Караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Примітка. Відповідно до цієї статті майнова шкода визнається знач­ною, якщо вона у п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у великих розмірах — така, що у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

 

1. Безпосередній об'єкт цього злочину — відносини власності в галузі використання майна, що належить власнику, а також відносини, які випли­вають з різного роду договорів і зобов'язань, внаслідок яких власник мав би отримати дохід (прибуток), — відносини з формування фондів власності.

2. Предмет злочину — чуже майно, що незаконно використовується всу­переч інтересам власника, а також грошові суми (кошти), які мали б надійти в розпорядження власника на підставі тих або інших операцій, договорів, правових приписів тощо, — не одержаний прибуток (упущена вигода).

3. Об'єктивна сторона цього злочину характеризується відсутністю ознак шахрайства (ст. 190 КК). Тут особа, яка вдається до обману або зловживан­ня довірою, не заволодіває чужим майном, не обертає його на свою або інших осіб користь, не отримує права на таке майно. Власник не позбав­ляється реально належного йому майна, воно не вибуває з його фондів. За­подіяння майнової шкоди може виявлятися в таких формах: 1) незаконно­му використанні чужого майна (незаконне користування); 2) ухиленні від сплати обов'язкових платежів; 3) обертанні на власну користь грошових коштів, які на підставі тих або інших договорів і зобов'язань мають надійти на користь власника.

Незаконне використання чужого майна являє собою протиправне безоплатне використання чужого майна всупереч інтересам власника для от­римання майнових вигод.

Майно, що належить власнику, незаконно використовується винним для виконання різного роду робіт в інтересах окремих громадян або організацій, від яких він отримує винагороду (наживу) і таким чином протиправне зба­гачується (тобто «ліві роботи»). Судовій практиці відомі випадки незакон­ного використання різних знарядь виробництва: транспортних засобів (авто­транспорт, залізничний і повітряний транспорт), будівельних машин і ме­ханізмів (трактори, автокрани, скрепери, грейдери, бульдозери, екскаватори) та ін. Тут винний, який перебуває в договірних відносинах з власником май­на, зловживає наданою довірою (виходить за межі наданих повноважень), 'використовує майно всупереч інтересам власника для особистого незаконно­го збагачення. При цьому завжди порушується одна з правомочностей влас­ника — право користування належним йому на праві власності майном. Склад заподіяння майнової шкоди утворять також дії, що полягають у неза­конному використанні теплової енергії, опалювального газу, електроенергії (крадіжка газу, крадіжка електроенергії), якщо винний самовільно підклю­чається до відповідних енергетичних систем і приладів і тим самим заподіює майнову шкоду власнику.

Ухилення від сплати обов'язкових платежів полягає в тому, що суб'єкт шляхом обману не передає державі, організації або громадянину своє особи­сте майно — обов'язкові платежі, які він зобов'язаний був передати власни­ку. Це може випливати, наприклад, із законів (сплата різних обов'язкових платежів), з цивільно-правових договорів про надання громадянам у корис­тування майна і полягає в обов'язку здійснити (виплатити) платежі за ко­мунальні послуги, користування електроенергією, газом, транспортом тощо, або з вчинених на користь винного тих або інших послуг немайнового ха­рактеру — ухилення від сплати (у повному або частковому об'ємі) мита за посвідчення нотаріальними конторами договорів, довіреності тощо. Цю фор­му заподіяння майнової шкоди слід відрізняти від злочину, передбаченого ст. 212 КК — ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових пла­тежів. В останньому випадку злочин також вчиняється (або може вчинити­ся) шляхом обману. Однак тут особа ухиляється від сплати спеціальних видів платежів — податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять до системи оподаткування, за умови, що ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у знач­них розмірах (в тисячу і більше разів перевищують установлений законо­давством неоподатковуваний мінімум доходів громадян) і передбачене як злочин у сфері господарської діяльності (див. коментар до ст. 212).

Обертання на власну користь платежів, які мали б надійти власнику від окремих громадян або організацій, характеризується тим, що обов'язкові платежі, які мали б надійти у володіння власника майна за надані ним май­нові послуги організаціям або громадянам, винний обертає на свою користь. Такі суспільне небезпечні діяння вчиняються шляхом обману або зловжи­вання довірою особою, наділеною повноваженнями використання або контролю за використанням майна, що надається громадянам або ор­ганізаціям за відповідну оплату у вигляді транспортних, комунальних, видо­вищних і їм подібних послуг. Ці особи, порушуючи свої обов'язки, проти­правне привласнюють платежі, що мають надходити до фондів власника (провезення провідником залізничного транспорту, водієм автобуса пасажирів з одержанням від них оплати вартості проїзду тощо). Проте, якщо на цю особу покладений обов'язок одержання платежів від громадян або ор­ганізацій за надані їм послуги (кондуктор, касир, бухгалтер), вчинене повин­но розглядатися як привласнення чужого майна (ст. 191 КК).

4. Способами заподіяння майнової шкоди, як і при шахрайстві, є обман або зловживання довірою (див. коментар до ст. 190 КК). Однак у злочині, що розглядається, обман на відміну від шахрайства виступає не як спосіб за-володіння чужим майном або правом на нього, а як спосіб ухилення від сплати обов'язкових платежів або обертання в особисту користь платежів, які мали б надійти власнику від окремих громадян або організацій за надані їм послуги майнового або немайнового характеру, але ще не надійшли до фондів власності. Зловживання довірою виступає, як правило, у вигляді способу незаконного використання чужого майна. Якщо обман при за­подіянні майнової шкоди був пов'язаний з використанням підроблених до­кументів або їх підробкою, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю зло­чинів — за статтями 192 і 358 КК.

5. У злочині, що розглядається, обов'язковою ознакою об'єктивної сторо­ни є суспільне небезпечний наслідок, який, як і при шахрайстві, ви­являється в майновій шкоді. Але при шахрайстві майнова шкода полягає в позбавленні власника (потерпілого) належного йому майна внаслідок про­типравного заволодіння ним і обертання його винним на свою або інших осіб користь. При заподіянні ж майнової шкоди, залежно від форми вчинен­ня цього злочину, в одних випадках (при незаконному користуванні чужим майном) вона полягає у вартості використаного або спожитого майна (газ, електроенергія, паливно-мастильні матеріали, інші майнові витрати), або в розмірі платежів, що мали б надійти, але не надійшли внаслідок обману або зловживання довірою до фондів власника. Майнова шкода відповідно до ч. 1 ст. 192 КК має бути значною, тобто у п'ятдесят і більше разів перевищува­ти неоподатковуваний мінімум прибутків громадян (див. примітку до ст. 192 КК).

Від майнової шкоди як наслідку складу, що розглядається, слід відрізня­ти незаконну наживу (збагачення), отриману винним. Нажива може бути однаковою, більшою або меншою порівняно до заподіяної шкоди і не впли­ває на кваліфікацію вчиненого. Розмір наживи при призначенні покарання враховується судом при оцінці суспільної небезпеки вчиненого.

Злочин вважається закінченим з моменту настання суспільне небезпеч­них наслідків — заподіяння значної майнової шкоди.

6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, що поєднаний з корисливими мотивом і метою.

7. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка не є службовою. Такі самі дії службової особи слід кваліфікувати за ст. 364 КК — зловживання владою або службовим становищем (див. коментар до ст. 364 КК).

Частина 2 ст. 192 КК передбачає відповідальність за ті ж дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб (див. коментар до ч. 2 ст. 28 КК), або такі, що заподіяли майнову шкоду у великих розмірах, тобто таку, яка у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (див. примітку до ст. 192 КК).