Завершальним етапом цієї стадії провадження є винесення адміністративним судом рішення у справі.

Рішення суду, яким вирішується спір по суті, приймається в нарад-чій кімнаті суду і оформлюється у вигляді постанови. Рішення про зупинення або закриття провадження у справі, а також рішення про залишення позовної заяви без розгляду, викладаються у формі ухвали. У разі виникнення потреби в додатковому з'ясуванні деяких обста­вин справи чи здійснення процесуальних дій, суд, не приймаючи ос­таточного рішення у справі, окремою ухвалою відновлює її розгляд.

Згідно із частиною 3 ст. 153 КАС України, по закінченні віднов­леного розгляду справи, залежно від його результатів, «... суд відкриває судові дебати щодо додатково досліджених обставин і виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення або, якщо проведення необхідних процесуальних дій у даному судовому за­сіданні виявилося неможливим, виносить ухвалу про відкладення розгляду справи або оголошує перерву».

Буквальне тлумачення змісту цієї норми свідчить про те, що одразу після повторного відкриття дебатів суд виходить до нарад­чої кімнати.

У разі прийняття постанови у справі суд вирішує такі питання:

- чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися
вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи є інші фактичні дані (пропуск строку позовної давності
тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх
підтвердження;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовід­
носин;

- підлягає заява задоволенню чи відмові в її задоволенні;

- як розподілити між сторонами судового процесу судові ви­
трати;,;:; ■,:-■■■..,•;'

.331

- чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; '■•'■• - чи є підстави для скасування заходів забезпечення адмініст­ративного позову.

Прийняте у нарадчій кімнаті рішення оприлюднюється в цьому самому судовому засіданні. Як виняток (підставою для цього є істот­на складність справи) законодавець надає суду п'ятиденний термін для складання постанови по справі в повному обсязі (ст. 160 КАС України). Проте і в такому випадку вступна та резолютивна части­ни постанови мають бути обов'язково проголошені в тому самому засіданні, на якому розгляд справи було завершено.

При цьому головуючий роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження та інші права учасників провадження. Рі­шення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учас­ників судового процесу, для їхніх правонаступників, а також для всіх адміністративних органів, підприємств, установ та організа­цій, незалежно від форми власності, посадових чи службових осіб, об'єднань громадян та інших організацій та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Копія судового рішення надається присутнім учасникам прова­дження одразу після його оголошення. За відсутності учасника про­вадження означена копія надсилається йому не пізніше наступного дня після винесення судом постанови (ухвали). Саме ж рішення на­бирає законної сили після закінчення строку його апеляційного оскарження. Виняток становлять рішення суду, котрі, відповідно до КАС України, не підлягають апеляційному оскарженню (вони набу­вають чинності негайно після оголошення).

На стадії апеляційного оскарження здійснюється перегляд рішень адміністративного суду «... як з питань факту, так і з пи­тань права»'. Апеляційна скарга може стосуватись як неправильно­го застосування судом першої інстанції норм матеріального чи про­цесуального права, так і неправильного оцінювання ним наявної доказової бази. Зазначимо, що окрім учасників провадження, судове рішення може оскаржити також і будь-яка інша особа, котра вважає, що таким рішенням було порушено її законні права та свободи.

Як правило, поданню апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції передує подання заяви про апеляційне оскар­ження. Означена заява подається протягом десяти днів з дня про-

' Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / Автори-упорядники І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда.- К.: Факт, 2003.- 536 с.

голошення постанови суду першої інстанції. У разі використання судом п'ятиденного терміну для оформлення постанови в повно­му обсязі (ст. 160 КАС України), відповідний строк починає свій перебіг від дня складання постанови. Заява містить короткі відо­мості про скаржника та судову постанову, яку він планує оскар­жити або оскаржує.

Момент подання заяви про оскарження рішення суду першої інстанції є відправною точкою для обчислення строку подання власне апеляційної скарги. Згідно з частиною 3 ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апе­ляційне оскарження.

Законодавець встановлює аналогічний порядок апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції. При цьому всі вищезазна­чені процесуальні строки скорочено вдвічі: для подання апеляційної заяви надається п'ять днів з часу виголошення оскаржуваної ухва­ли; апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів після подання заяви. Втім, апеляційне оскарження рішень суду першої інстанції може відбуватись і без попереднього подання заяви. Це трапляється у випадку, якщо відповідна скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги та заяви подаються в суд першої інстанції, котрий прийняв рішення у справі, після чого вони разом з матеріа­лами справи направляються до апеляційного суду. Після здійснен­ня визначеного переліку попередніх процесуальних дій (перевірка відповідності апеляційної скарги встановленій формі; підготовка справи до розгляду тощо), колегія суддів апеляційного суду у складі трьох суддів розпочинає розгляд справи по суті.

При розгляді справи в апеляційній інстанції суд перевіряє за­конність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої ін­станції. На вимогу учасників провадження суд апеляційної інстан­ції може встановлювати нові факти, якщо судом першої інстанції докази досліджувалися або відмовлено у їх дослідженні з пору­шенням встановленого порядку чи неможливість їх подання до суду першої інстанції зумовлена поважними причинами.

При встановленні нових фактів, суд апеляційної інстанції засто­совує відповідні норми матеріального права. Суд апеляційної ін­станції не обмежений доводами скарги, якщо при розгляді справи

неправильно застосовані норми матеріального права або допущені порушення норм процесуального права, що є безумовною підста­вою для скасування прийнятих рішень.

У цілому процедура апеляційного розгляду адміністративної справи є ідентичною правилам розгляду справи у суді першої ін­станції. Виняток становить хіба що особлива черговість виступів учасників процесу, зумовлена специфікою процесуальних відно­син на цій стадії.

Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скар­ги на постанову суду першої інстанції приймає одне з таких рішень:

- про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення
суду першої інстанції без зміни; про зміну рішення суду;

- про його скасування та прийняти нового рішення суду (у разі
винесення нової ухвали справа направляється до суду першої ін­
станції для продовження розгляду);

- про скасування постанови суду і залишення позовної заяви
без розгляду або закриття провадження у справі;

- про визнання рішення суду не чинним і закриття проваджен­
ня у справі;

- про скасування рішення суду і направлення справи на новий
розгляд до суду першої інстанції.

Переважна більшість судових рішень за наслідками розгляду апеляційної скарги приймається у формі ухвали. Постанова при­ймається апеляційним судом лише при зміні або заміні постанови суду першої інстанції. Після закінчення апеляційного провадження справа не пізніше ніж у семиденний строк направляється до адмі­ністративного суду першої інстанції, який її розглянув.

Протягом одного місяця з дня оголошення (складання в повному обсязі) рішення суду апеляційної інстанції учасники провадження (а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив пи­тання про їхні права та обов'язки) мають право оскаржити у каса­ційному порядку:

- судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в
апеляційному порядку;

- судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або част­
ково.

Відповідно до частини 3 ст. 21 1 КАС України підставою для подання касаційної скарги є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

На відміну від апеляційної скарги, яка подається через суд пер­шої інстанції, касаційне оскарження відбувається безпосередньо в суді касаційної інстанції.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального або норм процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини (факти), що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про вірогідність або невірогідність того чи іншого доказу, про пере­вагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень у межах доводів скарги та вимог, заяв­лених у суді першої інстанції.

За результатами розгляду справи, в разі скасування або зміни ним судової постанови, суд касаційної інстанції також виносить відповідну постанову. Крім того, рішення суду касаційної інстанції може виражатись у формі ухвали про:

1) відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без
зміни;

2) скасування судових рішень із направленням справи на додат­
ковий або новий розгляд;

3) скасування судових рішень суду із закриттям провадження в
справі або із залишенням заяви без розгляду;

4) зміни ухвали суду першої або апеляційної інстанції;

5) визнання судових рішень судів першої та апеляційної ін­
станцій такими, що втратили законну силу, і закриття провад­
ження;

6) скасування судових рішень і прийняття нової ухвали;

7) порушення судом першої чи апеляційної інстанції норм
права, які не є підставою для зміни або скасування судових рі­
шень (у цьому випадку приймається окрема ухвала суду касацій­
ної інстанції).

Після закінчення касаційного провадження адміністративна спра­ва в тижневий термін направляється до адміністративного суду першої інстанції.

Прийнятий КАС України закріплює право повторного касацій­ного оскарження (оскарження за виняткових обставин) судових рішень учасниками провадження, а також особами, які не були притягнуті до участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права і обов'язки (глава 3 розділу IV). ^..^ у ■>„,-,.**.лц,*а>,**,*■

,335

Можливість перегляду в порядку повторної касації судових рі­шень Вищого адміністративного суду України Верховним Судом України пов'язана з тим, що з положень Конституції України випливає чотириланкова, а отже, чотириінстанційна система. Най­вищою ланкою й інстанцією є Верховний Суд України, який шля­хом перегляду судових рішень будь-яких судів загальної юрисдик­ції забезпечує однакове застосування законодавства всіма судами загальної юрисдикції.

За винятковими обставинами оскаржуються:

- судові рішення в адміністративних справах після їх перегляду
в касаційному порядку;

- рішення суду касаційної інстанції;

- рішення Верховного Суду України в адміністративних спра­
вах, якщо вони оскаржені на підставі, встановленій п. 2 ст. 237
цього Кодексу.

Випадки, які можуть бути підставою для подання повторної касації повинні мати винятковий характер і принципово визначи­ти позицію Верховного Суду України у найскладніших ситуаціях з точки зору права. Згідно із ст. 237 КАС України, підставами для повторного касаційного оскарження судових рішень є:

1) неоднакове застосування судами законодавства України;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція
якої визнана Україною, факту порушення судовим рішенням існу­
ючих міжнародних зобов'язань.

Скарга за винятковими обставинами подається безпосередньо до Верховного Суду України протягом одного місяця від дня на­стання обставин, які можуть бути підставою для провадження у порядку повторної касації. Одночасно зі скаргою подається доку­мент про сплату судового збору (крім випадків, передбачених час­тиною 2 ст. 237 КАС України).

Протягом п'ятнадцяти днів після надходження скарги колегія у складі семи суддів вирішує питання про допуск скарги до провад­ження за винятковими обставинами. Скарга вважається такою, якщо про необхідність цього висловились хоча б три судді. Відпо­відне рішення колегії оформлюється ухвалою, яку не може бути оскаржено.

Справа в порядку провадження за винятковими обставинами розглядається колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України за участі не менш як двох 336

третин її складу. Якщо предметом оскарження є неоднакове за­стосування судами касаційної інстанції одного і того самого по­ложення закону, то справа розглядається колегією суддів на спіль­ному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин чисельності кожної палати.

Провадження за винятковими обставинами здійснюється відпо­відно до правил касаційного провадження. За результатами роз­гляду справи більшістю голосів членів колегії судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України приймається постанова про задоволення скарги (повне чи часткове) або ж по­станова про відмову в задоволенні скарги. Постанова Верховного Суду України набирає законної сили негайно після проголошення. Вона є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, вста­новленого п. 2 ст. 237 цього Кодексу.

Завершальною стадією адміністративно-позовного проваджен­ня виступає звернення судових рішень до виконання.

Норми, якими регламентується здійснення процесуальних дій на цій стадії, містяться в розділі V КАС України. Згідно з поло­женнями цього розділу, постанова або ухвала суду виконується після набрання ними законної сили на підставі виконавчого листа, виданого судом, котрий ухвалив рішення у справі.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після за­кінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апе­ляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Рі­шення судів другої інстанції набирають законної сили з моменту проголошення. Так само з моменту проголошення набувають за­конної сили ті ухвали суду, які, відповідно до КАС України, не можуть бути оскаржені. Суд може призначити окремий строк для виконання рішення суду, який обчислюється від дня набрання рі­шенням чи ухвалою законної сили.

Негайному виконанню підлягають рішення суду про виплату бюджетних або позабюджетних періодичних платежів громадя­нам; поновлення на посаді у публічній службі; припинення повно­важень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несуміс­ності; уточнення списку виборців; реалізацію права на мирні зі­брання.

Крім того, суд має право за клопотанням учасників судового

процесу або за власною ініціативою звернути до негайного вико­нання такі рішення: про стягнення одноразового бюджетного або позабюджетного платежу; про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про при­мусовий розпуск об'єднання громадян; про депортацію іноземця чи особи без громадянства.

Примусове виконання судових рішень здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

, Питання для самоконтролю ".

от

1. Наведіть структуру адміністративно-позовного провадження.

2. Яке рішення може бути прийняте судом за наслідками підготовчого"
провадження? ■ •-;■

3. Які питання вирішуються судом у разі прийняття постанови? і •,•

4. Які варіанти рішень суду апеляційної інстанції передбачені законодав­
цем за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої
інстанції? '.,

5. Який порядок винесення судом рішення по справі?

6. Що означає порядок повторної касації?!'■ ' ■

§ 13.6. Заходи процесуального примусу в адміністративно-позовних провадженнях

Закріплення заходів процесуального примусу в окремому роз­ділі КАС України (розділ VI) має неабияке значення, тому що надає суду реальні інструменти для впливу на осіб, які порушу­ють встановлені в суді правила. Додержання встановленого по­рядку в судовому засіданні створює необхідні умови для нормаль­ної роботи суду та всіх учасників адміністративно-позовного провадження, сприяє ефективному дослідженню доказів і, як на­слідок, забезпечує реалізацію прав, свобод та інтересів усіх заці­кавлених осіб. Обов'язки присутніх у залі судового засідання з додержання порядку встановлено ст. 134 КАС України. Правила, передбачені у цій статті, формують шанобливе ставлення учасни­ків адміністративно-позовного провадження до суду. Отже, пору­шення цих правил може призвести до застосування заходів про­цесуального примусу.

Заходами процесуального примусу є встановлені в розділі IV

КАС України процесуальні дії, що застосовуються судом, за наяв­ності підстав, установлених законом.

Існує два види підстав застосування судом заходів процесуаль­ного примусу.

Першою підставою є порушення особами встановлених у суді

правил.

Другою підставою застосування судом заходів процесуального
примусу є протиправне перешкоджання особами здійсненню адмі­
ністративного судочинства. Це може проявлятись у різноманітних
діях, наприклад, у недопущенні свідків, експертів або інших учас­
ників провадження до зали судового засідання чи до виступу тощо,
тобто йдеться про порушення не конкретних, встановлених зако­
ном правил, а про інші дії, що, на думку суду, створюють пере­
шкоди для здійснення судочинства. ''

Нормами КАС України чітко визначено порядок застосування заходів процесуального примусу.

По-перше, треба відзначити, що такі заходи примусу можуть застосовуватися виключно судом. Підтримання порядку в судово­му засіданні, забезпечення дотримання всіх процесуальних правил судочинства покладається на головуючого у судовому засіданні.

Необхідно зауважити, що згідно зі ст. 64 КАС України, судовий розпорядник також наділяється певними повноваженнями з забез­печення порядку в судовому засіданні.

Так, він стежить за дотриманням порядку особами, присутніми у залі судового засідання, виконує розпорядження головуючого, пов'язані із забезпеченням умов, необхідних для розгляду адмініст­ративної справи, тощо. Головуючий вживає заходів процесуального примусу негайно після вчинення порушення, яке є підставою для застосування цих заходів. Документально це оформлюється при­йняттям відповідної ухвали суду.

Законодавцем встановлено чотири види заходів процесуального
примусу, кожний з яких застосовується в певних, передбачених
КАС України, випадках, а саме: ■.-■•?■:■ ч; _г,

1) попередження; .,/.. ^;~.,_;-?їннп>їЬ

2) видалення із зали судового засідання; ■._■.;■-. -л т,--гЛ

3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;:н

4) привід.!
До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів проце­
суального примусу за одне й те саме порушення..■■;

Законом встановлено, що застосування заходів процесуального примусу тягне за собою несприятливі наслідки для особи, яка скоїла певні порушення. Проте це не звільняє особу від виконання обов'язків, встановлених КАС України.

Розглянемо докладно перелічені у КАС України заходи проце­суального примусу.

1) Попередження від імені суду може здійснюватися щодо
будь-якої особи, яка присутня в судовому засіданні та в діях якої є
підстави для його застосування. Підставами застосування попере­
дження є порушення порядку під час судового засідання або неви­
конання розпоряджень головуючого.

2) Видалення із зали судового засідання застосовується судом
до осіб, які вже попереджалися про недопустимість порушення
порядку та повторно порушили порядок під час судового засі­
дання або не виконали розпоряджень головуючого. Застосу­
вання попередження та видалення із зали судового засідання
оформлюються ухвалою суду. Про порушення порядку в судо­
вому засіданні та про застосовані судом заходи процесуаль­
ного примусу обов'язково робиться позначка в журналі судового
засідання.

3) У разі якщо письмові чи речові докази, що витребувані су­
дом, не надані адміністративному суду без поважних причин та
невідомі причини їх неподання, суд може постановити ухвалу про
тимчасове вилучення цих доказів для дослідження. Виконання ух­
вали про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом по­
кладається на державну виконавчу службу.

4) Привід - це примусове доставлення особи до суду з метою
забезпечення її присутності під час розгляду справи. Привід здійс­
нюється органами внутрішніх справ та застосовується тільки у ви­
падках, прямо передбачених у законодавстві.

Привід може застосовуватися:

1) до осіб, які за рішенням суду обов'язково повинні особисто
брати участь у судовому засіданні (ст. 120 КАС України);

2) до свідків, які без поважних причин не прибули в судове за­
сідання або не повідомили причини неприбуття.

Існує категорія осіб, до яких привід не може бути застосований, це: малолітні та неповнолітні особи, вагітні жінки, інваліди першої і другої груп, жінки, які мають дітей віком до шести років або ді-тей-інвалідів, а також особи, які згідно із КАС України не можуть бути допитані як свідки (ч. 2 ст. 65 КАС України).

Застосування приводу оформлюється ухвалою суду, в якій за­значаються всі необхідні для його здійснення реквізити (ім'я фізич­ної особи, яка підлягає приводу, місце проживання (перебування), роботи, служби чи навчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особа повинна бути доставлена, якому органу внутрішніх справ доручається здійснення приводу)¹.

Питання для самоконтролю

1. Які підстави спонукають суд застосовувати заходи процесуального при­
мусу?

2. Який порядок застосування заходів адміністративно-процесуального
примусу передбачений нормами КАС України?

3. Які заходи процесуального примусу передбачені КАС України?

4. Що такс «привід», і до кого він може бути застосований?

¹ Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практичний коментар / За ред. С. В. Ківсілова, О. І. Харкіпонової; Ківалов С. В., Харшпо-нова О. І., Пасешок О. М. та ін.- X.: Одисей, 2005- 552 с.

!ИЛК «VI

Глава XIV. ПРОВАДЖЕННЯ

В АДМІНІСТРАТИВНИХ СПРАВАХ

ПРО ДИСЦИПЛІНАРНІ ПРОСТУПКИ

х: