Карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 16.01.2003 р. № 430-ІУ)

1. Безпосереднім об'єктом злочину є відносини власності при виникнен­ні, зміні і припиненні права власності на майно. Суспільна небезпека злочи­ну, який розглядається, полягає в дезорганізації порядку придбання і відчу­ження майна, внаслідок чого до товарного обігу надходить і легалізується майно, здобуте злочинним шляхом.

2. Предмет злочину — майно, одержане злочинним шляхом-. Це — товари (промислові, побутові товари, продукти харчування), речі, гроші, цінні папе­ри (векселі, акції), які повинні мати матеріальну цінність і товарну, мінову вартість. Таке майно має бути одержане злочинним шляхом, тобто бути ре­зультатом вчиненого суспільне небезпечного діяння, що визнається злочином.

Винятком є предмети, поводження з якими (придбання, зберігання, збут) утворюють самостійний склад злочину: зброя, бойові припаси, вибухові ре­човини (ст. 263 КК), радіоактивні матеріали, легкозаймисті та їдкі речовини (ст. 267 КК), наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, прекурсори (статті 307, 309, 311 КК) тощо (див. коментар до статей 263, 267, 307, 309, 311 КК та ін.). Стаття 198 КК в цих випадках не підлягає застосу­ванню.

3. Об'єктивна сторона цього злочину полягає у заздалегідь не обіцяному придбанні, отриманні, зберіганні чи збуті майна, завідомо одержаного зло­чинним шляхом.

Придбання майна, одержаного злочинним шляхом, полягає в здобутті та­кого майна в будь-яких формах: купівлі, обміні тощо. При цьому особа, яка придбаває майно (відшкодувальне чи безвідплатно), отримує можливість користуватися, володіти і розпоряджатися цим майном, хоч і не стає його власником у прямому значенні цього слова, оскільки це майно здобуте зло­чинним шляхом.

Не є придбанням виготовлення майна (предметів), щодо якого встанов­лена спеціальна заборона — виготовлення чи ремонт вогнепальної зброї, ви­бухонебезпечних речовин тощо.

Отримання майна одержаного злочинним шляхом — це всі інші форми (крім придбання) здобуття такого майна, наприклад, прийняття в дарунок, запозичення тощо.

Зберігання полягає в тимчасовому знаходженні вказаного майна у во­лодінні особи або у певному місці (сховищі), що має винний, для наступної реалізації чи повернення особі, яка передала на зберігання майно, здобуте злочинним шляхом. Зберігання може бути як відплатне, так і безвідплатне.

Збут майна може бути відшкодувальним чи безвідплатним та виражати­ся в будь-яких формах його відчуження (продаж, передача погашення бор­гу, дарування тощо), а також інших формах, наприклад, в прийнятті особою на себе зобов'язань з реалізації викраденого, або здобутого іншим злочин­ним шляхом майна, коли реалізатор продає за винагороду чуже майно, що не належить йому.

Придбання, збут чи зберігання майна, здобутого злочинним шляхом, має бути заздалегідь не обіцяним. Це означає, що вказані дії, вчинені вже після факту вчинення злочину, не перебувають із ним у причинному зв'язку і винний заздалегідь (до вчинення злочину) не обіцяв сприяти в придбанні, збуті чи зберіганні майна, здобутого злочинним шляхом. Якщо така обіцян­ка мала місце до вчинення злочину або в момент його вчинення і перебу­вала з ним у причинному зв'язку, вчинене слід розглядати як співучасть у цьому злочині (пособництво) і кваліфікувати за відповідною статтею Особ­ливої частини КК (наприклад, крадіжка — ст. 185, грабіж — ст. 186, кон­трабанда — ст. 201 КК тощо). Як співучасть у злочині слід розглядати і систематичне (хоча заздалегідь не обіцяне в конкретних випадках) прид­бання або зберігання краденого майна або іншого майна, здобутого злочин­ним шляхом, коли особа, яка вчиняє злочин, має підстави розраховувати, що майно, здобуте нею злочинним шляхом, у цьому випадку, як і раніше, буде придбане (наприклад, для збуту викраденого) або буде прийняте на зберігання, внаслідок попередніх систематичних дій винного («скупника»),

Для об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 198 КК, потрібно встановити відсутність ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (див. коментар ст. 209 КК). В іншому випадку, при наявності складу легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, все скоєне кваліфікується за ст. 209 КК.

Злочин вважається закінченим з моменту фактичного придбання, отри­мання чи збуту майна або ж з моменту прийняття на зберігання майна, здо­бутого злочинним шляхом.

4. Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Особа усвідо­млює, що придбаває, отримує, зберігає чи збуває майно, набуте злочинним шляхом, і бажає цього. При цьому винний достовірно може не знати кон­кретних обставин вчиненого злочину (місце, час, обстановка, спосіб, засоби вчинення злочину тощо). Досить, щоб він усвідомлював, що майно здобуте шляхом вчинення іншою особою суспільне небезпечного діяння, що визнається злочином (в результаті, наприклад, крадіжки, шахрайства, грабе­жу тощо).

5. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-ти років. Дії, вчи­нені службовою особою шляхом використання свого службового становища, підлягають кваліфікації за статтями 198 і 364 КК.

Розділ VII

ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Стаття 199. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту, а також збут підробленої національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї —