Караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

 

1. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини — злочин досить поширений, особливо щодо молодих жінок і дівчат, які вер­буються для роботи за кордоном і там використовуються злочинцями у своїх корисливих інтересах. Об'єктом цього злочину є суспільні відносини, які забезпечують особисту волю людини.

Потерпілим від злолчину може бути будь-яка особа чоловічої або жіно­чої статі. Якщо потерпіла особа не досягла 18-ти років, то дії суб'єкта зло­чину кваліфікуються за ч. 2 ст. 149 КК.

2. Міжнародна спільнота приділяє багато уваги боротьбі з цим явищем. Заборона торгівлі людьми передбачена, зокрема, в таких міжнародно-право­вих актах, як Загальна декларація прав людини (1948), Конвенція про забо­рону торгівлі людьми та експлуатації проституції третіми особами (1949), Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини (1950), Додаткова конвенція про заборону рабства, работоргівлі, а також ана­логічних рабству інститутів і практики (1956), Протокол про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дівчатами, і покаран­ня за неї, який доповнює Конвенцію 00Н проти транснаціональної ор­ганізованої злочинності (2000) та ін.

Відповідно до цих актів та у зв'язку з необхідністю посилення боротьби із торгівлею людьми, що в останні роки стала набувати ознак поширеного та небезпечного для українського суспільства явища, Кабінет Міністрів Ук­раїни постановою від 25 вересня 1999 р. № 1768 затвердив «Програму за­побігання торгівлі жінками та дітьми». Також вимоги щодо посилення боротьби із цим явищем містяться в Указі Президента України «Про додат­кові заходи щодо запобігання зникненню людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади в їх розшуку» від 18 січня 2001 р. № 20.

3. Об'єктивна сторона. Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 149 КК діяння мо­же мати такі види: продаж людини (1); інша сплатна передача людини (2);

здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через дер­жавний кордон України (3). Торгівля людьми є злочином із формальним складом. Встановлення одного із зазначених видів діяння достатньо для констатації його об'єктивної сторони.

4. Продаж людини — це безповоротна передача за певну грошову винаго­роду людини, яка є своєрідним живим товаром, іншій особі, яка виступає покупцем. При передачі потерпілого до нього може бути застосовано фізич­не чи психічне насильство або обман. Передача людини може бути здійсне­на також шляхом використання її безпорадного стану (внаслідок ма-лолітства, психічного захворювання, стану алкогольного або наркотичного сп'яніння тощо). Дія вважається закінченою з моменту отримання покупцем людини або встановлення щодо потерпілого фактичного володіння.

5. Інша сплатна передача людини охоплює дії, що не пов'язані із прода­жем людини за грошову винагороду. Наприклад, шляхом обміну її на речі, передання під заставу, у найм, в рахунок боргу, здійснення певних послуг майнового характеру на користь винної особи чи інших осіб, на користь яких діє винний. Така передача може бути як безповоротною, так і на пев­ний строк. Як і при продажу діяння може здійснюватися або із застосуван­ням насильства (фізичного або психічного), або без насильства шляхом об­ману чи використання безпорадного стану потерпілого. Дія буде закінченою з моменту прийняття людини іншою особою або встановлення над по­терпілим фактичного володіння особою, якій він був переданий.

Продаж людини та інша її сплатна передача можуть бути здійснені як у межах України, так і з переміщенням потерпілого, щодо якого здійснюють­ся ці дії, за кордон чи із-за кордону.

6. Здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через дер­жавний кордон України. Ця дія охоплює випадки передачі людини іншій особі за грошову чи іншу винагороду, або за отримання послуг матеріально­го чи нематеріального характеру, чи взагалі без будь-якої оплати для по­дальшого продажу чи здійснення щодо цієї людини іншої незаконної пере­дачі іншій особі (особам). Обов'язковими умовами такої угоди є досягнен­ня домовленості з одержувачем, що людина буде переміщена через держав­ний кордон України і за межами України буде здійснено подальший продаж одержувачем цієї людини чи інша її передача іншій особі (особам). За до­мовленістю сторін незаконної угоди переміщення людини через державний кордон забезпечується або особою, що передає людину, або особою, яка її одержала для подальшого продажу чи іншої передачі. Моментом закінчення цієї дії є безпосереднє прийняття іншою особою (стороною угоди) людини в межах України чи за її межами для подальшого здійснення умови угоди щодо неї: продажу чи іншої незаконної передачі за межами України іншій особі (особам). Переміщення потерпілого через кордон може бути законним чи незаконним. Воно може бути здійснене за згодою людини на таке пе­реміщення через державний кордон України або без згоди. Переміщення че­рез кордон потерпілого без згоди може супроводжуватися застосуванням до нього насильства або шляхом використання його безпорадного стану, або обману щодо дійсних намірів його переміщення через державний кордон України.

7. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Мотиви. Продаж людини та інша сплатна передача людини здійснюють­ся із корисливих мотивів. Ця ознака суб'єктивної сторони для цих дій є обов'язковою. При здійсненні стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної із переміщенням її через державний кордон, мотиви мо­жуть бути різними. Тому для цієї дії мотив є факультативною ознакою. Його встановлення має значення для оцінки ступеня суспільної небезпеч­ності скоєного діяння.

Суб'єктивна сторона цього злочину також пов'язана з певною метою, яку необхідно встановлювати як ознаку складу злочину. Ця мета, виходячи з тек­сту ст. 149 КК, може бути найближчою і віддаленою (первинною і кінцевою). При продажу людини найближчою метою вчинення дії є одержання грошо­вої винагороди, за іншої сплатної передачі — одержання будь-якої матеріаль­ної вигоди. Що стосується здійснення стосовно людини будь-якої іншої неза­конної угоди, пов'язаної з її переміщенням через державний кордон України, то метою цієї дії є продаж людини чи інша її передача за межами України іншій особі (особам), які повинна здійснити друга сторона цієї угоди. Для на­явності складу злочину слід встановлювати і віддалену (кінцеву) мету. Пе­релік різних цілей вичерпно визначений у ст. 149 КК. Це — використання потерпілого з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, ек­сплуатація праці потерпілого. Окрім зазначених видів мети в ч. З ст. 149 КК вказано ще й на мету вилучення у потерпілого органів чи тканин для транс­плантації чи насильницького донорства (див. коментар до ч. 3). Для складу злочину достатнім буде встановити хоча б один із видів мети, зазначених у ч. 1 або ч. З ст. 149 КК.

Важливим є те, що закон не вимагає, щоб конкретна кінцева мета була досягнута. Для наявності складу злочину досить, якщо винний усвідомлю­вав цю мету та діяв заради її досягнення.

8. Суб'єкт злочину — фізична, осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Виконавцем дій, що складають об'єктивну сторону цього злочину, є особа (особи), яка вчинює продаж або іншу сплатну передачу людини, або здійснює щодо неї будь-яку іншу незаконну угоду, пов'язану із переміщен­ням її через державний кордон України. При вчиненні останньої дії співви-конавцем злочину є також особа, що приймає (одержує) людину для по­дальшого її продажу чи іншої передачі. При вчиненні такою особою подаль­шого продажу чи іншої сплатної передачі людини її дії кваліфікуються як самостійний злочин за ст. 149 КК.

9. У частині 2 ст. 149 КК зазначені обставини, що посилюють відпо­відальність за вчинення цього злочину: здійснення злочину щодо неповнолітнього, кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з ви­користанням службового становища або особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності.

Під неповнолітнім розуміється особа, якій на час вчинення щодо неї вка­заних у ч. 1 ст. 149 КК дій не виповнилося 18 років.

Вчинення зазначених у ч. 1 ст. 149 КК дій щодо кількох осіб означає, що такі дії були вчинені стосовно двох або більше людей і такі дії являли со­бою єдиний злочин.

Про повторність див. коментар до ст. 32 КК.

Вчинення злочину з використанням службового становища. Це випадки вчинення злочину спеціальним суб'єктом — службовою особою, яка скоює цей злочин, використовуючи надані їй по службі права чи повноваження, в тому числі і шляхом явного виходу за межі таких прав і повноважень. Як­що торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини вчи­нюються працівником правоохоронного органу з використанням службово­го становища, то вони кваліфікуються за сукупністю частин 2 чи 3 ст. 149 та за ч. З ст. 364 КК.

Вчинення злочину особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності. Матеріальна залежність — це випадки, коли потерпілий перебуває на утриманні винного або проживає на його житловій площі то­що. Інша залежність — це поняття охоплює випадки як службової, так і іншої залежності (наприклад, особа володіє конфіденційною інформацією щодо приватного життя потерпілого, розголошення якої є вкрай небажа­ним).

10. Частина 3 ст. 149 КК містить вказівку на вчинення дій за особливо обтяжуючих обставин: вчинення їх організованою групою, або якщо вони були пов'язані з незаконним вивезенням дітей за кордон чи неповерненням їх в Україну, або з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації чи насильницького донорства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

Вчинення злочину організованою групою — див. коментар до ч. З ст. 28 КК. Якщо дії, передбачені ст. 149 КК, вчиняються злочинною ор­ганізацією, то вони кваліфікуються за сукупністю ч. З ст. 149 і ч. 1 ст. 255 КК.

Вчинення дій, передбачених ст. 149 КК, якщо вони були пов'язані з неза­конним вивезенням дітей за кордон чи неповерненням їх в Україну. По­терпілою особою злочину у цьому випадку є дитина (одна чи більше), якій на час вчинення відповідних дій щодо неї не виповнилося 18 років. На відміну від ч. 1 ст. 149 в ч. З передбачені випадки тільки незаконного пе­реміщення дитини за кордон. Законне переміщення дитини за кордон, пов'язане із торгівлею або іншою угодою щодо її передачі особі, яка її прид­бає, кваліфікується за ч. 2 ст. 149 КК. Однак, якщо виїзд за кордон дитини передбачав її повернення (при лікуванні, навчанні тощо) і вона не поверну­лася внаслідок запланованого до від'їзду її продажу чи вчинення щодо неї іншої незаконної угоди, то дії винної особи підлягають кваліфікації за ч. З ст. 149 КК за означеною обтяжуючою обставиною.

Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини, вчи­нена з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації чи насильницького донорства. Зазначена мета виступає альтернативою відда­леній (кінцевій) меті, вказаній в ч. 1 ст. 149 КК, тому її встановлення до­статньо для кваліфікації дій винної особи за ч. 3. Встановлення цієї мети пе­редбачає намагання без згоди потерпілого здійснити хірургічне втручання в його організм, пов'язане з пересадкою його органів чи тканин іншій людині (див. коментар до ст. 143 КК). Насильницьке донорство означає прагнення взяти кров чи її компоненти у потерпілого без його згоди та із застосуван­ням фізичного чи психічного насильства щодо нього (див. коментар до ст. 144 КК).

Тяжкими наслідками вчинення цього злочину можуть бути смерть по­терпілого, його самогубство, тяжка хвороба, в тому числі психічна, залишен­ня потерпілого після використання в небезпечному для життя стані тощо. До тяжких наслідків, які є обставиною, що обтяжує відповідальність, мож­на відносити лише ті, щодо яких винний, який скоює передбачені в ч. 1 ст. 149 КК дії, має умисну або необережну форму вини.

11. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини мо­же супроводжуватися або мати своїм наслідком вчинення інших злочинів, що виходить за межі складу злочину, передбаченого ст. 149 КК. У таких ви­падках дії особи слід кваліфікувати за сукупністю злочинів.