Силікати: поняття, класифікація, специфічні властивості.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Силікати: поняття, класифікація, специфічні властивості.



Білет 1

Теорії адгезії

Адге́зія—зчеплення (прилипання, злипання) приведених в контакт різнорідних твердих або рідких тілПричина адгезії
Може бути обумовлена як міжмолекулярними взаємодіями, так і хімічними зв'язками.
Одна з найважливіших характеристик адгезії — адгезійна міцність, яка характеризує питоме зусилля по руйнуванню адгезійного контакту та використовуване в техніці для оцінки властивостей склеюючих та зв'язуючих речовин. Адгезійна міцність залежить від енергії зв'язку, що забезпечує адгезію, повноти контакту, що визначається рельєфом поверхні, міжфазної поверхневої енергії, змочування та інш. поверхневих явищ, а також від умов формування контакту (тиску, температури, тривалості контакту тощо). На значення адгезійної міцності впливають умови її вимірювання, розміри зразків, концентрація в них механічних напружень. Руйнування адгезійного контакту може супроводжуватися руйнуванням дотичних тіл. Адгезія рідини до твердого тіла визначається в основному значеннями поверхневої енергії рідини, твердого тіла і міжфазною поверхневою енергією.
Теорії адгезії:

- Механічне скріплення

- Адсорбційна

- Електрична

- Хімічна

- Дифузійна

Механічне скріплення – пояснює склеювання, як проникнення рідкого клеюв пори матеріалів, що склеюються.

Адсорбційна – роглядає прилипання клеючою речовини до матеріалів, як результат дії молекулярних сил.

Електрична – пояснює виникнення адгезійних зв’язків можливість утворення подвійного електронного прошарку, на поверхнях поділу клейової плівки, що розглядається, як обкладинка конденсатора.

Хім т-я – пояснює тривке склеювання і прилипання можливістю хімічної взаємодії між поверхневими молекулами клейової плівки і тіл, які склеюються.

Дифузійна т-я – розгляд прилипання і склеювання як дифузійний процес, що підтверджується посиленням адгезії полімерної клеючої речовини до матеріалів.

Силікати: поняття, класифікація, специфічні властивості.

Солі кремнієвих кислот, одержані сплавленням кремнезему (Si02) з лугами та карбонатами, називають силікатами.

За складністю хім. складу: прості силікати - силікати натрію Na20 • n Si02 чи калію К20 • n Si02 - рідке скло; складні силікати - каолініт, ортоклаз, муліт, граніт. За походженням силікатні матеріали поділяють на природній штучні. До природних належать гірські породи (граніт, глина, пісок, каолін). Природні силікати широко використовуються як основний будівельний матеріал, а також у і с-ни для виробництва інших виробів .

До штучних силікатів належать вироби і матеріали, які одержують в результаті заводської обробки природної силікатної сировини з добавкою різних мінеральних матеріалів (портландцемент, керамічні та скляні вироби).

За призначенням поділяються:

- побутові вироби, які застосовуються в побуті: скляний та керамічний посуд, художньо-декоративні вироби дзеркала, лампове скло та ін.

- архітектурно-будівельні товари: матеріали для будівництва, оздоблення і прикрашання споруд приміщень: портландцемент та вироби на його основі, силікатна, глиняна цегла, склоблоки, віконне та інші види листового скла облицювальні плитки.

- вироби технічного призначення — лабораторний і хімічно стійкий посуд, оптичне скло, електро- і радіофарфор, склотканини та інші матеріали для оснащення лабораторій і обслуговування низки технологічних процесів.

3авдяки вмісту кремнезему силікатні вироби х-ться низкою загальних та специфічних для них властивостей. До високих властивостей відноситься: хім. стійкість, гігієнічність, стійкість до руйнівних навантажень при стисканні термічне розширення. До низьких: теплопровідність та термічна стійкість,стійкість до руйнівних навантажень при згинанні. Силікатні вироби добре чинять опір розчинам кислот і лугів, включенням плавильної кислоти, під дією якої вони руйнуються. Найбільш хімічно стійкими силікатами є ті, котрі мають у своєму складі значний вміст кремнезему. Невисока провідність та велике термічне розширення силікатних виробів зумовлюють їх малу термічну стійкість. При різких коливаннях т вони швидко руйнуються.

Білет 2

Масляні та емалеві фарби, їх характеристика

Масляні фарби- це перетерті пігменти (окис цинку, охра, сурик залізний та ін) з оліфами (натуральною, оксоль, гліфталева, пентафталева тощо) і прискорювачами висихання (сиккативами). Іноді до фарб додають наповнювачі для збільшення фарбувальної сили.Вони які є суспензією пігментів (або пігментів і наповнювачів) в різних видах оліфи із додаванням сикативу, а також добавок (аеросилу, лецетину, т.п.), що дозволяє запобігти утворенню осаду.

Покриття м фарбами для зв робіт (в два шари) по металу зберігають захисні в-ті протягом 1 року.

Масляні фарби діляться на два види: густотерті і готові до використання. У густотерті фарби для подальшого використання необхідно ввести оліфу, сикатив, скипидар або інший розчинник.

Емалеві фарби Емалеві фарби, вироблені на основі лаків, представляють собою суспензії тонко подрібнених пігментів в суміші різних лаків з додаванням розчинників або сикативів. Висихаючи, вони утворюють твердий блискучий глянсовий шар. У залежності від міститься в них пленкообразующего речовини і призначення вони мають декілька різновидів (алкідні емалі в пентафталевомлаке (ПФ), нітроемалі в лаках з ефірів целюлози (НЦ). Емалі використовуються головним чином для фарбування дерев'яних і металевих поверхонь, що піддаються атмосферним діям. Розчинник може служити уайт-спірит, сольвент або їх суміш у співвідношенні 1:1. Алкідна емаль може виявитися доречною для обробки поштовхати приміщенні з підвищеною вологістю - наприклад, у ванній кімнаті, де водоемульсійна фарба може виявитися недостатньо стійкою до дії вологи. До речі можна сказати, що за кордоном алкідні емалі успішно використовуються для обробки житлових приміщень.

Емалеві фарби - це фарби на лаках і, в основному, класифікуються за видом лаків. Є такі емалі:

Алкідні емалі - це перш за все гліфталева емаль, призначена в основному для вн робіт по дереву та металу.

Нітроемалі швидко висихають - за 0,5-1 год. Плівка зазвичай тонка, тому для отримання достатнього по товщині покриття (для подальшого полірування) потрібно нанести 5-6 шарів.

Перхлорвінілові емалі дають барвисту плівку з високою атмосферостійкістю, міцністю і еластичністю. Вони не горять, стійкі проти кислот і лугів. Недоліком цих емалей є недостатнє зчеплення з поверхнею і розм'якшення при температурі понад 60°С, від чого вони забруднюються від прилипання пилу і під них потрібно готувати (грунтувати) поверхню.

Поліакрилові емалі дають барвисту плівку, яка краще за меламіноалкідні по блиску, твердості, світло- і температуростійкості. Вимагають домішки затверджувачів 1-3% сикативу і 1% монобутилуретана.

Епоксидні емалі мають відмінне зчеплення з металевими поверхнями, тому використовуються для антикорозійного покриття, а іноді як грунтовка під інші емалі.

Білет 3

Синтетичні мийні засоби

Мийними засобами наз. речовини чи суміші речовин, які застосовують для очищення поверхні твердих тіл від забруднення. Найважливішими МЗ є мила та СМЗ. Завдяки зручності вик-ня у машинному пранні частка СМЗ (порошкоподібних та рідких) в світовому вир-ві різко зростає. А в-тво жирових мил знижується за рахунок скорочення вир-ва господарських мил.

Види СМЗ Побутові синтет миючі засоби в залежн від призначення поділяють на: -Засоби для прання вовняних і шовкових тканин (рН 1%-ного розчину 7-8.5); -засоби для прання бавовняних та лляних тканин (рН 10-11.5); -засоби універсального типу -0 для прання різноманітних тканин у тому числі і з хім. Волокон (рН 9-9.5); -засоби для прання грубих і сильно забруднених тканин; -засоби для туалет цілей; -засоби для мття посуду.

Для прання вовняних, шовкових й інших цінних тканин застос порошки кращої якості, що складаються з первинних алкілсульфатів, сульфату натрію і невеличкої кількості алкілоламідів. Рідкі препарати для прання вовняних і шовкових тканин не містять електролітів Універсальні мийні засоби, призн для тканин із суміші природних і синтетич волокон виготов звичайно із суміші алкілсульфатів і алкіларисульфонатів, неіоногенної поверхнево-активної речовини і оптичних вибілювачів. Мийні засоби для прання бавовняних і лляних тканин вигот переважно з алкіларисульфонатів з додаванням у деякі також алкілсульфати й алкілсульфонати. Засоби для прання грубих і сильно забруд тканин складаються з алкіл- і алкіларисульфонатів і великої кількості лужних солей. Рідкі засоби для миття голови готують на основі повторних алкілсульфатів.

Білет №4

Білет№ 5

Білет 6

Білет 7

КЛАСИФІКАЦІЯ

За призначенням: 1)для зовн.робіт; 2)для внутр.оздоби; 3)для художніх робіт; 4)стійкі до агресивних середовищ; 5)термостійкі; 6)електроізоляційні; 7) лаки спеціального призначення.

За природою плівкоутворення:

*масляні, виготовлені на основі рослинних масел і деяких природних і синтетичних смол;

*смоляні, виготовлені на основі природних і синтетичних смол;

*ефіроцелюлозні, виготовлені на основі ефіріф целюлози;

*асфальтобітумні, виготовлені на основі природних і штучних асфальтів та бітумів.

Від характеру плівкоутворення лаки підрозділяють на 2 групи:

- які утворюють тверді плівки винятково за рахунок випару летючих розчинників, що утримуються в них. Їх плівки термопластичні, рохчинні в органічних розчинниках (спиртові лаки, нітролаки, асфальтобітумні);

- які утв.плівки не тільки за рахунок випару розчинників, а й у результаті різних хім.перетворень плівкоутворюючих речовин. Їх плівки не плавляться та не розчиняються (епоксидні лаки, що не містять розчинників).

МАСЛЯНІ ЛАКИ – розчини смол та росл.олій з сикативами в орг.розчинниках. В асортименті МЛ розрізняють лаки загального призначення та спец.призначення.

СМОЛЯНІ ЛАКИ – розчини синтет.чи природних смол в орг.розчинниках. Висихають за 1-4години. В зал від використаних смол под.на: спиртові лаки, алкідні, ненасичені поліефірні, поліакрилові, поліуретанові, епоксидні.

НІТРОЦЕЛЮЛОЗНІ ЛАКИ – розчини нітроцелюлози з іншими плівкоутворювачами та пластифікаторами в летких орг.розчинниках. Плівки їх безколірні та прозорі, швидко висихають (до 1 години). Переваги: висока вологостійкість, твердість та мех.міцність плівок, легкість виправлення дефектів. Недоліки: низька світлостійкість, висока горючість, слабка адгезія, розтріскування на згинах.

АСФАЛЬТОБІТУМНІ ЛАКИ – вязкі розчини нафтових бітумів, а також камяновугільних пеків в бензині – розчиннику, скіпідарі. Їх отримують з дешевої сировини. Утворюють блискучі чорні плівки. Переваги: висока вологостійкість, хім.стійкість, електроізоляційні влас-ті. Недоліки: низька теплостійкість плівок, слабка стійкість до прямих сон.променів, що визивають руйнування.

 

Білет 9

Клеї

Клеї – речовини або суміші речовин органічного чи не орган походження, які завдяки добрій липкості і високій міцності клейового шва, когезії мають високу клеючу здатність, тобто здатність з’єднувати матеріали незалежно від їх природи.

Склад клею: клеюча речовина (складні органічні високо молекул природні або синтетичні речовини), наповнювачі (застосов у вигляді порошкоподібних матеріалів здебільшого для зменшення усадки клейової плівки при затвердінні і зниження в ній внутр. напруг, що зменш тривкість склеювання), пластифікатори (вводяться ля одержання еластичного клейового склеювання і зниж крихкості клейової плівки), стабілізатори (уповільнюють старіння клею), затверджувачі (застос з метою прискорення переходу клейової плівки в твердий стан), розчинники (/вода або орган речов/ необхідні для переводу клеючої речовини у в’язкий розчин), антисептики (запобіг розвитку плісняви і грибів).

Показники якості: ключа спроможність, в’язкість, життєздатність клею, стійкість до води, тепла, хім. реагентів.

Споживні власт: 1. Функціональні (життєздатність, в’язкість, водостійкість, адгезій на здатність). 2. Ергономічні (компактність, нешкідливість, безпечність). 3. Надійність (спроможність зберіг адгезій ну здатність). 4. Естетичні власт.

Класифік: 1) За походженням клеючої речовини: природні (- тваринні /міздровий, кістковий, казеїновий/ – рослинні /крохмаль, декстрин/ - мінеральні /силікатний, асфальтобітумний/), синтетичні (- термопластичні /не потребують для затвердіння обов’язк нагрів/ - термоактивні /затвердівають при нагрів/)

2) за характером склеювання: оборотні, необоротні.

3) за водостійкістю клейового зєднання: висоководотривкі, водотривкі, не водотривкі.

4) за призначенням: конторські /казеїновий, декстриновий/, для наклеювання обоїв /крохмальний/, склеювання деревини /столярний міздровий/, склеювання тканин,універсального застосування, для герметизації й ущільнення.

5) за функціональністю: багатоцільові, одноцільові.

Основні види клеїв: 1) Міздровий клей (для склеюв дерев вироб і деталей)– являє собою суміш продуктів дезагрегації і часткового гідролізу білкової речовини шкірного покрову тварин – колагену.

2) Кістковий клей (основн клеючий матер при переплетенні)виробляють з кісток тварин. Найівжливіший показник якості – є в’язкість клейового розчину визначеної концентрації і клеючої спроможності.

3) Казеїновий (для склеюв деревини в меблевому, фанерному виробн). Клеючою основою – є кислотний казеїн – білкова речовина, яка містить фосфор, що виділяється зі знежиреного молока за допомогою кислот. Випускають у вигляді жовтуватого або світло-коричневого порошку, який склад з кислотного казеїну, гашеного вапна і кальцинованої соди з додаванням фтористого натрію, мідного купоросу і гасу.

4) Крохмальні клеї (клейстери). Їх готують з сирого крохмалю: картопляного та кукурудзяного. Білий порошок крохмалю у воді не розчиняється, але при нагріванні набухає в ній і перетворюється в клейстер, застосов для склеювання картону, паперу.

5) Декстриновий. Основою клею є декстрин, що склад з сумішіі продуктів гідролізу крохмалю. Його випуск у вигляді білого або жовтуватого порошку, а іноді у вигляді шматків. Застосов при склеюванні паперу, капртону, для наклеювання етикеток, поштових марок.

6) Ефіроцелюлозні (для склеюв шкіри, тканин)Являють собою грузькі розчини нітроцелюлози в органічних розчинниках з додаванням пластифікаторів, а іноді і синтетичних смол..

7) Синтетичні клеї (для склеюв в авіаційній, автомобільній, хімічній, взуттєвій, швейній галузях) – готують на сонові синтетичних полімерів (канчуків і смол). Дають тривкі вологостійкі та грибостійкі клейові зєднання. Відрізн високою тепловою і хімічн стійкістю, а також універсальністю застосування.

А) Гумові клеї – їх одерж розчиненням синтетичн канчуків або сирих гумових сумішей у бензин.

Б) Клеї на основі термопластичних смол. Клейові зєднання цих смол оборотні і недостатньо теплостійкі. Ці клеї застосов переважно для неметалічних матеріалів у виробах, які не піддаються великим мех. Напругам. Вони негорючі, нетоксичнв і дешеві. В) Клеї на основі термореактивних смол. Найбільше поширення для виготовлення терморективн синтез клеїв одержали ре зольні фенолоформальдегідні, сечовино- і меламіноформальдегідні, поліефірні і епоксидні смоли.

8) Клеї-герметики. Клейові ре-ни для герметизації й ущільнення швів у різноман конструкціях широко застос у будівництві та побуті.

9) Силікатний клей – це концентрований розчин силікатів натрію і кальцію перемінного складу.

10) Асфальтобітумні. Клеї являють собою розплави або насичені розчини в бензині асфальтів і бітумів. Колір – чорний. Застос переваж для будівельних цілей, відрізн високою водостійкістю, добре захищають від корозії, але не достатньо теплостійкі.

Білет 10

Синтетичні мийні засоби

Мийними засобами наз. речовини чи суміші речовин, які застосовують для очищення поверхні твердих тіл від забруднення. Найважливішими МЗ є мила та СМЗ. Завдяки зручності вик-ня у машинному пранні частка СМЗ (порошкоподібних та рідких) в світовому вир-ві різко зростає. А в-тво жирових мил знижується за рахунок скорочення вир-ва господарських мил.

Види СМЗ Побутові синтет миючі засоби в залежн від призначення поділяють на: -Засоби для прання вовняних і шовкових тканин (рН 1%-ного розчину 7-8.5); -засоби для прання бавовняних та лляних тканин (рН 10-11.5); -засоби універсального типу -0 для прання різноманітних тканин у тому числі і з хім. Волокон (рН 9-9.5); -засоби для прання грубих і сильно забруднених тканин; -засоби для туалет цілей; -засоби для мття посуду.

Для прання вовняних, шовкових й інших цінних тканин застос порошки кращої якості, що складаються з первинних алкілсульфатів, сульфату натрію і невеличкої кількості алкілоламідів. Рідкі препарати для прання вовняних і шовкових тканин не містять електролітів Універсальні мийні засоби, призн для тканин із суміші природних і синтетич волокон виготов звичайно із суміші алкілсульфатів і алкіларисульфонатів, неіоногенної поверхнево-активної речовини і оптичних вибілювачів. Мийні засоби для прання бавовняних і лляних тканин вигот переважно з алкіларисульфонатів з додаванням у деякі також алкілсульфати й алкілсульфонати. Засоби для прання грубих і сильно забруд тканин складаються з алкіл- і алкіларисульфонатів і великої кількості лужних солей. Рідкі засоби для миття голови готують на основі повторних алкілсульфатів.

Білет №11

Білет№12


Білет №13

Білет№14

Білет №15

Білет 16

Білет № 19

Білет 20

Синтетичні клеї.

1) Синтетичні клеї (для склеюв в авіаційній, автомоб, хім, взуттєвій, швейній галузях) – готують на сонові синтетичних полімерів (канчуків і смол). Дають тривкі вологостійкі та грибостійкі клейові зєднання. Відрізн високою тепловою і хім стійкістю, а також універсальністю застосування.

А) Гумові клеї – їх одерж розчиненням синтетичн канчуків/ сирих гумових сумішей у бензин. Застос при виготовл гумових і гумовотканних виробів, а також для склеюв і ремонту виробів з вулканізованих гум. Клеї, що вулканізуються дають більш тривкі і теплостійкі клейові зєднання, ніж ті що не вулканіз. З клеїв на основі синтет канчуків важл знач має наіритовий клей, що являє собою р-н полі хлоропренового каучуку у суміші етилацетату і бензину.

Б) Клеї на основі термопластичних смол. Клейові зєднання цих смол оборотні і недостатньо теплостійкі. Ці клеї застосов переважно для неметалічних мат у виробах, які не піддаються великим мех.напругам. Вони негорючі, нетоксичнв і дешеві. Полівінілацетатні для склеюв виробів з паперу, шкіри, скла, тканин. Зрост застосув клеючих стрічок на основі поліізобутилену, синтетичних канчуків.

В) Клеї на основі термореактивних смол. Найбільше поширення для виготовлення терморективн синтез клеїв одержали резольні фенолоформальдегідні, сечовино- і меламіноформальдегідні, поліефірні і епоксидні смоли. У більш випадків їх застос у вигляді сироподібних розчинів в органічн розчинниках. Ці клеї можуть бути одно- та багатокомпонентними. Однокомп надходять до споживача в готовому вигляді. Багатокомп містять смолу й р-ну для затверднення, що добавляють до р-ну смоли перед застосув.

Білет №21

Білет -22

Декорування пластмас

Декорування проводиться при безпосередньому виготовленні виробів і вже на готові вироби. Способи декорування в процесі виготовлення: Фарбування в масі: термопласти – декорують в процесі виготовлення лиття під тиском: 1.одержання в литтєвих формах декорованих і «під кришталь»; 2.двокольорові вироби: в литтєву форму подається одночасно розплавлена пластмаса 2 кольорів; 3.кольорові малюнки: у форму поміщають плівку з термопласту з надрукованим малюнком, а потім подають розплавлену пластмасу; 4.перламутровий ефект – в форму залив суміш полістерола і декрила з добавками; 5.імітація текстури деревини. термореактивні – декорують шляхом запресування просочених тканин, текстильних волокон, целофанової плівки та паперу з малюнком. Способи декорування готових виробів: поверхневе фарбування, деколь, живопис, тиснення, трафаретний друк, шовкотрафпретний друк, металізація.

Сухі суміші

Сухі́ будіве́льні су́міші — це приготований в заводських умовах, строго дозований відповідно до рецепту набір інгредієнтів, призначений для виконання певного виду будівельно-ремонтних робіт.

Виготовлення сухих будівельних сумішей в заводських умовах дозволяє отримувати широкий асортимент композицій для різних видів робіт. За видом зв'язника сухі суміші підрозділяються на цементні, цементо-вапняні, вапняні, вапняно-гіпсові, гіпсові.

До складу сухої суміші входять: зв'язувальна речовина (цемент/гіпс і вапно або їх комбінації), нейтральні наповнювачі для забезпечення оптимального об'єму (найчастіше це пісок) і спеціальні модифікаційні добавки, що додають суміші необхідні властивості.

За призначенням суміші підрозділяються на кладочні, штукатурні для внутрішніх і зовнішніх робіт, плиткові, для наливної підлоги і влаштування стяжки.

До спеціальних сумішей відносяться: продукція для зміцнення слабких основ, для закладення стиків, для роботи по мокрих і висолених стінах; гідроізоляційні, декоративні (для фасадних робіт), шпаклювальні (для ремонтних робіт) і сухі піскобетонні суміші.

В єдину групу ці матеріали об'єднує те, що вони проводяться на основі зв'язних речовин з модифікаційними добавками, а в деяких випадках — із зернистими і армувальними наповнювачами або пігментами. Композиції сухих сумішей поставляються в готовому вигляді, і після заповнення водою вони можуть бути використані за функціональним призначенням.

Значне поліпшення таких показників як міцність на розтяг при згині, ударна міцність, паропроникність, здатність до стирання і цілий ряд реологічних показників дало змогу принципово змінити традиційні технології ведення оздоблювальних, теплоізоляційних, гідроізоляційних, відбудовних і реставраційних робіт.

Продукція сухих будівельних сумішей широко використовується як при новому будівництві, так і при реконструкції і ремонті будівель.

Технологія будівельних робіт з використанням сухих сумішей дозволяє істотно підвищити якість і понизити матеріаломісткість будівельних робіт.

Білет №23

Білет 25.

Вимоги до туші для вій

Туш-фарба для вій — однорідна маса, яка повинна мати гарну покривну здатність, стійкість до води, рН 1 % водного розчину 7–10. Якісна туш не викликає склеювання вій, алергії. Деякі види мають властивість подовжувати вії та надавати їм ефекту закручування. Туш не повинна мати грудочок, які при висиханні потрапляли б в очі та спричинювали почервоніння і подразнення. Зв вигляд і колір порошкоподібних виробів та тих, що мають консистенцію емульсії, гелю, желе, пасти, визначають переглядом проби, розміщеної тонким рівним шаром на предметному склі чи аркуші білого паперу. Однорідність цих виробів (відсутність грудочок, крупинок) визначають на дотик, легким розтиранням проби.

До органолептичних показників косметичних виробів відносяться: зовнішній вигляд, однорідність, колір, запах виробу, мазок (для губних помад).

До фізико-хімічних показників відносяться:

— показники складу косметичних засобів (масова частка води, летких речовин, загального лугу, гліцерину, масова частка хлору, ПАР, етилового спирту та інших речовин залежно від виду косметики);

— показник рН — показник якості багатьох видів гігієнічної та декоративної косметики (кремів, шампунів, зубних паст,

лосьйонів, пудри, рум’ян на емульсійній основі, фарб для волосся та ін.);

— температура краплепадіння — для декоративної космети-ки на жировій основі (губні помади);

— колоїдна стабільність і термостабільність — для засобів на емульсійній основі;

— пінне число та стійкість піни — для шампунів, піномийних засобів, зубних паст;

— умовна в’язкість, швидкість висихання, адгезія (лаки для нігтів).

Білет №26

Білет 27

Призначення кремів:

Звичайні — без корисних та лікувальних добавок.

Спермацет— воскоподібна маса, яку видаляють із жиру кашалота та інших китів. Пресований він прозорий, легкокрихкий, без запаху. Основний компонент — складний ефір цетилового спирту та пальмітинової кислоти. Цінний компонент для вироблення лікувально-профілактичних та косметичних кремів — охолоджувальних та пом’якшувальних. Ці креми підходять для людей будь-якого віку.

Гідратантні (зволожувальні) — містять спеціальні зволожувальні компоненти, багато води, регулюють водний баланс шкіри.

Біокреми — містять біологічно активні речовини у великій к-ті. Вони добре розгладжують та дещо омолоджують шкіру, але користуватися ними потрібно дуже обережно, бо вони можуть у дуже ослаблених жінок викликати порушення внутрішнього обміну реч, навіть посилити ріст волосся на обличчі.

Пілінг-креми залежно від складу розділяють:

- Хімічні пілінги, у свою чергу, поділяються на фруктові та ензимні.

Фруктові частіше виробляються на гліколевій кислоті (5–15 % у рецептурі). Вона діє на верхній роговий шар епідермісу, розчинюючи реч, яка склеює мертві ороговілі кл між собою і вони легко видаляються з поверхні шкіри, надаючи їй молодшого вигляду.

Скраби у вигляді гелю, емульсії або крему, який піниться, призначені для механічного очищення шкіри. Вони містять тверді частинки (ексфоліатори), які при втиранні в шкіру допомагають механічному відлущуванню відмерлих кл рогового шару. За ексфоліатори використовують тонко розмелену пемзу, пісок, глину,

кремніймісткі водорості, дрібно змелену шкаралупу грецьких горіхів, кісточок оливок, мигдалю.

- препарати, які викликають набухання кератину.

Білет 28

Білет 29

Білет 31

Білет№ 33

Білет №34

Білет № 35.

Білет 1

Теорії адгезії

Білет 2

Білет 3

Синтетичні мийні засоби

Білет №4

Білет№ 5

Білет 6

Білет 7

Білет 9

Клеї

Білет 10

Синтетичні мийні засоби

Білет №11

Білет№12


Білет №13

Білет№14

Білет №15

Білет 16

Білет № 19

Білет 20

Синтетичні клеї.

Білет №21

Білет -22

Декорування пластмас

Сухі суміші

Білет №23

Білет 25.

Білет №26

Білет 27

Білет 28

Білет 29

Білет 31

Білет№ 33

Білет №34

Білет № 35.

Білет 1

Теорії адгезії

Адге́зія—зчеплення (прилипання, злипання) приведених в контакт різнорідних твердих або рідких тілПричина адгезії
Може бути обумовлена як міжмолекулярними взаємодіями, так і хімічними зв'язками.
Одна з найважливіших характеристик адгезії — адгезійна міцність, яка характеризує питоме зусилля по руйнуванню адгезійного контакту та використовуване в техніці для оцінки властивостей склеюючих та зв'язуючих речовин. Адгезійна міцність залежить від енергії зв'язку, що забезпечує адгезію, повноти контакту, що визначається рельєфом поверхні, міжфазної поверхневої енергії, змочування та інш. поверхневих явищ, а також від умов формування контакту (тиску, температури, тривалості контакту тощо). На значення адгезійної міцності впливають умови її вимірювання, розміри зразків, концентрація в них механічних напружень. Руйнування адгезійного контакту може супроводжуватися руйнуванням дотичних тіл. Адгезія рідини до твердого тіла визначається в основному значеннями поверхневої енергії рідини, твердого тіла і міжфазною поверхневою енергією.
Теорії адгезії:

- Механічне скріплення

- Адсорбційна

- Електрична

- Хімічна

- Дифузійна

Механічне скріплення – пояснює склеювання, як проникнення рідкого клеюв пори матеріалів, що склеюються.

Адсорбційна – роглядає прилипання клеючою речовини до матеріалів, як результат дії молекулярних сил.

Електрична – пояснює виникнення адгезійних зв’язків можливість утворення подвійного електронного прошарку, на поверхнях поділу клейової плівки, що розглядається, як обкладинка конденсатора.

Хім т-я – пояснює тривке склеювання і прилипання можливістю хімічної взаємодії між поверхневими молекулами клейової плівки і тіл, які склеюються.

Дифузійна т-я – розгляд прилипання і склеювання як дифузійний процес, що підтверджується посиленням адгезії полімерної клеючої речовини до матеріалів.

Силікати: поняття, класифікація, специфічні властивості.

Солі кремнієвих кислот, одержані сплавленням кремнезему (Si02) з лугами та карбонатами, називають силікатами.

За складністю хім. складу: прості силікати - силікати натрію Na20 • n Si02 чи калію К20 • n Si02 - рідке скло; складні силікати - каолініт, ортоклаз, муліт, граніт. За походженням силікатні матеріали поділяють на природній штучні. До природних належать гірські породи (граніт, глина, пісок, каолін). Природні силікати широко використовуються як основний будівельний матеріал, а також у і с-ни для виробництва інших виробів .

До штучних силікатів належать вироби і матеріали, які одержують в результаті заводської обробки природної силікатної сировини з добавкою різних мінеральних матеріалів (портландцемент, керамічні та скляні вироби).

За призначенням поділяються:

- побутові вироби, які застосовуються в побуті: скляний та керамічний посуд, художньо-декоративні вироби дзеркала, лампове скло та ін.

- архітектурно-будівельні товари: матеріали для будівництва, оздоблення і прикрашання споруд приміщень: портландцемент та вироби на його основі, силікатна, глиняна цегла, склоблоки, віконне та інші види листового скла облицювальні плитки.

- вироби технічного призначення — лабораторний і хімічно стійкий посуд, оптичне скло, електро- і радіофарфор, склотканини та інші матеріали для оснащення лабораторій і обслуговування низки технологічних процесів.

3авдяки вмісту кремнезему силікатні вироби х-ться низкою загальних та специфічних для них властивостей. До високих властивостей відноситься: хім. стійкість, гігієнічність, стійкість до руйнівних навантажень при стисканні термічне розширення. До низьких: теплопровідність та термічна стійкість,стійкість до руйнівних навантажень при згинанні. Силікатні вироби добре чинять опір розчинам кислот і лугів, включенням плавильної кислоти, під дією якої вони руйнуються. Найбільш хімічно стійкими силікатами є ті, котрі мають у своєму складі значний вміст кремнезему. Невисока провідність та велике термічне розширення силікатних виробів зумовлюють їх малу термічну стійкість. При різких коливаннях т вони швидко руйнуються.

Білет 2



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.192.10.166 (0.039 с.)