Якщо засуджена вчинила в період іспитового строку новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього кодексу.

 

1. Передбачене у ст. 79 КК звільнення є спеціальним видом звільнення від відбування покарання з випробуванням і допустимість його застосування лише до вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, визнається обов'язковою умовою такого звільнення. У ньому знаходить виявлення відомий принцип гуманізму до таких жінок, їх дітей та родичів. Таке звільнення за багатьма ознаками не відрізняється від звільнення від покарання, встановленого у ст. 75 КК, але має свої особливості.

2. Відповідно до ч. 1 ст. 79 КК таке звільнення від відбування покаран­ня можливе лише щодо тих жінок вказаної категорії, які засуджені до обме­ження волі або позбавлення волі, за винятком тих, кому позбавлення волі призначене на строк більше п'яти років і тільки за тяжкі чи особливо тяжкі злочини. Це друга обов'язкова умова його застосування. Отже, в окремих випадках таке звільнення можливе і для тих жінок, яким за сукупністю ви­років призначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк більше п'яти років, але за умови, що вчинені ними злочини не є тяжкими або особливо тяжкими.

Одна з важливих особливостей полягає і в тому, що, на відміну від за­гального виду звільнення (ст. 75 КК), закон надає суду право звільнити та­ку засуджену від відбування не тільки основного, а й додаткового покаран­ня у разі, якщо його було призначено.

3. Необхідно відзначити, що наявність передбачених у законі і розгляну­тих умов для звільнення таких жінок від відбування покарання не означає, що суд зобов'язаний прийняти рішення про їх звільнення. Застосування цього виду звільнення від відбування покарання, як і загального виду (ст. 75 КК) є правом, а не обов'язком суду. Тому для позитивного вирішен­ня цього питання суду необхідно встановити достатню для такого звільнен­ня підставу. Для цього, крім вагітності жінки чи наявності у неї дітей віком до семи років, що виступає на перший план, суд має врахувати ступінь тяж­кості вчиненого злочину, впевнитись, що він не належить до тяжкого або особливо тяжкого. Необхідно взяти до уваги і характер вини, мотив, мету злочину, а також обставини, що характеризують особу винної і особливо на­явність судимості, спосіб життя, сімейний стан, ставлення до виховання ди­тини, стан здоров'я, відсутність або наявність фактів зловживання алкоголь­ними напоями, вживання наркотиків чи інших одурманюючих речовин, можливість забезпечити належні умови для утримання та виховання дити­ни тощо.

Певне поєднання цих обставин за позитивної їх характеристики може знизити ступінь небезпечності засудженої для суспільства і дати суду підстави для висновку про можливість звільнення її від відбування покаран­ня з випробуванням.

4. Тривалість іспитового строку теж має свої особливості. Вона визна­чається в кожному конкретному випадку в межах строку, на який жінка відповідно до закону може бути звільнена від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і доглядом за дитиною до досягнення останньою семирічного віку (ч. 1 ст. 79 КК). Відповідно до ст. 179 КЗпП таким жінкам надається відпу­стка тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 після, а у випадках ус­кладнених пологів або народження двох і більше дітей — 70 днів після по­логів. Більш тривала відпустка (90 днів до пологів і 90 — після пологів) на­дається жінкам, які віднесені до 1—4 категорій осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (ст. ЗО Закону України «Про статус і спеціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (ВВР. — 1991. — № 16. — Ст. 2000). Отже, в кожному разі при звільненні такої жінки від відбування покарання з випробуванням, суд по­винен визначити тривалість іспитового строку в межах того строку, який за­лишився з дня її засудження і до досягнення дитиною семирічного віку, але не нижче одного року.

5. При позитивному вирішенні питання про звільнення засудженої від відбування покарання, суд може покласти на неї один чи кілька обов'язків, які передбачені ч. 1 ст. 76 (див. коментар до ст. 76 КК).

6. Контроль за поведінкою такої засудженої здійснюють органи криміналь­но-виконавчої системи за місцем її проживання. Про зміст такого контролю див. коментар до ч. 2 ст. 76 КК. Але контроль за такою категорією засудже­них має деякі особливості. Він включає необхідність перевірки того, як жінка ставиться до своїх материнських обов'язків, який догляд за дитиною, де вона мешкає, хто її утримує, яка фактична роль матері у вихованні дитини.

7. Правові наслідки звільнення від відбування покарання визначаються поведінкою засудженої протягом іспитового строку, дотриманням нею умов випробування. Залежно від цього вони можуть бути сприятливими або не­сприятливими.

Сприятливі наслідки — остаточне звільнення засудженої від відбування основного і додаткового покарання (частини 1 і 4 ст. 79 КК) та пільгове по­гашення судимості (ч. 2 ст. 89 КК) настають за рішенням суду у разі успішного проходження випробування. Це має місце, коли протягом іспито­вого строку засуджена виконала покладені на неї судом обов'язки; не допу­стила систематичних правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення; не вчинила нового злочину (більш детально про ці умови див. коментар до ст. 78 КК). Крім цього, випробування може бути визнано успішним лише при умові, що жінка не зникла з місця проживання, належ­ним чином доглядала за дитиною, не відмовилася від неї, не передала в ди­тячий будинок і не ухилялася від її виховання.

Дотримання цих умов і виконання обов'язків дають підставу для виснов­ку про її виправлення і необхідність остаточного звільнення від покарання.

Несприятливі наслідки — направлення засудженої для відбування призна­ченого покарання при невиконанні умов випробування або призначення по­карання за сукупністю вироків у разі вчинення засудженою протягом іспи­тового строку нового злочину.

Відповідно до ч. 5 ст. 79 КК підставою для направлення засудженої для реального відбування призначеного покарання визнається: невиконання про­тягом іспитового строку покладених на неї обов'язків, систематичне вчинен­ня правопорушень, що призвели до адміністративних стягнень (детальніше див. коментар до ч. 2 ст. 78 КК), а також відмова засудженої від дитини, пе­редача її в дитячий будинок, самовільне зникнення засудженої з постійного місця проживання, ухилення від виховання дитини і догляду за нею.

За поданням контролюючого органу суд аналізує причини невиконання засудженою покладених на неї обов'язків або недотримання інших умов ви­пробування, і коли вони свідчать про небажання стати на шлях виправлен­ня, виносить рішення про направлення її для відбування призначеного ви­роком покарання.

8. Доказаність вчинення засудженою в період іспитового строку будь-яко­го нового злочину зобов'язує суд призначити їй остаточне покарання за су­купністю вироків, керуючись правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 КК (ч. 6 ст. 79 КК).