Учасники провадження у справах про адміністративні проступки

Усіх суб'єктів провадження у справах про адміністративні про­ступки можна класифікувати за характером процесуального стату­су на три групи:

1) суб'єкти, що вирішують справу;

2) суб'єкти, відносно яких вирішується справа;

3) допоміжні учасники процесу.

До першої групи завжди належать державні органи, їхні поса­дові особи, які уповноважені розглядати та приймати рішення по справах про адміністративні проступки. Перелік цих органів ви­значено ст. 213 КУпАП, а також статтями 218—244-8.

 

 

ї«До другої групи можуть належати практично будь-які суб'єкти як органи, так і посадові особи.

До третьої групи належать: свідки, постраждалі, експерти, пе­рекладачі, адвокати.

Особлива група учасників провадження - громадські організа­ції, товариські суди, трудові колективи, адміністрація за місцем роботи, навчання або проживання правопорушників. Вони співро­бітничають з державними органами, допомагаючи їм у здійсненні виховної роботи. У ряді випадків такі учасники провадження ма­ють бути поінформовані про заходи адміністративного впливу, вжиті до винних. Вони можуть подавати клопотання про скоро­чення строку позбавлення права.

Особа, що вчинила правопорушення, може бути звільнена від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на роз­гляд товариського суду, громадської організації, трудового ко­лективу.

Розглянемо детально зазначені групи суб'єктів провадження у справах про адміністративні проступки: 1) Суб'єкти, що вирішують справу.

Згідно зі ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопо­рушення розглядаються:

а) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах ра­
йонних, міських, районних в містах, сільських, селищних рад на­
родних депутатів;

б) виконавчими комітетами селищних, сільських рад народних
депутатів;

в) районними (міськими) (судами) суддями;

г) органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та
іншими органами (посадовими особами), які уповноважені чинним
кодексом.

Крім того, п. 11 ст. 25 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачає також право місцевих адміністрацій створювати адміністративні комісії. Такі самі повноваження ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надає виконавчим органам сільських, селищних та міських рад.

Таким чином, особи, уповноважені від імені адміністративно-юрисдикційних органів розглядати справи про адміністративні правопорушення, займають посаду у відповідному органі, мають повноваження владно публічного характеру (щодо накладення

адміністративних стягнень), виконують розпорядчі функції (тобто наказові), у зв'язку з чим є посадовими особами.

Адміністративні комісії (ст. 218 КУпАП) - колегіальні органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопору­шення, склади яких закріплено майже у всіх главах Особливої час­тини розділу 2 Кодексу. Порівняльний аналіз підвідомчості справ адміністративним комісіям при виконавчих комітетах районних, міських, районних у містах рад і адміністративним комісіям при виконавчих комітетах селищних, сільських рад свідчить, що в пер­шій „категорії комісій вона ширша. Законодавець передбачив і ви­нятки в питаннях підвідомчості справ адміністративним комісіям. Так, у випадках значної віддаленості населених пунктів від район­ного центру, сільські, селищні, комісії, як виняток, можуть розгля­дати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 176, 177 і частинами 1, 2 ст. 178 КУпАП. Відповідно до ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» адміністративні комісії створюються виконавчими органами сіль­ських, селищних, міських рад, що суперечить наведеним вище по­ложенням КУпАП. Крім того, повноваження щодо вирішення справ про адміністративні правопорушення належать до категорії делегованих органами виконавчої влади. Тобто структури місце­вого самоврядування фактично вирішують питання, пов'язані зі сферою державного управління, що є дуже спірним і посягає на принцип розподілу влади між державою та місцевим самовряду­ванням.

Виконавчі комітети селищних, сільських рад (ст. 219 КУпАП). Аналіз підвідомчості їм справ свідчить про те, що вона практично збігається з підвідомчістю справ адміністративним комісіям. При­чому законодавець спеціально не застерігає, в яких випадках спра­ви мають вирішувати адміністративні комісії, а в яких - виконавчі комітети. У літературних джерелах цю проблему пропонувалось розв'язати™ таким чином: якщо адміністративна комісія створена, то вона і розглядає справи, якщо її немає, то справи розглядає орган, який повинен її створити. Вважаємо, що такі уточнення ва­жливо було б внести і до КУпАП.

Районні (міські) суди (судді) (ст. 221 КУпАП). Підвідомчість справ цим суб'єктам зумовлена заходами стягнення, що вони мо­жуть накладати: ст. 31 (виправні роботи), ст. 32 (адміністративний арешт). Крім цього, відповідно до ст. 41 Конституції України кон-

фіскація також має застосовуватися у судовому порядку. Такі пов­новаження судів (суддів) визначають їхнє особливе місце в системі суб'єктів адміністративної юрисдикції.

Органи внутрішніх справ (мілщія) (ст. 222 КУпАП). Характери­зуючи органи внутрішніх справ (міліцію) як суб'єктів адміністра­тивної юрисдикції, слід зазначити, що від їхнього імені можуть розглядати справи: начальники або заступники начальників відді­лів (управлінь) внутрішніх справ; начальники лінійних пунктів мі­ліції, також й інші працівники міліції, на яких покладено нагляд за додержанням відповідних правил; начальники та заступники началь­ників органів внутрішніх справ на транспорті, інших органів внут­рішніх справ, прирівняних до відділів (управлінь) внутрішніх справ, начальники відділень міліції, що наявні в системі органів внутріш­ніх справ; дільничні інспектори (старші дільничні інспектори) мі­ліції; начальники або заступники начальників відділень (відділів, управлінь, Головного управління) Державної автомобільної інспек­ції, командири або заступники командирів окремих підрозділів дорожньо-патрульної служби; працівники Державної автомобіль­ної інспекції, які мають спеціальні звання.

Аналіз компетенції цієї категорії суб'єктів свідчить, що повно­важення між ними розподіляються на основі поєднання принципів предметності та територіальності. Система суб'єктів є відкритою, оскільки не вміщує вичерпного їх переліку. Так, за адміністративні правопорушення, які передбачені ч. З ст. 109, ст. 110 КУпАП, мо­жуть накладати стягнення й інші працівники міліції, на яких по­кладено нагляд за дотриманням відповідних правил. Суб'єктний склад у системі органів внутрішніх справ ієрархічний, тому що включає посадових осіб, наділених внутрішньовладними повнова­женнями.

Водночас до суб'єктів юрисдикції, які здійснюють провадження у справах про адміністративні проступки, належать:

Органи різних видів транспорту, покликані забезпечити нор­мальне функціонування відповідних засобів та об'єктів транспор­ту. Предметна адміністративно-юрисдикційна компетенція цих органів випливає з їхніх контрольно-наглядових функцій у зазна­ченій сфері і пов'язана з розглядом справ про порушення відпо­відних правил на транспорті. До них належать: органи залізнич­ного транспорту (ст. 224 КУпАП); органи морського транспорту (ст. 225 КУпАП); органи річкового транспорту (ст. 226 КУпАП);

органи повітряного транспорту (ст. 228 КУпАП); органи автомобіль­ного транспорту та електротранспорту (ст. 229 КУпАП). Перелік осіб, які мають право накладати адміністративні стягнення від імені таких органів, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підля­гає. Він включає в себе різні категорії посадових осіб, у тому числі й тих, які наділені внутрішньовладними повноваженнями.

Самостійну групу становлять органи державних інспекцій та інші органи, які здійснюють адміністративну юрисдикцію згі­дно із своєю компетенцією у сфері нагляду і контролю. До них належать: державна інспекція щодо маломірних суден (ст. 227 КУпАП); органи Міністерства праці та соціальної політики Украї­ни (ст. 230^і КУпАП); органи Державного комітету України з на­гляду за охороною праці (ст. 231 КУпАП); органи державного гео­логічного контролю (ст. 231^і КУпАП); органи інспекцій машино­будування (ст. 233 КУпАП); митні органи (ст. 234 КУпАП); органи державної контрольно-ревізійної служби (ст. 234^і); органи держав­ної податкової служби (ст. 234²); військові комісаріати (ст. 235 КУпАП); органи, установи та заклади, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд (ст. 236 КУпАП); органи земель­них ресурсів (ст. 238^і); органи державної служби з карантину рос­лин (ст. 238²); органи охорони водних ресурсів (ст. 239 КУпАП); органи рибоохорони (ст. 240 КУпАП); органи лісового господар­ства (ст. 241 КУпАП); органи мисливського господарства (ст. 242 КУпАП); органи Міністерства охорони навколишнього середови­ща та ядерної безпеки України (ст. 242 КУпАП); органи Державної інспекції електрозв'язку та Адміністрації зв'язку України (ст. 243 КУпАП); органи держсільгосптехнагляду (ст. 244 КУпАП); орга­ни, які здійснюють державний пробірний нагляд (ст. 244^і КУпАП); органи Пенсійного фонду України та фонду соціального страху­вання України (ст. 244² КУпАП); органи державної статистики (ст. 244³ КУпАП); органи Державного комітету України у справах захисту прав споживачів (ст. 244⁴ КУпАП); органи державного ко­нтролю за цінами (ст. 244³ КУпАП); інспекції Державного архітек­турно-будівельного контролю (ст. 244⁶ КУпАП); органи Держав­ного комітету України зі стандартизації, метрології, сертифікації (ст. 244⁷ КУпАП).

2) Суб'єкти, відносно яких вирішується справа.

Особу порушника характеризують, перш за все, ознаки, власти­ві суб'єктові проступку (вік, стать, службовий, соціальний стани,

протиправна поведінка в минулому тощо), а також поведінка в трудовому колективі і в побуті, ставлення до сім'ї, колег по роботі, навчання тощо. Усі ці обставини має бути встановлено органом (посадовою особою), який розглядає справу, щоб мати повну уяву про особу порушника.

Ступінь вини правопорушника залежить від форми вини, у якій вчинено проступок, а також від мотиву і мети його вчинен­ня. Зрозуміло, що вчинення правопорушення умисно відрізняєть­ся від вчинення його з необережності. У першому випадку сту­пінь вини порушника вищий. Деякі правопорушення може бути вчинено тільки умисно. У цих випадках для визначення ступеня вини порушника має значення вид умислу - прямий чи непрямий. Якщо проступок вчинено з прямим умислом, то ступінь вини по­рушника може підвищити наявність корисливого або іншого ни­зького мотиву.

Майновий стан правопорушника також має бути враховано при застосуванні окремих адміністративних стягнень: штрафу, конфіс­кації, позбавлення спеціального права (наприклад, у разі застосу­вання позбавлення права керування транспортним засобом щодо професійного водія), виправних робіт. При цьому враховується не тільки розмір заробітної плати особи, а й всі інші види її прибутку, який підлягає оподаткуванню, а також наявність або відсутність у неї утриманців.

Обставинам, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, присвячено окремі статті КУпАП. Стаття 34 пом'якшувальчими відповідальність обставинами ви­знає: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідли­вих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збит­ків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або у разі збігу тяж­ких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушен­ня неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Цей перелік може бути доповнено законодавством, тобто він не вичерпний, відкритий. Більше того, орган (посадова особа), який розглядає справу, може визнати пом'якшувальними і обставини, не передба­чені законом (наприклад, бездоганна трудова діяльність, похилий вік, наявність у правопорушника утриманців тощо).

На відміну від пом'якшувальних обставин у ст. 35 КУпАП на-

238..................

ведено повний, закритий перелік обставин, що обтяжують відпові­дальність за адміністративне правопорушення. Тобто його не може бути розширено щодо суб'єктів адміністративної юрисдикції. До таких обставин віднесено: 1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;

2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушен­
ня, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню;
вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;

3) утягнення неповнолітнього в правопорушення; 4) вчинення пра­
вопорушення групою осіб; 5) вчинення правопорушення в умовах
стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; 6) вчинення
правопорушення у стані сп'яніння. Залежно від характеру адмініс­
тративного правопорушення орган (посадова особа), який накла­
дає стягнення, може не визнати останню обставину обтяжливою
(наприклад, для відповідальності за порушення правил користу­
вання енергією і газом у побуті не має значення, чи вчинено їх у
стані сп'яніння).

Обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, мають велике значення при накладанні стягнення. Урахування пом'якшувальних обставин дає органу (посадовій особі), який роз­глядає справу, право призначити стягнення ближче до мінімуму санкції статті, якою передбачено відповідальність за таке діяння, а якщо санкція альтернативна - застосувати більш м'який вид стяг­нення. Крім того, в таких випадках можливе звільнення порушни­ка від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів справи на розгляд товариського суду, громадської організації чи трудового колективу або з оголошенням усного зауваження. Наяв­ність же обтяжувальних обставин, навпаки, надає можливість на­класти стягнення, яке дорівнює максимуму санкції статті КУпАП або наближене до цього максимуму, а за альтернативної санкції -застосувати суворіше стягнення.

3) Допоміжні учасники процесу.

У статтях 269-274 КУпАП наведено вичерпний перелік процесу­альних прав та обов'язків інших учасників провадження - потер­пілого, законних представників особи, яка притягається до адмініст­ративної відповідальності, і адвоката, свідка, експерта і перекладача.

Так, потерпілому, тобто особі, якій адміністративним правопо­рушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, нада­ється право ознайомитися з матеріалами справи, заявляти клопо-

тання, оскаржувати постанову по справі. Його може бути також опитано як свідка.

Законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклуваль­ники) представляють інтереси особи, що притягається до адміні­стративної відповідальності, чи потерпілого, які є неповнолітніми або через свої фізичні чи психічні вади не можуть самі здійснюва­ти свої права. Вони мають право ознайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, від імені особи, інтереси якої вони представляють, оскаржувати рішення по справі.

Адвокат чи інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, може ознайомитися з матеріалами справи, за­являти клопотання, за дорученням особи, яка його запросила, і від її імені приносити скарги на рішення по справі. Його повно­важення на участь у розгляді справи посвідчуються відповідним документом, який підтверджує право на надання правової до­помоги.

Як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана будь-яка особа, про яку наявні дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по цій справі. Свідок зобов'язаний з'явитися у зазначений час на виклик органу чи посадової особи, який розглядає справу, дати правдиві пояс­нення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на постав­лені запитання.

Експерт призначається органом (посадовою особою), який роз­глядає справу, у разі, коли виникає потреба у спеціальних знаннях. Він зобов'язаний з'явитися на виклик і дати об'єктивний висновок щодо поставлених перед ним питань. Експерт має право ознайоми­тися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, не­обхідних для давання висновку, з дозволу зазначеного органу (по­садової особи) ставити особі, яка притягається до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експер­тизи, бути присутнім під час розгляду справи.

Перекладач, який також призначається у разі необхідності, ор­ганом (посадовою особою), що розглядає справу, зобов'язаний з'явитися на виклик останнього і зробити повно і точно доручений йому переклад.

^ і ПіЛТанНЯ ДЛЯ СаМОКОНТрОЛЮ;;,

І.Як можна класифікувати за характером процесуального статусу суб'єктів провадження у справах про адміністративні проступки?

2. Охарактеризуйте правовий статус посадових осіб, які уповноважені
розглядати та приймати рішення у справах про адміністративні проступки.

3. Які права й обов'язки правопорушника у провадженні у справах про
адміністративні проступки?

4. Зазначте правовий статус експерта та перекладача у провадженні у
справах про адміністративні проступки.

5. Охарактеризуйте правовий статус потерпілого у провадженні у справах
про адміністративні проступки.

6. Роіїь адвоката та іншого фахівця у галузі права у провадженні у спра­
вах про адміністративні проступки.

§ 12.4. Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні проступки

У ході провадження у справах про адміністративні правопору­шення щодо громадян, які притягаються до відповідальності, мо­жуть застосовуватися процесуальні примусові заходи: адміністра­тивне доставлення, затримання, особистий огляд, огляд речей, вилу­чення речей і документів, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан сп'яніння. Це заходи, які допомагають установити фактичні обставини правопорушення, юридично закріпити їх у відповідних документах, сприяють своєчасному і правильному розгляду справи. Вони становлять особливу групу заходів адмініст­ративно-процесуального забезпечення¹.

Доставлення порушника.

Доставлення - це примусове супроводження до визначеного за­конодавцем спеціального приміщання (наприклад, пункту охорони громадського порядку) з метою складання протоколу про адмініс­тративне правопорушення.

Фактичне здійснення доставлення забезпечується застосуван­ням психічного або фізичного впливу.

З метою складання протоколу про адміністративне правопору­шення у разі неможливості скласти його на місці вчинення право-

¹ Бахрах Д. Н., Ренов 3. Н. Производство по делам об административньїх правонарушсниях.- М., 1989.- 96 с.

порушення, якщо складання протоколу є обов'язковим, порушни­ка може бути доставлено у міліцію, в підрозділ військової служби правопорядку у Збройних силах України чи до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, чи гро­мадського пункту з охорони громадського порядку працівником міліції, посадовою особою військової служби правопорядку у Збройних силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадсько­го формування з охорони громадського порядку і державного кор­дону, а при порушенні законодавства про державну таємницю - до органів Служби безпеки України її співробітником.

У разі вчинення порушень правил користування засобами транспорту, правил щодо охорони порядку і безпеки руху, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, правил пожежної безпеки, санітарно-гігієнічних і санітарно-проти­епідемічних правил на транспорті порушника може бути достав­лено уповноваженою на те особою в міліцію, якщо у нього немає документів, що посвідчують особу, і немає свідків, які б могли по­відомити необхідні дані про нього.

У разі вчинення лісопорушень, порушень правил полювання, правил рибальства і охорони рибних запасів та інших порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу, якщо особу порушника не може бути встановлено на місці порушення, працівники державної лісової охорони, а в лісах колективних сіль­ськогосподарських підприємств - працівники лісової охорони за­значених підприємств, уповноважені на те посадові особи органів, які здійснюють державний нагляд за додержанням правил полю­вання, органів рибоохорони, посадові особи інших органів, які здійснюють державний контроль за охороною і використанням тваринного світу, працівники служб охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також працівники міліції можуть доставляти осіб, які вчинили ці правопорушення, у міліцію чи в приміщення виконавчого органу сільської, селищної ради.

Доставлення порушника може провадитись також членами гро­мадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, громадськими інспекторами охорони природи, громадсь­кими мисливськими інспекторами, громадськими інспекторами органів рибоохорони та громадськими лісовими інспекторами.

У разі вчинення правопорушень, пов'язаних з посяганням на охоронювані об'єкти, інше майно, порушника може бути достав­лено працівниками воєнізованої охорони у службове приміщення воєнізованої охорони або в міліцію для припинення правопору­шень, встановлення особи порушника і складання протоколу про правопорушення.

У разі вчинення правопорушень, пов'язаних із незаконним при­дбанням або зберіганням спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації, порушника може бути доставлено до органів Служби безпеки України її працівником для встановлення особи порушни­ка і складання протоколу про правопорушення.

Доставлення порушника має бути проведено в можливо корот­кий строк.

Перебування доставленої особи у штабі громадського форму­вання з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадському пункті з охорони громадського порядку, приміщенні виконавчого органу сільської, селищної ради не може тривати більш як одну годину, якщо не встановлено інше.

У разі вчинення військовослужбовцями, військовозобов'яза­ними під час проходження ними зборів та працівниками Збройних сил України під час виконання ними службових обов'язків право­порушень та в разі наявності обставин, зазначених у частині пер­шій ст. 259 КУпАП, доставлення порушника уповноваженими на те посадовими особами здійснюється у підрозділи військової служ­би правопорядку у Збройних силах України.

Адміністративне затримання.

Адміністративне затримання полягає у примусовому коротко­часному обмеженні всіх дій і пересування правопорушника.

Про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складання; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу за­триманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується поса­довою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.

Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адмініст­ративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, устано­ви, організації або уповноважений ним орган.

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністратив­не правопорушення, може провадитися лише органами (посадови­ми особами), уповноваженими на те законами України. Адміністративне затримання провадиться:

1) органами внутрішніх справ - при вчиненні дрібного хуліган­ства, порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, при поширюванні неправдивих чуток, вчиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охо­рони громадського порядку і державного кордону, а також війсь­ковослужбовця чи образи їх, публічних закликів до невиконання вимог працівника міліції, при прояві неповаги до суду, вчиненні незаконного доступу до інформації в автоматизованих системах, порушення правил про валютні операції, правил обігу наркотич­них засобів або психотропних речовин, незаконного продажу то­варів або інших предметів, дрібної спекуляції, торгівлі з рук у невстановлених місцях, при розпиванні спиртних напоїв у громадсь­ких місцях чи появі у громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, у випадках, коли є підстави вважати, що особа займається проституцією, при пору­шенні правил дорожнього руху, правил полювання, рибальства і охорони рибних запасів та інших порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу, при порушенні правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і транзит­ного проїзду через територію України, а також в інших випадках, прямо передбачених законами України;

2) органами прикордонної служби - у разі незаконного перети­нання або спроби незаконного перетинання державного кордону України, порушення прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, вчинення злісної не­покори законному розпорядженню або вимозі військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України або члена громадського формування з охорони громадського порядку і дер­жавного кордону, порушення правил використання об'єктів тва­ринного світу в межах прикордонної смуги та контрольованого прикордонного району, у територіальному морі, внутрішніх водах та виключній (морській) економічній зоні України, порушення правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і транзитного проїзду через територію України;

3) старшою у місці розташування охоронюваного об'єкта поса­
довою особою воєнізованої охорони - при вчиненні правопору­
шень, пов'язаних з посяганням на охоронювані об'єкти, тощо;

4) посадовими особами Військової служби правопорядку у
Збройних силах України - у разі вчинення військовослужбовцями,
військовозобов'язаними під час проходження ними зборів та пра­
цівниками Збройних сил України під час виконання ними службо­
вих обов'язків дрібного хуліганства, злісної непокори законному
розпорядженню чи вимозі посадової особи Військової служби
правопорядку у Збройних силах України, публічних закликів до
невиконання вимог цієї особи, порушення правил зберігання, но­
сіння або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної
зброї і бойових припасів, дрібного розкрадання державного або
колективного майна, у разі вживання спиртних напоїв у громадсь­
ких місцях, появи в громадських місцях у п'яному вигляді, а також
у разі порушення правил дорожнього руху водіями чи іншими
особами, які керують військовими транспортними засобами;

5) органами Служби безпеки України — при порушенні законо­
давства про державну таємницю або здійсненні незаконного до­
ступу до інформації в автоматизованих системах, придбанні або
зберіганні спеціальних технічних засобів для зняття інформації з
каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації.

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністратив­не правопорушення, може тривати не більш як три години. У ви­няткових випадках, у зв'язку з особливою потребою законами України може бути встановлено інші строки адміністративного затримання.

Осіб, які порушили прикордонний режим або режим у пунктах пропуску через державний кордон України, може бути затримано на строк до трьох годин для складання протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопо­рушення - до трьох діб з повідомленням про це письмово проку­рора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання або на строк до десяти діб з санкції прокурора, якщо правопорушники не мають документів, що посвідчують їхню особу.

Осіб, які порушили правила обігу наркотичних засобів і психо­тропних речовин, може бути затримано на строк до трьох годин для складання протоколу, а в необхідних випадках для встанов­лення особи,- проведення медичного огляду, з'ясування обставин

придбання вилучених наркотичних засобів і психотропних речо­вин та їхнього дослідження - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання або на строк до десяти діб з санкції прокурора, якщо правопорушники не мають документів, що посвідчують їхню особу.

Осіб, які вчинили дрібне хуліганство, злісну непокору законно­му розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадсь­кого формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також військовослужбовця чи образу їх, публічні за­клики до невиконання вимог працівника міліції чи посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних силах України, може бути затримано до розгляду справи суддею або начальником (за­ступником начальника) органу внутрішніх справ. До розгляду суд­дею справи може бути затримано також осіб, які незаконно пере­тнули або зробили спробу незаконно перетнути державний кордон України, вчинили злісну непокору законному розпорядженню або вимозі військовослужбовця чи працівника Державної прикордон­ної служби України або члена громадського формування з охоро­ни громадського порядку і державного кордону, порушили поря­док організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій або проявили неповагу до суду чи торгували з рук у невстановлених місцях. Іноземців та осіб без громадянства, які по­рушили правила перебування в Україні і транзитного проїзду че­рез територію України, може бути затримано до розгляду справи суддею або посадовою особою органу Державної прикордонної служби України.

Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставлення порушника для складання протоколу, а особи, яка бу­ла в стані сп'яніння,- з часу її витвереження.