Види кераміки та їх характеристика. Різновиди фарфору та їх властивості.

Фарфори мають щільний спечений черепок дрібнозернистої структури, непроникний для води і газів, білого кольору з блакитним відтінком, що просвітлюється в тонких шарах. При легкому ударі паличкою по краю фар. вир. вони ут-ть чистий та довготривалий звук. Мають високу міцність, термічну та хімічну стійкість та високі декоративні влас-ті.

Тонкокамяні вироби мають щільний спечений непрозорий черепок дрібнозернистої структури світлого забарвлення. Їх забарвлення (жовтувате, сірувате) зумовлене наявністю природних барвників, які містяться в місцевих глинах, що вик-ся для їх вир-ва. ТКВ хар-ся добре спеченим черепком (0-5% водопоглинання), високою ММ, термічною та хімічною стійкістю. Формують ТКВ пластичним методом в гіпсових формах та методом лиття.

Напівфарфорові вироби – виробі, які за своїми влас-ми займають проміжне місце між фарфоровими та фаянсовими. Пористість черепка та водопоглинання становить 3-5%, черепок білого кольору з різними відтінками. Виг-ся з маси, що містить 45-55% глини та каоліну, 23-28% кварцу, 9-30% пол.шпату та випалюються при тем-рі 1230-1280С.Формують литтям чи пластичним методом. Відрізняються більш високими експлуатаційними властивостями (ММ, термічна стійкість), ніж фаянсові та поступово їх витісняють.

Фаянсові вироби (ФНВ). Мають пористий черепок (на зламі землистого вигляду) білого кольору з жовтим відтінком, який не просвітлюється навіть в тонких шарах. ФНВ мають меншу, ніж фарфор ММ та термостійкість. Водопоглинання в межах 9-12%. При ударі по краю низький, глухий, затихаючий звук. Формування фаянсового черепка завершується в процесі першого випалювання.

Майолікові вироби (МВ) мають пористий (12-15% водопоглинання) білий чи забарвлений черепок, на зламі землистого кольору. Недолік – висока пористість та водопроникність, недостатня міцність при згинанні, схильність до утв-ня цеку глазурі. Вир-во аналогічне фаянсовому. Декорують розписом орнаментів, квітів, мармуризацією.

Гончарні вироби (ГВ) – один з видів пористої кераміки (15-18% водопоглинання), які мають природно забарвлений черепок від світло-жовтого до коричневого, а іноді – до темно-сірого кольору. Для їх виготовлення вик-ть легкоплавкі глини з додаванням 10-20% кварцевого піску. Формують гончарні вироби пластичним методом чи методом лиття. ГВ можуть бути неглазуровані, глазуровані з вн.боку та повністю глазуровані. На зовн.поверхні можуть бути рельєфні прикраси.

Фарфори мають щільний спечений черепок дрібнозернистої структури, непроникний для води і газів, білого кольору з блакитним відтінком, що просвітлюється в тонких шарах. При легкому ударі паличкою по краю фар. вир. вони ут-ть чистий та довготривалий звук. Мають високу міцність, термічну та хімічну стійкість та високі декоративні влас-ті.

За складом розр.2 види фарфору: м’який та твердий.

Твердий (ТВФ) одерж. з маси, що містить 50% глини і каоліну, 25% кварцу і 25% пол. шпату. ТВФ виплавляють за тем-р 1350-1400С. ТВФ, що хар-ся підвищеним вмістом каоліну, має високу білість та термостійкість, що обумовлено утворенням кислотної фази – муліту. ТВФ покривають тугоплавкими глазурами, саме з нього виг-ть більшість виробів на У-ні.

Мякий фарфор (МФ) містить менше глинозему та кремнезему та більше плавнів, його випалюють при знижених тем-рах (1250-1300С),збільшення в масі плавнів – зумовлює підвищення його просвітлюваності. Маса для одержання МФ містить 25-30% каоліну і глини, 20-45% кварцу і 30-36% пол.шпату. В МФ кристалічна фаза незначна, тому він поступається по міцності ТВФ. Різновиди МФ: фритовий, кістковий, бісквітний, низькотемпературний.

Фритовий не містить глиняних матеріалів і по стр-рі схожий на скло. Склад: скляна фрита-75%, крейда – 17%, мергель-8%. Фрит фарфор займає проміжне місце між склом та твердим фарфором.

Кістковий – у своєму складі, крім глиняних матеріалів і польового шпату, містить до 60% кісткової муки. Каоліну в ньому 20-45%. Має високу просвітлюваність черепка, тому вик-ся для вир-ва худ-декор виробів та сувенірів. Недоліки – невисока міцність та термічна і хімічна стійкість.

Бісквітний Ф не покривається поливою та має м’який матовий блиск, що нагадує мармур. Скл-ся з глин.м-лів 33-36%, кварцу 45% та фрити 24% чи без неї. Вик-ся для вир-ва худ.виробів.

Низькотемпературний Ф. Має спечений черепок з водопоглинанням до 0,5% і теплостійкістю не менше 10 теплозмін і підвищену мех.міцність. Випалюється одноразово при тем-рі 1160-1180С. Виробляють мілкі, глибокі тарілки, бокали та ін. Вироби мають підвищену товщину стінок та їжа в такому посуді довгл зберігає тепло.

Білет № 19

Склад пластмас, та компоненти які впливають на їх властивості

У залежності від складу розрізняють прості і складні(композиційні) пм. Прості пм скл тільки з полімеру(синтетичної смоли/хім видозміненого природного полімеру), до якого +барвники і стабілізатори(до 3%).)

Склад пластмас: наповнювачі, барвники, стабілізатори, пластифікатор, газоутворювач, світлостабілізатор, з’єднувальні речовини

Зв’язувальна реч -переважно синтетичні, молекулярні з’єднання і видозмінені природні полімери (ефіри целюлози).

Функції зв’язувальної целюлози:

1. при нагріванні переходить у в’язку, текучий стан.

2. під впливом підвищеного p отримує задану форму і зберігає її при затвердінні, зв’язуючи всі компоненти пластмаси.

Наповнювачі пластмас – здрібнені неорганічні та органічні м-ли: кварцовий пісок, деревна мука, мелена слюда, наолій (біла глина), азбест, волокнисті м-ли.

Ф-ції наповнювачів: 1. підвищення твердості, механ міцності виробів

2. підвищення тепло і вогнестійкості пластмас 3. зниження величини усадки пластмас в процесі форм виробів 4. зниження собівартості виробів.

Пластифікатори пластмас – маслоподібні, органічні реч з високою Tкип(складні ефіри фталевої і фосфорної к-т). Ф-ції пластифікаторів: 1. зменшення жорсткості та крихкості виробів 2. підвищення еластичності і гнучкості 3. підвищення морозостійкості (при зменшенні теплостійкості).

Стабілізатори (інгібітори) – р-ни, що перешкоджають необоротній зміні властивостей синтетичних смол і пластмас під дією тепла, кисню, вологи й ін чинників тобто умовл.п-с старіння. За характером дії: термостабілізатори, фотостабілізатори.

Газоутворювачі – хім сполуки, що розклад. в п-сі формування пластмаси при нагріванні з виділенням газоподібних р-н.

Барвні р-ни – тонко здрібнені пігменти або органічні барвники, що надають пласт відн. кольору.

Затвердники – формальдегід, диаміни, дикарбонові кислоти, що зшивають структуру полімеру та пластмаси; переводять пластмаси в неплавкий та нерозчинний стан.

Прилади для вікон, дверей, їх характеристика, асортимент

В цю групу входять металеві вироби для оснащення вікон і дверей, що застосовуються масовому будівництві і при ремонті житлових і громадських приміщень: ручки, петлі, замки, запірні і допоміжні прилади.

Ручки. Вони можуть бути дверними, віконними, для вбудованих шаф, замків і клямок. За конструкцією виготовляють ручки – скоби, ручки – кнопки і фалеві ручки.

Петлі. Застосовують п. Для вікон і дверей, кватирок і фрамуг. За конструкцією петлі випускають накладні, врізні, пружинні.

Замки. Служать для запирання зовні. І внутріш. Дерев. Дверей. За способом установки замки поділ. на стаціонарні і висячі. Стаціонарні бувають віконні і для шаф.

Запірні прилади використ. для запирання дверей, вікон, кватирок без застосування стаціонарних замків. Це-шпінгалети із засувкою, перекидню засувкою, з 2 і 3 засувками тощо.

Допоміжні прилади застосовують для автоматичного закривання дверей (фіксатором), надання жорсткості віконним рамам та дверям (косинки, косинці), обмежене відкривання дверей і вікон (основи і упори), неповного відкривання дверей (ланцюжки дверні).

Білет 20

Синтетичні клеї.

1) Синтетичні клеї (для склеюв в авіаційній, автомоб, хім, взуттєвій, швейній галузях) – готують на сонові синтетичних полімерів (канчуків і смол). Дають тривкі вологостійкі та грибостійкі клейові зєднання. Відрізн високою тепловою і хім стійкістю, а також універсальністю застосування.

А) Гумові клеї – їх одерж розчиненням синтетичн канчуків/ сирих гумових сумішей у бензин. Застос при виготовл гумових і гумовотканних виробів, а також для склеюв і ремонту виробів з вулканізованих гум. Клеї, що вулканізуються дають більш тривкі і теплостійкі клейові зєднання, ніж ті що не вулканіз. З клеїв на основі синтет канчуків важл знач має наіритовий клей, що являє собою р-н полі хлоропренового каучуку у суміші етилацетату і бензину.

Б) Клеї на основі термопластичних смол. Клейові зєднання цих смол оборотні і недостатньо теплостійкі. Ці клеї застосов переважно для неметалічних мат у виробах, які не піддаються великим мех.напругам. Вони негорючі, нетоксичнв і дешеві. Полівінілацетатні для склеюв виробів з паперу, шкіри, скла, тканин. Зрост застосув клеючих стрічок на основі поліізобутилену, синтетичних канчуків.

В) Клеї на основі термореактивних смол. Найбільше поширення для виготовлення терморективн синтез клеїв одержали резольні фенолоформальдегідні, сечовино- і меламіноформальдегідні, поліефірні і епоксидні смоли. У більш випадків їх застос у вигляді сироподібних розчинів в органічн розчинниках. Ці клеї можуть бути одно- та багатокомпонентними. Однокомп надходять до споживача в готовому вигляді. Багатокомп містять смолу й р-ну для затверднення, що добавляють до р-ну смоли перед застосув.