Зміст методів регулювання соціально-трудових відносин

Методи регу-лювання СТВ	Зміст методів
Нормативно- правові	Засновані на науково-обгрунтованій нормативно-законодавчій базі. Зокрема: Конституція України, Кодекс законів про працю, Закони «Про зайнятість населення», «Про оплату праці», «Про колективні договори та угоди» тощо, а також нормативні акти, укази, інструкції, правилах відповідних державних комітетів, міністерств, відомств.
Програмно-цільові	Охоплюють такі напрями: умови праці; соціальна політика; зайнятість; міграційна політика; демографічна політика (переважно на макрорівні).
Адміністратив-но-розпорядчі й організаційно- упорядковані	Використовуються переважно на рівні організацій. Для регулювання СТВ використовують накази, розпоряд-ження адміністрації, положення про структурні підроз-діли, посадові інструкції, графіки робочого часу тощо.
Договірні	Пов’язані з проведенням консультацій, переговорів між суб’єктами СТВ, укладанням договорів і угод на різних рівнях (генеральна, галузева, територіальні угоди, колективний договір).
Погоджувально-арбітражні, посередницькі	Спрямовані на попередження трудових конфліктів, пом’якшення їх наслідків.
Партисипативні	Використання сучасних методів і форм участі працівників в управлінні виробництвом, у прийнятті та реализації організаційно-управлінських нововведень (в Наглядових Радах, Радах ветеранів, Гуртках якості та ін.).
Суспільне ре-гулювання про-цесів форму-вання і розвитку СТВ.	Включає формування й засвоєння всіма суб’єктами СТВ єдиної системи понять з метою взаємопорозуміння; ідентифікацію соціально-економічних процесів з точки зору інтересів сторін; формування системи показників, що відображають процеси взаємодії суб’єктів СТВ, та визначення джерел інформації; дослідження досягнень інших країн у цій сфері.

 

Рис. 4.5. Сутність соціального захисту.

 

 

 

 

Рис. 4.6. Соціальний захист як система.

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.7. Соціальні інститути соціального захисту населення.

 

 

Рис. 4.8. Види соціальних гарантій.

 

 

Рис. 4.9. Мета, принципи, функції та форми соціального захисту.

 

НАПРЯМИ, які повинен охоплювати соціальний захист: ü забезпечення членам суспільства прожиткового мінімуму і надання матеріальної допомоги тим, кому в силу об’єктивних причин вона необхідна; ü створення умов, за яких громадяни без перешкод можуть заробляти на життя будь-якими не забороненими способами; ü створення умов, які забезпечують задоволення визначеного мінімуму потреб громадян в освіті, меддопомозі і т.д.; ü забезпечення екологічної безпеки членів суспільства; ü захист громадян від злочинних замахів; ü захист громадянських і політичних прав і свобод, які відповідають принципам правового, демократичного суспільства; ü створення умов, які виключають збройні, соціальні та міжнаціональні конфлікти; ü захист від політичних переслідувань і адміністративного свавілля; ü забезпечення духовного життя, захист від ідеологічного тиску; ü створення сприятливого психологічного клумату в суспільстві і в окремих його структурних підрозділах; ü забезпечення максимально можливої стабільності суспільного життя.

 

Рис. 4.10. Напрями соціального захисту.

 

 

Рис. 4.11. Поняття «якості життя» та фактори, що на нього впливають.

 

 

 

 

Рис. 4.12. Показники для оцінювання якості життя.

 

Рис. 4.13. Показники для оцінки якості людського життя

 

 

Рис. 4.14. Сутність якості трудового життя

та основні положення Концепції якості трудового життя.

 

Рис. 4.15. Гідна праця: Концепція та показники.

 

− обсяг ВВП, стан зайнятості й безробіття; − підвищення якості робочої сили; − якість і рівень життя (вартість споживчого кошика); − вартість системи соціального захисту робітників і їх сімей; − страйковий рух; − політичний рух; − соціальна адаптація; − коефіцієнт задоволеності життям; − відчуження від суспільства.

− ефективність праці; − професійна адаптація робітників; − плинність кадрів; − трудова дисципліна; − наявність (відсутність) крадіжок, саботажу, страйків; − ототожнення цілей робітників з цілями підприємства; − відчуженість праці, кількість конфліктів.

− задоволеність працею; − наявність (відсутність) стресових ситуацій на виробництві; − умови праці; − можливість професійного зростан-ня й самовираження; − психологічний клімат; − змістовність праці.

Рис. 4.16. Рівні та показники для оцінки якості трудового життя.

Література:

1. Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Григор'єва М.І. Економіка праці і соціально-трудові відносини: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – С. 107-112.

2. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник.-К.: Знання, 2005. – С. 240-248.

3. Есинова Н.И. Экономика труда и социально-трудовые отношения: Уч. пособие. – К.: Кондор, 2003. – С. 74 – 80, 92 – 101.

4. Карпіщенко О.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – С.63-71.

5. Колот А.М.. Соціально-трудові відносини: теорія та практика регулювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2004. – С.30-79.

6. Лукашевич В.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник.- Львів: «Новий світ-2000», 2004.-С.177-183

7. Махсма М.Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини.: Навч. Посіб. – К.: Вид-во Європ.ун-ту, 2002. С. 157 – 160, 163 – 166.

8. Навчально-методичний комплекс з дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини». Розділ 2 «Соціально-трудові відносини на ринку праці» для самостійної роботи студентів 3 курсу всіх форм навчання всіх спеціальностей (Укл. Т.І. Богданова, Л.В. Іванова, Т.П. Збрицька). – Одеса: ОДЕУ, ротапринт. 2006. – С.18-27.