Способи декорування керамічних виробів та їх характеристика.

Основні способи декорування кервир: оздоблення керамічними фарбами, препаратами дорогоцінних металів; забарвлення кер.маси та агнобування; прикрашення декоративними глазурами. Декорування виробів може бути рельєфним та гладким. Гладке декорування може бути надглазурним та підглазурним. При підглазурному дек-ні малюнок наносять фарбою на виріб після першого випалювання. Для фарфору при підглазурному декоруванні найчастіше використовують кобальтові (сині) та хромові (зелені) фарби, що здатні витримати температуру политого випалювання. Надглазурні фарби наносять на глазуровані та випалені вироби і закріплюють їх шляхом введення до їх складу легкоплавких флюсів (фрит), і додаткового муфельного випалювання при температурі 600-900С в окисному середовищі. Надглазурне дек-ня має такі переваги: практично необмежену палітру кольорів та відтінків завдяки невисокій тем-рі муфельного випалювання, крім того, різні неточності малюнка можна виправити до випалювання.

Застосування напівмеханізованого методу дек-ня основане на використанні прийомів, які прискорюють нанесення малюнка. Це такі види дек-ня як: деколь, трафарет, шовкографія, друк, штамп, фотокераміка, покриття.

Живопис – крупні чи дрібні малюнки фарбою або золотом чи сріблом, нанесені на вироби в основному пензлем. Помітні мазки пензля. Живопис вик-ся як самосійний вид декорування або як доповнення до деколі, печаті, трафарету.

Стрічка, відводка, вусик – кольорові смуги різної ширини, нанесені на вироби за допомогою пензля або мех.способом. Стрічка – смужка, що йде по краю виробу шириною 4-10мм, відводка – 1-3мм, вусик – до 1мм. Найчастіше наносять золотом, є найпростішими елементами декору

Декалькоманія (деколь) – один з найрозповсюдженіших видів дек-ня фаян та фарвир, суть якого закл.в перенесенні багатокольорових малюнків, віддрукованих літографським способом керамічними фарбами на швидкорозмочувальних папір.Наноситься по типу дитячих перевідних картинок. Шовкотрафаретна – являє собою багатокольоровий малюнок, що спочатку наносять на папір через шовкографічну сітку, а потім з паперу переводять на поверхню виробу.

Трафарет – рисунок одно- чи багатокольоровий, що може бути над- чи підглазурним. Наносять аерографом на вироби фарбами за доп.одного чи кількох трафаретів.

Друк – однокольоровий контурний рисунок, перенесений з вигравіруваної сталевої дошки на цигарковий вологий папір, а потім з нього – на поверхню виробу.

Штамп – однокольоровий нескладний малюнок,який ск-ся з ліній, штрихів, точок і наноситься на вироби за доп.гумової печаті (штампа) або стрічки золотом чи фарбою.

Шовкографія – малюнок, що нагадує одно- та багатокольоровий трафарет, але має більш тонкі та точні штрихи і може бути виконаний суцільною фарбою.

Фотокераміка – полягає в перенесенні на виріб зображення з фотопластинки. Найчастіше це зображення портретів, пейзажів коричневий або різнокольоровий.

Покриття – покриття всієї поверхні виробу фарбою. Може бути суцільним, з прочисткою, з прочисткою та розкраскою, напівпокриття на затухаюче.

Забарвлення кер.маси проводиться для виробів з тонкокерамічної маси, напівфарфору, що мають природно жовтуваті чи сіруваті відтінки, які необхідно приглушити.

Ангобування – повністю чи частково покривають виріб тонким шаром (0,1-0,3мм) білоспеченої чи забарвленої маси, котру наносять на поверхню виробу у вигляді суспензії.

Прикрашення декоративними глазурами проводиться в осн.для майолікових та фаянсових виробів, невисока тем-ра политого випалювання яких не руйнує забарвлюючих оксидів. Глазурі бувають:кольорові, потічні, кристалічні, матові, кракле, люстрові, металізовані. Потічні – утворюють своєрідні візерунки у вигляді потоків різнокольорової глазурі; кристалічні – утв-ть на поверхні виробу дрібні кристали різної форми; матові – утв-ть кристали, які надають поверхні виробу матовості; люстрові Г надають поверхні виробів перламутрових переливів з металевим блиском.

Кракле — одержують при нанесенні на поверхню виробів глазурі з різними коефіцієнтами термічного розширення, котрі при нагріванні і охолодженні виробів розтріскуються. Ці дрібні тріщинки заповнюються барвниками..

Металізовані глазурі — це глазурі відповідного випалювання, легкоплавкі, які містять в собі оксиди металів (міді, марганцю, нікелю та ін.). У процесі политого випалювання у відповідному середовищі оксиди металів відновлюються вуглецем чи хлористо­водневим газом до нижчого оксиду чи металу. Це надає поверхні виробу характерного металевого блиску.

Рисунки за характером розташування на виробі підрозділяють на такі: суцільні, бортові, букет, розкидні, медальйон, арабеска, цировка.

Суцільний рисунок наноситься на всю зовнішню (внутрішню) поверхню виробу.

Бортовий рисунок розташовується у вигляді безперервної смуги по борту, низу і центру виробу.

Букет — число ліплень чи рисунків не більше трьох, а якщо більше п'яти, то малюнок називають розкидним.

Медальйон — рисунок знаходиться у круглому, овальному, прямокутному чи багатогранному обрамленні.

Арабеска — вузький бортовий орнамент, нанесений від руки на виріб золотом чи фарбою.

Цировка — рельєфний малюнок, нанесений гравіруванням голкою по матовому золоту.

Для закріплення декору вироби піддають муфельному випалю­ванню при температурі 600-900°С.

Білет 9

Клеї

Клеї – речовини або суміші речовин органічного чи не орган походження, які завдяки добрій липкості і високій міцності клейового шва, когезії мають високу клеючу здатність, тобто здатність з’єднувати матеріали незалежно від їх природи.

Склад клею: клеюча речовина (складні органічні високо молекул природні або синтетичні речовини), наповнювачі (застосов у вигляді порошкоподібних матеріалів здебільшого для зменшення усадки клейової плівки при затвердінні і зниження в ній внутр. напруг, що зменш тривкість склеювання), пластифікатори (вводяться ля одержання еластичного клейового склеювання і зниж крихкості клейової плівки), стабілізатори (уповільнюють старіння клею), затверджувачі (застос з метою прискорення переходу клейової плівки в твердий стан), розчинники (/вода або орган речов/ необхідні для переводу клеючої речовини у в’язкий розчин), антисептики (запобіг розвитку плісняви і грибів).

Показники якості: ключа спроможність, в’язкість, життєздатність клею, стійкість до води, тепла, хім. реагентів.

Споживні власт: 1. Функціональні (життєздатність, в’язкість, водостійкість, адгезій на здатність). 2. Ергономічні (компактність, нешкідливість, безпечність). 3. Надійність (спроможність зберіг адгезій ну здатність). 4. Естетичні власт.

Класифік: 1) За походженням клеючої речовини: природні (- тваринні /міздровий, кістковий, казеїновий/ – рослинні /крохмаль, декстрин/ - мінеральні /силікатний, асфальтобітумний/), синтетичні (- термопластичні /не потребують для затвердіння обов’язк нагрів/ - термоактивні /затвердівають при нагрів/)

2) за характером склеювання: оборотні, необоротні.

3) за водостійкістю клейового зєднання: висоководотривкі, водотривкі, не водотривкі.

4) за призначенням: конторські /казеїновий, декстриновий/, для наклеювання обоїв /крохмальний/, склеювання деревини /столярний міздровий/, склеювання тканин,універсального застосування, для герметизації й ущільнення.

5) за функціональністю: багатоцільові, одноцільові.

Основні види клеїв: 1) Міздровий клей (для склеюв дерев вироб і деталей)– являє собою суміш продуктів дезагрегації і часткового гідролізу білкової речовини шкірного покрову тварин – колагену.

2) Кістковий клей (основн клеючий матер при переплетенні)виробляють з кісток тварин. Найівжливіший показник якості – є в’язкість клейового розчину визначеної концентрації і клеючої спроможності.

3) Казеїновий (для склеюв деревини в меблевому, фанерному виробн). Клеючою основою – є кислотний казеїн – білкова речовина, яка містить фосфор, що виділяється зі знежиреного молока за допомогою кислот. Випускають у вигляді жовтуватого або світло-коричневого порошку, який склад з кислотного казеїну, гашеного вапна і кальцинованої соди з додаванням фтористого натрію, мідного купоросу і гасу.

4) Крохмальні клеї (клейстери). Їх готують з сирого крохмалю: картопляного та кукурудзяного. Білий порошок крохмалю у воді не розчиняється, але при нагріванні набухає в ній і перетворюється в клейстер, застосов для склеювання картону, паперу.

5) Декстриновий. Основою клею є декстрин, що склад з сумішіі продуктів гідролізу крохмалю. Його випуск у вигляді білого або жовтуватого порошку, а іноді у вигляді шматків. Застосов при склеюванні паперу, капртону, для наклеювання етикеток, поштових марок.

6) Ефіроцелюлозні (для склеюв шкіри, тканин)Являють собою грузькі розчини нітроцелюлози в органічних розчинниках з додаванням пластифікаторів, а іноді і синтетичних смол..

7) Синтетичні клеї (для склеюв в авіаційній, автомобільній, хімічній, взуттєвій, швейній галузях) – готують на сонові синтетичних полімерів (канчуків і смол). Дають тривкі вологостійкі та грибостійкі клейові зєднання. Відрізн високою тепловою і хімічн стійкістю, а також універсальністю застосування.

А) Гумові клеї – їх одерж розчиненням синтетичн канчуків або сирих гумових сумішей у бензин.

Б) Клеї на основі термопластичних смол. Клейові зєднання цих смол оборотні і недостатньо теплостійкі. Ці клеї застосов переважно для неметалічних матеріалів у виробах, які не піддаються великим мех. Напругам. Вони негорючі, нетоксичнв і дешеві. В) Клеї на основі термореактивних смол. Найбільше поширення для виготовлення терморективн синтез клеїв одержали ре зольні фенолоформальдегідні, сечовино- і меламіноформальдегідні, поліефірні і епоксидні смоли.

8) Клеї-герметики. Клейові ре-ни для герметизації й ущільнення швів у різноман конструкціях широко застос у будівництві та побуті.

9) Силікатний клей – це концентрований розчин силікатів натрію і кальцію перемінного складу.

10) Асфальтобітумні. Клеї являють собою розплави або насичені розчини в бензині асфальтів і бітумів. Колір – чорний. Застос переваж для будівельних цілей, відрізн високою водостійкістю, добре захищають від корозії, але не достатньо теплостійкі.