Основні природоохоронні заходи

 

Зростаючі технічні можливості людини ускладнюють її стосунки з приро­дою. Сучасна господарська діяльність, обсяг якої подвоюється приблизно через кожні 12-15 років, зумовлює різкі зміни в природному середовищі. Щорічно світові запаси природних ресурсів скорочуються більше ніж на 100 млрд. тонн. Відбувається забруднення навколишнього середовища викидами пилу, окислів азоту, двоокису сірки та інших речовин.

Під забрудненням навколишнього середовища розуміють зміни його вла­стивостей (хімічних, механічних, фізичних і пов'язаних з ними інформаційних), які відбуваються в результаті природних або штучних процесів і призводять до погіршення функцій довкілля стосовно будь-якого біологічного, технологічного об'єкта чи людського середовища.

Забруднення навколишнього природного середовища має негативний вплив на всі сфери господарської діяльності: сільське господарство, промисло­вість, рибне господарство та інші. Забруднення природного середовища впли­ває на зростання захворювань серед населення, негативно позначається на жит­лово-комунальному господарстві, спричиняючи зниження довговічності буді­вельних конструкцій, зменшення природного освітлення промислових майдан­чиків і міських територій, збільшення витрат на прибирання територій тощо.

Актуальною стала проблема негативного впливу промислових викидів на погіршення якості природи, прискорення корозії основних фондів, недовикори-стання сировини й палива, зростання відходів.

На охорону навколишнього природного середовища і раціональне його ви­користання потрібні чималі витрати. Ці витрати необхідні для розробки й реалі­зації заходів, спрямованих на:

- усунення або зниження викидів до гранично допустимих норм;

- нейтралізацію шкідливих факторів забруднення;

- зменшення шкідливого впливу забруднення на реципієнтів.

До першої групи заходів належать:

- удосконалення технологічних процесів у напрямі зменшення викидів у навколишнє середовище;

- перехід у всіх видах виробництва на ресурсозберігаючі, маловідх]дні технології;

- постійне поліпшення якості використовуваного природного ресурсу;

- установка та вдосконалення очисних споруд з наступною утилізацією відходів;

- перехід на комплексне використання сировини;

- постійний жорсткий контроль за забрудненням і зменшенням викидів.

Друга група заходів:

- зменшення концентрації шкідливих речовин та їх агресивності при роз­бавленні промислових викидів і стічних вод;

- суворе дотримання вимог щодо встановлення санітарних охоронних зон навколо промислових виробництв, проведення та збереження озеленення міст і селищ;

- максимально можлива нейтралізація викидів, їх захоронения або консервація;

- вибір оптимального розташування промислових виробництв і транспорт­них магістралей з точки зору збереження навколишнього середовища;

- здійснення раціонального планування міських споруд і будинків з метою провітрювання, зниження шумового навантаження;

- створення системи охорони природних територій та доцільне викорис­тання фізико-хімічних процесів впливу на природне середовище, наприклад, виклик штучних опадів.

До третьої групи заходів слід віднести:

- створення умов для доочистки елементів навколишнього середовища перед їх використанням;

- установка кондиціонерів у приміщеннях;

- здійснення доочистки води перед використанням;

- застосування під час будівництва, реконструкції і модернізації нових, більш стійких матеріалів;

- виведення нових сортів і видів сільськогосподарських культур, тварин, більш стійких до забруднення навколишнього природного середовища;

- проведення профілактичних заходів, спрямованих на зниження шкідли­вого впливу забруднення середовища на сільськогосподарські угіддя, культури й тварин.

Останнім часом витрати на попередження забруднення навколишнього природного середовища і ліквідацію його негативних наслідків значно зросли в усіх економічно розвинутих країнах, тенденції зростання будуть зберігатись і в майбутньому (чого не відбувається, на жаль, в Україні). Усе це потребує дуже зваженого підходу до проблем збереження природи.

Сучасні дослідження свідчать, що витрати на природоохоронну діяльність у кожен поточний момент знижують темпи економічного зростання і тому змушують вишукувати резерви для підвищення ефективності суспільного ви­робництва. Але якщо говорити про майбутнє, то в кінцевому підсумку економі­чно обґрунтовані вкладення в збереження природного середовища не будуть перешкоджати прискоренню економічного зростання, бо створюватиметься можливість раціонального використання ресурсів природи для більш повного відтворення робочої сили в навколишньому середовищі, стан якого поліпшува­тиметься. Для цього, безумовно, треба створювати всі необхідні умови, й дер­жава та міжнародна спільнота повинні це постійно робити.