Поняття, класифікація і проблема відходів у контексті переходу до екостійкого розвитку

 

Постійним і звичним атрибутом нашого буття став загрозливий стан на­вколишнього середовища.

Загальний обсяг накопичених в Україні відходів складає - 23-25 млрд. т. Додатково до цього щорічно у водоймища. України скидаються понад 1 м³ стіч­них вод без будь-якого очищення. Нині доводиться з прикрістю констатувати, що після прийняття Закону України "Про відходи" з метою істотного оздоров­лення екологічної (і не тільки) ситуації в нашій країні, майже нічого не зробле­но для його реалізації.

Законодавство про відходи складається з законів України "Про відходи", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення са­нітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про поводження з радіо­активними відходами", "Про металобрухт", Кодексу України про надра та ін­ших нормативно-правових актів.

Відходи (Закон України "Про відходи", ст.1) - будь-які речовини, матеріа­ли й предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають пода­льшого використання за місцем утворення чи виявлення, яких їх власник пови­нен позбутися шляхом утилізації чи видалення [3].

Небезпечні відходи - відходи, які мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, що створюють або можуть створити значну небез­пеку для навколишнього природного середовища й здоров'я людини і потребу­ють спеціальних методів та засобів їхнього використання.

Із розвитком промисловості у відходах все більшу частку стали займати штучні компоненти. Стрибкоподібна якісна зміна відходів відбулося в XIX -XX ст. у зв'язку зі створенням великої промисловості й насамперед хімічних виробництв, що випускають штучні матеріали, які у природному циклі не фун­кціонують.

Класифікація видів

А. Відходи з природних матеріалів (BUM): харчові (гниючі) відходи; від­ходи медичних, лікувальних, науково-дослідницьких організацій, у тому числі хірургії та стоматології, а також, можливо, відходи лікувальних ветеринарних установ.

Полімерні відходи з природних матеріалів, у тому числі відходи деревини, картону, целюлозно-паперові, обгорткові матеріали.

Б. Виробничі відходи: металеві відходи; відходи відпрацьованих хімічних джерел струму; бій скла і склопосуду.

Відходи полімерних матеріалів синтетичної хімії, у тому числі гума, гумо-вотехнічні вироби та всі обгорткові матеріали і полімерна тара з продуктів син­тетичної хімії.

Особлива категорія відходів (головним чином, промислових) - це радіо­активні відходи (РАВ), що утворюються при видобутку, виробництві й вико­ристанні радіоактивних речовин в якості пального для атомних електростанцій транспортних засобів (наприклад, атомних підводних човнів) та інших цілей.

Відходи -невикористовуванні для виробництва даної продукції окремі ком­поненти сировини чи речовини, які виникають у ході технологічних процесів, що не піддаються утилізації в даному виробництві.

Проблема відходів. Рівень використання ресурсів, насамперед невіднов­люваних первинних природних ресурсів, на душу населення є одним із голо­вних індикаторів екостійкого розвитку країни. В Україні рівень фактичних ви­трат невідновлюваних сировинних матеріалів (чавуну, цементу й мінеральних добрив) на душу населення в 1990 р. був в 1,8 - 4,2 рази вищий від середнього псказника для 12 країн Європейського Союзу (ЄС-12) і в 5,7-19,4 рази більший від с зредньоєвропейських орієнтирів екостійкості для цих матеріалів. Фактичні іоказники витрат названих ресурсів перевищували орієнтири екостійкості в се­редньому в 9 разів.

Унаслідок багаторічного неефективного використання ресурсів утворилася величезна маса відходів, насамперед промислових. Ця маса матеріалів мало ви­користовувалася (за поодинокими винятками, наприклад, металобрухт) і нагро­маджувалася.

Сьогодні Україна посідає одне з перших місць у світі за масштабом, гост­ротою і складністю проблеми відходів. Промисловість, будівництво і галузі об­слуговування мають надзвичайно високі показники відходності. Енергоміст-кість $ 1 ВВП в країні перевищує показники для найбільш розвинених країн бі­льше ніж у 12 разів. Близько 80% цієї величини визначалася високою відходні-стю виробництва і тільки 20% - його прямою питомою енергоємністю, яка була залежно від виду виробництва в 1,3-6 разів більшою від аналогічних вироб­ництв передових країн.

Промисловість України практично виробляє відходи (98% від первинної сировини), а не товарну продукцію. При цьому на кожну тонну відходів припа­дало 0,6-0,8м³ стічних солоних вод [12].

Незважаючи на промисловий спад, у країні щорічно утворювалося понад 1,6 млрд. т промислових відходів. їх щорічно нагромаджується близько 1,5 млрд.т. До цього потрібно додати більше як 2 млн.т відходів, що викидаються в атмосферу і що скидаються у водне середовище.

Поряд із збільшенням питомої матеріаломісткості виробництва виключно за рахунок скорочення його обсягів щорічна маса промислових відходів досягла 30 т/особу. Цей показник перевищував показник, наприклад, для США в 7 ра­зів, для Німеччини майже в 38 разів, для Великої Британії — в 11 разів, для Фін­ляндії - в 47 разів.

Токсичні відходи. За офіційними даними в складі промислових відходів щорічно утворюються 100-130 млн.т токсичних відходів, а за уточненою оцін­кою - близько 350 млн.т. З них близько 9 млн.т (або 3,2 млн.т за офіційними даними) складають найбільш небезпечні відходи перших трьох класів небезпе­ки. (В Україні прийнята класифікація відходів за 4 класами небезпеки - надзви­чайно і дуже небезпечні, небезпечні і малонебезпечні. Загальнодержавним обов'язковим стандартом визначений список відходів за їх уніфікованою техні­чною номенклатурою назв, що віднесені до кожного з названих класів).

В Україні токсичних відходів утворювалось, за офіційними даними, близь­ко 2519 кг/особу (у 59 та 239 разів більше, ніж у Великій Британії та Фінляндії відповідно), або 215 т/км² (в 59 та 39 разів більше, ніж у Великій Британії та Фінляндії відповідно) [12].

Радіоактивні відходи (РАВ). У хвостосховищах підприємств для збага­чення уранової руди нагромаджено більше як 84 млн.т радіоактивних відходів (РАВ) (активністю біля 140 тис. Кю). Кілька найбільших сховищ таких відходів розташовано у містах Жовті Води і Дніпродзержинськ. У кожному із сховищ міститься 14-30 млн.т відходів радіоактивністю 40-75 тис.Кю.

З кількістю промислових відходів, які щорічно утворюються, частка тих, що використовується, навіть за оптимістичною оцінкою, не перевищує 4%, зок­рема використовуються тільки 3% різних гірничих відходів, майже 7% - відхо­дів нафти, близько 1% - нафтошлаків, близько 18% - відходів мастильних рідин, близько 4% - металургійних шлаків. Токсичні відходи 1-3 класів небезпеки в середньому були використані менше як на 15%, а їх знешкодження знаходилося в межах 0,4% [12].

Тверді побутові відходи. За офіційними даними, щорічно утворюється близько 11 млн.т твердих побутових відходів (ТПВ) або 0,3-0,5 т твердих побу­тових відходів на душу населення (у промислових регіонах і у великих містах ця величина досягає 0,9-1,2 т, що перевищує в 2,5-3 рази санітарні норми (0,2-0,3 т/особу за рік)). У них міститься біля 3,3 млн.т паперу й картону, 0,6 млн.т текстильних матеріалів, біля 0,7 млн.т полімерів, біля 4,4 млн.т харчових відхо­дів, 0,6 млн.т чорних і кольорових металів, 0,8 млн.т скла. У середньому вико­ристовується не більше як 20% маси твердих побутових відходів, що щорічно утворюються. Обсяг накопичених твердих побутових відходів визначити скла­дно через відсутність даних з інвентаризації звалищ і полігонів. За досить при­близною оцінкою він перевищує 60 млн.т [12].

Основними причинами великого утворення обсягів твердих побутових від­ходів є висока відходність усіх процесів забезпечення життєдіяльності, низька якість споживчих товарів і обслуговування, велика кількість одноразової тари і упаковки, що імпортується разом із товаром, низька частка багаторазової тари й упаковки.

Солоні води. В Азовське і Чорне моря щорічно скидається через річки біля 140 млн.м³ солоних вод із дренажів шахт і кар'єрів, з них із району Кривого Ро­гу - біля 80 млн.м³ і Донецького басейну - близько 50 млн.м³.

Середня солоність шахтних вод досягає 20-23 г/л. Солоність вод з глибо­ких шахт перевищує 90 г/л (у 3 рази більше, ніж у морській воді). Усього бли­зько 30 млн.м³ вод мають солоність більшу ніж у морській воді.

Зі стічними водами в моря скидається не менше як 1,5 тис.т нафтопродук­тів, 2 тис.т хлоридів, 60 тис.т нітрату, 70 тис.т органічних речовин, кілька тисяч тонн солей цинку, хрому та інших металів.

Зберігання відходів. Під звалищами, відвалами, відходо- і хвостосховища-ми зайнято більше ніж 180 тис га. Із них біля 4 тис. га було під врахованими звалищами і полігонами твердих побутових відходів.

На території країни існує більше 4,4 тис. звалищ, полігонів і сховищ відхо­дів. У їх числі було більше як 2,7 тис полігонів для зберігання промислових відходів із загальним обсягом біля 2 млрд.м³ (за офіційними даними). Близько

66% цих полігонів з різних причин не відповідають санітарно-гігієнічним і тех­нічним нормам безпеки (наприклад, немає надійної гідроізоляції, не забезпечу­ються розміри санітарно-технічної зони, відсутні необхідні шляхи для під'їзду транспорту). У більше ніж 4,7 тисячах складів і 119 централізованих держав­них сховищах складовані пестициди. Як правило, ці місця зберігання відходів не відповідають нормам безпеки. Із загального числа сховищ і звалищ біля 2,2 тис. з них є санкціонованими, а інші є "дикими" звалищами. У сільській місце­вості частка несанкціонованих звалищ в загальній їх кількості перевищує 85%.

Понад 80% місць складування і накопичення відходів не відповідають ви­могам екологічної безпеки і перебувають в незадовільному стані.

Разом із тим відходи можуть бути величезним, надійним і високорентабе­льним джерелом різноманітних матеріальних ресурсів.