Строки у провадженні у справах ; про адміністративні проступки

'. Початковою стадією провадження у справах про адміністративні проступки, як уже зазначалося, є адміністративне розслідування.

Чинним законодавством строки зазначеної стадії чітко не вста­новлені законодавцем. За загальним правилом, розслідування мо­же здійснюватися протягом строку давності притягнення до адмі­ністративної відповідальності.

Логіко-теоретичний аналіз законодавчої регламентації даної стадії дає можливість стверджувати, що вчинення та виявлення проступків є'початковим строком першої стадії провадження в адмі-

ністративній справі, а кінцевим строком цієї стадії є дата передачі зібраних матеріалів органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративний проступок.

Під час адміністративного розслідування здійснюються необ­хідні процесуальні дії, які дають змогу одержати й оцінити значу­щість різних доказів. У цей період порушується адміністративна справа, збираються, вивчаються та оцінюються докази. У КУпАП не встановлено конкретні строки виявлення, вивчення й оціню­вання доказів по адміністративних справах.

У встановлених законом випадках здійснюється доставлення порушника, що має бути проведено в можливо короткий строк. Перебування доставленої особи у штабі громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громад­ському пункті з охорони громадського порядку, приміщенні вико­навчого органу сільської, селищної ради не може тривати більш як одну годину (ст. 259 КУпАП).

У виняткових випадках, у зв'язку з особливою потребою, зако­нами України може бути встановлено скорочені строки адміністра­тивного затримання. Строк адміністративного затримання обчислю­ється з моменту доставлення порушника для складання протоколу, а особи, яка перебувала в стані сп'яніння,- з часу її витвереження. Осіб, які порушили прикордонний режим або режим у пунктах про­пуску через державний кордон України, а також осіб, які порушили правила обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, може бути затримано на строк до трьох годин для складання протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обста­вин проступку, а також для проведення медичного огляду, з'ясу­вання обставин придбання, вилучення наркотичних засобів і психо­тропних речовин та їхнього дослідження (ст. 263 КУпАП).

Законом України «Про міліцію» (ст. 5) передбачено: міліція негайно, але не пізніш як через дві години після затримання або арешту осіб, повідомляє про їхнє місцеперебування родичам та у разі заявлення усної або письмової вимоги - захиснику, а також адміністрації за місцем роботи чи навчання¹.

' Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо поси­лення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту без­пеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист): Закон України від 12.01.05. № 2322-ІУ//Урядовий кур'єр.-2005.- 16 лютого.-№ 29.

 

Статтею 38 КУпАП передбачено додаткові вимоги щодо стро­ків адміністративного розслідування: адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення проступку, а при триваючому проступку - через два місяці з дня його виявлення. У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях поруш­ника ознак адміністративного проступку адміністративне стягнен­ня може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її

закриття.

Відповідно до внесених змін до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про боротьбу з корупцією» від 1 жовтня 2002 р. адміністративне стяг­нення за корупційні діяння або інші проступки, пов'язані з коруп­цією, може бути накладено не пізніш як через шість місяців з дня його вчинення. До внесення цих змін строк накладення адмініст­ративного стягнення за вчинення корупційного проступку встанов­лювався відповідно до ст. 38 КУпАП.

Законодавець дозволяє адміністративне затримання на строк до трьох годин з метою складання протоколу, а оскільки протокол є основним процесуальним документом першої стадії, то можна припустити, що перша стадія адміністративної справи не має пе­ревищувати три години для справ про адміністративні проступки, які розглядаються протягом доби.

Другою стадією провадження у справах про адміністратив­ні проступки є стадія розгляду справи і винесення по ній рі­шення.

Відповідно до ст. 277 КУпАП, справи про адміністративні про­ступки розглядаються у п'ятнадцятиденнии строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративний проступок та інших матеріалів

справи.

Законодавчо передбачені скорочені строки розгляду справи.

Протягом однієї доби мають бути розглянуті справи про: заго­тівлю, переробку або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції (ст. 42-2 КУпАП); незаконне вироб-

^! Науково-практичний коментар Закону України «Про боротьбу з ко­рупцією» / М. 1. Мельник, А. І. Редька, М. І. Хаврошок'.- К.: Атіка, 2003.-

320 с.

ництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання нарко­тичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в неве­ликих розмірах (ч. 1 ст. 44 КУпАП); ухилення від медичного огляду чи медичного обстеження (ст. 44-1 КУпАП); невжиття заходів що­до забезпечення охорони посівів снотворного маку чи конопель, місць їхнього зберігання та переробки (ст. 106-1 КУпАП); неза­конний посів та вирощування снотворного маку чи конопель (ст. 106-2 КУпАП); порушення правил про валютні операції (ст. 162 КУпАП); дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП); поширю­вання неправдивих чуток (ст. 173-1 КУпАП); розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява в громадських місцях у п'яному вигляді (ст. 178 КУпАП); прояв неповаги до суду (ст. 185-3 КУпАП); публічні заклики до невиконання вимог працівників мі­ліції (ст. 185-7 КУпАП).

Протягом трьох днів мають бути розглянуті справи про: порушен­ня правил виготовлення, придбання, реалізації, встановлення, будів­ництва та експлуатації радіоелектронних засобів і використання ра­діочастот (ст. 146 КУпАП); дрібну спекуляцію (ст. 157 КУпАП); тор­гівлю з рук у невстановлених місцях (ст. 160 КУпАП); незаконну торговельну діяльність (ст. 160-2 КУпАП); порушення порядку орга­нізації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстра­цій (ст. 185-1 КУпАП); порушення законодавства про вибори Прези­дента України і народних депутатів (ст. 186-2 КУпАП); порушення законодавства про референдум (ст. 186-4 КУпАП).

Протягом п'яти днів мають бути розглянуті справи про: пору­шення вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, що зазна­ли радіоактивного забруднення (ст. 46-1 КУпАП); дрібне розкра­дання державного або колективного майна (ст. 51 КУпАП); виго­товлення, зберігання самогону та апаратів для його виготовлення (ст. 176 КУпАП).

Протягом семи днів мають бути розглянуті справи про: пору­шення, пов'язані з використанням газу (ст. 101 КУпАП); недотри­мання вимог щодо ефективного використання паливно-енерге­тичних ресурсів (ст. 101-1 КУпАП); порушення, пов'язані з не­ефективною експлуатацією устаткування з паливо- та енергоспо­живання (ст. 102 КУпАП); непідготовленість до роботи резервного паливного господарства (ст. 103 КУпАП).

Крім того, законами України можуть бути передбачені й інші строки розгляду справ про адміністративні проступки.

За загальним правилом, розгляд адміністративних справ про корупційні діяння або інші проступки, пов'язані з корупцією, здій­снюється відповідними судами в п'ятнадцятиденний строк з часу їх надходження до суду (до 1 жовтня 2002 р. строк такого розгляду становив п'ять днів), який відповідає загальному строку розгляду справ про адміністративні проступки, встановленому ч. 1 ст. 277 КУпАП.

Але це правило не поширюється на випадки розгляду адмініст­ративних справ про корупційні діяння, пов'язані з корупцією, коли особа, на яку складено адміністративний протокол про корупційні діяння, умисно ухиляється від явки до суду чи з поважних причин не може туди з'явитися. У таких випадках, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про боротьбу з корупцією», строк розгляду таких справ призупиняється. Призупинення строку розгляду адміністра­тивних справ про корупційні діяння означає, що з моменту виник­нення передбачених у Законі підстав перебіг такого строку призу­пиняється, а коли вони відпадають, то він триває далі. Тобто строк, який минув від моменту початку розгляду справи до виникнення підстав його призупинення, не анулюється. При цьому Закон не визначає, на який строк може бути призупинено розгляд судом адміністративної справи про корупційне діяння. Виходячи з того, що строк давності накладення адміністративного стягнення за ко­рупційні проступки становить шість місяців, можна дійти виснов­ку, що строк призупинення розгляду такої справи обмежується за­значеним вище строком давності. Тобто максимальний строк при­зупинення розгляду справи визначається в кожному конкретному випадку в рамках строку давності (шести місяців) з урахуванням того, скільки часу минуло з моменту вчинення корупційного діян­ня і скільки часу було витрачено до моменту надходження справи про таки проступки до суду.

Призупинення зазначеного строку розгляду справи можливе за двох обставин". 1) умисного ухилення особи, на яку складено про­токол про корупційне діяння, від явки до суду; 2) відсутності мож­ливості в такої особи з поважних причин з'явитися до суду.

На етапі підготовки справи до розгляду треба відзначити дії щодо пропозицій про усунення причин та умов, які сприяли вчи­ненню адміністративних правопорушень. Згідно зі ст. 282 КУпАП, про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження пропозиції має бути повідомлено орган (посадову особу), який вніс пропозицію.

У разі розгляду справи про адміністративні проступки судом (суддею) виноситься постанова.

Якщо було винесено постанову про накладення адміністратив­ного стягнення, то вона оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої її винесено. На прохання потер­пілого йому також може бути видана така копія в той самий строк (частини 1 і 2 ст. 285 КУпАП).

Умовою для закриття справи є строкові обмеження, а саме: не-досягнення особою на момент вчинення адміністративного про­ступку шістнадцятирічного віку; закінчення на момент розгляду справи про адміністративні проступки строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Чинне українське законодавство регламентує стадію оскаржен­ня й опротестування постанови по справі про адміністративні про­ступки, що є однією з найважливіших гарантій прав правопоруш­ника, та визначає, що постанову по справі про адміністративний проступок може оскаржити особа, щодо якої її винесено, а також потерпілий.

Скаргу подають до органу (посадовій особі), який виніс постано­ву по справі про адміністративний проступок, якщо інше не встано­влено законодавством України. Скарга, що надійшла протягом трьох діб, надсилається разом із справою до органу (посадовій особі), що правомочний її розглядати. Строки оскарження постанови по справі про адміністративний проступок передбачені ст. 289 КУпАП.

Скаргу на постанову по справі про адміністративний проступок може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постано­ви. У разі пропущення зазначеного строку з поважних причин, цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), що правомочний розгля­дати справу.

Процесуальним засобом захисту прав і свобод громадян є також
протест прокурора ', який може опротестувати постанову по спра­
ві про адміністративний проступок. * ■

Статтею 292 КУпАП урегульовано строк розгляду скарги і протесту на постанову по справі про адміністративний проступок¹.:

¹ Про прокуратуру: Закон України від 05.11.91 № 1789-ХІІ // Відомості¹ Верховної Ради України.- 1991.- № 53.- Ст. 793.

її розглядає правомочний орган (посадові особи) в десятиденний строк з дня її надходження, якщо інше не встановлено законами

України.

Копію рішення за скаргою або протестом на постанову по спра­ві про адміністративний проступок протягом трьох днів надсила­ють особі, щодо якої її винесено. У той самий строк копію поста­нови надсилають потерпілому на його прохання. Результати роз­гляду протесту надсилають прокурору.

Шкоду, заподіяну громадянинові незаконним накладенням ад­міністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або виправних робіт, відшкодовують у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 296 КУпАП. Правовою підставою для регулювання цих відно­син є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»¹.

З вимогою про компенсацію майнової шкоди громадянин може звернутися протягом шести місяців після отримання ним повідом­лення в суд, який розглядав справу про адміністративний просту­пок. Зазначена вимога розглядається в місячний строк. Суддя, що її отримав, вимагає від відповідних державних та громадських ор­ганізацій всі необхідні для визначення розміру завданої шкоди до­кументи і виносить постанову. Не пізніш як за три доби після ви­несення постанови про розмір шкоди завірена гербовою печаткою її копія надсилається громадянинові або його спадкоємцям, яку вони пред'являють за місцем проживання до відповідного терито­ріального органу Державного казначейства для одержання чека. На його підставі установа банку проводить виплату громадянинові суми відшкодування².

Згідно із Законом України «Про боротьбу з корупцією», час,-протягом якого винуватий може бути притягнутий до матеріальної" відповідальності, не перевищує загального строку позовної давно­сті -трьох років.

¹ Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконни­
ми діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду: Закон
України від 01.12.94 № 266/94 // Відомості Верховної Ради України.-
1995.-№ І.-Ст. 1.

² Кінаш Я. Відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконним притяг­
ненням до адміністративної відповідальності // Право України.- 2002.- № 5.
С. 34-36.

■ У випадку, якщо суд прийняв рішення про відшкодування осо­бою, яка притягувалася до адміністративної відповідальності за корупційний проступок, заподіяної нею матеріальної шкоди, то відповідно до статей 329 і 330 КУпАП, така шкода має бути від­шкодована порушником не пізніш як за 15 днів з дня вручення йо­му копії постанови про накладення адміністративного стягнення, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніше 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. У разі невиконання постанови у справі про адмініст­ративний проступок в частині відшкодування матеріальної шкоди у зазначений строк, вона надсилається для стягнення збитків у по­рядку виконавчого провадження.

Стадія виконання постанови чітко визначена нормами КУпАП, який регламентує процедуру провадження у справах про адмініст­ративні проступки.

Постанова підлягає виконанню з моменту її винесення. На від­міну від вироків судів з кримінальних справ, що, як правило, мо­жуть бути виконані лише після строку касаційного оскарження, постанови про накладення адміністративних стягнень є актами і набувають законної сили негайно.

Норма ч. 1 ст. 301 КУпАП передбачає відстрочку виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту й виправних робіт, якщо негайне її ви­конання є неможливим. Орган (посадова особа), який виніс поста­нову про накладення адміністративного стягнення, може відстро­чити її виконання на строк до одного місяця.

Не підлягає виконанню постанова про накладення адміністратив­ного стягнення, якщо вона не була звернена до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. До цього строку не включається час, на який виконання призупиняється у зв'язку з відстрочкою. Отже, постанова має бути звернута для виконання протягом трьох місяців з дня винесення, збільшення цих строків є порушенням закону.

Встановлення тримісячного строку виконавчого провадження дисциплінує органи, уповноважені виконувати постанови, підви­щує їхню відповідальність за правильну, своєчасну та повну реалі­зацію цього акта.

Визначені строкові межі щодо процедури накладення адмініст­
ративних стягнень є одним із правових способів зміцнення проце­
суальної дисципліни.. '.■■;■■■' '..-•■

Порядок і строки виконання постанови про адміністративні стяг­нення залежать від виду адміністративного стягнення, від суб'єк­тів виконання і ставлення правопорушника до висунутих йому постановою обов'язків, від його майнового стану та ін. Попере­дження вважається виконаним з моменту оголошення постанови. Оскільки постанова оголошується негайно після закінчення роз­гляду справи, то і попередження виконується негайно, про що пра­вопорушник розписується в постанові. У випадку, коли справа про адміністративні проступки розглядається за відсутності правопо­рушників, то попередження необхідно вважати виконаним з момен­ту вручення йому копії постанови, тобто не пізніше за триденний строк з моменту винесення постанови.

Стосовно накладення штрафу законодавець не встановлює єди­ного порядку виконання постанови адміністративного стягнення, строки його виконання залежать від низки чинників: добровільно­сті сплати за проступок суми штрафу, наявності скарги або проте­сту на постанову, наявності чи відсутності постійного заробітку, місця накладення штрафу.

Згідно зі ст. 307 КУпАП, правопорушнику надається можливість самому сплатити накладений на нього штраф. Така сплата має бути здійснена не пізніше за 15 днів з дня вручення порушнику постанови про накладення штрафу. Закон передбачає призупинення виконання постанови у зв'язку з поданням скарги або винесенням протесту. У цих випадках п'ятнадцятиденний строк сплати штрафу обчислюється з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

Водночас чинним законодавством передбачені також інші стро­ки сплати штрафу.

Так, норма ч. З ст. 17 Закону України «Про природні монопо­лії» регламентує, що суб'єкти природних монополій, на які накла­дено штраф, сплачують його у тридцятиденний строк з дня одер­жання рішення про накладення штрафу¹.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» порушник, на якого накладено штраф, сплачує його у тридцятиденний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу, якщо інше не визначено цим рішенням².

¹ Про природні монополії: Закон України від 20.04.2000 № 1682-Ш // Офі­
ційний вісник України.- 2000.-№ 19.- Ст. 772.

² Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 07.06.96
№ 236/96-ВР//Відомості Верховної Ради України.-1996.-№ 36.-Ст. 164.

Якщо у п'ятнадцятиденний строк штраф не сплачено, законо­давством передбачено примусовий порядок його стягнення згідно зі ст. 308 КУпАП.

Постанову про оплатне вилучення вогнепальної зброї і боєпри­пасів виконує орган, який її виніс. Вогнепальна мисливська, наріз­на гладкоствольна зброя, боєприпаси, вибухівка, вилучені у гро­мадян, зберігаються в ОВС до прийняття рішення у справі суддею. У разі винесення суддею постанови про оплатне вилучення зброї та боєприпасів вони протягом десятиденного строку підлягають огляду комісією, яка визначає їхній технічний стан. Зброя та боє­припаси, оплатно вилучені у громадян згідно з актом технічного огляду, придатні для подальшого використання, не пізніше за де­сятиденний строк направляються для реалізації в комісійний мага­зин з накладною, складеною у трьох примірниках. Непридатна для подальшого використання зброя та боєприпаси протягом п'ятнад­цяти днів, але не пізніше за один місяць здаються у сховища під­розділів матеріально-технічного забезпечення МВС для подальшого знищення у встановленому порядку.

Постанова про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного проступ­ку, підлягає обов'язковому виконанню протягом загального стро­ку, встановленого для реалізації постанов про адміністративні стягнення.

Частиною 3 ст. 328 Митного кодексу України «Строки накла­дення стягнень у справах про порушення митних правил» перед­бачено, що «...предмети, зазначені у п. З ст. 322 МК, підлягають конфіскації незалежно від часу вчинення або виявлення порушен­ня митних правил».

Одним із видів адміністративного стягнення є виконання по­станови про позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання).

КУпАП РФ від 1 липня 2002 р. передбачено ст. 32.7 «Обчис­лення строку позбавлення спеціального права», яка регламентує, що перебіг строку позбавлення спеціального права починається з дня вступу в законну силу постанови про призначення адміністра­тивного покарання у вигляді позбавлення відповідного спеціаль­ного права. У випадку ухилення особи, яка позбавлена спеціально­го права, від здачі відповідного посвідчення (спеціального дозволу)

або інших документів строк позбавлення спеціального права пере­ривається. Перебіг строку позбавлення спеціального права почи­нається з дня здачі особою або вилученням у неї відповідного по­свідчення (спеціального дозволу) або інших документів. Перебіг строку позбавлення спеціального права у випадку призначення особі, яка позбавлена спеціального права, адміністративного пока­рання у виді позбавлення того самого спеціального права почина­ється з дня, наступного за днем закінчення строку адміністратив­ного покарання, застосованого раніше.

Позбавлення спеціального права, наданого такому громадяни­нові, в українському законодавстві закріплено в ст. 30 КУпАП.

Законодавець у більшості норм встановлює лише верхню межу строку позбавлення права - до трьох років, нижня межа не встано­влюється. Однак, якщо особа, позбавлена на визначений строк та­кого права, добросовісно ставиться до роботи, зразково поводить себе, то орган (посадова особа), який наклав стягнення, має право скоротити встановлений постановою строк позбавлення права. Уповноважений орган (посадова особа) може прийняти таке рі­шення за умови, що минуло не менше половини вказаного строку. Після закінчення строку позбавлення права, а також у разі його скорочення особі, підданій такому заходу стягнення, це право по­вертається.

У ст. 321 КУпАП законодавець урегульовує обчислення строків позбавлення права керування транспортними засобами, а також права зайняття мисливством. Водії транспортних засобів, судно­водії та особи, які порушили правила полювання, вважаються по­збавленими спеціального права з дня винесення постанови про позбавлення цього права. Якщо особи, позбавлені спеціального права, ухиляються від здачі документа, що посвідчує це право, то строк такого позбавлення обчислюється з дня здачі або вилучення такого документа.

Якщо порушник не скористався наданим йому правом оскар­жити винесену постанову про позбавлення права керування транспортним засобом після закінчення десятиденного строку, відведеного на оскарження (ст. 289 КУпАП), тимчасовий дозвіл вважається недійсним і підлягає вилученню. Аналогічним чином діють і в разі, коли особа, стосовно якої винесено постанову, не звернулася до органу, який виніс цю постанову, з проханням про поновлення строку оскарження, який було пропущено з поважної

причини. Іноді виникають труднощі при визначенні строків про­довження тимчасового дозволу у випадку своєчасного подання скарги особою, стосовно якої винесено постанову про позбавлення права керування транспортним засобом. При визначенні строків у такій ситуації необхідно враховувати, що ст. 289 КУпАП встанов­лює десятиденний строк розгляду скарги, до якого належить і строк пересилання матеріалів, а ст. 292 КУпАП - десятиденний строк розгляду скарги. В усіх випадках особі, яка подала скаргу, необхідно пояснити, що у разі її незгоди з рішенням вищого орга­ну та місцевого суду, вона повинна звертатися до ДАІ з метою продовження строку дії тимчасового дозволу.

Стаття 31 КУпАП передбачає, що виправні роботи застосову­ються на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем постій­ної роботи особи, яка вчинила адміністративний проступок, і з відрахуванням до двадцяти процентів її заробітку в дохід держави. Норма ст. 323 КУпАП регламентує обчислення строків відбу­вання виправних робіт часом, протягом якого порушник працював і з його заробітку здійснювалося відрахування. Кількість днів, від­працьованих порушником, має бути не менше за кількість робочих днів, що припадають на встановлений районним (міським) судом (суддею) календарний строк стягнення. Якщо порушник не від­працював зазначеної кількості робочих днів і відсутні підстави для зарахування невідпрацьованих днів у строк стягнення - відбування виправних робіт триває до повного відпрацювання порушником належної кількості робочих днів. У строк відбування стягнення зараховується час, протягом якого порушник не працював з поваж­них причин і йому відповідно до закону виплачувалася заробітна плата. До цього строку також зараховується час хвороби, час, на­даний для догляду за хворим, і час, проведений у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами. Час хвороби, спричиненої сп'янін­ням або діями, пов'язаними із сп'янінням, до строку відбування виправних робіт не зараховується.

Строк виправних робіт обчислюється днями, місяцями, а їх від­бування — часом, протягом якого порушник працював і з його за­робітку здійснювалося відрахування.

Невідбутий строк виправних робіт може бути замінений штра­
фом у розмірі від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів до­
ходів громадян або адміністративним арештом з розрахунку один
день арешту за три дні..,-?,..; _;:

Адміністративний арешт українським законодавцем передбаче­ний у ст. 32 КУпАП. Такий вид адміністративного стягнення уста­новлюється й застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень.

Призначається цей захід тільки судом (суддею) на строк до п'ятнадцяти діб. Строк адміністративного затримання зарахову­ється до строку адміністративного арешту. На практиці трапляється чимало випадків, коли в постановах суду не вказується час почат­ку строку відбування адміністративного арешту, тому працівники мілщі'С>строк затримання, як правило, відраховують з моменту до-ставлення особи, яка піддана арешту, до спещтриймальника. Однак при цьому не враховуються строки адміністративного затримання, які становлять від трьох годин до десяти діб, що є грубим пору­шенням законності'.

Питання для самоконтролю ^Жі

1. На який строк законодавець дозволяє адміністративне затримання? ' 2. Які строки передбачено законодавством для розгляду справи? _ 3.3 якого часу підлягає виконанню винесена постанова у справі про ад­міністративні проступки?

4. Який час визначено законодавцем для сплати штрафу?

Глава XIII. АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ Й АДМІНІСТРАТИВНО-ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

§13.1. Загальна характеристика адміністративної юстиції в Україні

До найважливіших функцій держави Конституцією України від­несено забезпечення прав і свобод людини, соціальний, правовий та економічний захист громадян. Саме права і свободи людини та її гарантії визначають зміст і спрямованість державної діяльності, а їхнє закріплення та забезпечення є головним обов'язком держави.

' Вспценко С. В., Полііцук В. Г. Провадження по виконанню постанов про
накладення адміністративних стягнень / За заг. ред. В. ГІ. Петкова.- Запоріж¹
жя, 2000.- 72 о. ■' -. -■»'

Для належної реалізації прав і свобод людини, громадянина правова держава здійснює свою основну функцію - захист та охо­рону цих інститутів. Здійснення такої функції неможливе без нала­годження відповідної системи, яка б гарантувала захист суб'єктив­них прав громадян. Саме наявність різноманітних органів і проце­дур, що захищають права і свободи громадян, створює механізм, без якого не можливе функціонування правової держави.

Відомий країнам світу правозахисний інструментарій не буде повним без адміністративної юстиції, яка є однією з гарантій, створе­них історією для забезпечення громадянину його прав і свобод, од­ним із складових механізму держави, що забезпечує панування права.

До основних чинників, що зумовили необхідність створення спеціального судового органу з розгляду справ, що випливають з адміністративних правовідносин, належать:

1) недостатньо високий якісний рівень розгляду адміністратив­
них справ уповноваженими органами, а також брак об'єктивності
останніх (Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук);

2) закріплення в Конституції України принципу спеціалізації та
територіальності судів (В. Б. Авер'янов);

3) адміністративно-правовий характер матеріальних та проце­
суальних відносин, покладених в соснову конфлікту між особою
та органом публічної влади (І. П. Голосніченко, М. Ф. Стахурський);

4) перевантаженість адміністративними справами судів загаль­
ної юрисдикції (В. С. Стефанюк);

5) необхідність приведення державної судової системи у відпо­
відність до міжнародних правових стандартів;

6) відсутність в адміністративному конфлікті відносин майно­
вого характеру (Ю. М. Старілов);

7) наявність історичних передумов (Ю. А. Тихомиров);

8) незалежність спеціалізованого суду від інших гілок влади,
відсутності відомчої зацікавленості, наявності всебічних гарантій,
детальної процесуальної регламентації розгляду (Л. С. Анохіна).

Сьогодні ще не існує єдиного підходу до визначення поняття адміністративної юстиції. В юридичній літературі існують три ос­новні тенденції, відповідно до яких вона розуміється як:

1) особливий порядок вирішення адміністративно-правових спорів судами та іншими уповноваженими на те державними ор­ганами. Таку позицію у визначенні поняття «адміністративна юс­тиція» розділяють, наприклад, Ю. С. Шемшученко, В. С. Стефанюк;

 

2) самостійна галузь правосуддя, метою якої є вирішення суда­
ми спорів між громадянами та органами управління (адміністра­
цією) або між самими органами управління (тобто адміністративне
судочинство). Такий погляд на адміністративну юстицію пропо­
нує, наприклад, Г. Брєбан;

3) не тільки особливий вид судочинства, а й система спеціалізова­
них судів або спеціалізованих судових підрозділів, які здійснюють
адміністративне судочинство. Таку точку зору розділяють, напри­
клад, А. Б. Зеленцов, Н. Ю. Хаманева, В. В. Бойцова, В. Я. Бойцов.

Спільними для цих визначень є те, що адміністративна юстиція скрізь розглядається як особливий порядок вирішення адміністра­тивних спорів. Різниця полягає в суб'єктах, які уповноважені ви­рішувати ці спори.

Разом з тим адміністративній юстиції притаманні такі загальні ознаки:

1. Характерною рисою адміністративної юстиції є те, що вона
являє собою правосуддя, судову, а не виконавчу владу. Адмініст­
ративна юстиція - це особлива, окрема адміністративна галузь
правосуддя. Ознака «адміністративна» вказує на наявність адмі­
ністративного елемента і в організації адміністративної юсти­
ції (з погляду кадрового складу), і в порядку її функціону­
вання (елементи адміністративного процесу); на характер справ,
що вирішуються органами адміністративної юстиції (публічні
спори).

2. Для всіх систем адміністративної юстиції характерне відне­
сення до її відання спорів, що виникають у сфері публічної діяль­
ності між громадянами чи юридичними особами, з одного боку,
і публічною адміністрацію - з іншого. Коло і зміст цих спорів
індивідуальні в кожній окремій системі адміністративної юстиції,
однак загальним для всіх спорів є їх адміністративно-правовий
характер.

3. Адміністративній юстиції притаманна наявність системи су­
дових органів, до компетенції яких належить розгляд зазначених
справ за позовами на рішення, дії чи бездіяльність державних ор­
ганів у сфері публічної діяльності. З погляду на структурну органі­
зацію, адміністративну юстицію характеризує незалежність (від­
носна чи абсолютна) від будь-яких органів, що дає змогу говорити
про можливість існування автономної системи адміністративного
правосуддя. _;..-■..,-.■■,..)•/

281:

4. Адміністративна юстиція характеризується також наявністю
особливих процесуальних дій зазначених справ. Механізм розгляду
справ у адміністративних судах побудований на зразок судового
процесу в загальних судах і майже цілком відтворює його принци­
пи (гласності, публічності, змагальності). Водночас одна із сторін
адміністративно-правового спору - публічний орган або посадова
особа, рішення, дії або бездіяльність яких оскаржуються. Кожна
система адміністративної юстиції припускає, що розгляд і вирі­
шення адміністративних спорів відбуваються з дотриманням судо­
вої процесуальної форми. Залежно від відповідної системи можуть
застосовуватися цивільно-процесуальна, адміністративно-проце­
суальна чи, нарешті, так звана «квазісудова» форми. В англосак­
сонських країнах під «квазісудовою» формою розуміється проце­
суальна форма, що відповідає принципам так званого «природного
правосуддя», серед яких виділяють гласність, змагальність, мож­
ливість бути вислуханим, обов'язковість виконання мотивованого
рішення, можливість оскарження такого рішення у суді загальної
юрисдикції.

5. Правовим наслідком вирішення спору у сфері управлінської
діяльності органом адміністративної юстиції є визнання недійс­
ності й (чи) скасування незаконного акта або інше відновлення
порушеного суб'єктивного права зацікавленої особи. Наявність
органів адміністративної юстиції - це показник зрілості судової
організації і ступеня розвиненості різних форм здійснення право­
суддя, необхідний атрибут демократичної правової дер-

жави

Таким чином, адміністративна юстиція - це система спеціаль­них судових органів, які створені для розгляду і вирішення спорів, у визначенні законодавством процесуальній формі, що виникають у сфері діяльності публічної адміністрації між громадянами чи юридичними особами, з одного боку, і органами публічної адмініс­трації, їхніми посадовими особами,- з іншого, у результаті чого може бути прийняте рішення про визнання недійсності і (чи) ска­сування незаконного акта або інше відновлення порушеного суб 'сктивного права зацікавленої особи.

¹ Георгіївський 1О. В. Адміністративна юстиція: Дис.... канд.'юрид. наук: 12.00.07.- Харків: Національна юридична академік України імЙй'Ярославй Мудрого, 2003.-184 с.

•н'!^'^т'^г Питання для самоконтролю «

1..Які чинники зумовили необхідність створення спеціального судового
органу з розгляду справ, що випливають з адміністративних правовідносин?

2. Що вкладається у зміст поняття «адміністративна юстиція»?