Валютні ринки. Валютні курси та їх режими.

Валютні ринки — екон відносини з приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів (чеків, векселів) в іноземній валюті в офіційно визначених центрах. Такими центрами є найкрупніші банківські та валютно-біржові центри.

Їх суб'єкти — крупні транснаціональні банки та компанії, спеціалізовані брокерські фірми. Операції здійснюються за допомогою кореспондентських зв'язків між банками різних країн, а також між банками та їх клієнтами. Зв'язок між В.р. різних країн здійснюється через систему телексів і телефонів. На В.р. здійснюються операції із зовнішньоторговельних розрахунків, міграції капіталів, туризму, страхування валютних ризиків, диверсифікації валютних резервів і переміщення валютної ліквідності, валютної інтервенції, отримання спекулятивних прибутків (у вигляді різниці курсів валют), міграції робочої сили. Значна питома вага В.р. у міжнародних розрахунках із зовнішньої торгівлі товарами та послугами, туризму, руху капіталів та ін. Але за обсягом на першому місці — спекулятивні валютні операції. Валютний курс — ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях інших країн. Сутність В.к. комплексно розкривається у виконуваних ним функціях:1.порівняння національних цін на товари, послуги, робочу силу з відповідними цінами інших країн та світовими цінами; 2.порівняння витрат вир-ва, продуктивності праці, торговельних і платіжних балансів тощо; 3.певний перерозподіл національного доходу між країнами, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Ціна іноземної валюти встановлюється фінансовими органами шляхом котирування. Види валютних курсів:1.За метою котирування:прямі, непрямі; 2.За строками котирування: спот-курс, форвард-курс, крос-курс; 3.за механізмом регулювання:плаваючий,фіксований, змішаний; 4.за суб’єктами угоди: курс покупця, курс продавця.

Якщо одиниця іноземної валюти виражається у національній валюті, то йдеться про систему прямого котирування. При системі непрямого котирування, навпаки, одиниця національної валюти оцінюється певною кількістю іноземної валюти. Спот -курс — це ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни, встановлена на момент укладення товарної угоди за умови оплати на наступний робочий день після дня укладення угоди. Форвард-курс —так званий попереджувальний, тимчасовий курс валют, що показує, яку вартість матиме валюта через певний час після укладення угоди. Крос-курс — це співвідношення між двома валютами, яке встановлюється, виходячи з їхнього курсу відносно третьої валюти. Валютний курс встановлюється вільно, виходячи зі співвідношення попиту й пропозиції на певну валюту в умовах вільного грошового ринку — так званий плаваючий курс, або регламентується рішенням уряду чи його фінансовими органами (як правило, центральним банком) — так званий фіксований курс. На практиці часто встановлюється змішаний курс на основі взаємодій сил вільного ринку з певним регулюванням урядовими фінансовими органами з метою запобігання надмірному підвищенню або зниженню валютного курсу. Необхідність визначення В.к. зумовлена потребами в обміні іноземних валют на національну при експорті та імпорті товарів і послуг, надходженні капіталів та їх переведенні за кордон, наданні міжнародних кредитів, переказі грошових доходів. В.к. залежить від стану платіжного балансу, рівня інфляції, співвідношення між попитом і пропозицією кожної валюти, міграції короткотермінових капіталів між країнами, політичної стабільності, еконї кон'юнктури, стійкості валюти, довір'я до неї та ін.

 

82. Глобалізація як тенденція соціально-еконго розвтку. Глобалізація — всеохоплюючий процес трансформації світового співтовариства у відкриту цілісну систему інформаційно-технологічних, фінансово-економічних, суспільно-політичних, соціально-культурних взаємозв'язків та взаємозалежностей. Найважливіші соціально-економічними передумови глобалізації: — подальша інтернаціоналізація економіки, посилення її транснаціоналізації та формування блукаючих інтернаціональних відтворювальних ядер, які перетворюють цілі країни у країни-с-ми, здатні контролювати величезні господарські зони; —крах командно-адміністративної с-ми, утвердження ринкового механізму у світовому масштабі на основі використання уніфікованих механізмів функціонування і розвитку; — лібералізація торгівлі товарами, послугами, інтелектуальною власністю, прийняття єдиних правил у сфері регулювання банківських та фінансових операцій, стандартизації та сертифікації продукції тощо. Форми прояву глобалізації: — формування загальнопланетарного науково-інформаційного простору, глобальної інформаційної інфраструктури, світової комунікаційної мережі та технологічних макросистем у сфері вир-ва, транспорту і зв'язку;-інтенсифікація міжнародних трансакцій, становлення глобальних ринків робочої сили, товарів, інформаційних технологій на основі поступового демонтажу торговельних бар'єрів, підписання багатосторонніх торговельних угод; —бурхливе зростання світового фінансового ринку, який функціонує в режимі реального часу; різке збільшення обсягів і швидкості переміщення капіталів; інтенсифікація глобальних фінансових операцій. — зростання відкритості та взаємозалежності економік, господарсько-технологічне зближення країн, інтенсифікація регіональних інтеграційних процесів, розвиток міжконтинентальної інтеграції тощо; —становлення єдиного світового вир-ва на основі розміщення різних складових виробничо-збутового процесу у різних країнах та інтенсифікації планетарної діяльності глобальних господарських комплексів (мультинаціональних компаній, багатопрофільних транснаціональних корпорацій, транснаціональних банків, їх об'єднань); — виникнення нових глобальних економічних суб'єктів(транснаціональних корпорацій, регіональних об'єднань, міжнародних організацій, міст-мегаполісів) та нових форм ринкової поведінки (глобальних стратегій, нових методів конкурентної боротьби, глобальних мереж, об'єднань, поглинань, стратегічних альянсів); — міжнародний рух циклічних коливань економіки, біржових, валютних, фінансових криз; зближення процентних ставок, внутрішніх та світових цін тощо; — уніфікація ведення бізнесу, формування нової с-ми глобального управління; зростання кількості наднаціональних структур регулювання світового господарства, міжурядових та неурядових міжнародних організацій; — інформаційно-культурне зближення народів, поширення єдиних стандартів життя, уніфікація уподобань, цінностей, принципів і норм поведінки, універсалізація культури; — формування специфічних інтересів та нових суперечностей, порушення рівноваги світової екос-ми та загострення глобальних проблем.

В умовах глобалізації інтернаціоналізація економіки на­буває нових рис: формується глобальне світове виробництво на осно­ві планетарного охоплення світової економіки транснаціо­нальними корпораціями і транснаціональними банками, розвитку довгострокових виробничих зв'язків, стратегічних альянсів, договорів про співдружність тощо; кардинально міняється зміст світових господарських зв'язків: темпи зростання міжнародної торгівлі випереджають темпи зростання виробництва, а фінансові потоки перевищують трансакції, пов'язані з експортом товарів і послуг; змінюється спрямованість і структура міжнарод­ної торгівлі, зростає товарообмін наукомісткою, високотехнологічною продукцією між розвинутими країнами; якісних перетворень зазнає фінансова сфера, зміню­ється її роль у світовій економіці на основі прогресуючого зростання валютних, фондових, кредитних ринків тощо.

Глобальна економіка — якісно новий стан світової економіки, яка поступово перетворюється в цілісний глобальний організм, поєднаний гігантською виробни­чо-збутовою мережею, глобальною фінансовою систе­мою, планетарною інформаційною мережею тощо.