Аналіз стану та використання основних засобів підприємства

 

Основні засоби займають, як правило, значну питому частку у загальній величині необоротних активів підприємства. Від їх кількості, вартості, технічного рівня, ефективності використання великою мірою залежать кінцеві результати діяльності підприємства: випуск продукції, її собівартість, прибуток.

Аналізуючи баланс ДП ЛРЗ «Мотор», слід відмітити, що питома вага …..».

 

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі написання звіту з практики, можна виправити шляхом підчищення або затушовування коректором, зверху якого на тому ж місці вписується правильний текст або окремі знаки. На одній сторінці допускається не більше трьох таких виправлень.

Переліки наводяться усередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи, – дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Наприклад:

а) необоротні активи;

б) оборотні активи:

1) запаси;

2) дебіторська заборгованість;

в) витрати майбутніх періодів.

Перелік першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – із відступом стосовно місця розташування переліків першого рівня.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів подають арабськими цифрами (3, 4, 5 ….) без знака № у правому верхньому куті без крапки. Першою сторінкою звіту з практики є титульна (титульний аркуш), другою – зміст, на яких цифри 1 та 2 не ставляться.

Ілюстрації (схеми, графіки тощо) необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації, розміщені на окремих сторінках звіту з практики, включають до загальної кількості сторінок. Рисунок, більший за формат А 4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або додатках.

Ілюстрації позначаються словам «Рис.» і нумеруються послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими і після якого ставиться крапка.

Наприклад: Рис.1.2. (другий рисунок першого розділу).

Якщо у звіті з практики вміщено лише одну ілюстрацію, то її нумерують згідно з вимогами. Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють експлікацією – пояснювальними даними (під рисунковим підписом). Приклад оформлення рисунка наведено в додатку Б.

Цифровий матеріал, коли його багато або є необхідність у зіставленні певних показників, як правило, оформляють як таблицю. Таблиці слід розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.

Таблиці, розміщені на окремих сторінках звіту з практики, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, розміри якої більші формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або в додатках. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з розділу і порядкового номера, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). Якщо у звіті з практики наведено лише одну таблицю, то її нумерують згідно з вимогами. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над нею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають із великої літери. Назву не підкреслюють, крапку не ставлять.

Таблиця є таким способом подання інформації, коли цифровий або текстовий матеріал групується у рядки і графи (вертикальні колонки), відокремлені одна від одної відповідно горизонтальними чи вертикальними лініями. За змістом таблиці поділяються на аналітичні й неаналітичні. Аналітичні таблиці є результатом опрацювання й аналізу цифрових показників. Як правило, після таких таблиць робиться узагальнення про нове (виведене) знання, яке вводиться до тексту словами: «Таблиця 2.1 дає змогу зробити висновок, що …», «Із таблиці 2.1 видно, що …» і т. ін. Часто такі таблиці сприяють виявленню і формуванню певних закономірностей.

До неаналітичних таблиць уміщують здебільшого неопрацьовані статистичні дані, необхідні для подання інформації або констатації певного стану речей.

Як правило, таблиця складається з таких елементів: порядкового номера і тематичного заголовка (назви), заголовка вертикальних граф (головки), горизонтальних рядків і вертикальних граф (основної частини – графи).

Заголовки граф пишуться з великої літери, підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великої, якщо є самостійними. Заголовки (як підпорядковані, так і головні) мають бути максимально точними і простими.

Таблицю розміщують у тексті без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступний аркуш. При цьому слово «Таблиця», її номер і назву вказують один раз над першою частиною, а над іншими (перенесеними) пишуть слова «Продовження табл.», і вказують її номер, наприклад: «Продовження табл. 1.2», і повторюють головку, а у випадку закінчення таблиці – «Закінчення табл. 1.2». Якщо головка громіздка, її можна не повторювати. У такому разі нумерують графи і переносять цю нумерацію на наступну сторінку. Заголовок таблиці не повторюють.

Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну над одною в межах тієї самої сторінки. При цьому в кожній частині таблиці повторюють її рядки.

Коли якийсь із рядків не містить тексту, цифрових або інших даних, у ньому ставлять прочерк. Приклад оформлення таблиці наведено у додатку В.

Формули та рівняння розміщують безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються, посередині сторінки.

Розшифрування значень символів і числових коефіцієнтів потрібно подавати безпосередньо під формулою у тій послідовності, у якій вони зазначені у формулі. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки, потім указують символ, ставлять тире і записують пояснення з маленької літери. Пояснення кожного символу і числового коефіцієнта записують із нового рядка; кожен рядок завершується крапкою з комою, а останній – крапкою.

Наприклад:

ВА = (ВП – ВЛ) / Н, (1.5)

де ВА – вартість, що амортизується;

ВП – первісна вартість;

ВЛ – ліквідаційна вартість;

Н – строк корисної експлуатації.

Формули у звіті з практики нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери пишуть біля правого поля аркуша в одному рядку з відповідною формулою в круглих дужках, наприклад: (1.5) (п’ята формула першого розділу).

Додатки оформляють як продовження звіту з практики. Кожен додаток починають із нової сторінки. Додаток має заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки.

Додатки позначають арабськими цифрами: 1, 2, 3, 4 ……., наприклад, додаток 12, додаток 45 і т. д. Додатки розміщують згідно з розділами текстової частини звіту, тобто в тому самому порядку, в якому роблять посилання у звіті. Первинні документи і зведені облікові та аналітичні таблиці повинні йти в порядковості з обліковими регістрами.

Звіт про проходження практики повинен бути переплетений. Після титульної сторінки вкладається щоденник про проходження практики, завірений підписом декана факультету та підписом керівника від підприємства і печаткою підприємства.

Підготовлений звіт про проходження виробничої практики студент подає на кафедру у встановлені навчальним планом терміни для реєстрації у відповідному журналі.

Звіт складається з двох частин: текстової та додатків. Текстова частина складається за планом, що відповідає тематичному плану практики, тобто характеризуються всі особливості обліку тих об’єктів, які зазначені в плані.

Керівник практики від підприємства перевіряє звіт про проходження практики, підписує і завіряє печаткою щоденник проходження практики. Крім того, керівник практики від підприємства у щоденнику дає письмову характеристику студента-практиканта, в якій наводяться відомості про рівень виконання практики, ставлення студента до роботи, дотримання трудової дисципліни.

Звіт з належно оформленим щоденником відразу після закінчення практики подається на кафедру, де з ним докладно ознайомлюється керівник від вищого навчального закладу. Він готує письмову рецензію на звіт про практику, в якій висвітлює позитивні й негативні аспекти, дає загальну оцінку роботи, виконаної студентом під час проходження практики.

Науковий керівник перевіряє роботу та вказує на помилки. Виправивши помилки, студент подає зшитий звіт про проходження виробничої практики на кафедру. При цьому слід дотримуватися послідовності розміщення матеріалів:

а) титульний аркуш;

б) щоденник про проходження практики;

в) зміст;

г) основний текст;

д) додатки.