Плата за забруднення навколишнього природного середовища

 

Важливим елементом системи економічного механізму природокористу­вання в Україні є платежі за забруднення навколишнього природного середо­вища [60]. Платежі за забруднення мають компенсувати економічний збиток, що заподіяний підприємствами в процесі своєї діяльності (служити нейтраліза­ції зовнішніх ефектів). Відповідно до цього платежі виконують дві функції: по-перше, стимулюють підприємства скорочувати викиди шкідливих речовин, по-друге, є джерелом наступного акумулювання коштів, призначених для ліквіда­ції негативних екологічних наслідків виробництва. Юридична основа платежів закладена Законом України «Про охорону навколишнього природного середо­вища» (1991 р.) передбачає платність природокористування, що включає збір за спеціальне використання природних ресурсів (ст. 43), збір за забруднення на-

вколишнього природного середовища (ст. 44), збір за погіршення якості приро­дних ресурсів (ст. 45) та за інші види впливів [47].

Плата за забруднення являє собою форму відшкодування економічного збитку від викидів і скидань забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище України. Платежі призначені для:

а) відшкодування витрат, пов'язаних з компенсацією впливу викидів і ски­дів забруднюючих речовин;

б) стимулювання зниження чи підтримки викидів і скидань у межах норма­тивів;

в) стимулювання здійснення витрат на проектування і будівництво приро­доохоронних об'єктів.

г) плата стягується з природокористувачів, які здійснюють такі види впли­ву на навколишнє природне середовище:

- викид в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами;

- викид в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами;

- скиди забруднюючих речовин у поверхневі і підземні водні об'єкти, а та­кож будь-яке підземне розміщення забруднюючих речовин;

- розміщення відходів.

Установлюються такі джерела платежів за забруднення навколишнього природного середовища:

- платежі в межах припустимих нормативів викидів і скидів забруднюю­чих речовин, розміщення відходів у межах лімітів - за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг);

- платежі за перевищення припустимих нормативів і лімітів викидів та скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів - за рахунок прибутку, що знаходиться в розпорядженні природокористувачів.

Існує ідея двоставочних платежів. Перша ставка (базова) відображає пла­тежі за викиди, скидання забруднюючих речовин у межах установлених норма­тивів (гранично допустимі викиди і гранично допустимі скиді). Друга встанов­люється для понадлімітних забруднень, у розмірах, що дорівнюють п'ятикрат­ному значенню базової ставки.

Економічний зміст базової ставки полягає в необхідності акумулювання коштів для відтворення навколишнього середовища за умов його нормального (неминучого при даних технологіях) забруднення. Ставки за наднормативні ви­киди призначені для розрахунку суми збитку, нанесеного внаслідок недотри­мання стандартів у даній сфері; цей збиток практично завжди залежить від кон­кретного підприємства.

У зв'язку з відсутністю чинних нормативів гранично припустимих обсягів розміщення відходів, нормативи плати за розміщення відходів установлюються за обсяги розміщення в межах установлених лімітів.

На підставі базових нормативів розраховуються нормативи санкцій за за­бруднення навколишнього середовища понад установлені ліміти.

Ставки платежів розраховуються на умовну тонну викидів (скидань) або складування відходів. Такий підхід для розрахунків нормативів плати (базових ставок) називається витратним, тому що виходить з необхідності установити такі платежі за забруднення, що змогли б покрити фінансування природоохо­ронних заходів, необхідних для ліквідації збитку або його запобігання. Для ди­ференціації платежів залежно від виду забруднюючих речовин ставки платежів для всього розмаїття інгредієнтів розраховуються виходячи з показників їхньої відносної небезпеки. Ця величина зворотна гранично допустимій концентрації ГДК (гранично допустимій концентрації - норматив змісту шкідливих речовин в одиницях обсягів атмосфери або води):

Показник відносної (агресивності) небезпеки і-го виду речовини (А,) роз­раховується за формулою:

 

(8.1)

 

де ГДКі - гранично допустима концентрація.

Для атмосферного повітря береться гранично припустима середньодобова концентрація; для водних об'єктів - гранично припустима концентрація у воді рибогосподарських водойм.

За умови відсутності середньодобової гранично припустимої концентрації застосовується гранично припустима максимальна разова концентрація, при відсутності гранично припустимої концентрації середньодобової і гранично припустимої максимальної разової концентрації, застосовується орієнтований безпечний рівень впливу (ОБРВ).

При відсутності гранично припустимої концентрації у воді рибогосподар­ських водойм застосовуються гранично припустима концентрація речовини у воді, водних об'єктах господарсько-питного і культурно-побутового водокорис­тування чи орієнтований безпечний рівень впливу.

Базові нормативи плати (Н_бі) за викиди (скидання) конкретних забрудню­ючих речовин визначаються, як добуток питомого економічного збитку (У) від викиду (скидання) умовного забруднюючого речовини в межах припустимого нормативу викиду (скиду), показника відносної небезпеки (агресивності) (А,) конкретного і-го забруднюючого речовини, шкідливого для навколишньої при­родного середовища і здоров'я населення і коефіцієнта індекс* ції плати (Км):

(8.2)

 

У зв'язку зі зміною рівня цін на природоохоронне будівництво та інші на­прями природоохоронної діяльності, до нормативів плати за забруднення на­вколишньої природного середовища застосовуються коефіцієнти індексації плати.

Отже, органи Мінекобезпеки разом з органами місцевого самоврядування або з місцевими державними адміністраціями визначають платників збору за забруднення навколишнього природного середовища. До цього переліку вклю­чаються суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні організації, фізичні ос оби та інші підприємства й установи, що забруднюють довкілля.

Нормативи збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення та ски-ді', а тако к нормативи збору за розміщення відходів установлюються відповід­на > до виду забруднюючих речовин та класу небезпеки відходів (табл. 8.1-8.8).

 

Таблиця 8.1