Реєстрація нормативного акта.

Згідно з частиною третьою ст. 117 Конституції України норма­тивно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та ін­ших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, установленому законом. Міністерство юстиції України та його територіальні управління здійснюють державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (із змінами), Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, ін­ших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси гро-

мадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого постано­вою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 № 731 (із змінами), наказу Міністерства юстиції України від 12.04.05 № 34/5 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-право­вих актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів», зареєстро­ваного в Міністерстві юстиції України 12.04.05 за № 381/10661.

Слід зазначити, що державній реєстрації в Міністерстві юстиції України підлягають нормативно-правові акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю.

Державній реєстрації в Міністерстві юстиції України підляга­ють також нормативно-правові акти Національного банку Украї­ни (ст. 56 Закону України «Про Національний банк України»); документи нормативного характеру Фонду загальнообов'язково­го державного соціального страхування України на випадок без­робіття, які стосуються прав і обов'язків страхувальників та за­страхованих осіб (ст. 11 Закону України «Про загальнообов'яз­кове державне соціальне страхування на випадок безробіття»); постанови правління та інші документи нормативного характеру Пенсійного фонду, що стосуються прав і обов'язків громадян (ст. 61 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пен­сійне страхування»); положення про порядок ліцензування теле-радіомовлення, яке розробляється Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення (стаття 22 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомов­лення»); нормативно-правові акти Державної комісії України із запасів корисних копалин, що регламентують застосування Кла­сифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ окремих видів або груп споріднених видів ко­рисних копалин, інші нормативно-правові акти Державної комісії України із запасів корисних копалин, якими встановлюються зміст, оформлення та порядок подання на державну експертизу матеріалів, що містять геолого-економічну оцінку запасів родовищ корисних копалин (підпункт 16 пункту 4 Положення про Держав­ну комісію України із запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2000 № 1689 (із

змінами)).

Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти

будь-якого виду незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами «Для службового користування», «Особливої важ­ливості», «Цілком таємно», «Таємно» та іншими, а також при­йняті в порядку експерименту, якщо в них є одна або більше норм (правил поведінки), що:

- зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші
права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гаран­
товані Конституцією та законами України, установлюють новий
або змінюють, доповнюють чи скасовують існуючий організацій-
но-правовий механізм їх реалізації;

- мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для ін­
ших органів виконавчої влади, органів господарського управління
і контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не на­
лежать до сфери управління органу, який видав нормативно-пра­
вовий акт.

При цьому на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, які мають як одну із зазначених ознак, так і декілька.

Таким чином, державна реєстрація містить такі етапи процесу­альної діяльності:

а) проведення правової експертизи нормативно-правових актів;

б) прийняття рішення щодо їх державної реєстрації або відмови;

в) занесення зареєстрованих нормативно-правових актів до
Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Оскільки правове регулювання суспільних відносин не може здійснюватися лише за допомогою законів України, указів Прези­дента України та постанов Кабінету Міністрів України, суб'єкти нормотворення наділені функцією видання нормативно-правових актів, які затверджуються відповідними розпорядчими документа­ми. Нормативно-правові акти повинні видаватися на основі зако­нів, для виконання законів, у відповідності до законів. І саме зако­ни визначають компетенцію державних органів, їхні повноваження щодо видання нормативно-правових актів з питань, що належать до їхньої компетенції. Звідси випливає, що всі нормативно-правові акти, які видаються державними органами, мають відповідати Конституції і законам України. Основний Закон спеціально наго­лошує на тому, що перелік повноважень, які мають бути макси­мально точно та повно регламентовані, необхідно закріплювати в Конституції та законах України. Ступінь конкретизації цих норм

має бути максимальним. Фактично йдеться про принцип «забо­ронено все, крім дозволеного законом». Установлення щодо дер­жавних органів і органів місцевого самоврядування саме цього спеціально-дозвільного типу правового регулювання, передбаче­ного частиною другою ст. 19 Конституції України, є закономір­ним. В умовах правової держави саме цей тип правового регулю­вання є найоптимальнішим способом впорядкування діяльності органів держави, органів місцевого самоврядування, їхніх посадо­вих осіб. Він забезпечує введення владних функцій у закономірні рамки і тим самим істотно обмежує можливе свавілля з боку дер­жави та її органів.

Тому видання державним органом нормативно-правового акта, який не відповідає закону, як і видання нормативно-правового акта з перевищенням компетенції такого державного органу, є пору­шенням законності. Оскільки ж нормативно-правовий акт видано відповідно до закону, його виконання або дотримання є обов'яз­ковим, а його порушення є протизаконним.

Слід зазначити, що при поданні нормативно-правових актів на державну реєстрацію до органів юстиції трапляються випадки порушення вимог примірної інструкції з діловодства у міністер­ствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.97 № 1153 (із змінами), правил нормотворчої техніки та правопису.

Пунктом 13 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, орга­нів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий ха­рактер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 № 731 (із змінами) (далі - Положення про державну ре­єстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади) передбачено підстави відмови в державній ре­єстрації поданого до Міністерства юстиції України нормативно-правового акта, якщо він:

а) не відповідає Конституції України;

б) виданий з порушенням чинного законодавства, зокрема:

• порушує чи обмежує встановлені законом права, свободи й законні інтереси громадян, підприємств, установ та організацій або покладає на них не передбачені законодавством обов'язки; „,<

• виходить за межі компетенції органу, що його видав; " ^

• не відповідає вимогам законодавства про мови;

• суперечить установленому порядку ведення діловодства;

• виданий за наявності будь-якої з обставин, визначених у частині
першій ст. 25 Закону України «Про засади державної регуляторної
політики у сфері господарської діяльності» (на підставі повідомлення
Держпідприємництва або його територіального органу);

в) не узгоджений із заінтересованими органами;

г) викладений з порушенням правил правопису;

ґ) не узгоджується з дорученням, даним органу, що видав акт.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 13 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади нормативно-правовий акт, у дер­жавній реєстрації якого відмовлено, підлягає скасуванню органом, що його видав, у 5-денний термін з дня отримання рішення про відмову в державній реєстрації акта.'