Розвиток промисловості та сільського господарства

Робота з джерелами інформації в групах

Галицький економіст про економічну ситуацію на західноукраїнських землях

«Вироби з тканини і прядива. Від сорочки аж до килиму, залізні й металеві вироби, знаряддя, машини, добрива, вироби шкіряної промисловості, хімічні вироби — словом, усе, чого потребує людина від колиски аж до могили, майже усе імпортуємо, купуємо, позичаємо у чужих».

Завдання

1. Яку особливість у розвитку західноукраїнської промисловості розкриває даний документ?

2. Як ви вважаєте, чому така ситуація склалася в західноукраїнських землях?

За даними перепису населення 1900 р.

«…З усієї кількості українців Галичини власне землеробів було 94 %, робітників — 1,4 %, службовців — українців взагалі майже не було.

До Львова стікається українська людність, але співвідношення між різними національними групами залишається майже незмінним: трохи більше половини поляків…

Місто Львів у середині століття налічувало 70 тисяч мешканців, у кінці століття — 160 тисяч. Львів залишається одним з найзначніших міст імперії — п’ятим за чисельністю після Відня, Будапешта, Праги і Трієста.

Упродовж другої половини століття Львів стає великим залізничним вузлом».

Завдання

• До кожного абзацу цього документа зробіть висновки про певні ознаки розвитку економіки західноукраїнських земель.

Зі спогадів гуцулки Марічки про її подорож до міста

«Ждемо. Аж приїхало таких возив, возив. А дим идет з передньої машини. Людей багато и всі бігом у вози сідати. Учитель казав мині йти, бо я ни знала, єк тото. Так боялася, але як сіла, то вже би хотіла цим їхати. Так сиди, єк у хаті. И тепло, и лавки.

Идет колісцема машина, а так дуже фуркотить. Вулиці у місті такі, що боками стежки, а посередині вулиця. Стежками идут люди, а вулицею фіри. Стежками у вечір світла горе, а в нас такого нима. То ни своє село, і люди чужі».

Завдання

1. Що вразило дівчинку під час подорожі до міста?

2. Що привернуло вашу увагу в цій розповіді?

Висновок:

на початку ХХ ст. у західноукраїнських землях важкої промисловості майже не існувало. Машинобудування було розвинено слабко. У Закарпатті діяли металургійні заводи, де виплавляли чавун. На цих підприємствах використовувалася застаріла техніка.

Протягом 1905–1906 pp. виникло понад 50 акціонерних компаній з видобутку нафти, найбільшими з яких були «Галицьке-Карпатське товариство», компанія «Східниця», компанія «Галичина». Прискорився процес концентрації підприємств у нафтовій промисловості. Найбільші 15 підприємств виробляли 75 % нафти, що видобувалася в Галичині.

Значним був вплив іноземного капіталу. Так, найбільший хімічний завод у Сваляві, збудований у 1910–1911 pp., належав будапештській компанії «Сольва», акціонерами якої, окрім австрійських, були англійські, французькі та американські підприємці.

Створивши банки, акціонерні товариства, концерни та інші монополістичні об’єднання, іноземні підприємці оволоділи основними галузями промисловості Західної України.

Будівництво залізниць велося переважно зі стратегічних міркувань. Протягом 1870–1910 pp. залізнична мережа в усій Галичині зросла на 1 430 км. У 1910 p. вона становила 4 120 км. Незважаючи на це, західноукраїнські землі були гірше забезпечені залізницями, ніж розвинені країни Європи, а також західні про-

вінції Австро-Угорщини.

Економічна відсталість західноукраїнських земель позначалася на соціальній структурі населення. Наприкінці XIX — на початку XX ст. зросло міське населення Західної України. Так, кількість мешканців 19 галицьких міст протягом 1880—1910 pp. збільшилася на 62,8 %. Попри зростання населення міст, західно-українські землі були відсталими провінціями Австро-Угорської

імперії. У промисловості Галичини на початку XX ст. було зайнято лише 9 % населення, а в сільському господарстві — 77 %. На Буковині в 1900 p. сільським господарством було зайнято 75 % населення. У Закарпатській Україні в промисловості працювало не більш ніж 5 % населення.

Головну частину продукції давали галузі, що займалися видобуванням і первинною переробкою місцевої сировини, — лісова, лісопильна і нафтоозокеритна. Незважаючи на значні зрушення наприкінці XIX — на початку XX ст., становлення фабрично-заводської промисловості на західноукраїнських землях ще не завершилось.