Карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років.

 

1. У відповідності до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і пере­конань. Кожен має право збирати, зберігати, використовувати і поширюва­ти інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір.

2. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він пося­гає на суспільні відносини, які забезпечують законну професійну діяльність журналістів.

3. Потерпілими від даного злочину є журналісти, тобто особи, які пере­бувають у трудових або інших договірних відносинах із засобами масової інформації та які здійснюють збір, редагування і поширення матеріалів для певного засобу масової інформації. Згідно зі ст. 20 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. (ВВР. - 1992. - № 48. - Ст. 650) під засобами масової інформації слід розуміти періодичні друкарські видання: преса — газети, журнали, бюлетені тощо; разові видання з визначеним тира­жем, а також аудіовізуальні засоби: радіомовлення, телебачення, кіно, звуко­запис тощо.

4. Об'єктивна сторона даного злочину виявляється в діях, які спрямовані на перешкоджання законній професійній діяльності журналістів і може ма­ти дві форми: а) перешкоджання законній діяльності журналістів (ч. 1 ст. 171 КК), б) переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків та за критику (ч. 2 ст. 171 КК).

5. Даний перелік можливих форм перешкоджання не є вичерпним. Усі зазначені й інші дії, що перешкоджають законній професійній діяльності жур­налістів, містять об'єктивну сторону даного злочину лише у випадках, якщо перешкоджання здійснювалось шляхом примушування журналіста до поши­рення або відмови від поширення інформації.

Під перешкоджанням слід розуміти будь-які способи впливу на жур­наліста, наприклад, шантаж, залякування або ін., тобто створення різних пе­репон, обмежень, заборон щодо одержання, використання, поширення та зберігання інформації окремим журналістом (журналістами) чи засобами масової інформації.

Під поширенням інформації слід розуміти будь-які засоби її оголошення, опублікування і демонстрації в засобах масової інформації. Примушування може бути поєднане із застосуванням психічного (погроз, залякування) або фізичного насильства до журналіста або його близьких.

6. Якщо перешкоджання здійснювалося шляхом погрози вбивством, за­стосування фізичного насильства, знищення або пошкодження майна, або підкупу службової особи, то вчинене за наявності до того підстав слід до­датково кваліфікувати за статтями 121, 122, 125-127, 129, 194-196, 369 КК. Умисне вбивство журналіста з метою перешкодити його професійній діяль­ності, а так само з мотивів помсти за таку діяльність, слід кваліфікувати за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК. Кваліфікація за ст. 171 КК в даному випадку не потрібна.

7. У частині 2 ст. 171 КК передбачена відповідальність за переслідуван­ня журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснюва­не службовою особою або групою осіб за попередньою змовою.

Переслідування за критику може полягати в обмеженні прав і свобод журналіста, фізичному та психічному впливі на нього або його близьких, не­законному звільненні з роботи, накладенні дисциплінарного стягнення, ство­ренні різноманітних перешкод при здійсненні журналістської діяльності то­що. Необхідною умовою кваліфікації таких дій за ч. 2 ст. 171 КК є причин­ний зв'язок між переслідуванням журналіста або його критикою і виконан­ням ним своїх професійних обов'язків.

Поняття «групи осіб за попередньою змовою» див. у коментарі до ст. 28 КК. Про поняття службової особи див. коментар до ст. 364 КК.

8. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, спрямованих на перешкоджання законній діяльності журналістів.

9. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Вин­ний усвідомлює, що своїми діями перешкоджає законній діяльності жур­наліста шляхом примушування його до розповсюдження або до відмови від розповсюдження інформації і бажає вчинити такі дії.

Мотиви діяльності винної особи і мета її діяльності не впливають на кваліфікацію вчиненого і можуть бути різними

10. Суб'єктом даного злочину за ч. 1 ст. 171 КК є будь-яка фізична осуд­на особа, що досягла 16-річного віку, а за ч. 2 — службова особа.