Революційні виступи в Україні у 1905 р.

У своєму розвиткові перша російська революція пройшла кілька фаз (етапів), кожна з яких мала свої характерні ознаки та особливості.

Робота з таблицею

Етапи революції 1905–1907 рр.
І фаза — «піднесення» (січень–жовтень 1905 p.):	• Наростання масової боротьби, посилення її політичного характеру; • політизація народних мас; • активізація процесу самоорганізації суспільства (утворення політичних партій, рад, профспілок тощо); • поширення хвилі заворушень серед селян та армії; • переплетення та взаємовплив робітничого, селянського та національно-визвольних рухів
II фаза — «кульмінація» (жовтень–грудень 1905 р.):	•Коротка стабілізація в країні та певне розмежування політичних сил після публікації царського Маніфесту 17 жовтня; • діалог та легальна взаємодія між опозицією та владними структурами; • активне формування багатопартійної системи; • організація лівими силами хвилі збройних повстань у грудні 1905 р. (повстанськими центрамив Україні були Харків, Олександрівськ, Катеринослав, Горлівка та інші міста)
III фаза — «спад» (січень 1906 — червень 1907 р.)	• Посилення репресій (каральні експедиції, арешти, обшуки тощо); • зменшення масштабів та інтенсивності робітничих страйків та селянських виступів; • перехід більшості політичних партій у підпілля; • поширення серед революціонерів терористичних форм боротьби; • спроби опозиції продовжити боротьбу парламентськими методами у стінах Державної Думи; • перехід реакції у наступ

Робота з документами

Постанова селянських зборів Сумського повіту Харківської губернії

«Ми, селяни Сумського повіту, що зібралися 29 травня 1905 року в кількості близько 5 тисяч чоловік, одноголосно ухвалили: теперішній самодержавний лад не може покінчити з тяжким безвихідним становищем народу.

Тому ми вимагаємо:

1. Негайного скликання Надзвичайних зборів, обраних загальною, рівною і таємною подачею голосів. Установчі збори негайно ж повинні… вирішити земельне питання.

2. Негайного звільнення всіх осіб, що постраждали через політичні і релігійні переконання.

3. Свободи слова, друку, зборів, спілок і страйків.

4. Негайного скасування інституту земських начальників і сільських поміщицьких стражників…

А поки всі наші основні вимоги не будуть задоволені, ми відмовляємося виконувати всі державні повинності, а саме: сплачувати податки, податі, не поставляти запасних, новобранців та інше, оскільки ці повинності накладені на нас без нашої волі».

Завдання

1. Які економічні та політичні вимоги ставили селяни під час повстання?

2. Чи є в документі національні вимоги? Про що це свідчить?

Прем’єр-міністр Росії С. Вітте про загальний настрій населення на початку жовтня 1905 р.

«…Революція захоплювала все населення. Вищі прошарки були незадоволені; молодь, не тільки студенти, але й учні середніх шкіл, вірили тільки тим, хто проповідував антидержавні теорії; більшість професорів доводила, що треба все перегорнути; земські та міські діячі заявляли, що врятувати може тільки конституція; промислові та торговельні діячі підтримували революційні ідеї й давали пожертви на революцію; робітники під впливом революціонерів були найбільш активні; чужинці, з яких складалося 35 % Російської імперії, ставили свої вимоги; селяни вимагали землі; урядовці були обурені несправедливостями у порядках служби й протекціонізмом; військо було схвильоване поразками на фронті, в яких обвинувачували уряд».

Завдання

• Поясніть, чому кожна з верств російського суспільства, яка згадується в документі, була невдоволена існуючими порядками в Російській імперії. Про що свідчить така революціонізація населення?

Маніфест «Про вдосконалення державного порядку» (17 жовтня 1905 року)

«…На обов’язок Уряду покладаємо Ми виконання непохитної нашої волі:

1. Дарувати населенню непорушні основи громадянської свободи на засадах дійсної недоторканності особи, свободи совісті, слова, зборів і союзів.

2. Не зупиняючи призначених виборів у Державну Думу, залучити тепер же до участі в Думі у міру можливості, відповідної стислості терміну, що лишився до скликання Думи, ті класи населення, які нині зовсім позбавлені виборчих прав, представивши потому подальший розвиток початку загального виборчого права у знову встановленому законодавчому порядку.

3. Установити як непорушне правило, щоб жодний закон не міг мати силу без схвалення Державною Думою і щоб виборним від народу була забезпечена можливість справжньої участі в нагляді за законовідповідністю дій поставленої від нас влади».

Завдання

1. Визначте основні положення Маніфесту.

2. Які зміни в політичний лад імперії мав внести цей документ?

Із праці Н. Полонської-Василенко «Історія України»

…Цей Маніфест не дав заспокоєння. Навпаки: населення у своєму ставленні до нього поділилося на три частини:

1) на так би мовити центральну, що складалася з людей, які прийняли Маніфест з надією, що він дасть конституцію і що ця конституція почне нову добу в історії;

2) на революційні групи, які вважали, що цей Маніфест є тільки тимчасовою зупинкою у боротьбі уряду з революцією, і поставилися до Маніфесту вороже;

3) на праві елементи, починаючи від людей, близьких до Царського Дому; вони вважали, що Маніфест вирвано у царя, і вживали всіх зусиль, щоб зберегти самодержавство у повній його силі».

Завдання

• Поясніть, чому так неоднозначно населення сприйняло царський Маніфест 17 жовтня.

Із праці О. Д. Бойка «Історія України»

«Слабкість та незрілість парламентської форми правління, з одного боку, і необхідність консолідації опозиційних сил — з іншого, зумовили появу нової альтернативної моделі організації влади — Ради робітничих депутатів. Протягом жовтня–грудня 1905 року Ради виникли в 50 містах та селищах Російської імперії. В Україні вони діяли в Катеринославі, Києві, Одесі, Миколаєві, Єнакієвому, Маріуполі, Юзівці та Кременчуці».

Завдання

1. Як Бойко пояснює причини виникнення Рад робітничих депутатів?

2. Чи мала ця подія якесь значення?