Зародження та етапи розвитку економічної теорії.

Предмет економічної теорії.

Зародження та етапи розвитку економічної теорії.

Сучасні економічні теорії. Розвиток економічної думки в Україні.

Методи дослідження економічних процесів та явищ.

Функції економічної теорії.

Економічні категорії та економічні закони.

Позитивна та нормативна економічна теорія.

8.Ек потреби: їхня суть та класифікація. Закон зростання по­треб.

9.Потреби та блага: зміст, структура, функції, корисність благ. Величина корисності.

10. Закон насичення задовол потреб та закон спад гранич ко­рисності.

Економічні інтереси: суть, види, взаємодія.

Теорії мотивації.

Виробництво як процес суспільної праці.

Основні фактори виробництва, їхня характеристика.

Крива виробничих можливостей та її характеристика.

Виробнича функція та проблема економічного вибору.

Суспільне виробництво і суспільне багатство.

Ефективність суспільного виробництва та фактори зростання.

19. Ек теорія про місце людини у суспільному виробництві

20. Структура і використання нац багатства

21. Формацій та цивілізацій підходи до пізнання проц сусп. р-ку

22. Основні етапи розвитку цивілізацій

23. Постіндустріальна цивілізація: зміст, риси

24. Зміст і структура економічних систем

25. Тенденції, що характериз перехід від однієї ек системи до іншої

26. Типи економічних систем, їхня характеристика

27. Моделі організ нац. ринкових господарств: зміст, риси, ф-ї

28. Теоретичні та реалізовані на практиці моделі соціалізму: зміст, риси, суперечності

29. Соціально-орієнтована економіка: зміст, риси, місце в ек р-ку

30.Економічна система вільної конкуренції

31.Монополія та держ-монополістичний капіталізм як ек системи

32.Перехідні економічні системи: зміст, риси, суперечності

33.Правовий та економічний зміст власності

34. Поліформізм власності в ринковій економіці

35.Роздержавлення і приватизація: зміст, шляхи, форми

36.Теорія прав власності як «правил гри» в економічній системі

37.Структура відносин власності в різних ек с-мах

38.Відносини і форми власності в трансформаційній ек України

39.Товарне виробництво:необхідність, зміст, риси, види

40.Товар та його власт. Послуга як товар. Інформація як товар.

41. Величина вартості товару та фактори, що визначають її

42. Закон вартості: зміст та функції

43.Трудова та інформаційна теорія вартості

44.Генезис форм організації сусп. вир-ва

45.Гроші, суть, ф-ї

46.Виникнення грошей. Еволюція концепцій

47.Форми грошей та їх хар-ка

48.Функціональні форми грошей.

49.Закони грош обігу

50.Демонетизація грошей: причини, зміст, етапи

51.Сучасні теорії грошей

52. Риси та принципи функціонування сучас ринкової ек

53.Ринок: поняття, еволюція поглядів

54. Ринок: зміст, структура та функції.

55. Ринкова інфраструктура: зміст та функції.

56. Елементи ринкової інфраструктури.

57. Товарна біржа: зміст, види, ф-ції, роль у ринковій ек

58.Фондові біржі: зміст, види, функції, роль у ринковій економіці.

59. Біржа праці: суть, функції, види, роль у ринковій економіці. Служба зайнятості в Україні.

60. Суб’єкти ринку та їх взаємозв’язок.

61. Конкуренція: суть, види, функції.

62. Види економічної конкуренції: внутрігалузева та міжгалузева; досконала та недосконала; добросовісна та недобросовісна.

63.Методи конкурентної боротьби

64 Попит: зміст та фактори, що на нього впливають. Крива попиту. Закон попиту.

65.Пропозиція. Закон пропозиції. Крива.

66. Еласт попиту: за ціною, за доходом та перехр.Еласт пропозиці.

67.Взаємодія попиту і пропозиції. Ціна ринкової рівноваги.

68.Закон попиту. Крива попиту

69.Закон пропозиції. Крива пропозиції.

1. Соціально-економічні особливості мікроек. середовища.

2. Суб’єкти мікроекономіки та їх функції.

Державний борг. Управління державним боргом

Податки: зміст, структура, функції. Крива Лаффера.

Сукупний сімейний дохід і структура його використання. Рівень життя та його показники

Зміст, головні завдання ек. політики

Предмет економічної теорії.

Питання предмету економічної теорії є дискусійним в економічній науці. Різні школи по-різному визначають предмет економічної теорії. Перші уявлення про неї полягали в тому, що вона вивчає створення і використання матеріальних благ, тобто є наука про багатство.

В останні роки широко розповсюджується підхід до предмету економічної теорії, який спирається на використання поняття "обмежених ресурсів". В США у підручнику з економічної теорії Кемпбелл Р.Макконнелл і Стенлі Л.Брю, визначено, що вона досліджує проблеми ефективного використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини

Проте економічна теорія - широкопланова наука. Професор П.Самуельсон приводить такі можливі визначення предмету економічної теорії:

1. Наука про види діяльності, пов'язані з обміном і грошовими угодами між людьми.

2. Наука про використання людьми рідкісних та обмежених продуктивних ресурсів(земля, праця, товари виробничого призначення, наприклад, машини і технічні знання) для виробництва різних товарів (таких, як пшениця, яловичина, пальто, концерти, шляхи, яхти) і розподілу їх між членами суспільства з метою споживання.

3. Наука про щоденну ділову життєдіяльність людей, досягнення ними засобів до існування і використання цих засобів.

4. Наука про те, як людство розв'язує свої завдання у галузі споживання і виробництва.

5. Наука про багатство

Перелік визначень цієї науки можна збільшити ще у багато разів. Об'єднуючи різні підходи, можна прийти до узагальненого визначення, яке у П.Самуельсона сформульовано таким чином: "Економічна теорія вивчає, як суспільство використовує обмежені ресурси, щоб виробляти різні товари, і розподіляє їх серед людей"

Як бачимо, загальноприйнятого визначення предмету економічної теорії немає, хоч більшість економістів визнають, що це універсальна наука про проблеми вибору ресурсів і економічну поведінку людей.

Об'єктом вивчення економічної теорії є аналіз тісного взаємозв'язку механізму функціонування ринку з наявністю на ньому досконалої і недосконалої конкуренції, ступеня монополізованості окремих господарських сфер, шляхів і способів економічного реформування ринкових відносин.

Функції економічної теорії.

Пізнавал функція. Реаліз через дослідж сутності ек процесів і явищ. Розкриваючи і фор­мулюючи ек категорії і закони, ек теорія тим самим збагачує знання людей, примнож інтелекту­ал потенціал сусп, розшир наук світогляд людей, сприяє наук передбач ек розвит­ку суспільства.

Методологіч функція полягає в тому, що ек теорія виступ методолог базою для цілої с-ми ек наук, оскільки розкриває основоположні ба­зові поняття, ек закони, категорії, принципи госпо­дарюв, які реалізуються в усіх галузях і сферах люд­ської діяльності.

Практич функція ек теорії зводиться до наук обґрунтув ек політики д-ви, розробки рекоменд щодо застосув принципів і ме­тодів раціон господарюв.

Ек політика — це цілісна с-ма заходів держави, спрямованих на р-ток нац еко­номіки в інтересах усіх соціальних груп суспільства. Вона має визначати оптимал варіанти виріш ек проблем.

Прогностична функція ек теорії виявляєть­ся у розробці наукових основ передбачення перспектив со­ціально-економічного розвитку в майбутньому. По суті, вона зводиться до розробки прогнозів довгострокових програм розвитку суспільного виробництва з урахуванням майбутніх ресурсів та можливих кінцевих результатів.

Виховна функція — полягає у формуванні в громадян економічної культури, логіки сучасного економічного мис­лення, які забезпечують цілісне уявлення про функціону­вання економіки на національному і загальносвітовому рівнях і дають їм можливість виробити грамотну госпо­дарську поведінку в умовах ринкової системи. Вона вихо­вує у них усвідомлення того, що досягти професійних успіхів і вищого життєвого рівня можна, лише оволодівши глибо­кими знаннями, в результаті наполегливої праці, прийнят­тя обґрунтованих рішень і здатності брати на себе відпові­дальність за свої господарські дії.

Економічне мислення — це сукупність поглядів, уявлень та суджень людини про реальну економічну дійсність, які визначають Ті господарську поведінку.

Є два види економічного мислення: буденне і наукове.

Буденне мислення — поверхове, однобічне і безсистем­не сприйняття людиною реальних економічних процесів, на підставі чого вона робить суб'єктивні, часом помилкові, висновки і судження щодо економічних проблем.

Наукове мислення — всебічне і глибоке пізнання люди­ною економічної дійсності на основі використання науко­вих методів дослідження, що дозволяє розкрити сутність еко­номічних процесів, об'єктивно оцінити їхню суспільну зна­чущість і прогнозувати тенденції розвитку в майбутньому.

Всезагал ек закон зрост потреб відбив внутріш необх, суттєві й сталі зв'яз між вир-вом та спожив, потребами та існуюч можлив їхнього задовол. Відпов до цього закону безперерв р-ток потреб є рушій силою ек та дух прогресу людства, що, у свою чергу, стимул появу нових і нових потреб.

Таким чином, потреби і вир-во перебув у су­перечливій залежності взаємовпливу та взаємозумовленості. Потреби у споживанні породжують стимули до виробницт­ва. Виробництво задовольняє існуючі та породжує нові по­треби.

С-ма взаємопов'яз та взаємодіюч інтересів сусп завжди суперечл. Тому кожне сусп постає перед пробл пошуку ефект механізму їхнього узгодж. Єдність інтересів досягається у проц їхньої взаємод та взаємореаліз.

Шляхи поєднання економічних інтересів:

— субординоване підпорядкування одних економічних інтересів іншим;

— координоване узгодж різнобічних інтересів усіх економічних суб'єктів.

Теорії мотивації.

Теорія мотивації по А.Маслоу.Перша з розглянутих теорій назив ієрархією потреб Маслоу. Сутн її звод до вивч потреб люд. Це більш рання теорія. Її прихильн вваж, що предм психології є поводження, а не свідомість людини. У осн поводж лежать потреби людини, що можна розділити на п'ять груп: 1. В самовираженні 2. В повазі 3. В спілкуванні з людьми 4. В безпеці 5. Фізіологічні Зміст такої ієрарх побудови полягає в тому, що пріоритетні для людини потреби більш низьких рівнів і це позначається на його мотивації. Іншими словами, у поводж людини більш визначал є задовол потреб споч низьких рівнів, а потім, у міру задовол цих потреб, стають стимулююч чинником і потреби більш високих рівнів. Найвищ потреба - потреба самовираж і росту людини як особист - ніколи не може бути задовол цілком, тому процес мотивації людини через потреби безкінечний. Теорія мотивації Девіда Мак Келланда. З р-ком ек відношень і удосконалюв керування значна роль у теорії мотивації приділяється потребам більш високих рівнів. Представн цієї теорії є Девид Мак Келланд. Відповід до його твердж, структура потреб вищого рівня звод до трьох чинників: прагненню до успіху, прагненню до влади, до визнання. При такому твердженні успіх розцін не як похвала або визнання з боку колег, а як особисті досягн в рез-ті активної діяльності, як готовність брати участь у прийнятті складних рішень і нести за них персональну відповід. Прагнення до влади повинно не тільки говорити про честолюбство, але і показувати уміння людини успішно працювати на різних рівнях керування в організ, а прагнення до визнання – його спромож бути неформальним лідером, мати свою власну думку і вміти переконувати навколишніх у його слушності. Відповідно до теорії Мак Клелланда люди, які хочуть влади, повинні задовольнити цю свою потребу і можуть це зробити при занятті визначених посад в організації. Управляти такими потребами можна, підготовлюючи працівників до переходу по ієрархії на нові посади за допомогою їхньої атестації, напрямки на курси підвищення кваліфікації і т.д. Такі люди мають широке коло спілкування і прагнуть його розширити. Їхні керівники повинні сприяти цьому.

Теорія мотивації Фредерика Герцберга. Ця теорія з'явилася в зв'язку з необхідністю з'ясувати вплив матеріальних і нематеріальних чинників на мотивацію людини. Фредерик Герцберг створив двухчинникову модель, що показує задоволеність роботою. Перша група чинників зв'язана із самовираженням особистості, її внутрішніми потребами. а також із навколишнім середовищем, у якому здійснюється сама робота. Друга група чинників мотивації зв'язана з характером і сутністю самої роботи. Керівник тут повинний пам'ятати про необхідність узагальнення змістовної частини роботи.

Вир-во завжди виступ як сусп виробництво. Воно, поч із первіснообщ сусп, здійсн як сумісний сусп-кооператив процес з участю великої к-сті людей. Існув вир-ва, в якому бере участь лише відокремл особа так само безглуздо, як існув і р-ток мови без спілкув людей, що спільно живуть і спілкуються між собою.

Сусп вир-во має безпер характер, тобто воно постійно повтор, відновл. Сусп не може припин виробл, оскільки не може перест спожив. Відтворювальний аспект сусп виробництва включає 4 стадії (фази) щодо створ сусп продукту: власне вир-во, розподіл, обмін і спожив.

Капітал — це ек ресурс, що визначається як сукуп усіх техніч, матер і грош засобів, використовуваних для вир-ва товарів та послуг. Цей фактор виявл в осн в двох формах: натур-речовій та грош. Натур-речов склад капіталу представл машинами, станками, обладн, спорудами, транспортн засобами, сировиною, матеріалами, які задіяні у проц вир-ва. Крім того, капітал виступ у вигляді певної суми грошей, необх підприємцю, який розпоч свою д-сть, для придбання матер-речових елементів виробництва та наймання робочої сили.

Земля як фактор виробництва включ в себе землю, лісові й водні рес, родовища кор копа та інші прир багатства, що використ у виробн проц. При цьому сама земля в цій сукуп факторів розгляд як основополож фактор вир-ва, що має ряд специфіч ознак: —є кількіс обмеж фактором вир-ва. —є невідтворюв фактором вир-ва. —є фізично непереміщув фактором; —має здатність не зношув фізично та не старіти морально Наука — це специфіч форма людської д-сті, спрямов на отримання та систематиз нових знань про природу, сусп і мислення. Втілюючись у виробн д-сті людей у вигляді створ нових засобів праці, впровадж прогресив технологій тощо, наука перетвор на гол продуктив силу сусп.

Інф в суч умовах є найважл фактором сусп вир-ва, який можна визнач як с-му збир, оброб та систематиз різноманіт знань люд з метою викор їх у різних сферах життєдіяльності й насамперед в ек сфері. У суч умовах значно зрост інформаційномісткість вир-ва, праці та продукту.

Підприємн здібності — особл, специфіч фактор вир-ва, що характериз д-сть людини стосов поєдн та ефектив використ всіх інших факторів вир-ва з метою створ благ та послуг. Специфіка цього фактора полягає в особл типі поведінки господар суб'єкта, якому притаманні ініціатива, новаторство, гнучкість, певний ступінь ризику та відповідальності.

В історич процесі неминучі переходи від однієї соц форми руху сусп багатства до іншої, що ведуть до суттєвих зрушень у внутр змісті і зовн прояві багатства, в цілях і закономір нагромадж і розподілу матер і дух благ у сусп.

У зв'язку з цим можна обґрунтувати певні критерії. Найважл ознакою суспільного багатства є застосув при його створенні сусп праці. Остання є не лише джерелом усіх створюв матер-речових та дух благ, а й необх умовою р-ку самої людини, поза творчою д-стю якої блага втрач якості соц або сусп багатства.

Суспільна праця як ек категорія багатства є універсальною мірою цього багатства, що може кількісно виразити сукуп його елем, незалеж від специфіки їх матеріал змісту і соц форми руху. Разом з тим, як осн джерело багатства (поряд з матер об'єктами і силами природи) праця не є його безпосередньою складовою частиною.

Іншою ознакою матер і дух благ, що входять у сусп багатство, є така особливість їх, як нагромаджуваність - здатність матер і дух благ реалізувати свою споживну вартість не в рез-ті одиничного акту, а протягом певного часу.

Рух основних матер елементів сусп багатства регулюється законами сусп вир-ва, а розвиток елементів природи - законами останньої. Однак відтвор певної частини елем сусп багатства, на які впливають і прир, і сусп, регулюється законами як соц, так і прир розвитку, що є однією з найважл особл багатства. Такими елем є прир ресурси.

Сусп багатство як ек категорію не слід розум як антипод бідності та синонім розкоші. Сус багатство є сукуп рез-тів праці, матеріалізов у різних сферах д-сті і об'єктивно необх даному сусп для норм проходж процесу відтвор в конкретних соц-ек і прир-історич умовах.

Отже, до складу сусп. багатс можуть входити інші споживні вартості, крім створених у проц вир-ва. Йдеться про такі постійно включені в процес вир-ва умови безперерв відтвор, як природні ресурси, що не є продуктом праці, проте постійно беруть у ньому участь.

Отже, природне багатство слід розгляд в складі нац багатства як таке, що у відтворюв процесі є умовою постійної відтворюваності та невіддільною частиною ек багатства, оскільки воно включене в процес вир-ва. Відтворюв працею ч-на нац багатства відособлюється як сусп багатство.

Гроші, суть, ф-ї

Гроші — це особливий товар, який виконує роль загал еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає ек відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів.

Найбільш повно суть грошей виявляється у тих функціях, які вони виконують: 1) міра вартості; 2) засіб обігу; 3) засіб нагромадження та утворення скарбів; 4) засіб платежу; 5) світові гроші.

Міра вартості. Вартість усіх товарів вимірюється грошима. Ціна - це вартість товару, виражена в грошах. З виникненням паперових грошей країни встановлювали золотий вміст грошової одиниці, що називався масштабом цін. Реалізацію функції грошей міра вартості сьогодні ускладнює інфляція.

Засіб обігу. Обіг товарів в умовах розвинутого товарного вир-ва і обміну здійснюється за доп грошей за формулою Т-Г-Т (товар-гроші-товар). Оскільки у цій функції гроші постійно перебувають в русі, для її здійснення не потрібні повноцінні, реальні, тобто золоті гроші. Це одна з тих функцій, що спричинила появу паперових грошей.

Засіб нагромадж або утворення скарбів - пов'язана з випаданням грошей зі сфери обігу. Сьогодні в більшості країн нагромадж гроші не у вигляді скарбу, а в формі рахунків у банках, акцій тощо. Тобто нагромадж вже не гроші, а капітал. Здійснення цієї функції грошима суттєво обмежене.

Засіб платежу - пов'язана з кредитом. В ек діяльності виникає маса обставин, в яких момент купівлі не може збігатися з моментом сплати. В такому випадку продавець виступає як кредитор, а покупець - як боржник. Слід зазн, що відносини кредиту виник не лише під час купівлі товарів і послуг, але й в процесі купівлі роб сили, при чому в даному випадку саме робітник кредитує підприємство або установу своєю працею. Саме здійснення цієї функції призвело до появи кредитних грошей (векселі, банкноти, платіжні доручення, чеки тощо). Тобто це також одна з тих функцій, з якою пов'язана поява паперових грошей. Світові гроші. Для ХІХ ст. твердження Маркса про те, що, виходячи на світовий ринок, гроші скидають з себе національні мундири і предстають у своїй первісній формі - у формі золотих злитків, було, безумовно, вірним. А в ХХ ст. цю роль все активніше починають відігравати національні валюти. З часів Ямайської валютної угоди конвертованість валюти - це вільний обмін по плаваючому курсу національної валюти на валюту іншої держави.

Форми грошей та їх хар-ка

Монета - зливок металу точно визначеної форми, ваги і проби, який є узаконеним засобом обігу. Монета виявилась найдосконалішою формою дійсних грошей. Найб розвитку вона досягла в період золотого монометалізму, який проіснував у нац грош обігу до 30-х років ХХ ст., поступившись місцем нерозмінним на золото паперово-кредитним грошам. У сучасній грошовій системі функціонують паперові й кредитні гроші.

Паперові гроші - знаки, символи цінності (вартості), що не мають власн вартості та наділені держ владою примусовим курсом обігу. Вони не мають золотого забезп, тому їх ще назив білетами держ скарбниці.

Кредитні гроші - це неповноц знаки вартості, які виник і функціонують в обігу на осн кредитної угоди й вираж відносини між кредитором і боржником. Існують такі види кредитних грошей: вексель, банкнота, чек, кредитна картка, електронні гроші.

Вексель - це письмове боргове зобов'язання встановленої законом форми, в якому вказані велич грош боргу, строки його сплати, а також право його власника вимагати від боржника сплати боргу після закінч встановл строку. Векселі бувають простими і переказними.

Простий вексель випис боржником на ім'я кредитора із зобов'яз виплатити йому в зазнач строк вказану суму і не може бути переданий третій особі.

Переказний вексель (тратта) - це вексель, який може передаватися третій особі (ремітенту) для отримання ним боргу з векселедавця у визначений строк.

Залежно від характеру виникнення векселі поділяються на комерційні і банківські.

Комерцій вексель - це боргове зобов'яз, яке підприємці видають одне одному при куп-продаж товарів з відстрочкою платежу, тобто в борг.

Банкнота - це вексель банку, за яким пред'явник може в будь-який час одержати гроші і яким банк замінює комерційний вексель.

Чек - письмове розпорядж власника поточ рахунку в банку про виплату готівки або перерахув з його рахунку на інший рахунок певної суми грошей. Чеки бувають: іменні, на пред'явника і ордерні.

Кредитна картка - це іменний платіжно-розрах документ, який засвідч особу власн рахунка в банку і надає йому право на придбання товарів і послуг у кредит без оплати готівкою

Електронні гроші - це банків с-ма переказу грош засобів за доп ЕОМ.

Функціональні форми грошей.

Закони грош обігу

Гроші - це товар, який вик функцію загального еквіваленту.Гроші - єдиний товар, цінність якого проявляється в той момент, коли ми від нього позбавляємось.

Грошовий обіг - це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві. Закон грошового обігу передбач, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.

Суспільний поділ праці і розвиток товарного виробництва є об'єктивною основою грошового обігу. Утвор загальнонац і світових ринків дало новий поштовх подальш розшир грош обігу. Гроші обслуговують обмін сукуп сусп продукту, у тому числі кругообіг капіталу, звертання товару і надання послуг, рух позичк капіталу і доходів різних соц груп.

Грош обіг здійснюється в двох формах: наявної і безготівк. К-сть грошей, необх для обігу, тобто форми грошей, підпорядков своїм особл законам.

Загальний закон к-сті грошей в обігу з урахуванням функцій грошей (міра вартості і засіб обігу) вираж формулою: К=Ц/О, де К – к-сть грошей, необх для товар обігу в певному році; Ц – сума цін товарів, що реаліз у певному періоді; О – середне число оборотів за рік грош одиниці. З р-ком функцій грошей, формула набула складніш вигляду: Кп=(СЦ-К+П-ВВ)/Шо, де СЦ – сума товарних цін; К – сума цін товарів, проданих у кредит; П – сума платежів за борг зобов’яз; ВВ – сума взаємопогашув безготівк платежів; Шо – середня кількість оборотів грош одиниці.Осн елем закону грош обігу є товар маса, що перебуває у обігу, рівень цін товарів і шв обігу грошей. Збільш шв обігу грош одиниці рівноцінне зменш грош маси.Згідно із суч кількісною теорією грошей і цін, основополож якої є америк економіст Фішер, к-сть грошей в обігу визнач за ф-лою: К=P*Y/V, де К – кількість грошей, необх для товар обігу в певному році; Р – абсол рівень цін; Y – реал обсяг вир-ва; V – шв обігу грошей.Закони грошового обігу - спроба усвідомити шляхи подолання або уникнення надзвичайно складного економічного явища, що пов'язане саме з паперовими грошима - інфляції.

Сучасні теорії грошей

Представники функціональних концепцій грошей серед конкретних причин, які виклик необх використ грошей, назив такі: відсутність синхронізації надходжень і платежів, яка ускладн прямий товарообмін; наявність трансакційних витрат, тобто витрат праці і ресурсів, необх для здійсн товарообмінних угод (у цьому випадку гроші є засобом мінімізації витрат); невизначен госп перспектив, що змушує учасників обігу накопич залишки грошей для страхув від ризику; час як невід'ємн елемент процесів вир-ва і обігу товарів, який надає грошам роль з'єднув ланцюга між сьогоденням і майбутнім. Економісти неокл школи, як правило, пов'яз існування грошей з першими двома причинами, а прихильники кейнс напряму - з двома останніми.
Ще в XIX ст. чимало економістів звертали увагу на відсутн у вчених навіть відносної згоди з питання про сутність грошей. Незважаючи на велику к-сть досліджень з грош теорії, таке полож спостеріг й нині.
У суч світовій ек теорії існує кілька принципово різних підходів до визначення суті грошей. Прихильники першого підходу (М. Фрідман, А. Шварц та ін.) фактично розглядають гроші лише як зручний спосіб організ статистичних спостережень і визначають їх як "тимчасове вмістилище купівельної сили". При цьому увага концентр на конструюванні різних грошових агрегатів, виявленні елементного складу пропозиції грошей тощо.
В основу другого підходу - найбільш пошир серед західних економістів - покладено попередній теорет аналіз функцій грошей, на підставі якого визнач суті і форми грошей. Так, автори популярного підручника "Економікс" америк професори К. Р. Макконнелл та С. Л. Брю вважають, що гроші - це те, що гроші роблять. Все, що виконує функції грошей, і є гроші. Л. Харріс також визначає суть грошей через їх ф-ї, стверджуючи, що гроші - це будь-який товар, який функціонує як засіб обігу, розрахунк одиниця і засіб збереж вартості. Найчастіше в роботах суч західних учених виділяється три функції грошей: засіб обігу, од розрахунку, збереж вартості. Первага при цьому віддається функції засобу обігу. Поширеним є ототожнюв грошей як засобу обігу чи засобу платежу і об'єдн двох останніх в одну ф-ю. Отже, питання про функції грошей підмінюється питанням про суть грошей.
Найбільш обгрунтовано історичну суть і функції грошей розкрив концепції, які розгляд їх через роз-к форм вартості.

Закон попиту. Крива попиту

Закон попиту: за інших рівних умов, коли ціна на товар зростає, обсяг попиту на товар зменшується, і навпаки. Отже, закон попиту відбиває суттєвий причинно-наслідковий зв'язок між зміною ціни і зміною попиту за інших рівних умов.

Обернено пропорційну залежність між ціною продукту і величиною попиту можна подати у вигляді графіка. Криву D в економічній літературі називають кривою попиту. Ця крива є низхідною, оскільки між ціною і попитом існує обернена залежність. Слід розрізняти поняття "зміна обсягу (величини) попиту" і "зміни у попиті". Зміни обсягу попиту відбуваються через зміну ціни і графічно характеризуються рухом точки по кривій попиту. Зміни в попиті, зумовлені неціновими чинниками, змінюють положення кривої попиту, зсуваючи її праворуч (збільшення попиту) або ліворуч (зменшення попиту).

Теорії підприємництва

У науковий обіг поняття «підприємець» ввів банкір-економіст Р. Кантільйон на початку XVIII ст. До підприємців він відносив людей з нефіксованими прибутками (ремісників, селян та ін.), тобто тих, хто був зайнятий ек діяльністю в умовах нестабільності та непередбаченості цін. Гол. рисою підприємця він вважав готовність до ризику.

Вагомий внесок у дослідження підприємництва у XVIII—XIX ст. зробили Ф. Кене, А. Тюрго, А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.-Б. Сей, А. Маршалл, М. Вебер, В. Зомбарт і Й. Шумпетер. А. Сміт розглядав підприємця як власника. Підприємець має на увазі лише власний інтерес, переслідує власну вигоду, причому в цьому випадку він іде до мети, яка зовсім не входила в його наміри. Переслідуючи свої власні інтереси, він часто дійовіше служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо намагається служити їм. Франц. економіст Ж.-Б. Сей уперше підкреслив роль підприємця як особи, що вміло комбінує фактори вир-ва. Нім. економіст та соціолог В. Зомбарт визначав підприємця таким чином: а) як завойовника, оскільки він духовно розкріпачений, багатий на ідеї, готовий ризикувати, настирливий та має сильну волю; б) як організатора, який уміє об'єднувати навколо себе людей заради реалізації своїх ідей; в)як творця, що вміє переконати покупців купити саме його товар, привернути інтерес до себе та своєї справи, завоювати їхню довіру. Й. Шумпетер, австро-амер економіст, першим зауважив, що підприємець — не обов'язково власник капіталу. ….Руйнування уявлення про обов'язкове поєднання в одній особі власника і підприємця зумовлене розвитком кредитних відносин, де жоден комерційний банк не є власником усього капіталу: одна частина його представлена власним капіталом, інша — залученим. Корпоративна форма П наочно відображає відокремлення функції П від функції власності. Ост ф-ція стає пасивнішою, а дедалі активніша роль переходить до організації та управління. Найхаракт риси підприємця, які виділяють його з господарюючих суб'єктів, виокремив Й. Шумпетер. Головною справою підприємця є: виготовл нового блага або нової якості того чи ін блага; освоєння нового ринку збуту, нового джерела сировини або напівфабр і запровадж нового методу вир-ва; проведення відповідної реорганізації. Для того щоб здійсн постійний пошук нових способів комбінації ресурсів, потрібно мати відповідні якості: волю і здібності; виділяти визначальні моменти діяльності, бачити їх у реальному світлі; мати здібність «плисти проти течії», долаючи опір соц. сил; здійсн вплив на ін результ-ми успіху, духовною свободою, затратами сил і енергії.

Класифікація та види цін

По сферах товарного обслуговування: - оптові ціни, по яких П реалізують у великих обсягах продукцію промислово-технічного і споживчого призначення (між галузями усередині оптової сфери і з оптової в роздрібну);- роздрібні ціни, по яких товари реалізуються кінцевому споживачу (в основному населенню) в обмеженій кількості;- закупівельні ціни,по яких держава купує продукцію в с-г П-тв (фермерів);- ціни і тарифи на послуги.Тарифи можуть відноситися до сфери оптової торгівлі (напр,вантажні транспортні,)і роздрібної (пасажирські тарифи) 2. По способу відображення транспортних витрат: - ціни франко-відправлення (на товари обмеженого ви-ва і розгалуженої мережі споживання),що включ транспор.витрати до пункту магістрального тр-рту(порту, залізничної станції),ви-ти на інший шлях покриває покупець

- ціни призначення,що включ транспортні витрати до пункту призначення. 3.По формах продажів: - контрактні(договірні)-ціни фактич домовленості між продавцем і покупцем- біржові котирування - це рівень ціни товару, реалізованого через біржу.Ціна бірж товару склад з бірж котирування і надбавки (знижки) за якість, далекість від місця постачання;- ціни ярмарків і виставок (часто пільгові);- аукціонні ціни, що відбивають хід продажів на аукціонах (розрізняють стартові ціни і продажні). 4.По стадіях продажу: - ціни пропозиції (продавця, чи стартові), по яких продавець бажає продати товар. - ціни попиту, по яких покупець зацікавлений придбати товар;- ціни реалізації (угоди, продажу, покупки)

- фактичні, чи номінальні, ціни. Їх варто відрізняти від реальних, співвіднесених з рівнем доходу чи суспільства загальним рівнем цін.

5. По ступені регулювання: - жорстко фіксовані (основний тип цін в умовах адмістратив-командної економіки);- регульовані (допускаються зміни у визначених межах, установлюються державою, як правило, на продукти підвищеного соціального призначення);- вільні (не піддані прямому втручанню, формуються відповідно до кон'юнктури ринку).

6.По ступені стійкості в часі: - тверді: устан при висновку договору на весь термін дії;- рухливі: зафіксована в договорі ціна міняється в момент постачання, якщо змінилася ринк ціна товару, установл по обговореному в контракті джерелу;- ковзні:у договорі устан вихідна ціна й обмовляється порядок внесення виправлень у випадку зміни вартості ціноутворюючих факторів. Змінні ціни застосовуються до товарів, що вимагають тривалого терміну виготовлення;- с наступною фіксацією: у договорі визначаються умови фіксації і принцип визначення рівня ціни: періодичність фіксації, база фіксації, терміни узгодження і здійснення фіксації.

Типи та моделі ек зростання

Існує два типи економічного зростання:

екстенсивний – на основі кількісного збільшення його факторів при збереженні попередніх параметрів виробництва;

інтенсивний – на основі якісного поліпшення його факторів при удосконалення організаційно-економічних відносин виробництва. Інтенсивний тип економічного зростання в чистому вигляді не існує. Виділяють також 3 тип екон. зрос. – реальний або змішаний. Йому притаманне збільшення обсягу ВВП як завдяки залученню більшої кількості факторів виробництва, так і за рахунок удосконалення техніки, технології, організації виробництва.

Збільшення ролі і частки інтенсивного типу економічного розвитку називається інтенсифікацією виробництва. Також існує регресивний тип економічного зростання, для якого характерне недовготривале зниження обсягів суспільного виробництва. З ним пов’язано: стагнація (нульовий приріст ВВП), стагфляція (коли стагнація супроводжується інфляцією). Економічне зростання вимірюється збільшенням реального виробництва ВВП та\або НД; приріст ВВП і НД на душу населення.

Існує 2 головних моделі екон. зрос.: неокласична. Наслідком існування такої гіпотези є припущення про: автоматичне відтворення загальної макроекономічної рівноваги за рахунок гнучкості цін, про підтримку повної зайнятості та повне використання виробничих потужностей, що дозволяє економіці розвиватися такими темпами які визначає динаміка факторів виробництва; неокенсіанські – згідно з ними досягнення макроекономічної рівноваги при повній зайнятості у випадку коли ефективний попит є недостатнім для реалізації всього потенціалу обсягу суспільного продукту передбачає додаткові витрати, які ініціюються державою за рахунок збільшення дефіциту державного бюджету.

Грошовий обіг і його закони

Грошовий обіг — це рух грошей у готівк і безготівк формах, який обслуговує реаліз товарів і нетоварні платежі в госп. Наявн грош обігу передбач існув в країні певної грошової системи.

Ф-ї грошової с-ми

Визначення націонал