Глава X. Атестаційне провадження

От-

Незважаючи на непоодинокі спроби науковців визначити місце атестаційних проваджень у системі адміністративного процесу, питання детермінації їхньої природи, сутності та внутрішньої структури залишається далеким від свого остаточного вирішення.

Зазвичай в теорії адміністративного права явище атестації не­розривно пов'язується з інститутом державної служби.

Наприклад, М. О. Іллічов визначає атестацію як систему право­вих норм, що регулюють атестаційно-посадові відносини, які складаються при проходженні державної служби в органах внут­рішніх справ з оцінки ділових, особистих, моральних якостей службовця. Визначенням службової відповідності працівників ви­могам, що до них ставляються, окреслює сферу функціонування атестаційної системи Д. М. Бахрах. На думку Д. М. Овсянка, загаль­ною метою (покликанням) атестації є вдосконалення діяльності з підбору, підвищення кваліфікації, розстановки державних службов­ців, підвищення їхньої професійної підготовки і відповідності за­йманій посаді.

Іноді у поняття атестації вкладають дещо ширший зміст. Крім суто службової перевірки, під атестацією пропонується розуміти будь-яку перевірку рівня відповідності особи тим вимогам, які стоять перед нею з огляду її діяльності.

Зокрема, за твердженням Д. В. Лученка, якщо об'єктами серти­фікації є товари, продукція, постійні робочі місця на виробництві, безпека засобів виробництва тощо, то об'єктами атестації є квалі-

фікація, рівень знань, фахових та інших якостей працівника, слу­хача або студента. Втім, за такого підходу суть явища атестації, знову ж таки зводиться до оцінювання рівня знань та вмінь фізич­ної особи.

Традиційний підхід до розгляду атестації, здійснюваний у кон­тексті проходження державної служби, зумовив формування в юридичній теорії «службової» концепції атестаційних проваджень. Відповідно здебільшого цей вид неконфліктних адміністративних проваджень розглядається як діяльність компетентних органів з проведення атестації державних службовців, рідше — будь-яких посадових осіб.

Прибічники ширшого розуміння сутності поняття атестації де­термінують її як специфічний прояв державного контролю: «комп­лексний правовий засіб контролю»¹, «спосіб контролю»².

Подібна концепція не могла не накласти відбиток на визначен­ня місця атестаційного провадження в адміністративному процесі.

Виходячи зі службового характеру, яким, на переконання де­яких вчених (Д. М. Бахрах, О. П. Коренєв та ін.), неодмінно харак­теризується цей вид адміністративних проваджень, атестаційна діяльність нерідко визначається як окрема стадія або етап процесу проходження державної служби (кадрового провадження).

Інша група вчених (І. В. Панова) вбачає в атестаційному прова­дженні не структурний елемент кадрового провадження (стадію), а окремий його різновид.

Цілком логічним наслідком використання як першого, так і другого підходів до з'ясування місця атестаційного провадження в системі адміністративного процесу, є думка про недоцільність ви­ділення атестаційного провадження серед основних видів неконф­ліктних адміністративних проваджень (нормотворче, контрольне, реєстраційне тощо). Оскільки нормативно регламентована атеста­ційна діяльність мислиться в одному випадку як стадія, а в іншо­му - як підвид неконфліктного процесу, то й причин для її розта­шування на одному щаблі з іншими прибічники адміністративного провадження позиції не знаходять.

Але зведення сутності атестації до службових перевірок особи

¹ Шеспгак В. С. Державний контроль в сучасній Україні (теоретико-пра-
вові питання): Дис.... канд. юрид. наук.- X., 2002.- 195 с.

² Лученко Д. В. Контрольне провадження: Дис.... канд. юрид. наук,- X.,
2003.-180 с: _: -.

щодо її посадової чи кваліфікаційної відповідності є довільним. Такий підхід суттєво звужує рамки атестаційної системи, котра об'єктивно склалася в Україні. Як наслідок, відбувається невиправ­дане звуження сфери функціонування кореспондуючих процесу­альних відносин та відповідно применшується роль і місце атеста-ційних проваджень в адміністративному процесі.

Наочним свідченням справедливості такої позиції може слугу­вати низка чинних норм вітчизняного законодавства, що регулю­ють соціальні відносини з приводу атестації об'єктів, які не лише достатньо далекі від професійної діяльності, навичок та якостей фізичних осіб, а й узагалі не мають до них ніякої безпосередньої причетності.

Так, наказом Міністерства аграрної політики України від 21 січ­ня 2005 р. затверджено Порядок проведення атестації виробництва молока, молочної сировини і молочних продуктів суб'єктів госпо­дарювання. Відповідно до пункту 1.3 цього Порядку, об'єктами атестації виробництва молока, молочної сировини і молочних про­дуктів є «нормативна документація на продукцію, а також техно­логічне обладнання, засоби вимірювальної техніки та контролю, випробувальне обладнання»¹. Наказ Державного комітету зі стан­дартизації, метрології та сертифікації від 2 жовтня 1998 р. № 791 регламентує процедуру атестації «засобів випробувань, які засто­совуються під час обов'язкової сертифікації харчових продуктів і продовольчої сировини, в Системі сертифікації УкрСЕПРО»². Сама за себе говорить назва - «Положення про атестацію жереб-ців-плідників для племінного використання» (затвердженого нака­зом Міністерства аграрної політики України від 28 серпня 2002 р. № 237)³.

Про затвердження Порядку проведення атестації виробництва молока, молочної сировини і молочних продуктів суб'єктів господарювання: Наказ Міністерства аграрної політики України від 21 січня 2005 року № 23 II Офі­ційний вісник України.- 2005.- № 4.- Ст. 260.

" Про затвердження Порядку атестації засобів випробувань, що викорис­товуються під час обов'язкової сертифікації продукції: Наказ Державного комітету зі стандартизації, метрології та сертифікації від 2 жовтня 1998 року № 791 //Офіційний вісник України.-- 1998.-№ 49.™ С. 50.

' Про затвердження Положення про атестацію жеребців-плідпиків для пле­мінного використання: Наказ Міністерства аграрної політики України від 28 серпня 2002 року № 237 // Офіційний вісник України- 2002.- № 42.- Ст. 1961.

Сучасна нормативно-правова база містить понад двісті докумен­тів, покликаних регулювати атестаційні відносини. Відповідно до змісту зазначених нормативних актів, об'єкти цього виду соціаль­них відносин можна класифікувати таким чином:

1. Фізичні особи: посада; спеціальність; фах; вчене звання; здіб­
ності (наприклад, цілительські); рід занять (нетрадиційна, або на­
родна медицина); учні; суб'єкти певного роду діяльності (примі­
ром, діяльності з генетичними ресурсами, селекційної); кандидати
на здійснення певного виду діяльності.

2. Виробництва: харчової продукції; імунобіологічних препара­
тів; переробка продуктів; спирту, алкогольних напоїв та тютюно­
вих виробів).

3. Право здійснення окремих видів діяльності: господарської
діяльності; селекційної діяльності; проведення досліджень (соціо­
логічних, біологічних тощо); здійснення торгівельних операцій;
проведення обстежень; ведення реєстрів цінних паперів; космічна
діяльність.

4. Підприємства, установи, лабораторії, служби, їхні підрозді­
ли та робочі місця: системи структурних підрозділів, об'єднані
за функціональним спрямуванням (спеціалізовані підприємства,
транспортні підприємства; аварійно-рятувальні служби; підприєм­
ства з утилізації неякісної або небезпечної продукції, лабораторії;
відділи біологічного і технічного контролю; системи контролю за
певними видами діяльності тощо).

5. Навчальні заклади (загальноосвітні, дошкільні, позашкільні,
вищі); науково-дослідні (науково-технічні) установи; наукові,
конструкторсько-технологічні, проектні організації тощо.

6. Племінні тварини (велика рогата худоба, пасіки тощо).

7. Предмети неорганічного походження: торгові партії природ­
ного каміння; дорогоцінне та напівдорогоцінне каміння; засоби
випробовувань та вимірювань; еталони, зразки.

Узагальнюючі дані про об'єктний склад атестаційних від­носин, атестаційну систему можна визначити як: нормативно-реглсіментованші порядок встановлення фактичних даних про визначені об'єкти, що має на меті їхню ідентифікацію, інвента­ризацію або встановлення ступеня відповідності оцінювальним критеріям, необхідним для подальшого (функціонування у визна­ченій сфері.

Сфера функціонування атестаційних відносин значно виходить

 

 

за межі контрольної діяльності органів державної влади, яка «скла­дається з трьох елементів:

1) перевірки фактичного результату діяльності підконтрольних
суб'єктів у порівнянні з очікуваними, прогнозованими, запланова­
ними результатами;

2) перевірки шляхів і способів досягнення цього результату на
відповідність вимогам норм права, моралі, ділової і моральної ети­
ки та доцільності;

3) вжиття за результатами контролю відповідних заходів як орга­
нізаційно-заохочувального, так і негативного характеру»¹.

Так, згідно із п. 2.3 Наказу Держкомстандарту від 2 жовтня 1998 р. № 791 одним з основних завдань атестації обладнання для випробувань харчових продуктів і продовольчої сировини є «ви­значення точнісних характеристик обладнання»².

Відповідно до абз. 1 п. З Постанови Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2000 р. № 1396 «Про затвердження Правил атестації дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння», атестація каменя - про­ведення діагностичних та інших операцій з метою встановлення індивідуальних характеристик каменя..., визначення торгової на­зви каменя³.

Такі суто оцінювальні прояви атестаційної діяльності досить важко вписуються в концепцію контрольної природи атестаційних проваджень. На користь виділення останніх у самостійний вид адміністративного процесу (а не як підсистеми контрольного про­вадження) свідчить також той факт, що ціла низка визначальних властивостей, іманентних державному контролю взагалі (і які за всіма логічними канонами мають належати™ до переліку обов'язко­вих детермінант будь-якого його різновиду), для атестації є влас­тивими далеко не завжди. Це і можливість втручання в оперативну

' Кошт Н. М. Административное право России. Общая и Особенная час­ти.-М., 2004-560 с.

' Наказ Державного комітету зі стандартизації, метрології та сертифікації від 2 жовтня 1998 року № 791 «Про затвердження Порядку атестації засобів випробувань, що використовуються під час обов'язкової сертифікації продук­ції» // Офіційний вісник України.- 1998.- № 49.- Стор. 50.

³ Про затвердження Правил атестації дорогоцінного каміння, дорогоцін­ного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння: Поста­нова Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2000 року № 1396 // Офіцій­ний вісник України.-2000.-№ 36.-Ст. 1546.

діяльність об'єкта; і перевірка доцільності управлінських дій чи рішень; і можливість застосування заходів примусу за результата­ми проведених заходів тощо.

Таким чином, атестаційні провадження - це регламентована адміністративно-процесуальними нормами діяльність уповнова­жених органів, в ході якої вирішуються питання про ідентифіка­цію, інвентаризацію або встановлення міри відповідності об 'єктів атестаційної системи оцінювальним критеріям, необхідним для подальшого функціонування у визначеній сфері.

Ефективність усіх видів атестацій в першу чергу залежить від порядку її організації та проведення.

У структурі кожного окремого провадження можна виокремити стадії відносно відмежовані, виділені в часі і логічно пов'язані су­купності процесуальних дій (процедур), які різняться колом суб'єк­тів і закріплюються відповідними процесуальними актами.

Атестаційні провадження так само мають визначену структуру, яка представлена окремими стадіями, а саме:

1. Підготовка справи про атестацію.

2. Розгляд атестаційної справи та прийняття рішення з атестації.

3. Оскарження та опротестування прийнятого рішення. -'

4. Виконання прийнятого рішення. ^!
Детально розглянемо кожну стадію атестаційних проваджень.
Підготовка справи про атестацію є початковою стадією атес-

таційного провадження.

Саме на цій стадії здійснюється збирання, вивчення, аналіз та узагальнення інформації про фізичних та юридичних осіб, живих та нежевих об'єктів, предметів неорганічного походження (торгові партії природного каміння, дорогоцінне та напівдорогоцінне ка­міння та ін.), племінних тварин, робочих місць, які атестуються.

У діяльності публічної адміністрації дуже багато видів атеста­цій, тому кожна атестація матиме свої властивості проведення щодо будь-якої стадії.

Так, атестація фізичних осіб (державні службовці, наукові та науково-педагогічні працівники, лікарі, інженери, архітектори, ря­тувальники та ін.), на першій стадії атестаційного провадження характеризується тим, що на кожного працівника, який підлягає атестації, складається характеристика, а для державних службов­ців - службова характеристика, яка підписується його безпосеред­нім керівником, затверджується керівником вищого рівня і пода-

ється до комісії не пізніше ніж за тиждень (для державних служ­бовців), не пізніше ніж за два тижні (для інженерно-технічних працівників та фахівців підприємств та організацій, наукових пра­цівників, керівників та викладачів середніх спеціальних закладів) до проведення атестації. Характеристика на керівника органу під­писується керівником органу вищого рівня. Атестаційна характеристика повинна містити:

- загальні відомості (прізвище, ім'я, по батькові, посада, стаж
роботи на посаді);

- професійні знання, рівень володіння державною мовою (не для
всіх категорій фізичних осіб), досвід роботи за фахом;

- аналіз виконання особою своїх посадових обов'язків, дотри­
мання правил поведінки на робочому місці;

- ділові якості (професійна компетентність, відповідальність,
ініціативність, самостійність у роботі, оперативність у прийнятті
рішень і здатність до контролю за їх реалізацією, вміння акумулю­
вати необхідну інформацію та виділяти найголовніше, працювати
з нормативно-правовими актами, іншими документами);

- особисті якості (працездатність, комунікабельність, уміння
керувати підлеглими, уміння налагоджувати стосунки з колегами,
творчий підхід до справи, принциповість, послідовність у роботі,
самокритичність);

- результативність роботи;

-підвищення кваліфікації (види професійного навчання, які проходив працівник, або причини, з яких навчання не відбулося, використання набутих знань у роботі, здатність до самоосвіти, ставлення до професійного навчання підлеглих тощо);

- можливості професійного пересування по службових сходах
(за яких умов, на яку посаду, коли);

- зауваження і побажання особі, яка атестується;

- висновок про відповідність займаній посаді.

Кожній особі, яка проходить атестацію, надається право озна­йомлення з характеристикою під розпис у ході співбесіди, яку проводить з ним його безпосередній керівник. Під час співбесіди мають обговорюватися позитивні й негативні результати роботи працівника, його слабкі місця, визначатися шляхи подолання не­доліків. При цьому працівнику має бути надана можливість стави­ти питання, коментувати зауваження та висновки щодо його робо­ти. У разі незгоди зі змістом атестаційного листа-характеристики

особа, яка атестується, може подати до атестаційної комісії відпо­відну заяву, зауваження чи додаткові відомості.

На першій стадії здійснюється і така важлива дія, як вироблен­ня системи оцінювання працівника.

Атестація навчальних закладів здійснюється шляхом прове­дення атестаційної експертизи. Це є домінуючим документом на першій стадії зазначеного провадження.

Атестаційну експертизу навчальних закладів державних форм власності проводить Державна інспекція навчальних закладів Мі­ністерства освіти і науки України.

Регіональні експертні ради з урахуванням пропозицій відділів освіти райдержадміністрацій та міськвиконкомів складають план проведення атестаційної експертизи, який затверджується Мініс­терством освіти та науки Автономної Республіки Крим, управлін­нями освіти і науки обласних, Київської і Севастопольської місь­ких державних адміністрацій і доводиться до відома керівника на­вчального закладу не пізніше ніж за рік до початку проведення атестації.

Для проведення атестаційної експертизи конкретного навчаль­ного закладу відповідним органом управління освітою створюєть­ся експертна комісія з числа провідних фахівців управління (відді­лу) навчальних закладів і установ освіти, підприємств, організацій, які мають відповідну спеціальну освіту, високу професійну квалі­фікацію, практичний досвід роботи, володіють необхідними знан­нями та навичками. Склад експертних комісій не має перевищува­ти 15 осіб.

До складу експертної комісії у разі потреби можуть входити представники інших органів публічної адміністрації, регіональної експертної ради, Державної інспекції навчальних закладів Мініс­терства освіти і науки. У складі експертної комісії не можуть пе­ребувати працівники навчального закладу, що атестується, або особи, які мають пряме відношення до діяльності цього навчаль­ного закладу.

Основою організації діяльності експертної комісії є робоча про­грама атестаційної експертизи, що складається для конкретного навчального закладу і затверджується начальником відповідного органу управління освітою. Робоча програма доводиться до відома керівника навчального закладу за місяць до початку проведення атестаційної експертизи. _{{Іі;ипій}.,,; _йг ^..^.;„';,.'у д м,-у,;пА М.а

¹ Не пізніше як за 2 місяці до проведення атестації навчальний заклад подає експертній комісії матеріали самоаналізу освітньої діяльності, що містять основні відомості про заклад: стан матеріа­льно-технічного, кадрового і навчально-методичного забезпечен­ня, про організацію та здійснення навчально-виховного процесу, копії навчальних планів та авторських програм тощо.

Термін роботи експертної атестаційної комісії у навчальному закладі не має перевищувати 15 календарних днів¹.

Державна атестація науково-дослідних (науково-технічних) установ, включає:

- анкетування науково-дослідних (науково-технічних) установ;

- проведення галузевої експертизи;

- проведення міжгалузевої експертизи та визначення рейтенгу
науково-дослідних (науково-технічних) установ.

При проведенні анкетування науково-дослідна (науково-техніч­на) установа подає міністерству, іншому центральному органу ви­конавчої влади, Національній чи галузевій академії наук, до сфери управління яких вона належить, або Державному комітету з пи­тань науки та інтелектуальної власності (якщо така підпорядкова­ність відсутня) анкету з відомостями про діяльність установи за три попередні календарні роки.

Анкета має містити відомості про:

- наукові та науково-технічні кадри;

- організацію підготовки, перепідготовки та підвищення квалі­
фікації фахівців;

- організацію досліджень з певного науково-технічного напря­
му і про підрозділи та вчених, які забезпечують проведення цих
досліджень, основні результати (опублікування монографій, ста­
тей, у тому числі за кордоном, одержання ліцензій, патентів тощо)
та практичну цінність наукових результатів для окремих галузей
та національної економіки в цілому, перспективи розвитку тощо;

- наявність та визнання у світі наукових шкіл;

- національне та міжнародне визнання наукових результатів
(одержання премій, грантів, проведення конференцій тощо);

- міжнародні наукові зв'язки;

- матеріально-технічну та дослідно-експериментальну базу до­
сліджень;

Атестація і самоатестація загальноосвітніх шкіл / М. 1. Сметанськпй, В. М. Галузях, М. 1. Слободянюк та ін.- Вінниця, 2002.- 320 с.

 

- унікальні наукові об'єкти; '^;''

- фінансово-економічну, комерційну, господарську та зовніш­
ньоекономічну діяльність;

- інші відомості, що характеризують діяльність цієї установи.
Галузева експертиза науково-дослідних установ проводиться

експертною комісією, утвореною міністерством, іншим цент­ральним органом виконавчої влади, до сфери управління яких належить науково-дослідна (науково-технічна) установа. До складу експертної комісії включаються вчені та фахівці у відпо­відній галузі.

У разі коли науково-дослідна (науково-технічна) установа не належить до сфери управління центрального органу вико­навчої влади, відповідну експертизу проводить експертна ко­місія Державного комітету з питань науки та інтелектуальної власності, до складу якої включаються працівники цього Міні­стерства та фахівці з відповідних напрямів науково-технічних досліджень.

Експертна комісія:

- визначає оцінку рівня наукових досліджень та практичної
цінності їх результатів;

- аналізує рівень науково-технічного потенціалу науково-дослід­
ної (науково-технічної) установи та ефективність його викорис­
тання;

- оцінює фінансово-економічну діяльність науково-дослідної
(науково-технічної) установи.

Результати проведеної експертною комісією експертизи розгля­даються та затверджуються колегією міністерства, іншого центра­льного органу виконавчої влади, до сфери управління якого нале­жить науково-дослідна (науково-технічна) установа, і подаються до Комісії Кабінету Міністрів України з питань науково-техніч­ного розвитку України.

Міжгалузева експертиза науково-дослідних (науково-технічних) установ проводиться міжгалузевою експертною групою, сформо­ваною Комісією Кабінету Міністрів України з питань науково-технічного розвитку України.

Міжгалузева експертна група визначає:

- систему функціональних ознак та критерії оцінки науково-
дослідних (науково-технічних) установ з урахуванням специфіки
їхньої діяльності;

- рейтинг науково-дослідних (науково-технічних) установ з
урахуванням статистичних даних (питомих показників), критеріїв
оцінки та результатів галузевої експертизи.

Експертиза поданих на атестацію анкет науково-дослідних (на­уково-технічних) установ, які належать до сфери управління Наці­ональної чи галузевої академії наук, та визначення їхнього рейтингу проводиться у порядку, що встановлюється президією відповідної академії наук, яка затверджує результати експертизи з висновками щодо визначення рейтингу і подає їх до Комісії Кабінету Міністрів України з питань науково-технічного розвитку України.

На стадії підготовки справи про атестацію робочих місць за умо­вами праці керівник підприємства видає наказ, на підставі якого:

- визначає основу і завдання атестації;

- затверджує склад, голову і секретаря постійно діючої атеста-
ційної комісії, визначає її повноваження, у разі потреби - склад
цехових (структурних) атестаційних комісій;

- установлює терміни і графіки проведення підготовчих робіт у
структурних підрозділах підприємства;

- визначає взаємодію із зацікавленими державними органами і
громадськими організаціями (експертизою умов праці, санітарно-
епідеміологічною службою);

- визначає проектні науково-дослідні установи для науково-
технічної оцінки умов праці й участі в розробленні заходів з усу­
нення шкідливих виробничих чинників.

До складу атестаційної комісії вводяться головні спеціалісти, працівники відділу кадрів, праці і заробітної плати, охорони праці, органів охорони здоров'я підприємства, представників громадсь­ких організацій.

На першій стадії атестації санітарних лабораторій, підпри­ємств і організацій з метою надання їм права проведення санітар­но-гігієнічних досліджень чинників виробничого середовища і трудового процесу для атестації робочих місць за умовами праці керівник санітарної лабораторії підприємства, організації направ­ляє атестаційним комісіям такі матеріали щодо атестації санітар­них лабораторій в одному примірнику:

- заяву;

- копію атестата акредитації лабораторії на право проведення
вимірювань, здійсненої в установленому порядку відповідно до
Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»; _Лі

 

- перелік чинників виробничого середовища та трудового про­
цесу, які можуть досліджуватись;

- відомості про засоби вимірювальної техніки, які використо­
вуються для виконання санітарно-гігієнічних досліджень виробни­
чого середовища і трудового процесу;

- відомості про забезпеченість нормативною, методичною
документацією для проведення санітарно-гігієнічних досліджень
чинників виробничого середовища і трудового процесу та їхнього
оцінювання;

- відомості про склад кадрів, що виконують санітарно-гігієнічні
дослідження;

- наказ про створення санітарної лабораторії на підприємстві,
організації та положення про неї.

Можна виділити також такі види атестацій, на підставі яких підприємство чи установа для подальшого заняття своєю діяльніс­тю має отримати сертифікат або атестат якості. У цьому випадку суб'єкти цього виду діяльності повинні з власної ініціативи подати заяву та необхідні документи до відповідного органу публічної адміністрації.

Наприклад, для проведення атестації молока, молочної сиро­вини і молочних продуктів на стадії підготовки справи про атес­тацію суб'єкти господарювання подають заяву до відповідного територіального органу публічної адміністрації, в якій просять атестувати даний суб'єкт господарювання на здійснення вироб­ництва молока, молочної сировини і молочних продуктів, а також відомості, які засвідчують, що їх технічні можливості забезпечу­ють виробництво молока, молочної сировини і молочних продук­тів відповідно до вимог нормативних документів. У цих відомос­тях зазначають назву (повну, скорочену), місцезнаходження, фор­му власності, вид діяльності, ідентифікаційний номер, банківські реквізити, орган державної реєстрації, підпорядкованість даного суб'єкта господарювання.

Після отримання відповідним територіальним органом публічної адміністрації наданих документів, він протягом трьох днів направ­ляє їх представникам відповідних органів виконавчої влади, що на­лежать до складу комісії, для опрацювання та підготовки відповідних висновків щодо можливості атестації виробництва молока, молоч­ної сировини і молочних продуктів суб'єктів господарювання.

Представник відповідного органу публічної адміністрації здійс-

 

нює вивчення та перевірку поданих документів відповідно до своїх повноважень, визначених ст. 14 Закону України «Про моло­ко та молочні продукти».

Заява та відомості до заяви на право виробництва молока, молоч­ної сировини і молочних продуктів приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття докумен­тів атестаційною комісією, за підписом відповідальної особи.

Атестаційною комісією впродовж місяця перевіряються надані документи та приймаються рішення щодо перевірки суб'єктів гос­подарювання з виїздом на місце для встановлення вірогідності да­них, наведених у заяві та поданих документах.

На першій стадії атестації торгових партій природного ка­міння особи, які мають відповідну кваліфікацію експерта-гемо-лога, складають атестати на торгові партії природного каміння.

Атестат не складають на торгові партії природного каміння, яке призначене для застосування у вигляді порошків та крихти.

Один атестат складають на одну торгову партію (або її частину) природного каміння однієї власної та однієї торгової назв однако­вого походження й призначення, однакових класифікаційних по­зицій та класифікаційних ознак або на однакові неподільні вироби, які містять декілька однакових чи різних каменів, із зазначенням інформації про кожний з них.

В атестаті на торгову партію має бути відображена обов'язкова інформація, а саме:

- реєстраційний номер документа;

- дані про особу, що склала атестат;:

- власна назва каменя;

- торгова назва каменя, її реєстраційний номер і дата реєстрації
(за умови попередньо виконаної у встановленому порядку реєст­
рації);

-дані про походження каменя;

- класифікаційні позиції та класифікаційні ознаки каменя, ви­
значені відповідно до чинного нормативного акта (за умови його
наявності);

- розбірливий підпис особи, відповідальної за складання атес­
тата, завірений печаткою;

-дата проведення атестації.

Державний гемологічний центр України виконує атестацію торч гових партій природного каміння для юридичних та фізичних осіб

на договірних засадах за тарифами, затвердженими наказами Міні­стерства фінансів України¹.

Для отримання свідоцтва про атестацію жеребця для племін­ного використання його власник на стадії відкриття справи про атестацію повинен подати до атестаційної комісії такі документи:

- заяву із зазначенням місця використання;

- бонітувальну картку за формою № 1-к;

- докладну інформацію про випробування за робочою продук­
тивністю (копію картки іподромних випробувань, паспорта спор­
тивного коня тощо);

- для імпортованих жеребців - копії експортного сертифіката та
сертифіката походження.

Треба зазначити, що існують деякі види атестацій, де стадія підготовки справи про атестацію має спрощений вигляд, тобто не складаються і не подаються документи до органів публічної адміністрації з необхідною інформацією щодо проведення, зби­рання необхідних документів, які передують розгляду атестаційної справи та прийняття рішення.

До таких видів атестацій, наприклад, можна віднести атестацію пасік².

Наступна (друга) стадія досліджувальних видів проваджень - це розгляд атестаційної справи та прийняття рішення з атестації.

Основними суб'єктами розгляду справи у всіх видах атестацій-них проваджень є атестаційна комісія.

Розглянемо етапи проведення цієї стадії.

Першим етапом зазначеної стадії є формування та затверджен­ня атестаційної комісії.

Керівник органу своїм наказом утворює атестаційну (експертну) комісію, визначаючи її кількісний і персональний склад. Призна­чають голову атестаційної комісії. Окрім голови, до складу атеста­ційної комісії входять секретар та члени комісії. Як правило, чле­нами комісії є керівники структурних підрозділів, відповідно до

¹ Про затвердження Правил атестації торгових партій природного ка­
міння, яке має однакові характеристики і призначення: Наказ Міністерства
фінансів України від 20 грудня 2000 р. // \у\у\у.га<іа.сот.ііа

² Про затвердження Технологічних вимог до проведення селекційно-
племінної роботи в галузі бджільництва, проведення атестації пасік і видачі
племінних свідоцтв (сертифікатів): Наказ Міністерства аграрної політики
України від 20.09.2000 р., № 185/83.:,.*• ■ус^вьіпг,■.»мшл»*,|«й,•»«= ■'■

197.

яких відбувається атестація, а також для окремих видів атестацій -представники кадрової та юридичної служб (стосується атестації державних службовців). До роботи в атестаційній комісії можуть залучатися незалежні експерти. Залежно від кількості суб'єктів, щодо яких проводиться атестація, можуть створюватись кілька атестаційних комісій або атестаційна комісія у складі тільки керів­ника відповідного органу або органу вищого рівня (до п'яти осіб). Треба зазначити, що склад атестаційної комісії для кожного виду атестації різний.

Наприклад, при проведенні атестації жеребців-плідників, атес­таційна комісія створюється при Міністерстві аграрної політики України, до її складу входять провідні фахівців галузі конярства. Склад комісії, її голова та порядок роботи затверджуються нака­зом міністерства¹.

При проведенні атестації етилового, коньячного і плодового спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів утворюється комісія експертів, склад якої затверджується керівником органу з сертифікації харчової продукції і продовольчої сировини².

Для проведення атестації вищих навчальних закладів освіти створюється експертна комісія, до якої можуть залучатись члени фахових рад, працівники органів державного управління освітою, представники замовників спеціалістів, провідні фахівці вищих закладів освіти.

Під час розгляду атестаційної справи атестаційна комісія зо­бов'язана забезпечити об'єктивний розгляд і професійне оціню­вання діяльності суб'єкта, який атестується, зокрема щодо вико­нання покладених на нього обов'язків, а також принциповий під­хід у підготовці рекомендацій для подальшого використання його досвіду і знань у роботі (для фізичних осіб).

Другим етапом зазначеної стадії є розгляд атестаційної справи атестаційною комісією.

В атестації тваринництва головним завданням атестаційної комісії Міністерства аграрної політики є атестація і допущення до

Положення про атестацію жеребців-плідників для племінного викорис­тання: Наказ Міністерства аграрної політики України від 20.08.2002 // \¥\уш.гасіа.сот.иа

" Про затвердження Порядку проведення атестації виробництва етилово­го спирту, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виро­бів: Наказ Держспоживстандарту від 29.02.1996 р. № 85 //2акоп.гас1а.§оу.иа.

 

відтворення плідників вищої племінної (генетичної) якості, вико­ристання яких забезпечувало б прогрес порід (для жеребців-плідників). Атестаційна комісія Міністерства аграрної політики розглядає матеріали щодо атестації жеребців-плідників у вересні -грудні кожного року.

Після розгляду поданих коневласником документів щодо якос­ті потомків жеребця (журналу розвитку молодняку) атестаційна комісія виносить рішення про доцільність подальшого його вико­ристання. У разі позитивного рішення атестаційної комісії коне-власнику видається нове свідоцтво із зазначенням терміну подаль­шого племінного використання. Рішення про видачу або відмову у видачі свідоцтва про атестацію жеребця для племінного вико­ристання приймається атестаційною комісією протягом кален­дарного місяця із дня отримання заяви з усіма зазначеними доку­ментами.

Підставою для відмови в атестації є: ^

- невідповідність жеребця вимогам, які раніше зазначалися;

- невірогідність інформації. ^н
Атестація пасік здійснюється один раз у три роки. її проводять

атестаційні комісії Міністерства агропромислового компл