Ціноутворення на ринку землі. Ціна землі. Рентні платежі й орендна плата.

Маржиналізм визначає ресурс "земля" як природний фактор, необхідний для виробництва продуктів, а "капітал" (споруди, будівлі, устаткування) як такий, що вироблений і нагромаджений у минулому, а використовується зараз для виробництва нових товарів та послуг. Земля і капітал як економічні ресурси можуть бути продані, а можуть здаватися в користування на певний час за певну плату. У першому випадку має місце соціальне відчу-ження факторів, яке передбачає зміну їхнього власника, у другому — функціональне відчуження, що не передбачає зміни власника. Воно ґрунтується на зміні користувача певними ресурсами й означає продаж не ресурсів, а права користування послугами, які надаються завдяки використанню певних ресурсів. Купівля землі й капіталу передбачає плату (ціну) за придбання цих ресурсів у власність на невизначений час. Купівля права на користування послугами землі та капіталу реалізується через ціну, яка набуває форми ренти і процента. У сучасному розумінні цей термін означає дохід від землі, який регулярно отримують її власники, не замаючись підприємницькою діяльністю. Ціна землі як форма доходу є похідною від величини ренти, що є ціною за право на тимчасове використання споживних властивостей ресурсів. Ціна ренти на землю визначається граничним продуктом землі. Це означає, що фірма збільшуватиме обсяг ції користання цього фактора до того часу, поки вартість граничного продукту від нього не зрівняється з ціною ренти. Величина доходу від використання праці, землі й капіталу визначається величиною їхнього граничного внеску у виробництво певних товарів чи послуг. Якщо ж на ринку ресурсів продаються не послуги, а самі ресурси (земля), то ціна землі залежить: —від поточної вартості її граничного продукту; — від вартості її граничного продукту в майбутньому. Це означає, що ціна землі є дисконтованою поточною ціною ренти. Іншими словами, ціна землі прямо пропорційна величині ренти й обернено пропорційна величині процентної ставки. Це означає, що власник землі продасть її за ціною, яка не повинна бути меншою, ніж відсоток, який він отримає, альтернативно розмістивши виручений від продажу гроші й капітал (у даному випадку на банківському рахунку).

Ринкові відносини суб’єктів з приводу купівлі – продажу та використання землі наз рентними відносинами, в яких приймають участь три суб’єкта – землеволодар, підприємець-орендатор землі та найманий робітник с/г виробництва.

Земельна рента виражає відношення привласнення додаткового продукту власником землі у формі орендної плати за право користування землею.

Абсолютна земельна рента – це надлишок вартості с/г продукції над ціною її виробництва.

У формуванні ціни землі головну роль відіграє рента та банківський відсоток. Ціна землі рівна такій сумі грошей, яка будучи покладена в банк, принесе доход рівний ренті. Такий доход є капіталізованою рентою. Отже, ціна землі– це капіталізована рента.

Оренда землі – це засноване на договорі строкове платне користування землею, що необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Орендна плата за землю містить відсоток на вкладений у землю капітал, а також амортизацію цього капіталу.

На відміну від інших товарів, земля – особливий товар, ціна якого ґрунтується не на вартості, а на тому доході, який вона приносить своєму власнику, - ренті. Ціна землі – це дисконтований потік її доходу. Мета купівлі землі: виробництво с\г продуктів; видобуток корисних копалин; забудова; спорудження автомагістралей, аеропортів тощо.

Пропозиція на ринку землі залежить від багатьох факторів, які сумарно можна звести до двох: якість або родючість землі та місцезнаходження ділянки. Пропозиція землі на ринку нееластична, тому що кількість землі, придатної для обробки, є фіксованою величиною. Попит на землю еластичний і має тенденцію зростання, що зумовлює підвищення ціни на землю. Особливо швидко підвищується ціна на земельні ділянки в містах, оскільки зростають рента і попит на ділянки під забудову.

Ціна землі =R(розмір ренти)/i(позичковий відсоток)*100

Рента – регулярно отримуваний дохід з капіталу, майна або землі, які не потребують підприємницької діял-ті.

Економічна рента – Р, яка сплачується за використання землі та інших природних ресурсів, які є в обмеженній кіл-ті.

Монопольна рента – утворюється через обмеженість і невідтворювальність земель особливої якості чи особливих кліматичних умов.

Земельна рента є частиною орендної плати за землю. Це платіж, який орендар носить орендодавцеві за використання земельної ділянки. Складові орендної плати є рента, А відрахування за використання капіталу вкладення у землю і ставки %.

Дисконтування – дає змогу визначити, яку Р необхідно заплатити за землю, щоб отримати через визначений час бажаний результат.