Поняття і система екологічного законодавства України

 

Більшість природних ресурсів є власністю держави, але поступово відбу­вається процес роздержавлення. Щоб не завдати значної шкоди навколишньому природному середовищу, треба серйозно продумати систему захисту природно­го середовища та задіяти механізми, які спонукають до цього. Серед цих меха­нізмів велику увагу слід приділити саме правовій базі, яка б стимулювала та спрямовувала зусилля як органів влади, так і користувачів природних благ до продуманої екологічної політики.

Екологічне право України допомагає регулювати взаємодію природи і сус­пільства за допомогою встановлення науково обгрунтованих правил поведінки людини до природи. Ці правила держава закріплює за допомогою законів, які після прийняття стають обов'язковими для виконання всіма громадянами.

Основним документом екологічного законодавства України є Конституція України (1996 p.), яка визначає сучасну еколого-правову політику держави, складає основу еколого-правової системи і закріплює природоохоронні пріори­тети держави. Вона гарантує громадянам України життя в безпечному навко­лишньому середовищі.

До головного правового документу у сфері природоохоронної діяльності відноситься Закон України "Про охорону навколишнього природного середо­вища" (1991 p.), закріплено пріоритет життя і здоров'я людини. Підкреслюєть­ся, що громадяни України та інші особи мають право на безкоштовне загальне природокористування. В інших випадках - природокористування або оренда відбувається на договірній основі в межах установленого ліміту і нормативів платежів. Таким чином, у Законі закріплено економічний механізм охорони на­вколишнього природного середовища, який також включає стимулювання ра-

ціонального використання природних ресурсів за рахунок надання пільг, позик, підвищених норм амортизації тощо.

Важливу роль грають зміни в суспільстві щодо більш пильного ставлення до довкілля. Із цього приводу в рамках Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" внесені доповнення про доступ до екологічної інфор­мації, участі громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля.

У Законі передбачені норми щодо з відходів, які щорічно сягають обсягу 0,9 млрд. тонн. Норми стосуються порядку розміщення відходів, уведення лімі­тів і плати за розміщення. Додаткові регламентації щодо утворення, зберігання і видалення токсичних та інших відходів було запроваджено Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Ко­дексом України про надра", Законами "Про пестициди та агрохімікати" і "Про поводження з радіоактивними відходами".

Закон України "Про природно-заповідний фонд України" визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів. Також за­значається необхідність проведення науково-дослідних робіт на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду з метою вивчення природних процесів, забезпечення постійного спостереження за їх змінами, екологічного прогнозу­вання, розробки наукових основ охорони, відтворення і використання природ­них ресурсів та особливо цінних об'єктів.

В Україні створюється ціла низка законодавчих актів, що формують сис­тему екологічного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища. До пакету цих документів передусім належать:

ü Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991 p.);

ü Закон України "Про природно-заповідний фонд" (1992 p.);

ü Лісовий кодекс України (1994 p.);

ü Кодекс України про надра (1994 p.);

ü Водний кодекс України (1995 p.);

ü Конституція України (1996 p.);

ü Земельний кодекс України (2001 p.);

ü Закон України "Про охорону атмосферного повітря" (2001 p.).

У ринковій економіці роль і значення законодавчої бази зростає. Закони та нормативні акти в напрямі природоохоронної діяльності та раціонального при­родокористування створюють правову базу, яка повинна стати нормою поведі­нки всього українського суспільства.

Саме система екологічного законодавства визначає роль і місце держави, державних органів, установ, організацій, підприємств, населення у взаємодії суспільства і природи. Екологічне законодавство визначає міру відповідальнос­ті кожного відносно до природи, установлює масштаби раціонального природо­користування, привчає людей і суспільство поважно ставитись до природних благ, формує екологічно грамотну поведінку в навколишньому природному се­редовищі й усвідомлення обов'язкового відтворення та поновлення використаних природних благ, пошуку заходів зменшення шкоди, що завдається природ­ному оточенню. Екологічне законодавство передбачає різні види відповідаль­ності (дисциплінарну, майнову і кримінальну) як фізичних, так і юридичних осіб за порушення встановлених екологічних вимог, впливу на ступінь суспіль­ної та екологічної небезпеки, збільшення екологічного ризику.

Безумовно, екологічне законодавство як адміністративна міра не забезпе­чить необхідний результат, якщо в Україні не будуть задіяні ще й інші чинники такі, як правове екологічне виховання, екологічна освіта працівників і населен­ня, створення ефективного економічно-фінансового механізму в екологічному напрямі, більш широке спілкування і співпраця з міжнародною спільнотою з питань екологічного характеру.

Екологічне право - це узагальнений інтерес, узаконена суспільна потреба в збереженні, раціональному використанні та відтворенні природних ресурсів, охороні ландшафтів, екосистем і навколишнього природного середовища в ці­лому як умови подальшого існування людської цивілізації. З нормативного погляду екологічне право - це система норм і правил, що регулює відносини у сфері охорони, використання, відтворення всіх природних ресурсів, екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, життя і здоров'я лю­дей від негативного впливу забрудненого навколишнього середовища [74].

Екологічне право визначає ступінь поведінки людини відносно природи, регулює порядок використання її ресурсів, закріплює права й обов'язки держа­вних органів, підприємств, закладів, організацій і громадян у сфері природоко­ристування, передбачає юридичну відповідальність за порушення відповідних природоохоронних норм і правил [139].

Природоохоронне законодавство встановлює юридичні норми і правила, а також уводить відповідальність за їх порушення в напрямі охорони навколиш­нього природного середовища. Природоохоронне законодавство включає пра­вову охорону природних ресурсів, природних територій, що перебувають під охороною, навколишнього природного середовища міст (населених пунктів), природних лісових і земельних зон, курортів, а також природоохоронні міжна­родно-правові відносини.

Законодавча база виконує досить багато функцій, серед яких, головними є функції організації стимулювання карання, контролю. Закони допомагають і посилюють економіко-екологічну політику країни, формують чітко окреслені межі дій і взаємодій суспільства та природи.

Правова база, безумовно, не вирішує всіх екологічних і економічних про­блем, але це досить важливий, базовий елемент у побудові оптимальної розум­ної поведінки людини з природою.

Екологічне законодавство - це адміністративний метод управління (установлення лімітів, розміру стягнень за викиди і розміщення забруднюючих речовин, система штрафів, форми звітності і заборгованості). Водночас це й економічний метод управління - установлення обумовлених розмірів лімітів і понадлімітів, величина плати за них, система податків і пільг, накопичування платежів і система їх заліку при витратах на введення (здійснення витрат) при­родоохоронних заходів. Цю роботу треба продовжувати для того, щоб адміністративні регулятори впливу органічно поєднувалися з економічними, закріплю­валися на законодавчому рівні та створювали реальну систему взаємовідносин влади, підприємців і населення з природним оточенням.

Правовий механізм має надати основним напрямам чіткої цілеспрямова­ності, формальної визначеності, загальнообов'язковості, сприяти регулюванню відносин у сфері екології, застосуванню превентивних, оперативних, стимулю­ючих і примусових заходів до юридичних та фізичних осіб щодо використання природних ресурсів та їх відходів і юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства. Вивчення, аналіз та узагальнення практики засто­сування законодавства про охорону навколишнього природного середовища передбачається здійснювати у двох напрямах:

-складання і затвердження екологічних нормативів природокористування (стосовно надр, Грунтів, води, повітря, рослинності тощо);

-складання і затвердження комплексу еколого-економічних показників державного контролю за станом довкілля та діяльністю господарчих структур.

На сьогодні в Україні ще недостатньо розвинене екологічне підприємницт­во, під яким розуміють діяльність з виробництва й реалізації товарів та послуг, які повинні попередити шкоду, що завдається навколишньому середовищу і здоров'ю населення.

В окремих нормативно-правових актах закріплені організаційно-правові й економічно-правові механізми, метою яких є використання оцінки відповідної діяльності господарчого об'єкта законодавству й оцінка вірогідності інформа­ції, що відображена в бухгалтерській звітності, фінансових зобов.'язаннях, по­даткових деклараціях тощо. Одним із таких механізмів є аудит. Екологічний аудит в основному використовується як інструмент управління станом навко­лишнього середовища, що базується на результатах оцінки й аналізу природо­охоронної діяльності підприємств. Екологічний аудит достатньо активно упро­ваджується в деякі сфери (наприклад, в енергетику). Саме аудиторський висно­вок впливає на рішення про інвестування. Екологічний аудит передбачає по­стійний моніторинг екологічної ситуації, що дозволить своєчасно реагувати на погіршення стану оточуючого середовища та своєчасно вживати необхідних заходів.

Світовий досвід говорить про необхідність створення умов для зацікавлен­ня підприємств раціонально та ощадливо поводитись із природою, відновлю­вати її якість. Так, наприклад, у США, Франції, Німеччині законодавчо закріп­лено не тільки контроль за утворенням і використанням відходів, а й зо­бов'язання уряду щодо надання фінансової та технічної допомоги підприємст­вам для зменшення утворення відходів, переробки відходів, вилучення з них цінних компонентів. Закони про відходи діють у Великобританії, Австрії, Данії та інших країнах. Поєднання обов'язків, прав і відповідальності за відтворення та використання відходів, координовані законом спільні зусилля центральної влади і місцевих органів, використання економічних важелів забезпечили зни­ження приросту обсягів відходів порівняно з приростом виробництва і підви­щенням рівня використання відходів. В усіх розвинутих країнах використання відходів є складовою частиною природоохоронних програм. У цілому ж рівень використання відходів правомірно розглядається як один із найважливіших по­казників, що характеризують ефективність суспільного виробництва.

Конкурентна здібність товарів промислового призначення і споживчі това­ри на національному та світових ринках стали визначатись екологічними пара­метрами технологій виробництва, товарів, що виробляються, а також витратами на охорону навколишнього середовища, що прямо впливають на рівень загаль­них витрат виробництва.

Господарський Кодекс України передбачає обов'язкове для підприємців здійснення природоохоронних заходів у процесі виробництва, з метою ліквіда­ції або зменшення негативною впливу на природу та здоров'я населення. Для відкриття підприємства та випуску нової продукції чи отримання дозволу на нову виробничо-господарчу діяльність необхідно дотримуватися встановлених як санітарно-екологічних, так і будівельних норм, для того, щоб не завдати шкоди навколишньому середовищу і не погіршити екологічну ситуацію в регі­оні. Доповненням до цього закону є вимога до кожного підприємства створити екологічний паспорт та поступово втілювати в життя екологічний аудит. Під­приємства та їх власники несуть відповідальність та повинні здійснювати ком­пенсацію щодо шкоди, нанесеної природі у ході виробничої діяльності.

Законодавчо (Господарський Кодекс України, Закони України "Про охо­рону навколишнього природного середовища", "Про відходи", "Про місцеве самоврядування", "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благо­получчя населення" та інші) передбачається, що держава має право регулювати, контролювати та примушувати підприємців виконувати встановленні норми та правила екологічної поведінки.

У цих документах визначено відповідальність і необхідність компенсації шкоди внаслідок забруднення навколишнього середовища, а також сформульо­вано принципи захисту від екологічних ризиків. На думку спеціалістів, необ­хідно доповнити природоохоронне законодавство пакетом документів про еко­логічне підприємництво. У цьому пакеті передбачити пільгове оподаткування підприємств екологічного профілю, здійснення пільгового кредитування для поліпшення стану природного оточення, створення екологічних банків та під­тримку з боку держави діяльності екологічних фондів. Необхідно сприяти ство­ренню регіональних екологічних центрів, які б займались екологічним аудитом, стандартизацією і сертифікацією, а також метрологією в екологічній галузі для того, щоб контролювати екологічну чистоту товарів, які пропонуються спожи­вачам. З боку держави потрібно створити стабільну економічну ситуацію і сти­мулювати інвестиції в екотехнології, екологічно чисту продукцію. Наприклад, у Нідерландах ціна на квіти, які вирощені в органічному середовищі і мають спе­ціальний екосертифікат, на 30% вища, ніж на звичайні. У Великобританії това­ри, виготовлені з деревини, яка постачається з лісів, що експлуатуються на ста­лій основі, у середньому на 13% дорожчі, ніж стандартні вироби [3, сі 18].

Як показують дослідження з питань правової бази, у цілому українські за­конодавчі норми мають фрагментарний характер, вони не охоплюють усієї сис­теми поводження з природою, не визначають достатньою мірою функцій дер­жавних органів і суб'єктів господарювання, не передбачають належних стиму­лів та відповідальності за порушення природоохоронних та інших вимог.

У широкому розумінні термін "екологічне законодавство" означає систему законодавчих актів, а також інших нормативних правових актів, що регулюють екологічні суспільні відношення. Цю систему необхідно створювати на трьох рівнях: державному, регіональному, місцевому.

Сучасна структура системи екологічного права поєднує правове регу­лювання природокористування за об'єктами з функціональним регулюванням охорони навколишнього середовища й екологічної безпеки.

Аналіз практики застосування екологічного законодавства свідчить про те, що частіше всього мірою відповідальності за екологічні порушення є адмініст­ративні стягнення (штрафи і відшкодовування спричиненої шкоди). Найбільш жорсткою мірою адміністративного впливу є рішення про зупинення виробни­чої діяльності або закриття підприємства, У сучасних умовах стає більш поши­реною кримінальна відповідальність. Ефективність системи відповідальності за екологічні правопорушення не досить високою, тому що розмір штрафів неве­ликий та відношення до екологічних порушень поблажливе внаслідок низької екологічної культури суспільства. Безумовно, закон, щоб бути дієвим, повинен спиратися на етичні норми свого часу. Із соціальним розвитком у людей змі­нюються етичні уявлення, що приводить до необхідності коректувати.закони. При цьому відношення до природи настільки точно характеризує стан суспільс­тва, що за ступенем розвитку екологічного законодавства можна судити наскі­льки правовою є дана держава та цивілізоване саме суспільство.

Екологічне законодавство є головним фактором, що впливає на реалізацію екологічної політики країни. Закон не охороняє природу (навколишнє середо­вище), він захищає тільки права людини. Питання полягає в тому, які правові пріоритети суспільства, держави. У цілому це залежить від вкладу в якість жит­тя. Під якістю життя розуміють сукупність економічних, соціальних і еколо­гічних факторів, що знаходяться на достатньому рівні для забезпечення безпеч­ного і комфортного життя населення, не погіршують стан здоров'я. Ступінь пріоритету екологічних потреб залежить від рівня соціально-економічного роз­витку суспільства, а також від рівня розвитку суспільної моралі.

Питання та завдання для обговорення

1. Що таке екологічне право?

2. Що входить у поняття «екологічне право»?

3. Які етапи можна визначати під час формування екологічного законодав­ства України?

4. Розкрийте сутність міжнародного досвіду створення екологічного зако­нодавства.

5. Яким чином складався механізм регулювання природокористування й охорони навколишнього середовища?

6. Чому держава повинна співпрацювати з міжнародною спільнотою у сфері екологічних проблем?

7. Поясніть основні шляхи вдосконалення екологічного законодавства України.

Завдання

Завдання 1.

Районна Рада народних депутатів прийняла рішення щодо створення поза­бюджетного фонду з метою попередження великомасштабних надзвичайних екологічних ситуацій. Також було вирішено, створити систему фінансування заходів щодо запобігання природним стихіям та промисловим аваріям.

Відповідно до цього рішення всі підприємства, що здійснюють екологічно-небезпечну діяльність, зобов'язані вносити кошти до зазначеного фонду в роз­мірі до 20% від фонду заробітної плати щорічно.

Міська організація промисловців і підприємців направила до районної Ра­ди народних депутатів спростування цього рішення, указавши, що підприємст­ва згідно з законодавством уже сплачують екологічний податок. Тому в сучас­них умовах, коли зменшується податковий тиск на товаровиробників, установ­лення додаткових платежів для підприємців суперечить вимогам часу і чинно­му законодавству навіть за тієї умови, що це спрямовано на відвернення прояву екологічної небезпеки в регіоні.

За ухилення від оподаткування фонду страхових гарантій надзвичайних екологічних ситуацій, підприємства, що здійснюють екологічно небезпечні ви­ди діяльності, були позбавлені ліцензій на здійснення вказаної діяльності. Вони звернулися з позовом до арбітражного суду з метою захисту порушених прав.

Вирішити завдання. Відповідь пояснити.

Завдання 2.

 

У зв'язку з проведенням соціально-економічного експерименту щодо по­ліпшення екологічного стану, орган управління новоствореного екотехнопарку звернувся до обласної Ради народних депутатів з клопотанням про запрова­дження в зоні експерименту пільгових екологічних нормативів для господарсь­кої діяльності.

Обласна Рада задовольнила клопотання органу управління екотехнопарку і встановила за поданням комісії з питань екологічної політики цієї Ради більш сприятливі нормативи, звільнивши при цьому на 50% ці підприємства від спла­ти за забруднення навколишнього природного середовища і розміщення у ньо­му токсичних відходів. Прокурор області вніс протест до обласної ради народ­них депутатів на вказане рішення як незаконне.

1. Дати характеристику порядку застосування еконормативів.

2. Вирішити завдання. Відповідь пояснити.