Роль науково-технічного прогресу (НТП) у ресурсозбереженні

 

Раціоналізація використання ресурсів природи — один із найважливіших аспектів підвищення соціально-

 

Наприклад, Угорщина припинила виробництво засобів захисту рослин і мінеральних добрив (завозить їх з України), тому що заходи щодо зниження екологічного навантаження на навколишнє середовище обійшлися б дорожче.

економічної ефективності народного господарс­тва. Зростання випуску кінцевої продукції повинне поєднуватися зі зменшен­ням обсягу ресурсів, що витрачаються на її одиницю.

Низький рівень використання відходів (у середньому 10-15%) призводить до їх нагромадження (до теперішнього часу в Україні накопичено більше 4,3млрд.т відходів, у тому числі 17,5 млн.т високотоксичних відходів 1 і 2 класу не­безпеки).(6,1)

 

Перехід економіки України до маловідходних та безвідходних вироб­ництв. У її рамках науково-технічний прогрес дозволяє повніше використову­вати сировинні ресурси в основних технологічних процесах.

Згідно з рішенням Європейської економічної комісії ООН і Декларацією про маловідходні й безвідхідні технології, що прийнята в 1979 р. на Нараді з питань загальноєвропейського співробітництва у сфері охорони навколишнього середовища, безвідхідна технологія являє собою практичне застосування знань, методів і засобів для того, щоб у рамках потреб людини забезпечити найбільш раціональне використання природних ресурсів та захист навколишнього середо­вища.

Таким чином, безвідхідна технологія - метод виробництва, у межах якого вирішується подвійне завдання: раціональне використання сировини, зниження обсягів викидів забруднюючих речовин чи викидів у навколишнє середовище.

Перший ступінь переходу до безвідходних технологій припускає мініма­льні витрати сировини й матеріалів на одиницю продукції.

Другий ступінь забезпечує теоретичний і технічно досягнутий мінімаль­ний обсяг відходів унаслідок використання відходів як вихідної сировини. Дру­гий ступінь переходу до безвідхідних технологій припускає використання різ­них відходів і побічних продуктів - їх перетворення у вихідну сировину для ви­роблення корисних виробів. Нині на кожного жителя Землі щорічно добуваєть­ся близько 20 т сировинних ресурсів, з яких тільки кілька відсотків переходять у кінцевий продукт, а інша маса перетворюється у відходи.

Третій ступінь переходу до безвідхідних технологій повинен полягати у створенні замкнутої системи виробництва і споживання. Мова йде про замкнуті цикли випуску продукції й її використання, які повністю утилізують основну сировину і не виробляють відходи, що виходять за межі циклу.

Основні принципи створення безвідхідних виробництв полягають у ком­плексному використанні сировини, створенні принципово нових й удосконалю­ванні технологій, створенні замкнутих водо- і газозворотних циклів, кооперу­ванні підприємств і створенні територіально-виробничих комплексів.

1. Комплексне використання сировини. Відходи виробництва — це неви­користана або недовикористана з тих або інших причин частина сировини. То­му проблема комплексного використання сировини має велике значення як з погляду екології, так і з погляду економіки.

Необхідність комплексного використання природних ресурсів диктується, з одного боку, темпами зростання обсягів промислових виробництв, що забру­днюють навколишнє середовище, а з іншого боку - необхідністю ощадливого їх витрачання, оскільки запаси основної мінеральної сировини обмежені, а ціни на неї безупинно зростають. Ціни майже на всі сировинні матеріали зросли більш ніж у 2 рази. У свою чергу, зростання цін прискорює впровадження й розробку маловідходних і безвідхідних виробництв, оскільки розширюються межі їх еко­номічної рентабельності.

Джерелами відходів є:

- домішки в сировину, тобто компоненти, що не використовуються в да­ному процесі для одержання готового продукту;

- неповнота протікання процесу, залишок корисного продукту в сировині;

- побічні хімічні реакції, що призводять до утворення невикористовуваних речовин.

Раціональне комплексне використання сировини дозволяє зменшити кіль­кість недовикористаних речовин, збільшити асортимент готових продуктів, ви­пускати нові продукти з тієї частини сировини, що раніше ішли у відходи.

Із мідевміщувальних руд, до складу яких входять 25 елементів, витягається 21 елемент. Із поліметалевої сировини витягають 18 елементів і одержують бі­льше 40 видів товарної продукції. Частка корисних елементів, що береться з природної сировини в кольоровій металургії, - одна з найвищих і досягає 80%. Підвищення виходу продукту на кожній стадії процесу призводить до змен­шення кількості відходів і збільшення комплексного використання сировини. Радикальний засіб проти протікання побічних реакцій - зміна технології.

2. Створення принципово нових і удосконалювання дієвих технологій (схем). Це надзвичайно важливий етап у технології. Наприклад, в основу ство­рення атомної промисловості покладено принципи, що виключають забруднен­ня навколишнього середовища або значно знижують його. У чорній металургії створено нову технологічну схему, що дозволяє скоротити забруднення се­редовища - пряме відновлення заліза.

3. Створення замкнутих водо- і газозворотних циклів. Із позицій еколо­гічної безпеки і надійності не менш важливим є завдання щодо створення за­мкнутих водо- і газозворотних циклів. Наприклад, на виробничому підприємст­ві ВП «Тулачермет» організовано замкнутий газооборотний цикл, розроблений для виробництва суперфосфатних та інших фосфорних добрив, що дозволяє уникнути забруднення навколишнього середовища фторидами.

4. Кооперування підприємств, створення територіально-виробничих комплексів. У більшості випадків відходи одного виробництва є сировиною для інших виробництв. У зв'язку з цим пропонується сам термін «відходи» замінити на «продукти незавершеного виробництва». При цьому основне завдання поля­гає у пошуку можливостей для застосування продуктів незавершеного вироб­ництва в інших виробництвах або галузях народного господарства, що могли б будувати свою діяльність на них як на вторинних матеріальних ресурсах. На­приклад, у Бразилії з відходів виробництва цукрового очерету одержують спирт, що використовується як паливо для двигунів внутрішнього згоряння.

Велика робота проводиться в різних країнах зі створення так званих «бан­ків відходів», тобто систематизуються відходи різних галузей промисловості, наприклад хімічних, нафтохімічної галузей, металургії.

Найбільш сприятливі можливості для міжгалузевого кооперування скла­даються в умовах територіально-виробничих комплексів (ТВК). Найефектив­ніший тип організації виробництва - сполучення міжрайонної спеціалізації з внутрішньорайонною кооперацією.

У межах розвитку науково-технічного прогресу особлива увага приділя­ється утилізації.

Утилізація - використання відходів як вторинних матеріальних чи енер­гетичних ресурсів [3].

Визначають п'ять напрямів утилізації:

1. Утилізація побутових відходів.

2. Утилізація викидів в атмосферу.

3. Утилізація промислових.

4. Утилізація стічних вод.

5. Утилізація тепла, газів, що відходять.

Проблема з утилізацією відходів стає все гострішою в екологічному і соці­альному аспектах нашого буття. У той же час це й економічна проблема. З від­ходів можна одержувати папір, пластмаси, полімерні матеріали, метал, скло та багато інших матеріалів.

Тому на сучасному рівні розвитку України НТП повинен розвиватися в на­прямі удосконалювання самої технології, а не розробки різних очисних споруд. Ресурсномісткі, забруднюючі технології не мають нічого спільного з НТП. Тех­нології майбутнього повинні забезпечити таке:

ü чистоту продукції і навколишнього середовища;

ü ефективність використання ресурсів;

ü достатнє виробництво енергії при її максимально ощадливому використанні;

ü раціональне використання землі;

ü високу інформативність;

ü мінімальну можливість помилок.

Для переходу до технологій майбутнього необхідно забезпечити екологі-зацію свідомості людей і виробництва.