис­тематизувати їх та оцінювати, збагачувати життєвий досвід. Впрова­джуючи такі форми роботи, шкільний бібліотекар створює умови для зацікавленого обміну думками з приводу хвилюючих тем і проблем.

Обговорення книжок — це вільна дискусія стосовно, головним чином, художніх творів. Педагогічне значення цієї форми роботи по­лягає в тому, що обговорення підвищує читацьку активність, сприяє формуванню навичок критичного мислення учнів, їх самостійної ро­боти з книжкою, вихованню естетичних поглядів та смаків. Однією з важливих умов, що забезпечують жвавий, корисний обмін думками про книжку, є вибір твору та копітка підготовча робота.

Підготовка до обговорення книжки складається з таких етапів:

1. Визначення теми для обговорення.

2. Вибір книжки.

3. Складання переліку питань для обговорення.

4. Розроблення плану обговорення.

5. Підготовка читачів (книжку мають прочитати всі учасники об­говорення).

Під час підготовки до обговорення книжки слід враховувати, що у процесі обговорення більшість часу відводиться виступам читачів, а для вступної промови ведучого і підбиття підсумків обговорення на­дається 10—15 хвилин. Бажано, щоб в обговоренні брали участь гру­пи чисельністю 15—20 осіб (але не більше 25—30 осіб).

Матеріали обговорення (план проведення, відгуки читачів тощо) збираються та зберігаються в бібліотеці.

Близькою до обговорення книжок є читацька конференція.

Читацька конференція — присвячується певній проблемі та про­водиться з учнями старших класів. її мета — виховання в школярів вміння аналізувати прочитане та висловлювати власні думки.

Основні вимоги до підготовки та проведення конференції: акту­альність і глибина розкриття проблеми, її значущість для даної ауди­торії, новизна матеріалів, необхідний мінімум екземплярності видань у фонді бібліотеки.

Підготовка читацької конференції складається з таких етапів:

1. Визначення теми та педагогічних завдань.

2. Вивчення читацьких інтересів аудиторії.

3. Розробка програми.

4. Відбір літератури, її вивчення.

5. Організація книжкової виставки.

6. Видача літератури.

7. Довідково-бібліографічна та консультативна допомога всім охо­чим узяти участь у конференції (допомога учасникам конференції ло­гічно побудувати доповіді, підібрати допоміжні матеріали тощо).

Близькими до читацьких конференцій за дискусійним та критико-аналітичним напрямом є диспут. Мета диспуту — визначення різних підходів, затвердження найбільш обґрунтованих точок зору, поглядів на проблему.

Цікавими є заходи, що носять рекомендаційно-інформаційний ха­рактер: усні журнали та бібліографічні огляди.

Усні журнали — це оперативне інформування про новинки га­лузевої та художньої літератури, про видання, що готуються до дру­ку тощо. Журнал складається з умовних «сторінок». Обсяг журналу не повинен перевищувати 3—4 сторінки. Обов'язковою є бібліогра­фічна сторінка.

Особливе місце в роботі бібліотеки посідають літературні та ко­ментовані читання. У бібліотеках загальноосвітніх навчальних за­кладів організовують цикли читань, зокрема: педагогічні, правові _

читання, проводять лекції. Популярними є художнє виконання творів; літературно-художні композиції, тематичні бібліотечні вечори.

Тематика їх заздалегідь обумовлюється завідувачем бібліотеки спільно з вчителями і читачами. Відповідальні за підготовку вечо­ра проводять необхідну роботу: визначають тему, коло учасників, оформлюють плакати, оголошення, запрошують доповідачів, розро­бляють сценарії вечорів тощо.

Існують різні форми тематичних вечорів: вечори-лекції (супрово­джуються бібліографічними оглядами, книжковими виставками, зу­стрічами з цікавими людьми), вечори-портрети (присвячуються юві­лярам), літературні та літературно-музичні вечори, вечори-діалоги, кіновечори тощо.

Вечір запитань та відповідей — одна з форм тематичних вечо­рів, що сприяє залученню читачів бібліотеки до пізнавальної діяль­ності, активІзаці читання галузевої та художньої літератури. Під час проведення такого заходу з'являється можливість практично показа­ти, як пізнавальна діяльність пов'язана з читанням. Будь-який повно­цінний акт пізнання містить у собі запитання, а кожна відповідь мо­же викликати нові запитання, що спонукатиме читача звертатися до бібліотеки.

Підготовчий період включає: збір запитань у читачів, їх система­тизацію, запрошення фахівців, оформлення книжкової виставки, бі­бліотечного плаката, рекомендацію літератури за темою вечора. Про тему зустрічі читачів сповіщають заздалегідь.

У бібліотеках такі заходи проводяться періодично за однією або за різними темами, залежно від зміни Інтересів користувачів.

Вечір-діалог — форма обговорення різних питань (диспут), яка допомагає формуванню особистості учнів, їх соціалізації. У такого за­ходу обов'язково повинен бути керівник, який визначає предмет обго­ворення та забезпечує упорядкований обмін думками. На роль веду­чого запрошують учителя-предметника або фахівця тієї галузі знань, за якою готується дискусія.

Дієвою формою роботи є комплексні заходи: дні інформації і дні фахівця, які сприяють залученню до бібліотеки нових читачів і є най­ефективнішими в роботі з вчителями.

Результати та ефективність цих заходів аналізує бібліотекар.

Культурно-просвітницька робота шкільної бібліотеки облікову­ється згідно з ГОСТ 7.41-82. Одиницею обліку є захід (виставка, бібліографічний огляд, день інформації, усний журнал, читацька конференція тощо). Комплексний захід, що включає одночасне вико­ристання різних форм масової роботи, обліковується як один захід. Під час проведення циклу заходів (тиждень дитячої та юнацької кни­ги тощо) обліковують кожний захід, що входить до нього.

При проведенні заходів підраховують кількість присутніх та ви­дань, що експонуються. Облік видань здійснюють згідно із загальни­ми правилами та включають до загальної книговидачі бібліотеки.

Облік усіх заходів бібліотеки ведеться у «Щоденнику роботи шкільної бібліотеки».