Незаконне скорочення мережі державних і комунальних закладів охорони здоров'я — 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Незаконне скорочення мережі державних і комунальних закладів охорони здоров'я —



карається штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

 

1. Конституція України у ст. 49 проголошує, що кожний має право на охо­рону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. При цьому зазна­чається, що в державних і комунальних закладах медична допомога надається безкоштовно, а існуюча система таких закладів не може бути скорочена.

2. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він пося­гає на суспільні відносини, які забезпечують громадянам право на охорону здоров'я і медичну допомогу.

3. З об'єктивної сторони злочин характеризується незаконною вимогою оплати за надання медичної допомоги в державних чи комунальних закла­дах охорони здоров'я.

4. Під медичною допомогою звичайно розуміють лікування, профілак­тичні заходи, а також різні види медичних послуг, що надаються при захво­рюваннях, травмах, пологах тощо.

Державними слід вважати такі заклади охорони здоров'я, які створені на базі державної власності і отримують фінансування з державного бюд­жету. Комунальними є такі заклади, які створені органами місцевого само­врядування як особисто, так і спільно з місцевою державною ад­міністрацією на базі комунальної власності та за фінансування з місцево­го бюджету.

5. Вимогу оплати за надання медичної допомоги слід вважати незакон­ною у випадках, якщо вона: а) взагалі не передбачена у даному медичному закладі або не передбачена для даної категорії осіб; б) вимагається не в тих розмірах, які офіційно встановлені. Перелік платних послуг, які можуть на­даватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих ме­дичних навчальних закладах та науково-дослідних установах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. № 1138 в ре­дакції від 11 липня 2002 р.

6. Даний злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення незакон­ної вимоги про оплату медичної допомоги.

7. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

8. Суб'єкт даного злочину — спеціальний, ним може бути тільки працівник державного або комунального закладу охорони здоров'я.

9. Злочин, передбачений у ч. 1 ст. 184 КК, слід відмежовувати від зло­чину, передбаченого в ст. 354 КК, — одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи, організації. Ці діяння відрізняються за об'єктивними і суб'єктивними ознаками. За частиною 1 ст. 354 КК винна особа одержує винагороду для себе шляхом вимагання. При цьому обумовлена винагородою поведінка суб'єкта повинна перебувати у зв'язку з покладеними на нього конкретними обов'язками. За частиною 1 ст. 184 КК винний незаконно вимагає внесення певних сум (оплати) на ко­ристь закладу здоров'я, в якому він працює. Суб'єктом злочину, передбаче­ного в ч. 1 ст. 184 КК, є тільки працівник державного чи комунального за­кладу здоров'я, а суб'єктом злочину, передбаченого в ст. 354 КК, є працівник державного підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою.

10. За частиною 2 ст. 184 КК настає відповідальність за незаконне скоро­чення мережі державних і комунальних закладів охорони здоров'я.

Під мережею державних та комунальних закладів охорони здоров'я слід розуміти сукупність таких закладів, розташованих на певній території, а під скороченням мережі таких закладів — зменшення їх кількості.

11. Даний злочин вважається закінченим з моменту фактичного скорочен­ня кількості медичних закладів.

12. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого в ч. 2 ст. 184 КК, — пря­мий умисел.

13. Суб'єктом злочину є службова особа відповідного органу виконавчої влади, до компетенції якої належить забезпечення існування мережі медич­них закладів.

Якщо службова особа при виданні нормативного акта, що передбачає ско­рочення медичного закладу, перевищила свої повноваження, то її дії повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів — ч. 2 ст. 184 КК і за ст. 365 КК як.перевищення влади або службових повноважень.

Розділ VI

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ

 

1. Розділ VI містить злочини, родовим об'єктом яких є охоронювані кримінальним законом суспільні відносини власності як частина еко­номічних відносин, як основа економічної системи держави.

Юридичним вираженням відносин власності є право власності, яке відповідно до п. 1 ч. 2 Закону України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. (ЗУ. — Т. 1 — К., 1996. — С. 173) являє собою врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Цей за­кон виділяє приватну, комунальну, державну форми власності. Відповідно до цього суб'єктами права власності є фізичні особи (громадяни України, іно­земці, особи без громадянства), юридичні особи (господарчі, акціонерні това­риства, професійні спілки, громадські, релігійні об'єднання тощо), держава, яким злочинами проти власності спричиняється матеріальна шкода.

Стаття 13 Конституції України проголошує рівність цих суб'єктів права власності перед законом і рівне забезпечення захисту їх прав державою.

2. Крім родового об'єкта, який об'єднує злочини, що передбачені в розділі VI, загальною їх ознакою є предмет — приватне, комунальне, дер­жавне майно, що характеризується сукупністю певних ознак. Такими озна­ками є: 1) юридична — право на майно належить певному власнику на за­конній підставі, для суб'єкта злочину воно є чужим; 2) економічна — майно має певну вартість, що вимірюється вкладеною в нього працею людини;

3) фізична — майно — це предмети матеріального світу, які можна вилучи­ти, привласнити, спожити, пошкодити, знищити тощо.

Певні додаткові ознаки має предмет злочинів, передбачених стаття­ми 192—198 КК (див. коментар до цих статей).

Предметом злочинів проти власності можуть бути також гроші, цінні па­пери, документи, які є еквівалентом вартості.

3. Не є предметом злочинів проти власності природні об'єкти (ліс на ко­рені, звір у лісі тощо), посягання на які відносяться до злочинів проти довкілля (див. коментар до розділу VIII «Злочини проти довкілля»). Ці предмети стають предметом злочинів проти власності, якщо вони вже раніше (до заволодіння ними чи знищення їх) були вилучені з природного стану.

Не є предметом злочинів проти власності вогнепальна зброя (крім глад-коствольної мисливської зброї, бойових припасів до неї, пневматичних руш­ниць, газових і сигнальних пістолетів та деяких інших засобів, які не містять в собі вибухових речовин); вибухові речовини; радіоактивні матеріали; нар­котичні засоби; психотропні речовини; військове майно та інші, які на підставі особливо небезпечних своїх властивостей передбачені законом як предмети злочинів проти громадської безпеки, народного здоров'я, військо­вих злочинів та ін. (див., наприклад, коментар до статей 262—267, 312, 410 КК та ін.).

У деяких злочинах проти власності як предмет поруч із майном є право на майно, а також дії майнового характеру (див. коментар до ста­тей 189, 190 КК).

Стаття 185. Крадіжка

1. Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) — карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; просмотров: 161; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.211.188.101 (0.006 с.)